Ухвала

від 10.10.2016 по справі 640/19187/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 640/19187/14-ц Головуючий суддя І інстанції Зуб Г. А.

Провадження № 22-ц/790/6065/16 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори, пов'язані із застосуванням Закону України "Про захист прав споживачів"

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.

суддів Піддубного Р.М., Гуцал Л.В.,

при секретарі - Прологаєвій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БСХ Побутова Техніка» про зобов'язання усунути недоліки товару,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ТОВ «БСХ Побутова Техніка», провести ОСОБА_1, безоплатне усунення недоліків посудомийної машини SIEMENS мод. SC76M530EU. Стягнуто з ТОВ «БСХ Побутова Техніка», на користь держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, та ухвали нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що він надавав суду докази на підтвердження у нього стійких, тривалих та глибоких моральних переживань, пов'язаних з тим, що виробник добровільно не поновив його права. Наполягає, що суд помилково пов'язує моральну шкоду, завдану недоліками товару, право на яку передбачено ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», зі спричиненням шкоди життю та здоров'ю. Щодо компенсації витрат на правову допомогу зазначає, що суд посилається на недотримання Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», проте даний Закон передбачає граничний розмір компенсації за учать в процесуальній дії в межах або поза межами судового засідання за годину участі. В той самий час вказаним Законом не передбачено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу за підготовку позову та його подачу до суду.

Згідно ст. 303 ЦПК України апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 березня 2011 року позивач придбав посудомийну машину «SIEMENS» мод. SC76M530EU у ФОП ОСОБА_2 Якість посудомийної машини підтверджувалася сертифікатом відповідності та Декларацією про відповідність продукції вимогам технічних регламентів. Виробником надано гарантійні зобов'язання до 24 березня 2013 року та безпосередньо продавцем - 2 роки додаткової гарантії, умови якої передбачали безкоштовне усунення несправностей приладу в уповноважених виробником сервісних центрах після закінчення гарантійного строку.

08.02.2014 року ФОП ОСОБА_2 припинив свою діяльність.

Позивач 16 вересня 2013 року та 11 березня 2014 року звертався до сервісного центру «Транс Сервіс» для діагностики посудомийної машини та поновлення контактів в електронній мережі, про що свідчать акти виконаних робіт.

Позивач наполягає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У п. 2постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму від 25 травня 2001 року № 5, від 27 лютого 2009 року № 1) роз'яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормамиКонституції Україниабо випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

У ст. 1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» поняття шкоди визначено як завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачем завдано шкоди майну позивача або завдано каліцтво, інше ушкодження здоров'я, враховуючи поняття шкоди в редакції Закону України "Про відповідальність за шкоду завдану внаслідок дефекту в продукції" .

Судова колегія вважає правильним також і висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

Суд першої інстанціх правильно застосував ст. 84 ЦПК України, взяв до уваги положення Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та роз'яснення викладені в п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року.

Так, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В суді апеляційної інстанції представником позивача був наданий оригінал квитанції до прибуткового касового ордера №28-05/14-2 від 28 травня 2014 року, згідно якої адвокатом ОСОБА_3 на підставі договору про надання юридичних послуг №28-05/14-2 від 28 травня 2014 року від ОСОБА_1 прийнято 3000 грн.

Між тим, матеріали справи копію договору №28-05/14-2 від 28 травня 2014 року не містять, зміст його суду невідомий, наявна лише копія договору про надання юридичних послуг від іншої дати, а саме від 20.10.2014 року, та непосвідчена ксерооокопію квитанції, оригінал якої суду наданий не був.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

У Х ВА Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -