Постанова

від 17.10.2016 по справі 925/207/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2016 р. Справа№ 925/207/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Карчевський Р.О. (директор, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Бориспільським РВ УДМС України в Київській області 07.04.2015 р.)

від відповідача - Жеронкін Д.Л. (довіреність б/н від 01.09.2016 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Ватутінський хлібокомбінат»

на рішення господарського суду Черкаської області від 12.04.2016 р.

у справі №925/207/16 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індекс-Пак»

до Публічного акціонерного товариства «Ватутінський хлібокомбінат»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індекс-Пак» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Ватутінський хлібокомбінат» про стягнення 45975,95 грн. основного боргу, 2298,80 грн. пені та 356,36 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.04.2016 р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 45975,95 грн. основного боргу, 2298,80 грн. пені, 356,36 грн. 3% річних та 1378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити вказане рішення, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: позов задовольнити частково. Стягнути з відповідача на користь позивача 45975,95 грн. основного боргу та 1378,00 грн. витрат на сплату судового збору. У решті позовних вимог, а саме: в стягненні 2298,80 грн. пені та 356,36 грн. відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з грубим порушенням вимог чинного законодавства України. При винесенні оскаржуваного рішення судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, також судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення змінити в частині штрафних санкцій.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

20.04.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Індекс-Пак» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Ватутінський хлібокомбінат» (покупець) було укладено договір поставки №20042015КО, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах визначених цим договором.

Пунктом 1.2. договору № 20042015КО передбачено, що ціна, кількість, асортимент товару визначаються в накладних документах, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.3. договору № 20042015КО, датою отримання товару вважається дата підписання представником покупця видаткової накладної постачальника про отримання цього товару.

Згідно п. 4.2 договору № 20042015КО, видаткова накладна, виписана на передачу партії товару та підписана уповноваженими представниками покупця та постачальника, є підтвердженням домовленості сторін про ціну.

Пунктом 4.4 договору № 20042015КО передбачено, що оплата за товар, який поставляється постачальником покупцеві, здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу терміном 21 календарних днів від дня поставки.

Пунктом 8.2 договору № 20042015КО встановлено, що в разі несвоєчасного розрахунку покупцем за поставлений товар, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання і не більше 5% від суми невиконаного зобов'язання.

На виконання умов договору ТОВ «Індекс-Пак» за видатковими накладними (а.с. 13, 16, 19, 22, 25, 28, 31) передало ПАТ «Ватутінський хлібокомбінат» через його представників Довбиша М.П. і Чернюка О.В., які діяли на підставі довіреностей (а.с. 14, 15, 17,18, 20, 21, 23, 24, 26, 27, 29, 30, 32, 33), товари в асортименті загальною вартістю 177569,94 грн.

ПАТ «Ватутінський хлібокомбінат» на виконання своїх зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару перерахувало ТОВ «Індекс-Пак» на його рахунок лише 131593,99 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку ТОВ «Індекс-Пак» (а.с. 34-47).

У зв'язку з неповною оплатою ПАТ «Ватутінський хлібокомбінат» вартості поставленого за вказаними вище видатковими накладними товару, неоплаченим залишився товар, поставлений за видатковою накладною від 09.10.2015 р. №541 (а.с. 25) на суму 4479,97 грн., за видатковою накладною від 30.10.2015 р. №594 (а.с. 28) на суму 17855,99 грн. і за видатковою накладною від 16.11.2015 р. №627 (а.с. 31) на суму 23639,99 грн. Всього борг ПАТ «Ватутінський хлібокомбінат» перед ТОВ «Індекс-Пак» за поставлений за вищезазначеними трьома видатковими накладними становить 45975,95 грн.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів своєчасної та повної оплати позивачу поставленого ним за видатковими накладними від 09.10.2015 р. №541, від 30.10.2015 р. №594 та від 16.11.2015 р. №627 товару на загальну суму 45975,95 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача 45975,95 грн. основного боргу є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За порушення встановленого п. 4.4 договору № 20042015КО строку проведення розрахунків за поставлений товар ТОВ «Індекс-Пак» просить стягнути з відповідача пеню 2298,80 грн., що передбачена п. 8.2 вказаного договору, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2298,80 грн. пені є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 356,36 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів перевірено належний до сплати розмір 3% річних за період, який зазначений позивачем у позовній заяві, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 356,36 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, при винесенні оскаржуваного рішення судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, і що судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 12.04.2016 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ватутінський хлібокомбінат» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 12.04.2016 р. у справі №925/207/16 залишити без змін.

Справу №925/207/16 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк