Постанова

від 28.02.2017 по справі 911/2668/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р. Справа№ 911/2668/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідачів: 1) не з'явились;

2) не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу у відкритому засіданні Селянського (фермерського) господарства Тендеряка Володимира Федоровича

на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2016 року

у справі № 911/2668/16 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп

2) Селянського (фермерського) господарства Тендеряка Володимира Федоровича

про стягнення 4 356, 11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Селянського (фермерського) господарства "Тендеряка Володимира Федоровича" про солідарне стягнення 3 240, 54 грн. пені, 226, 25 грн. 3% річних та 889, 25 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за договором № ЗУФ-01/01/08 від 23.01.2008 року та договором № ЗУФ-150/09/08 від 24.09.2008 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.09.2016 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що станом на 02.07.2009 року, апеллянтом вже було погашено основну суму боргу, курсову різницю , інфляційні втрати та 3% річних. В той же, час інші відносини між позивачем та відповідачем 2 відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Тендеряка Володимира Федоровича" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А. та призначено до розгляду на 24.01.2017 року.

У судове засідання 24.01.2017 року представники відповідачів не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача у судовому засіданні 24.01.2017 року заявив клопотання про припинення апеляційного провадження та надав пояснення по суті спору. Клопотання про припинення апеляційного провадження мотивоване тим, що на даний час відсутній предмет спору, оскільки рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2016 року виконане, а тому провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства Тендеряка Володимира Федоровича підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст 80 ГПК України.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Так, колегією суддів встановлено, що в якості доказу відсутності предмету спору позивач надав суду виписку з банку про оплату 02.12.2016 року відповідачем 2 заборгованості в рамках здійснення виконавчого провадження.

Водночас, колегія суддів зазначає, що здійснення боржником оплати заборгованості в рамках виконавчого провадження не свідчить про те, що останній погоджується з рішенням суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що саме відповідач2 звертався до суду із апеляційною скаргою. Апелянт не відмовився від поданої ним апеляційної скарги, а тому твердження позивача про те, що між сторонами відсутній предмет спору є безпідставними.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про припинення апеляційного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року відкладено розгляд справи до 07.02.2017 року.

У судове засідання 07.02.2017 року представники відповідачів не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача у судовому засіданні 07.02.2017 року надав додаткові пояснення по суті спору.

Крім того, представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання позивача про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 року відкладено розгляд справи до 28.02.2017 року.

Представники сторін у судове засідання 28.02.2017 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 23.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (продавець) та Селянським (фермерським) господарством Тендеряка Володимира Федоровича (покупець, відповідач-2) укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-01/01/08 відповідно до п. 1.2. якого предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Також, 24.09.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (продавець) та Селянським (фермерським) господарством Тендеряка Володимира Федоровича (покупець, відповідач-2) укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-150/09/08 відповідно до п. 1.2. якого предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Згідно з п. 2.1. договорів асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Оплата товару проводиться наступним чином:

- згідно договору № ЗУФ-01/01/08 - 20% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 05 березня 2008 року; згідно договору № ЗУФ-150/09/08 - 20% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01 жовтня 2008 року.

- 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01 грудня 2008 року (п. 5.1. договорів).

У п. 11.1. договору зазначено, що договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого продавцем товару, 28.04.2009 ТОВ "Тридента Агро" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовними заявами до СФГ Тендеряка В.Ф. про стягнення заборгованості за договорами №ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих станом на 28.04.2009.

Рішеннями Господарського суду Львівської області у справі від 02.07.2009 у справах №20/105 та №20/106, позовні вимоги ТОВ "Тридента Агро" до СФГ Тендеряка В.Ф. були задоволені частково.

Під час розгляду справ Господарським судом Львівської області було встановлено, що грошові зобов'язання за договорами №ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08 в частині оплати вартості поставленого товару СФГ Тендеряком В.Ф. були виконані лише 04.06.2009.

Також, вказаними рішеннями встановлено, що додатками №1 до вказаних договорів передбачено, у випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договорів сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують наступну формулу: S=(А1/А2)*В, де S - ціна на момент проплати, В - ціна на момент підписання договору, А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрали законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Як встановлено колегією суддів, вищевказані рішення набрали законної сили, а тому зазначені обставини є встановленими та не підлягають повторному доведенню у даній справі.

