Постанова

від 23.05.2018 по справі 640/19187/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

справа № 640/19187/14-ц

провадження № 61-4588св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Хопти С. Ф.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю БСХ Побутова Техніка ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 липня 2016 року у складі судді Зуба Г. А. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Піддубного Р. М., Гуцал Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю БСХ Побутова Техніка (далі - ТОВ БСХ Побутова Техніка ) про зобов'язання усунути недоліки товару.

Позовну заяву мотивовано тим, що 24 березня 2011 року він придбав у фірмовому магазині S iemens у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 посудомийну машину S iemens моделі SС76М530Е U.

Якість посудомийної машини підтверджувалася сертифікатом відповідності та декларацією про відповідність продукції вимогам технічних регламентів. Виробником надано гарантійні зобов'язання до 24 березня 2013 року та безпосередньо продавцем - два роки додаткової гарантії, умови якої передбачали безкоштовне усунення несправностей приладу в уповноважених виробником сервісних центрах після закінчення гарантійного строку.

08 лютого 2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 припинив свою діяльність.

Позивач 16 вересня та 20 листопада 2013 року, 11 березня 2014 року звертався до сервісного центру Транс Сервіс для діагностики посудомийної машини та поновлення контактів в електронній мережі.

Після останньої третьої поломки 11 березня 2014 року сервісним центром ТОВ Транс Сервіс було проведено експертизу технічного стану посудомийної машини, за результатами якої встановлено, що нагрівний тен вийшов із ладу. Позивач відмовився від ремонту та подав заяву до фірмового магазину і сервісного центру ТОВ Транс Сервіс , в якій просив провести заміну зламаної посудомийної машини на нову, оскільки кількість поламок протягом строку придатності товару свідчить про приховані недоліки посудомийної машини та неможливість їх усунення. Розглянувши його заяву, керівник фірмового магазину Siemens запропонував втретє виконати ремонт дефектної посудомийної машини та відмовився від заміни посудомийної машини.

17 березня 2014 року позивач направив листа генеральному директору ТОВ БСХ Побутова Техніка ОСОБА_3 з проханням виконати заміну посудомийної машини на нову. Йому було відмовлено з посиланням на те, що компанія ТОВ БСХ Побутова Техніка не має можливості впливати на стосунки продавця та покупця.

На підставі викладеного ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив зобов'язати відповідача здійснити безоплатне усунення недоліків посудомийної машини S iemens моделі SC 76 M530EU та зобов'язати на час ремонту надати йому аналогічний товар для використання; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на послуги адвоката у розмірі 3 000 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 травня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач вперше звернувся до сервісного центру лише 16 вересня 2013 року, тобто після спливу гарантійного строку (24 березня 2013 року). Додатковий гарантійний строк у два роки надав йому магазин, а не відповідач, який тільки імпортує на територію України побутову техніку. Для безоплатного усунення недоліків посудомийної машини позивач у додатковий гарантійний строк може звернутися до продавця ФОП ОСОБА_2, але той припинив свою підприємницьку діяльність без правонаступництва.

Ухвалою колегії суддів судової плати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 травня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, направляючи справу на новий розгляд, вказав, що на підставі частини 10 статті 8 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право пред'явити виробнику (продавцю) вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку. Ця вимога може бути пред'явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено - протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки (істотні недоліки), допущені з вини виробника. Якщо цю вимогу не задоволено у строки, передбачені частиною дев'ятою цієї статті, споживач має право на свій вибір пред'явити виробникові (продавцеві) інші вимоги, відповідно до частини першої цієї статті.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ТОВ БСХ Побутова Техніка провести ОСОБА_1 безоплатне усунення недоліків посудомийної машини Siemens моделі SC76M530EU. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підставі чинного законодавства України споживач має право пред'явити виробнику (продавцю) вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку (частина 10 статті 8 Закону України Про захист прав споживачів ) і при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунені протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк (частина дев'ята статті 8 Закону України Про захист прав споживачів ).

Разом з тим вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди та компенсації витрат на правову допомогу є безпідставними.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 жовтня 2016 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 липня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене на підставі повного об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, воно в повній мірі відповідає вимогам закону. Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди та компенсації витрат на правову допомогу є необґрунтованими.

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги обставини, які підтверджують порушення права позивача, як споживача, на відшкодування моральної шкоди, а також безпідставно відхилено вимогу про компенсацію витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн, факт оплати яких підтверджується договором про надання юридичних послуг.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

2 9 січня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 24 березня 2011 року ОСОБА_1 придбав у магазині S iemens у фізичної особи - підприємця - ОСОБА_2 посудомийну машину Siemens моделі SС76М530ЕU .

Якість посудомийної машини підтверджувалася сертифікатом відповідності та декларацією про відповідність продукції вимогам технічних регламентів. Виробником надано гарантійні зобов'язання до 24 березня 2013 року та безпосередньо продавцем - два роки додаткової гарантії, умови якої передбачали безкоштовне усунення несправностей приладу в уповноважених виробником сервісних центрах після закінчення гарантійного строку.

08 лютого 2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 припинив свою діяльність.

Позивач 16 вересня та 20 листопада 2013 року, 11 березня 2014 року звертався до сервісного центру Транс Сервіс для діагностики посудомийної машини та поновлення контактів в електронній мережі.

Після останньої третьої поломки 11 березня 2014 року сервісним центром ТОВ Транс Сервіс було проведено експертизу технічного стану посудомийної машини, за результатами якої встановлено, що нагрівний тен вийшов із ладу. Позивач відмовився від ремонту та подав заяву до фірмового магазину і сервісного центру ТОВ Транс Сервіс , в якій просив провести заміну зламаної посудомийної машини на нову, оскільки кількість поломок протягом строку придатності товару свідчить про приховані недоліки посудомийної машини та неможливість їх усунення. Розглянувши його заяву, керівник фірмового магазину Siemens запропонував втретє виконати ремонт дефектної посудомийної машини та відмовився від заміни посудомийної машини.

17 березня 2014 року позивач направив листа генеральному директору ТОВ БСХ Побутова Техніка ОСОБА_3 з проханням виконати заміну посудомийної машини на нову. Йому було відмовлено з посиланням на те, що компанія ТОВ БСХ Побутова Техніка не має можливості впливати на стосунки продавця та покупця.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України Про захист прав споживачів у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

На підставі пункту 10 статті 8 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право пред'явити виробнику (продавцю) вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку. Ця вимога може бути пред'явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено - протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки (істотні недоліки), допущені з вини виробника. Якщо цю вимогу не задоволено у строки, передбачені частиною дев'ятою цієї статті, споживач має право на свій вибір пред'явити виробникові (продавцеві) інші вимоги, відповідно до частини першої цієї статті.

Апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, врахував вказівки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року (на виконання вимог частини четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року), встановив фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо доводів скаржника про те, що на його користь має бути стягнуто моральну шкоду, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно зі статтею 611 ЦК Україниморальна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Правила статті 1167 ЦК Українирегулюють позадоговірні (деліктні) відносини.

Враховуючи правовий висновок, висловлений у постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1575цс16, відповідно до положень статей 4 , 22 Закону України Про захист прав споживачів споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Оскільки позивач не довів факт завдання моральних чи фізичних страждань, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції Українита статтею 12 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.

За приписами статей 79 , 84 ЦПК України 2004 року, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до статті 84 ЦПК України 2004 року витрати пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

У пунктах 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач не надав належних доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу. У касаційній скарзі позивач вказав, що звернувся до адвоката, який складав і подавав позов, з питання надання розрахунку послуг, посвідченої копії свідоцтва та квитанції про внесення ним грошових коштів, однак вказані документи суду так і не були надані. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відмову в позові в частині компенсації витрат на правову допомогу.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. Ф. Хопта

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк