Рішення

від 21.09.2016 по справі 911/2668/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2016 р. Справа № 911/2668/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія В«Ніко-ТайсВ» ,

м. Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПК ТрейдсервісгрупВ» , Київська обл.,

с. Мархалівка

2) Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 Федоровича Львівська обл., с. Хоробів

про стягнення 4 356 грн. 11 коп.

Суддя - Мальована Л.Я.

за участю:

позивача: ОСОБА_2 (дов. № б/н від 02.06.2014 року);

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: не з'явився;

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів 4 356 грн. 11 коп. заборгованості.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі, а також 12.09.2016 року подав заяву про солідарне стягнення з відповідачів 1 000 грн. 00 коп. адвокатських послуг.

Представники відповідачів в засідання суду не з'явились, хоча про місце і час розгляду справи були належним чином повідомлені судом, вимоги суду викладені в ухвалі від 22.08.2016 року не виконали.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

23 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Тридента АгроВ» (продавець) та Селянським (фермерським) господарством ОСОБА_1 (покупець, відповідач-2) укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-01/01/08 відповідно до п. 1.2. якого предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Згідно з п. 2.1. договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Оплата товару проводиться наступним чином:

- 20% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 05 березня 2008 року.

- 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01 грудня 2008 року (п. 5.1. договору).

У п. 11.1. договору зазначено, що договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.

Зазначений договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

Додатками №1 до вказаних договорів передбачено, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договорів сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують наступну формулу: S=(А1/А2)*В, де S - ціна на момент проплати, В - ціна на момент підписання договору, А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого продавцем товару, 28.04.2009 ТОВ В«Тридента АгроВ» звернулось до господарського суду Львівської області з позовними заявами до СФГ ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами №ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих станом на 28.04.2009.

Рішеннями господарського суду Львівської області у справі від 02.07.2009 у справах №20/105 та №20/106, позовні вимоги ТОВ В«Тридента АгроВ» до СФГ ОСОБА_1 були задоволені частково.

Під час розгляду справ господарським судом Львівської області було встановлено, що грошові зобов'язання за договорами №ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08 в частині оплати вартості поставленого товару СФГ ОСОБА_1 були виконані лише 04.06.2009.

26.01.2011 між ТОВ В«Тридента АгроВ» (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_2 (новому кредитору) було укладено угоди №202-ТА та №203-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512- 519 ЦК України), відповідно до яких, первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання боржником (СФГ ОСОБА_1Ф.) зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договорів №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08 у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно зазначених договорів купівлі-продажу щодо оплати вартості отриманого товару.

11.03.2013 між ФОП ОСОБА_2 (первісний кредитор) та ТОВ В«Компанія В«НІКО-ТАЙСВ» (новий кредитор) було укладено угоду №11/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання боржником зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договорів №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08, а також згідно угод №202-ТА та №203-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу.

Крім того, 11.03.2013 між ТОВ В«Компанія В«НІКО-ТАЙСВ» (кредитор) та ТОВ В«ПК ТрейдсервісгрупВ» (поручитель) було укладено договір поруки №11-03-2013-26, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за не виконання СФГ ОСОБА_1 грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договорів купівлі-продажу та угоди, передбаченої ст. 2 цього договору.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.

Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Таким чином, у додатках до договору №ЗУФ-01/01/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23 січня 2008 року та Договору №ЗУФ-150/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 24 вересня 2008 року, сторони дійшли згоди про те, що зобов'язання за даним договором має бути виконане у гривні з урахуванням курсу долара США на час укладення договору та на день фактичної оплати товару, що відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а його умови визначені на розсуд сторін і погодженні ними, що вказує на принцип свободи договору.

Виходячи із цього, у ТОВ „ТРИДЕНТА АГРОВ» виникло право вимоги щодо нарахування пені, 3%-річних, інфляційних витрат згідно Договору №ЗУФ-01/01/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23 січня 2008 року та договору №ЗУФ-150/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 24 вересня 2008 року за період існування заборгованості.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Оскільки відповідач 2, як покупець за договорами №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08, остаточну оплату вартості поставленого товару здійснив 04.06.2009 без врахування курсових коливань, у грудні 2013 року ТОВ В«Компанія В«НІКО-ТАЙСВ» , як новий кредитор, звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ В«ПК ТрейдсервісгрупВ» та СФГ ОСОБА_1 про солідарне стягнення 15 333,08 грн сукупної заборгованості за договорами №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08, що полягає у дооцінці вартості поставленого товару (курсової різниці), 88,68 грн. 3% річних та 423,46 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 29.04.2009 по 03.06.2009.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.02.2014 у справі №911/4667/13 вищезазначені позовні вимоги задоволено.

У зв'язку з подальшим несвоєчасним виконанням відповідачем 2 взятого на себе зобов'язання щодо виконання умов вищезазначених договорів, 28.05.2014 ТОВ В«Компанія В«НІКО-ТАЙСВ» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ В«ПК ТрейдсервісгрупВ» та СФГ ОСОБА_1 про солідарне стягнення 12 396,93 грн пені, 3 741,27 грн інфляційних втрат та 2 272,50 коп. 3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.06.2014 у справі №911/2040/14 вищезазначені позовні вимоги задоволено.

Крім того, судом встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 10.11.2014 у справі №911/4375/14 стягнуто солідарно з відповідачів 2299,96 грн штрафу, стягнуто з відповідача 2 - 1220,75 грн пені, 1073,32 грн інфляційних втрат та 160,00 грн 3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.02.2015 у справі №911/5345/14 стягнуто з СФГ ОСОБА_1 1772,74 грн пені, 590,37 грн інфляційних втрат та 1977,21 грн штрафу; стягнуто солідарно з відповідачів 244,91 коп. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28 січня 2016 року у справі № 911/4888/15, позовні вимоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» про стягнення пені, 3%-річних та інфляційних втрат за період із 04.10.2014 року по 02.12.2015 року, розрахованих на суму боргу (курсової різниці) 15 333,08 грн., на підставі Угоди №11/03-13 про заміну кредитора у зобов'язані відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 11 березня 2013 року, договору №ЗУФ-01/01/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23 січня 2008 року та договору №ЗУФ-150/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 24 вересня 2008 року, задоволено.

Заборгованість у розмірі 15 333,08 грн. СФГ ОСОБА_1 згідно Угоди №11/03-13 про заміну кредитора у зобов'язані була погашена 02.06.2016 року.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 35 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Таким чином, встановлена рішенням господарського суду Київської області від 06.02.2014 у справі №911/4667/13 заборгованість у розмірі 15 333,08 грн за вищевказаними правочинами, є преюдиційним фактом, а тому, в силу вимог ст. 35 ГПК України, не підлягає доведенню повторно.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання ПОКУПЕЦЬ зобов'язаний сплатити на користь ПРОДАВЦЯ пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.3. Договору, Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

Крім цього, сторони, відповідно до п. ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмежень строку.

Виходячи з системного аналізу зазначених пунктів договорів, суд дійшов висновку, що сторони передбачили більш тривалий строк для нарахування пені за порушення виконання договірних зобов'язань ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України.

З огляду наведеного, беручи до уваги той факт, що арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням наведених вимог Закону та положень договорів №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 3 240 грн. 54 коп. пені підлягають задоволенню.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачами своїх грошових зобов'язань, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів за період з грудня 2015 року по червень 2016 року 889 грн. 32 коп. інфляційних втрат та за період з 02.12.2015 року по 01.06.2016 року 226 грн. 25 коп. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 889 грн. 32 коп. інфляційних втрат та 226 грн. 25 коп. 3 % річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Крім того, позивач просить покласти на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 1 000 грн. 00 коп.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг № 17-05-2016 від 17.05.2016 року, акт прийому-передачі документів від 17.05.2016 року, акт приймання-передачі виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг від 19.08.2016 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 року та посвідчення адвоката від 29.10.2009 року, платіжне доручення № 126 від 23.08.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

Пунктом 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» № 02-05/78 від 04.03.1998р. передбачено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним; за таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 В«Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального праваВ» № 01-8/973 від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_2 у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 911/2668/16, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 1 000, 00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 230 ГК України, ст.ст. 514, 525, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 (80013, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Хоробрів, ідентифікаційний код 20817737) та Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПК ТрейдсервісгрупВ» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія В«НІКО-ТАЙСВ» (01187, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 38, офіс 23, ідентифікаційний код 38039872) 3 240 (три тисячі двісті сорок гривень) 54 коп. пені, 889 (вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 25 коп. інфляційних втрат, 226 (двісті двадцять шість) грн. 25 коп. 3% річних; 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя Л.Я. Мальована