Ухвала

від 11.10.2016 по справі 810/3315/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3315/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Шутовської І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гараж Мобайл Груп» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гараж Мобайл Груп» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гараж Мобайл Груп» звернулося в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000532201 від 09 лютого 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 3 455 734 грн., з яких за основним платежем 2 303 822 грн. та 1 151 912 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не доведено реальність операцій з ТОВ «КВП Груп» та ТОВ «КВП Спецбуд» та отримання від цих операцій економічної вигоди.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки до суду першої інстанції було надано всі первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «КВП Груп» і ТОВ «КВП Спецбуд».

Заслухавши суддю-доповідача, думку представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Гараж Мобайл Групп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «КВП Груп» за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, та ТОВ «КВП Спецбуд» за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року та контрагентами покупцями за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.01.2015 № 12/10-13-22-05/35040775 (том 1 а.с. 24-43).

На думку податкового органу, позивачем було порушено:

пункт 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 2 303 822 грн.: за серпень 2014 року - на суму 1 799 989 грн., за вересень 2014 року на суму 503 833 грн.

На підставі висновків акту контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 09 лютого 2015 року № 0000532201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 455 834 грн., з них: 2 203 822 грн. - за основним платежем та 1 151 912 грн. - за штрафними (фінансовими) штрафами (санкціями) (том 1 а.с. 14).

Податковий орган дійшов висновку про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "КВП Груп" та ТОВ "КВП Спецбуд".

На думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд м. Києва обґрунтовано погодився з таким висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені

зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139,1 статті 139 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ «КВП Груп» (виконавець) було укладено договори про надання клінінгових послуг від 01.08.2014 № 100, №101, № 102, №103, № 104, № 105, № 106, № 107, № 107, № 108, № 109, № 109, № 110, № 111, за умовами яких виконавець зобов'язався за завданням Замовника протягом терміну дії договору надавати останньому клінінгові послуги, а замовник зобов'язався приймати і оплачувати роботу виконавця (том 1 а.с. 82-131).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надано суду копії податкових накладних від 31.08.2014 № 52, № 51, № 50, № 49, № 48, № 47, № 46, № 55, № 54, № 57, № 56, №58 (том 1 а.с. 45-56); актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000041, № ОУ - 0000042, № ОУ - 0000043, № ОУ - 0000044, № ОУ - 0000045, № ОУ - 0000031, № ОУ - 0000032, № ОУ - 0000033, № ОУ - 0000034, № ОУ - 0000035, № ОУ - 0000036, № ОУ - 0000037 (том 1 а.с. 57-68); звіт про виконані роботи за серпень 2014 року (том 1 а.с. 69-81).

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «КВП Спецбуд» було укладено договори про надання послуг від 01.09.2014 № 115, № 116, № 117, № 118, за умовами яких виконавець зобов'язується організовувати та забезпечити надання послуг відповідно до умов цього договору та усних вказівок замовника, а саме: ручне завантаження та розвантаження вантажу на складі замовника, включаючи весь комплекс пов'язаних з ними операцій по укладанню і кріпленню вантажу, його сепаруванню тощо, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити надані за цим договором послуги виконавцю.

На підтвердження виконання умов за вказаними договорами Товариство з обмеженою відповідальністю «Гараж Мобайл Груп» надало суду копії податкових накладних від 30.09.2014 № 20, №21, № 22, № 23, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 19, № 20, № 21, №22 (том 1 а.с. 134-143).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги вищезазначені первинні документи, з огляду на таке.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) незрозуміло які саме послуги та де надавались, відсутні прізвища, ініціали та посади осіб, що підписали акти, платіжні доручення на які посилається апелянт в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені ;під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також кореспондує з нормами ПК.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 01 грудня 2015 року ц справ № 826/15034/14.

На підтвердження здійснення оплати за вказаними договорами, суду були надані платіжні доручення від 24.09.2014, № 15 та № 42455. Оплата за платіжним дорученням № 42455 здійснена за навантажувально-розвантажувальні роботи згідно договору № 100 від 01.08.2014, що був укладений між позивачем та ТОВ «КВП Груп», при цьому отримувачем у вказаному платіжному документі зазначено ТОВ «КВП Спецбуд». Платіжним дорученням від 24.09.2014 № 15 помилково перераховані кошти було повернуто (том 1 а.с. 134-135).

Жодних інших документів, що підтверджують дійсність економічного змісту господарських операцій за договорами укладеними між позивачем та ТОВ «КВП Груп», ТОВ «КВП Спецбуд» та доказів руху активів на рахунках позивача за результатами здійснення вищезазначених господарських операцій матеріали справи не містять.

Крім того, згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців видами діяльності ТОВ «КВП Спецбуд» є: виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг, підготовчі роботи на будівельному майданчику, інші роботи із завершення будівництва, діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультація з питань оподаткування, організація будівництва та будівель (а.с. 168-170), разом з цим, предметом договірних відносин позивача з ТОВ «КВП Спецбуд» є ручне завантаження та розвантаження вантажу на складі, що не передбачено в видах діяльності ТОВ «КВП Спецбуд».

Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції у справі, що розглядається, про те, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами свідчить про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «КВП Груп» та ТОВ «КВП Спецбуд», що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства, є правильним.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Така ж сама правова позиція викладено в постанові Верховного суд України від 15 грудня 2015 року у справ № 21/4266а15

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують здійснення розрахунків за вищевказаними договорами, укладеними між позивачем та його контрагентами та які підтверджували б реальні зміни майнового стану Підприємства, а також те, що позивачем не надано інших належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, а самі по собі податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підтверджують право позивача на формування податкового кредиту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гараж Мобайл Груп" - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 17 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.