Рішення

від 17.10.2016 по справі 906/841/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" жовтня 2016 р. Справа № 906/841/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- дов. б/н від 02.09.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2- керівник

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридично-консалтингова компанія "Стратег Груп"

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Рихальське" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААНУ"

про стягнення 440911,86 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 440911,86 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 1205/1 від 12.05.2015р., з яких: 337244,00 грн. основний борг, 73990,40 грн. - пеня, 21583,61 інфляційних, 8093,85 грн. 3 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Вказав, що розмір основної заборгованості відповідача не змінився та в межах позовних вимог становить 337244,00 грн.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві (а.с. 37).

Крім того представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду кримінального провадження № 42016061240000016 порушеного за ч.1 ст. 367 КК України по факту розтрати коштів ДП "ДГ "Рихальське" (а.с. 50).

Представник позивача заперечив проти клопотання відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Як вбачається зі ст. 79 ГПК України, нормами зазначеної статті не передбачено такої підстави для зупинення розгляду справи як розслідування кримінального провадження.

Пунктом 3.16. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

З огляду на викладене, заявлені відповідачем обставини не є підставою для зупинення провадження у даній справі, тому клопотання відповідача суд відхиляє.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАР-2012» (Продавець) та Дослідним підприємством "Дослідне господарство "Рихальське" НААН України (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 1205/1 (а.с. 9).

За умовами п. 21.1 договору, продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме насіння кукурудзи нс101 fao 280 F1 на умовах даного договору.

Згідно п. 2.1 договору кількість товару становить 5,716 тон (207 пос. од).

Відповідно до п. 3.1 договору сторони погодили, що загальна вартість даного Договору складає 337244,00 грн. без ПДВ.

За умовами п. 4.3 договору, датою поставки вважається дата прийняття товару по кількості та якості на складі продавця та оформлення видаткової накладної на товар.

Приписами п. 5.1 встановлено, що покупець бере на себе зобов'язання провести оплату за поставлений товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця до 01 жовтня 2015 року або іншими способами, які не заперечують законодавству України.

На підставі укладеного між сторонами договору, позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 337244,00грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000003 від 23.05.2015р. (а.с. 20).

Відповідач, в порушення умов договору, отриманий від позивача товар на загальну суму 337242,00 грн. не оплатив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі затримки оплати на термін більше ніж 3 робочих дні, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

25.03.2016р. за № 2503/1 позивач направляв відповідачу претензію з вимогою про сплату заборгованості за договором купівлі-продажу № 1205/1 від 12.05.2015р. в сумі 337242,00 грн. та повідомив відповідача про нарахування пені (а.с. 21). Вказану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Між сторонами 25.03.2016р. було проведено звірку розрахунків та підписано акт звіряння взаємних розрахунків (а.с.22), з якого вбачається, що відповідачем не заперечується заборгованість перед позивачем за договором № 1205/1 від 12.05.2015р. в сумі 337244,00 грн.

16.11.2015р. на адресу відповідача ТОВ "Євростар-2012" направлено лист, в якому просив погодити ДП "ДГ "Рихальське" ІСГЗПНААН України відступлення право вимоги або переведення боргу за договором купівлі-продажу від 12.05.2015р. № 1205/1 на користь іншої юридичної особи. (а.с. 23).

Своїм листом від 25.03.2016р. відповідач погодив ТОВ "Євростар-2012" право вимоги або переведення боргу за договором купівлі-продажу від 12.05.2015р.

11.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євростар-2012" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридично-консалтінгова компанія "Стратег Груп" (цесіонарій) було укладено договір № 1/7/16 уступки права вимоги (цесії) (а.с.25-26).

За умовами вказаного договору цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає новим кредитором за договором купівлі-продажу № 1205/1 від 12.05.2015р. укладеним між ТОВ "Євростар-2012" і ДП "ДГ "Рихальське" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН (боржник).

Пунктом 6 даного договору визначено, що до нового кредитора - ТОВ "Юридично-консалтингова компанія "Стратег Груп" переходять усі права кредитора за Договором купівлі-продажу № 1205/1 від 12.05.2015р. укладеним між ТОВ "Євростар-2012" і ДП "ДГ" Рихальське" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав, а саме в частині невиконаних перед цедентом зобов'язань за договором в сумі 337244,00грн. (основний борг) та штрафних і фінансових санкцій передбачених цим договором та законом.

Відповідно до п. 7 договору цесії, цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань, щодо сплати суми основного боргу (зобов'язання) за Договором купівлі-продажу № 1205/1 від 12.05.2015р. укладеним між цедентом, ТОВ "Євростар-2012" і ДП "ДГ" Рихальське" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН, а саме 337244,00грн. основного боргу, а також пені, інфляційних, річних відсотків, збитків та інших штрафних санкцій за несвоєчасне невиконання боржником своїх зобов'язань за договором.

Право вимоги Цедента засновано на Договорі купівлі - продажу № 1205/1 від 12.05.2015р. укладеним між ТОВ "Євростар02012" і ДП "ДГ" Рихальське" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН, видатковою накладною № РН-0000003 від 13.05.2015р. підписаною сторонами та Актом звіряння взаємних розрахунків від 25.03.2016р.

У пункті 12 сторони визначили, що сторони цього договору зобов'язані повідомити ДП "ДГ "Рихальське" Інституту Сільського господарства Західного Полісся НААН, про укладення даного договору протягом 10 календарних днів з моменту підписання цього договору.

11.07.2016р. між ТОВ "Євростар-2012" та ТОВ "Юридично-консалтингова компанія "Стратег груп" на виконання умов укладеного договору підписано акт приймання-передачі документів.

Крім того, 11.07.2016р. відповідачу надіслано лист-повідомлення №1 про те, що до ТОВ "Юридично-консалтингова компанія "Стратег груп" перейшло право вимоги виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу № 1205/1 від 12.05.2015р. (а.с. 27).

15.07.2016р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу № 1/7 про сплату 337244,00грн. основного боргу, 7982,98 грн. 3% річних, 21583,61 грн. інфляційних та 11532,88 грн. пені (а.с. 28).

Відповідач вимоги позивача, викладені в листі від 15.07.2016р. не виконав, заборгованості за договором купівлі-продажу від 12.05.2015р. не погасив, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача 337244,00грн. основного боргу, 73990,40 грн. пені, 21583,61 інфляційних, 8093,85 грн. 3 % річних.

Відповідач, заперечуючи проти позову вказує, що позивачем в рамках укладеного з відповідачем договору, поставлено відповідачу насіння кукурудзи неналежної якості та по завищених цінах.

Вказує, що 2 вересня 2016 року відповідачем зроблено запит на купівлю 207 посівних одиниць насіння кукурудзи того ж сорту, при цьому виявилось що вартість посівної одиниці завищена на тисячу гривень. Таким чином, вважає, що вказаною господарською операцією нанесено господарству збитків на 360000 гривень.

При цьому факт поставки кукурудзи за видатковою накладною № РН-0000003 від 13.05.2015р.відповідачем не заперечується.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Приписами ч.1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом як новий кредитор за договором № 1/7/16 уступки права вимоги (цесії) від 11.07.2016р.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Вищевказані вимоги чинного законодавства щодо заміни кредитора у зобов'язанні за Договором були виконані сторонами договору уступки права вимоги від 11.07.2016р. року.

Отже, до позивача, як до нового кредитора, перейшли усі права первісного кредитора в зобов'язанні за Договором купівлі-продажу № 1205/1 від 12.05.2015р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір купівлі-продажу є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна у грошовому виразі.

Так, матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу товару на загальну суму 337244,00грн., що вказує на належне виконання зобов'язань з боку продавця.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, у пункті 5.1 договору сторони погоди порядок розрахунків, а саме встановили обов'язок покупця провести оплату за поставлений товар у строк до 01.10.2015р.

За таких обставин, у відповідача виник обов'язок оплатити поставлений позивачем товар за видатковою накладною №РН-0000003 від 13.05.2015р. у строк до 01.10.2015р.

Відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань, оплати отриманого товару не здійснив, в результаті чого у останнього станом на день звернення до суду та на день розгляду справи в суді існує заборгованість перед позивачем в сумі 337244,00 грн.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Доказів погашення заборгованості у вказаній сумі станом на день вирішення спору в суді матеріали справи не містять.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 337244,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 73990,40 грн. пені, то суд зазначає про наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з умов договору сторонами у п. 7.3 визначено відповідальність відповідача у вигляді сплати пені за порушення строків оплати товару.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку (а.с.10), позивачем заявлено пеню за період з 07.10.2015р. по 06.04.2016р., тобто за 182 дні, на суму простроченої заборгованості 337244,00грн., яка склала 73990,40 грн.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд встановив, що позивачем при нарахуванні пені допущено арифметичну помилку. За таких обставин, з врахуванням вихідних даних позивача, суд здійснив власний розрахунок пені за період з 07.10.2015р. по 06.04.2016р. на суму простроченої заборгованості 337244,00 грн., яка склала 73882,67 грн.

Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою, заявленою у відповідності до норм чинного законодавства та підлягає задоволенню в сумі 73882,67грн.

В частині стягнення 107,73 грн. пені (73990,40 грн. - 73882,67 грн.) суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 8093,85 грн. 3 % річних та 21583,61 грн. інфляційних, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача (а.с.10) вбачається, що нарахування 3% річних здійснено за період з 02.10.2015р. по 19.07.2016р. на суму заборгованості 337244,00 грн., які склали 8093,85 грн.

Перевіривши нарахування 3% річних, суд встановив, що при обрахунку позивачем також допущено арифметичну помилку. Відтак враховуючи вихідні дані позивача суд здійснив власний розрахунок 3 % річних, які склали 8078,63грн.

Отже, вимога про стягнення 3% річних є правомірною, заявленою відповідно до умов договору та чинного законодавства та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 8078,63 грн.

В частині стягнення 15,22грн. 3 % річних суд відмовляє за безпідставністю позовних вимог.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних, які позивачем заявлені за період з жовтня 2015 року по червень 2016 року в сумі 21583,61грн., суд встановив, що розрахунок позивача є арифметично не вірним. Суд здійснив власний розрахунок інфляційних, виходячи з вихідних даних позивача, за яким інфляційні склали 21568,76 грн.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача інфляційних є правомірною та підлягає задоволенню в сумі 21568,76 грн.

В частині стягнення з відповідача 14,85 грн. інфляційних (21583,61 грн. - 21568,76 грн.) суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Разом з тим суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо того, що позивачем здійснено продаж відповідачу продукції по завищеним цінам.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 6 цього кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Так, за умовами договору, який підписано сторонами, обумовлено, що вартість насіння кукурудзи нс101 fao 280 F1 в кількості 5,716 тон (207 пос. од) 337244,00 грн. без ПДВ.

Згідно видаткової накладної № РН-0000003 від 13.05.2015р. відповідачу поставлено 207 посадочних одиниць насіння кукурудзи нс101 fao 280 на суму 337277,00 грн.

Договір купівлі-продажу № 1205/1 від 12.05.2015р. та видаткова накладна № РН-0000003 від 13.05.2015р. з боку відповідача підписані ОСОБА_3, який на час їх підписання, за поясненнями представника відповідача, займав посаду директора на підприємстві відповідача, тобто вказані документи підписані уповноваженою особою підприємства відповідача.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими згідно з вимогами чинного законодавства, підтвердженими належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 440774,06грн. з яких: 337244,00 грн. основний борг, 21568,76 грн. інфляційні, 8078,63 грн. - 3% річних та 73882,67 грн. - пеня.

В частині стягнення 107,73 грн. пені, 15,22 грн. 3% річних та 14,85 грн. інфляційних суд відмовляє.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Рихальське" Інституту сільського господарства полісся Національної академії аграрних наук України" (11246, Житомирська область, Ємільчинський район, с.Рихальське, вул.Соборна, буд. 10, код 00729356)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридично-консалтингова компанія "Стратег Груп" (04214, м. Київ, вул Північна, буд. 6, літ. А1 офіс 1, код ЄДРПОУ 37739167)

- 337244,00 грн. основного боргу;

- 21568,76 грн. інфляційних;

- 8078,63 грн. 3% річних;

- 73882,67 грн. пені;

- 6611,61 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.10.16

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2-позивачу (згідно заяви) (рек. з повід.)