Рішення

від 18.10.2016 по справі 927/818/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

18.10.2016 р. Справа № 927/818/16.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ір Сом», вул.23 Серпня, 31 б, м. Харків, 61072, поштова адреса: вул. Поздовжня, 2, м. Харків, 61085.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вебпродакшн», пр.-кт Миру, 53 а, оф.306, м. Чернігів, 14005.

Предмет спору: про стягнення 80 957,13 грн.

Суддя Федоренко Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. від 26.09.2016 р., 18.10.2016 р. не з’явився.

Від відповідача: не з’явився.

Суть спору:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 80 884 грн. безпідставно набутих коштів, 73,13 грн. 3% річних, втрати від інфляції грошових коштів в розмірі 00,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані помилковим перерахуванням позивачем 80 884 грн. в якості попередньої оплати за програмне забезпечення OneBox згідно рахунку №2012261944 від 16.06.2016 р., оскільки відповідач не надавав позивачу належним чином оформленого відповідного рахунку та між сторонами не укладався відповідний договір.

Після порушення провадження у справі позивачем подано заяви про збільшення позовних вимог: від 26.09.2016р. у якій ставиться питання про стягнення з відповідача 80 884 грн. безпідставно отриманих коштів, 332,40 грн. 3% річних та 00,00 витрат від інфляції; та від 10.10.2016 р. в якій позивач просить стягнути на його користь 80 884 грн. безпідставно отриманих коштів, 425,47 грн. 3% річних та 1 208,89 грн. витрат від інфляції.

Заяви відповідають вимогам ст.22 ГПК України і прийняті судом до розгляду. Спір вирішується з їх урахуванням.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив. Надав відзив на позовну заяву у якому просить відмовити в позові повністю. У відзиві зазначає, що він є власником майнових прав на комп’ютерну програму OneBox. Позивач був зацікавлений одержати право на використання даної комп’ютерної програми у зв’язку з чим позивачу відповідачем засобами зв’язку було надано рахунок-фактуру №2012261944 від 16.06.2016 р., який позивач оплатив частково. Здійснивши оплату позивач своєю поведінкою підтвердив, що таке його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі та що правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Наявність правових підстав для повернення отриманих відповідачем коштів, правомірність нарахування на них процентів річних та інфляційних витрат, стала причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача суд встановив таке.

Платіжним дорученням №21530 від 17.06.2016 р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 80 884 грн. з призначенням платежу: передоплата за програмне забезпечення OneBox зг рах №2012261944 від 16.06.2016 р.

Листом від 28.07.2016 р. №160 позивач повідомив відповідача про помилковість перерахування цим коштів за запропонував у семиденний строк від дня одержання цієї вимоги перерахувати отриману суму на його рахунок.

Факт відправлення цього листа на адресу відповідача підтверджується фіскальним чеком Укрпошти, описом документів, що відправляються цінним листом на а.с.11-12.

Лист відповідачем отримано 09.08.2016 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на а.с.14.

Відповіді на лист відповідач не надав, кошти не повернув.

Заперечуючи позов відповідач посилається на те, що засобами зв’язку надав позивачу рахунок-фактуру, яку останній оплатив частково.

На підтвердження вказаного відповідачем надано рахунок-фактуру №2012261944 від 16.06.2016 р. у якій вказані реквізити постачальника (відповідача) одержувача (позивача), замовлення згідно заявки №20112261944, на товар № 311 OneBox без ограничений в лицензиях, №408 интеграция с 1 С, № 463 интеграция с Астерикс у кількості 3 одиниці на загальну суму 202 210 грн.

Доказів про направлення цього рахунку-фактури на адресу позивача, які були витребувані ухвалами суду, відповідач не надав. Позивач заперечує факти направлення на адресу відповідача заявки на цей товар, отримання від останнього рахунку-фактури №2012261944 від 16.06.2016 р.

Згідно з рішенням Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, реєстраційний №3044, дата реєстрації 22.07.2016 р., майнові права на твір комп’ютерна програма OneBox CRM+ERP належать відповідачу на підставі авторського договору від 24.04.2016 р. №1 про передачу (відчуження) майнових прав.

Відповідно до ч.2 ст.1107 Цивільного кодексу України Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

Згідно з ч. та 2 ст.33 Закону України «Про авторське права і суміжні права» договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).

Як вбачається із матеріалів справи, рахунок-фактура №2012261944 від 16.06.2016 р. не містить таких істотних умов договору про передачу прав на використання комп’ютерної програми OneBox як строк дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право. До того ж відповідачем не надано доказів про направлення вказаного рахунку-фактури позивачу, отримання від останнього заявки на використання комп’ютерної програми.

Отже, договір між сторонами є неукладеним.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Вказана правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 23.03.2016 р. у справі №6-2978цс15.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст.4-3, 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач не довів, що між ним та позивачем виникли договірні відносини після отримання спірних коштів, не надав жодного доказу на підтвердження виконання договірного зобов'язання.

За таких обставин суд приходить до висновку, що отримані відповідачем грошові кошти у розмірі 80 884 грн. були набуті ним без достатньої правової підстави, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Вказана правова позиція наведена в п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

За таких обставин вимоги позивача про стягнення на його користь 425,47 грн. 3% річних та 1 208,89 грн. витрат від інфляції є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Позивач також просить стягнути на його користь понесені витрати на відрядження його представника для участі у судовому засідання у сумі 1167,90 грн. (витрати на проїзд та проживання представника позивача у готелі).

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як роз’яснено у п.6.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються, зокрема: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом, найом жилого приміщення.

Тобто, витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, відшкодовуються за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Оскільки представник позивача до господарського суду для дачі пояснень не викликався, його явка у судове засідання обов’язковою не визнавалась, а тому суд не знаходить підстав для покладення на відповідача цих витрат.

Керуючись ст.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково і стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вебпродакшн», пр-кт Миру, 53 а, оф.306, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 39559768, на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Ір Сом», вул.23 Серпня, 31 б, м. Харків, 61072, поштова адреса: вул. Поздовжня, 2, м. Харків, 61085, код ЄДРПОУ 32338465, 80 884 грн. безпідставно отриманих коштів та 1 378 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову про стягнення 1 208,89 грн. інфляційних витрат та 425,47 грн. процентів річних відмовити.

Повне рішення складено 19.10.2016 р.

Суддя Ю.В. Федоренко