Рішення

від 13.10.2016 по справі 911/2700/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2016 р. Справа № 911/2700/16

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Авторитет ДевелопментВ» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВП В«СкіфВ» , Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка

про стягнення 192738,59 грн.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 16.08.2016 р.); ОСОБА_2 - директор;

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Авторитет ДевелопментВ» (далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю В«ВП В«СкіфВ» (далі - відповідач) про стягнення 192738,59 грн., з яких 163000,00 грн. заборгованості, 16300,00 грн. штрафу, 3136,60 грн. пені, 7563,20 інфляційних втрат та 2738,79 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду № 0710-01 від 07.10.2015 р. в частині оплати за виконані роботи, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 163000,00 грн. Враховуючи наявну заборгованість, позивачем на підставі п.п. 8.1., 8.1.1. договору нараховано 3136,60 грн. грн. пені та 16300,00 грн. штрафу, на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 7563,20 інфляційних втрат та 2738,79 грн. 3% річних.

20.09.2016 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив накласти арешт на всі розрахункові рахунки відповідача в межах суми 192738,59 грн.

Згідно з ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до абз. 1-2 п. 3 постанови № 16 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, як необґрунтована, оскільки позивачем не доведено належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування вказаного виду забезпечення позову.

20.09.2016 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить залучити до матеріалів справи копії наступних доказів: угоду № 01/07 від 01.07.2016 р. про надання адвокатської допомоги, акт про надання послуг від 22.08.2016 р., квитанцію № 25 від 22.08.2016 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4282/10 від 22.09.2010 р. та Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України від 26.03.2015 р.

У судовому засіданні 06.10.2016 р. було оголошено перерву до 13.10.2016 р.

Представник позивача у судових засіданнях 20.09.2016 р., 06.10.2016 р. та 13.10.2016 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 20.09.2016 р. не з'явився. У судовому засіданні 06.10.2016 р. представник відповідача суму боргу визнав, а у судове засідання 13.10.2016 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом представника відповідача на бланку про оголошення перерви.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

07.10.2015 р. між товариством з обмеженою відповідальністю В«ВП В«СкіфВ» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Авторитет ДевелопментВ» (підрядник) було укладено договір підряду № 0710-01 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання своїми силами виконати «роботи» відповідно до умов цього договору та згідно з протоколом узгодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник зобов'язується прийняти ці «роботи» та оплатити їх (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору «роботами» згідно п. 1.1. признається виконання робіт, з повторенням макрогеометрії основи, по влаштуванню тонкошарового полімерного покриття типу «Грунтовка» із використанням полімерного матеріалу «Коутекс» (ТУ У В.2.7.-24.3-00294349-106-2004) на загальній передбачувальній площі 1210 м 2 з попереднім ремонтом основи.

Згідно з підпунктами 5.1.1., 5.1.2., 5.1.3., 5.1.4. п. 5.1. договору підрядник приступає до виконання «робіт» на протязі 3 (трьох) робочих днів після: належного оформлення договору; отримання авансу вказаного в п. 7.5.1.; надання всього об'єму «робіт» одночасно; відповідності «об'єкту»/основи вимогам додатку № 2 та підписання уповноваженими представниками сторін Додатку № 2-А.

Строк виконання «робіт» по договору - 10 (десять) календарних днів (п. 5.2. договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що здача-приймання виконаних «робіт» здійснюється сторонами за актом приймання виконаних робіт, не пізніше ніж через 2 (два) робочі дні після закінчення «робіт» по договору.

Відповідно до п. 7.1. договору вартість «робіт» (договірна ціна), що підрядник повинен виконати на умовах цього договору є динамічною і складає на момент підписання договору: 319807 грн. 90 коп., ПДВ 20% 63961 грн. 58 коп., всього: 383769 грн. 48 коп.

Згідно з п. 7.4. договору оплата виконаних підрядником «робіт» здійснюється за фактично виконані обсяги «робіт».

Пунктом 7.5. договору передбачено, що розрахунок за виконання робіт проводиться наступним шляхом: 13.10.2015 р. замовник перераховує підряднику платіж у розмірі - 100000,00 грн. з урахуванням ПДВ; 16.10.2015 р. замовник перераховує підряднику платіж у розмірі - 50000,00 грн. з урахуванням ПДВ (пп. 7.5.1. договору).

Після виконання «робіт» по договору, замовник підписує акт приймання виконаних робіт та проводить розрахунок за фактично виконані роботи згідно акта, а саме: перший розрахунковий платіж у розмірі 116884,74 грн. з урахуванням ПДВ - до 20.11.2015 р.; другий розрахунковий платіж у розмірі 116884,74 грн. з урахуванням ПДВ - до 20.12.2015 р. (пп. 7.5.2., 7.5.2.1., 7.5.2.2. договору).

Відповідно до п. 12.1. договору цей договір вступає в силу з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно з протоколом узгодження договірної ціни (додаток №1 до договору) сторонами досягнуто згоди про розмір динамічної договірної ціни на виконання «робіт» , а саме 383769,48 грн.

На виконання умов договору позивачем були виконані, а позивачем прийняті роботи на загальну суму 383769,48 грн., що підтверджується актом надання послуг № 1від 09.02.2016 р. на загальну суму 383769,48 грн., який підписаний та скріплений печатками сторін.

Відповідач в порушення умов п. 7.5. договору аванс оплатив несвоєчасно, 16.10.2015 р. здійснив оплату на суму 100000,00 грн. та 02.02.2016 р. здійснив оплату на суму на суму 50769,48 грн., що підтверджується звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку позивача за період з 16.10.2015 р. по 16.10.2015 р. та з 02.02.2016 р. по 02.02.2016 р.

В порушення умов пп. 7.5.2., 7.5.2.1., 7.5.2.2. договору відповідачем були здійснені часткові оплати виконаних робіт 01.03.2016 р. на суму 40000,00 грн. та 11.03.2016 р. на суму 30000,00 грн., що підтверджується звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку позивача за період з 01.03.2016 р. по 01.03.2016 р. та з 11.03.2016 р. по 11.03.2016 р.

Проте, відповідач в порушення умов договору у повному обсязі не оплатив виконані роботи, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 163000,00 грн.

Сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 163000,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено досудову претензію № 137 від 05.07.2016 р. та акт звірки взаєморозрахунків станом на 05.07.2016 р., що підтверджується копією опису вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, в якій позивач просив відповідача провести оплату у сумі 163000,00 грн. та підписати акт звірки взаєморозрахунків.

Проте, відповідач на вимогу позивача не оплатив заборгованість у сумі 163000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 163000,00 грн. за виконані роботи на підставі договору підряду № 0710-01 від 07.10.2015 р. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнаний відповідачем, то вимога позивача про стягнення з відповідача 163000,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

У зв'язку з наявністю заборгованості відповідача, позивачем на підставі п. 8.1.1. договору нараховано 16300,00 грн. штрафу у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Відповідно до п. 8.1.1. договору при порушенні замовником умов п. 7.5.2., замовник сплачує підряднику штраф у розмірі 10% від суми належної до перерахування за кожен день понад терміну.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Виходячи з правового аналізу вищезазначених норм закону, слід зазначити, що пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання зобов'язань, у той час як штраф має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Враховуючи викладене, пункт 8.1.1. договору в частині нарахування штрафу за кожен день понад терміну суперечить вказаним нормам Закону та не підлягає застосуванню.

Враховуючи те, що позивачем правомірно нараховано штраф одноразово у сумі 10% від суми заборгованості відповідача, то вимога позивача про стягнення з відповідача 16300,00 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути 3136,60 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат за загальний період 10.02.2016 р. по 22.08.2016 р.

Відповідно до п. 8.1. договору у випадку несвоєчасної оплати «робіт», згідно актів, замовник зобов'язаний виплатити підряднику пеню в розмірі 0,01% від суми належної до перерахування за кожен день понад терміну. Пеня нараховується на весь період невчасної оплати.

Проте, наданий позивачем розрахунок пені є арифметично невірним, а також позивачем невірно визначено періоди нарахування пені, оскільки в періоди нарахування пені включено дні оплати, а саме 01.03.2016 р. та 11.03.2016 р.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума пені, нарахована на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат, за періоди з 10.02.2016 р. по 29.02.2016 р. на суму 233000,00 грн., з 01.03.2016 р. по 10.03.2016 р. на суму 193000,00 грн. та з 11.03.2016 р. по 22.08.2016 р. на суму 163000,00 грн., становить 3312,90 грн., проте стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3136,60 грн. пені, в межах заявлених позовних вимог.