Крім того, колегією суддів встановлено, що 26.01.2011 між ТОВ "Тридента Агро" (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_5 (новий кредитор) було укладено угоди №202-ТА та №203-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512- 519 ЦК України), відповідно до яких, первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання боржником (СФГ Тендеряком В.Ф.) зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договорів №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08 у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно зазначених договорів купівлі-продажу щодо оплати вартості отриманого товару.

На виконання даних угод (п. 4.1), ТОВ Тридента Агро було передано ФОП ОСОБА_5 документи, що підтверджують права вимоги виконання СФГ Тендеряка В.Ф. обумовленого зобов'язання.

У відповідності до п. 4.3 угод, ТОВ Тридента Агро повідомленням про зміну кредитора у зобов'язанні належним чином повідомило СФГ Тендеряка В.Ф. про зазначені вище обставини.

11.03.2013 року між ФОП ОСОБА_5 (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс-ТАЙС" (новий кредитор) було укладено угоду №11/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання боржником зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договорів №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08, а також згідно угод №202-ТА та №203-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу.

На виконання умов даної угоди, ФОП ОСОБА_5 було передано позивачу документи, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем 2 обумовленого зобов'язання. У відповідності до п. 4.3 угоди, ФОП ОСОБА_5, повідомленням про зміну кредитора у зобов'язанні, належним чином повідомило СФГ Тендеряка Володимира Федоровича про зазначені вище обставини.

Таким чином, позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та з дотриманням положень статті 514 ЦК України.

До того ж, 11.03.2013 року між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (кредитор) та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель) було укладено договір поруки №11-03-2013-26, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за не виконання СФГ Тендерякою В.Ф. грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договорів купівлі-продажу та угоди, передбаченої ст. 2 цього договору.

Так, колегією суддів встановлено, що оскільки відповідач 2, як покупець за договорами №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08, остаточну оплату вартості поставленого товару здійснив 04.06.2009 без врахування курсових коливань, у грудні 2013 року ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", як новий кредитор, звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та СФГ Тендеряка В.Ф. про солідарне стягнення 15 333,08 грн сукупної заборгованості за договорами №ЗУФ-01/01/08 та №ЗУФ-150/09/08, що полягає у дооцінці вартості поставленого товару (курсової різниці), 88,68 грн. 3% річних та 423,46 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 29.04.2009 по 03.06.2009.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.02.2014 у справі №911/4667/13 вищезазначені позовні вимоги задоволено.

У зв'язку з подальшим несвоєчасним виконанням відповідачем 2 взятого на себе зобов'язання щодо виконання умов вищезазначених договорів, 28.05.2014 ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та СФГ Тендеряка В.Ф. про солідарне стягнення 12 396, 93 грн пені, 3 741,27 грн інфляційних втрат та 2 272,50 коп. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.06.2014 у справі №911/2040/14 вищезазначені позовні вимоги задоволено.

Крім того, колегією суддів встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 10.11.2014 у справі №911/4375/14 стягнуто солідарно з відповідачів 2299,96 грн штрафу, стягнуто з відповідача 2 - 1220,75 грн пені, 1073,32 грн інфляційних втрат та 160,00 грн 3% річних за період із 29.05.2014 року по 03.10.2014 року, розрахованих на суму боргу (курсової різниці) 15 333,08 грн., на підставі Угоди №11/03-13 про заміну кредитора у зобов'язані відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 11 березня 2013 року, договору №ЗУФ-01/01/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23 січня 2008 року та договору №ЗУФ-150/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 24 вересня 2008 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28 січня 2016 року у справі № 911/4888/15, позовні вимоги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс"" про стягнення пені, 3%-річних та інфляційних втрат за період із 04.10.2014 року по 02.12.2015 року, розрахованих на суму боргу (курсової різниці) 15 333,08 грн., на підставі Угоди №11/03-13 про заміну кредитора у зобов'язані відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 11 березня 2013 року, договору №ЗУФ-01/01/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23 січня 2008 року та договору №ЗУФ-150/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 24 вересня 2008 року, задоволено.

Всі вищевказані рішення суду набрали законної сили.

