Ухвала

від 10.10.2016 по справі 495/3532/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

10 жовтня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СтупакО.В., Леванчука А.О., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Красна Зоря», третя особа - Великомар'янівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання договору оренди таким, що втратив юридичну силу, повернення майна та стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 05 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5, якому як члену колективного сільськогосподарського підприємства «Красная Заря» належав майновий пай, що становив 0,272 % від загальної вартості майна та в грошовому виразі складав 7 306 грн. Позивач у порядку спадкування набув право власності на вказаний майновий пай. Зазначив, що після смерті батька орендна плата за користування майновим паєм не виплачувалась, тому 26 серпня 2011 року він письмово звернувся до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Красна Зоря» (далі - СВК «Красна Зоря») про виплату йому майнового паю в грошовому виразі та розірвання правовідносин. На думку позивача, із отриманням 01 вересня 2011 року СВК «Красна Зоря» його письмового звернення є таким, що втратив чинність, договір оренди майнового паю від 01 вересня 2001 року.

У зв'язку з цим позивач просив визнати договір оренди майнового паю, укладений 21 грудня 2001 року між ОСОБА_5 та СВК «Красна Зоря», таким, що втратив чинність із 01 вересня 2011 року; зобов'язати відповідача повернути майновий пай у грошовій формі в розмірі 7 306 грн; відшкодувати інфляційні втрати за період із 2006 до 2014 року в сумі 5 004 грн та стягнути 3 % річних за вказаний період у сумі 1 752 грн; повернути орендну плату за період із 2006 до 2011 року в сумі 365 грн.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 лютого 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення орендної плати, ухвалено в цій частині нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з СВК «Красна Зоря» на користь ОСОБА_4 орендну плату за період 2006 - 2010 роки включно в загальній сумі 365 грн 30 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати повністю рішення суду першої інстанції, змінити рішення апеляційного суду шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі, із підстав порушення судами норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

На підставі наявних у справі доказів суд правильно установив, що власники, у тому числі й ОСОБА_5, майнових паїв, що не були виділені в натурі, 21 грудня 2001 року уклали між собою договір строком дії на 15 років про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності. Співвласники, у тому числі й ОСОБА_5, за договором оренди від 21 грудня 2001 року строком дії на 15 років передали належне на праві спільної часткової власності майно в оренду СВК «Красна Зоря».

Розглядаючи указаний позов, суд правильно виходив із того, що у розумінні положень ст. 1218 ЦК України позивач успадкував після смерті свого батька не лише права, а й обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, у тому числі й обов'язки за вищевказаними договорами, зокрема, не реалізовувати право виділення в натурі належної частки у спільному майні протягом строку дії договору.

Крім того, суд надав належну оцінку тій обставині, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 квітня 2014 року відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні позову до СВК «Красна Зоря» про зобов'язання видати майновий пай в натурі або стягнути його вартість; цим рішенням роз'яснено порядок паювання майна та реалізації права на майновий пай.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання укладеного 21 грудня 2001 року між співвласниками майна та СВК «Красна Зоря» договору оренди таким, що втратив чинність із 01 вересня 2011 року, стягнення грошової вартості майнового паю в сумі 7 306 грн з урахуванням інфляційних втрат на цю суму та 3 % річних.

Щодо факту невиплати позивачу орендної плати, то суд обґрунтовано вважав цю обставину такою, що не є підставою для визнання договору оренди таким, що втратив чинність.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 61, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 316 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Разом із тим не є такими, що впливають на правильність висновків судів, доводи касаційної скарги про те, що суд, встановивши факт невиплати позивачу орендної плати, не розірвав договору оренди від 21 грудня 2001 року на підставі ст. ст. 651, 782 ЦК України, адже вимоги про розірвання не заявлялося, а за правилами ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; згідно з ч. 2 ст. 335 ЦПК України касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Таким чином, суди правильно, керуючись принципом диспозитивності, розглянули указаний позов в межах заявлених позовних вимог.

Отже, рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 жовтня 2014 року в нескасованій частині та рішення апеляційного суду Одеської області від 05 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Ступак

А.О.Леванчук

О.М.Ситнік