Також, позивач просить стягнути 2738,79 грн. 3% річних та 7563,20 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути 2738,79 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат за загальний період 10.02.2016 р. по 22.08.2016 р.

Проте, наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично невірним, а також позивачем невірно визначено періоди нарахування 3% річних, оскільки в періоди нарахування 3% річних включено дні оплати.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат, за періоди з 10.02.2016 р. по 29.02.2016 р. на суму 233000,00 грн., з 01.03.2016 р. по 10.03.2016 р. на суму 193000,00 грн. та з 11.03.2016 р. по 22.08.2016 р. на суму 163000,00 грн. сума 3% річних становить 2722,88 грн. та підлягає стягненню з відповідача на корить позивача.

Як вже зазначалось, позивач просить стягнути з відповідача 7563,20 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за період з березня 2016 р. по липень 2016 р.

Проте, наданий відповідачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично невірний.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за період з березня 2016 р. по липень 2016 р., становить 7051,10 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить суд стягнути з відповідача адвокатські витрати у сумі 8000,00 грн. на підставі угоди №01/07 про надання адвокатської допомоги від 01.07.2016 р.

На підтвердження факту отримання послуг адвоката позивачем надано суду, зокрема, угоду №01/07 про надання адвокатської допомоги від 01.07.2016 р., акт про надання послуг від 22.08.2016 р., свідоцтво про право на зняття адвокатською діяльністю № 4282/10 від 29.09.2010 р. та квитанцію № 25 від 22.08.2016 р. на суму 8000,00 грн.

Пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

01.07.2016 р. між товариством з обмеженою відповідальністю В«Авторитет ДевелопментВ» (замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (адвокат) укладено угоду № 01/07 про надання адвокатської допомоги, відповідно до якої замовник доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу замовнику щодо стягнення в досудовому та в судовому порядку з ТОВ В«ВП В«СкіфВ» заборгованість по оплаті відповідно до договору підряду № 0710-01 від 07.10.2015 р. (п. 1.1. даної угоди).

Згідно з пп. 3.1.4. угоди № 01/07 від 01.07.2016 р. замовник зобов'язується своєчасно оплачувати послуги по наданню правової допомоги, а також компенсувати адвокату погоджені фактичні витрати, пов'язані з виконанням цієї угоди.

Відповідно до п. 4.1. угоди № 01/07 від 01.07.2016 р. сума гонорару, який виплачується адвокату за послуги з надання правової допомоги буде погоджено сторонами окремо в акті про надання послуг.

22.08.2016 р. між сторонами підписано акт надання послуг, відповідно до якого адвокат передав, а замовник прийняв юридичні послуги, зазначені у акті. Загальна вартість наданої правової допомоги склала 8000,00 грн.

Позивач сплатив адвокату 8000,00 грн. за угодою № 01/07 від 01.07.2016 р., що підтверджується квитанцією № 25 від 22.08.2016 р.

Враховуючи те, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження отримання послуг адвоката, то суд дійшов висновку, що вказані витрати позивача відносяться до судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України та підлягають стягненню з відповідача відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«ВП В«СкіфВ» (08800, Київська обл., Миронівський район, м. Миронівка, вул. Чкалова, буд. 38 Д, код 34374620) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Авторитет ДевелопментВ» (02096, АДРЕСА_1, код 38566905) 163000,00 грн. (сто шістдесят три тисячі грн. 00 коп.) заборгованості, 16300,00 грн. (шістнадцять тисяч триста грн. 00 коп.) штрафу, 3136,60 грн. (три тисячі сто тридцять шість грн. 60 коп.) пені, 2722,88 грн. (дві тисячі сімсот двадцять дві грн. 88 коп.) 3% річних, 7051,10 грн. (сім тисяч п'ятдесят одну грн. 10 коп.) інфляційних втрат , 7978,08 грн . (сім тисяч дев'ятсот сімдесят вісім грн. 08 коп.) витрат з оплати послуг адвоката та 2883,16 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят три грн. 16коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 19.10.2016 р.

Суддя О.О. Рябцева