Звертаючись до суду першої інстанції із даним позовом, позивач зазначає, що зобов'язання згідно угоди № 11/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні від 11.03.2013 року, договорів купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-01/01/08 від 23.01.2008 року, № ЗУФ-150/09/08 від 24.09.2008 року та рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2014 року № 911/4667/13 виконано лише 02.06.2016 року, у зв'язку із чим просить суд стягнути солідарно з відповідачів 3 240, 54 грн. пені, 226, 25 грн. 3% річних та 889, 25 грн. інфляційних втрат за період з 03.12.2015 року по 01.06.2016 року.

Так, колегією суддів враховано, що як проведення 04.06.2009 р. відповідачем-2 остаточних розрахунків за договорами № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08, так і наявність в останнього 15333,08 грн. сукупної заборгованості за вказаними правочинами, встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 06.02.2014 року у справі № 911/4667/13 та рішенням Господарського суду Київської області від 24.06.2014 року у справі № 911/2040/14, а тому, в силу вимог ст. 35 ГПК України, не підлягає доведенню повторно.

Відповідно до статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 232 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктам 8.2 та 8.3 договорів № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08 передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, а п. 8.4 договорів передбачено, що за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець повинен сплатити штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару.

Сторони домовились про те, що відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Виходячи з системного аналізу зазначених пунктів договорів, колегія суддів дійшла висновку, що сторони передбачили більш тривалий строк для нарахування пені за порушення виконання договірних зобов'язань, ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, а отже нарахування позивачем пені до 01.06.2016 року є обґрунтованим.

Колегією суддів встановлено, що відповідач звертаючись із даним позовом зазначає, що відповідач 2 здійснив оплату заборгованості згідно рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2014 р. у справі № 911/2040/14, 02.06.2016 року, в підтвердження чого надав суду виписку з банку.

Водночас, колегією суддів встановлено, що на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області № 911/4667/13 відкрито виконавче провадження № 50473759 та № 50473666.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно із постанов від 30.05.2016 року, закінчено виконавчі провадження № 50473759 та № 50473666. З даних постанов видно, що виконавчі провадження закінченні у зв'язку із перерахуванням на користь стягувача у повному обсязі коштів відповідно до платіжних доручень № 396 та № 395 від 23.05.2016 року.

Згідно із ст. 30 ЗУ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що кошти згідно рішення Господарського суду Київської області № 911/4667/13 були сплачені 02.06.2016 року.

Таким чином, нарахування 3% річних, збитків від інфляції та пені за несвоєчасну сплату курсової різниці здійснюється з 03.12.2015 року до 01.06.2016 року.

Беручи до уваги вказане, пеня за вказаний період становить:

15 333, 08 грн. * 44 % * 29 (з 03.12.2015 року по 31.12.2015 року) / 365 = 536, 03 грн.

15 333, 08 грн. * 44 % * 112 (з 01.01.2016 року по 21.04.2016 року) / 366 = 2064, 52 грн.

15 333, 08 грн. * 38 % * 35 (з 22.04.2016 року по 26.05.2016 року) / 366 = 558, 71 грн.

15 333, 08 грн. * 36 % * 6 (з 27.05.2016 року по 01.06.2016 року) / 366 = 90, 49 грн.

Отже, загальний розмір пені становить 3 249, 75 грн.

Крім того, за перерахунком суду 3% річних за період з 03.12.2015 року по 01.06.2016 року становить:

15 333, 08 грн. * 3 % * 29 (з 03.12.2015 року по 31.12.2015 року) / 365 = 36, 55 грн.

15 333, 08 грн. * 3 % * 153 (з 01.01.2016 року по 01.06.2016 року) / 366 = 192, 29 грн.

Таким чином, загальний розмір 3% річних становить 228, 84 грн.

Збитки від інфляції за вказаний період становлять:

15 333, 08 грн. * 105,8% - 15 333, 08 грн. = 889, 32 грн.

Беручи до уваги те, що позивач не звертався до суду із клопотанням про вихід за межі позовних вимог зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 пені, 3% річних та збитків від інфляції підлягають задоволенню у сумі заявленій позивачем до стягнення, а саме 3 240, 54 грн. пені, 226, 27 грн. - 3% річних та 889, 32 грн. збитків від інфляції.

Щодо позовних вимог до відповідача 1, то колегія суддів зазначає наступне.

Як було вказано вище, 11.03.2013 року між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (кредитор) та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель) було укладено договір поруки №11-03-2013-26, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за не виконання СФГ Тендерякою В.Ф. грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договорів купівлі-продажу та угоди, передбаченої ст. 2 цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки передбачено, що під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 11/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 11.03.2013 року, укладену згідно договору № ЗУФ-01/01/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23.01.2008 року та договору № ЗУФ-150/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 24.09.2008 року.

Згідно із п. 3.1 договору поруки, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується частковою сплатою суми штрафу та пені у розмірі 3000, 00 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідальність відповідача 1 перед позивачем за неналежне виконання відповідачем 2 зобов'язань за договором № ЗУФ-01/01/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23.01.2008 року та договором № ЗУФ-150/09/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 24.09.2008 року обмежується частковою сплатою суми штрафу та пені у розмірі 3 000, 00 грн.

Колегією суддів встановлено, що згідно рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2014 року у справі № 911/4375/14 за позовом ТОВ Компанія Ніко-Тайс до ТОВ ПК Трейдсервісгруп та СФГ Тендеряка В.Ф., з ТОВ ПК Трейдсервісгруп на підставі договору поруки № 11-03-2013-124 було стягнуто штраф у сумі 2 299, 96 грн.

Водночас, як вбачається із постанови про закінчення виконавчого провадження № 49424747 від 30.05.2015 року щодо примусового виконання наказу № 911/4375/14 від 29.11.2015 року, дане виконавче провадження було відкрито у зв'язку із стягненням заборгованості з СФГ Тендеряка В.Ф.

При цьому, виконавче провадження було закінчено у зв'язку із його фактичним виконанням.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що штраф у сумі 2 299, 96 грн. згідно рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2014 року у справі № 911/4375/14 був сплачений основним боржником - СФГ Тендеряком В.Ф., а не поручителем.

Беручи до уваги зазначене, враховуючи те, що кредитором фактично не було реалізовано право щодо стягнення з поручителя штрафу у сумі 2 299, 26 грн., колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право заявляти до відповідача 1 вимоги про стягнення суми штрафу, пені у межах відповідальності поручителя встановленої п. 3.1 договору поруки № 11-03-2013-124 від 11.03.2013 року, а саме 3 000 грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 підлягають частковому задоволенню у сумі 3 000, 00 грн. пені.

Крім того, позивач просить покласти на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 1 000, 00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг № 17-05-2016 від 17.05.2016 року, акт прийому-передачі документів від 17.05.2016 року, акт приймання-передачі виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг від 19.08.2016 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 року та посвідчення адвоката від 29.10.2009 року, платіжне доручення № 126 від 23.08.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

Пунктом 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 02-05/78 від 04.03.1998р. передбачено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним; за таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" № 01-8/973 від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_5 у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 911/2668/16, колегія суддів вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 1 000, 00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 104 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Селянського (фермерського) господарства Тендеряка Володимира Федоровича не підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2016 року підлягає частковому скасуванню.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Тендеряка Володимира Федоровича на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2016 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2016 року у справі № 911/2668/16 скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути солідарно з Селянського (фермерського) господарства Тендеряка Володимира Федоровича (80013, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Хоробрів, ідентифікаційний код 20817737) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (01187, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 38, офіс 23, ідентифікаційний код 38039872) 3 000, 00 грн. пені, 688, 70 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 949, 03 судового збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Тендеряка Володимира Федоровича (80013, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Хоробрів, ідентифікаційний код 20817737) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (01187, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 38, офіс 23, ідентифікаційний код 38039872) 240, 54 грн. пені, 216, 27 грн. - 3% річних, 889, 32 грн. збиткв від інфляції, 311, 30 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 428, 97 судового збору за подання позовної заяви.

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (01187, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 38, офіс 23, ідентифікаційний код 38039872) на користь Селянського (фермерського) господарства Тендеряка Володимира Федоровича (80013, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Хоробрів, ідентифікаційний код 20817737) 235, 94 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.

9. Матеріали справи № 911/2668/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко