Постанова

від 28.11.2016 по справі 911/2700/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2016 р. Справа№ 911/2700/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю судового засідання Бовсунівська Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП СКІФ" на рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2016 (суддя Рябцева О.О.) по справі №911/2700/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет Девелопмент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП СКІФ"

про стягнення 192 738,59 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.09.2016 по справі №911/2700/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Скіф" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет Девелопмент" 163000,00 грн. - заборгованості, 16300,00 грн. - штрафу, 3136,60 грн. - пені, 2722,88 грн. - 3% річних, 7051,10 грн. - інфляційних втрат, 7978,08 грн. - витрат з оплати послуг адвоката та 2883,16 грн. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити зазначене рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір інфляційних до 6077,00 грн., а в частині стягнення штрафу - відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна Н.Ф. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП СКІФ" прийнято до провадження та призначено до розгляду 28.11.2016.

В судове засідання 28.11.2016 представники сторін не з'явились.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники сторін про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників сторін.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

07 жовтня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "Скіф" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авторитет Девелопмент" (підрядник) укладено договір підряду № 0710-01 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання своїми силами виконати "роботи" згідно з протоколом узгодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник зобов'язується прийняти ці "роботи" та оплатити їх.

Відповідно до п. 2.1. Договору "роботами", признається виконання робіт, з повторенням макрогеометрії основи, по влаштуванню тонкошарового полімерного покриття типу "Грунтовка" із використанням полімерного матеріалу "Коутекс" (ТУ У В.2.7.-24.3-00294349-106-2004) на загальній передбачувальній площі 1210 м2, з попереднім ремонтом основи.

Згідно з підпунктами 5.1.1., 5.1.2., 5.1.3., 5.1.4. п. 5.1. Договору підрядник приступає до виконання "робіт" на протязі 3 (трьох) робочих днів після: належного оформлення договору, отримання авансу, визначеного в п. 7.5.1., надання всього об'єму "робіт" одночасно, відповідності "об'єкту"/основи вимогам додатку № 2 та підписання уповноваженими представниками сторін Додатку № 2-А.

Строк виконання "робіт" по договору - 10 (десять) календарних днів (п. 5.2. договору).

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що здача-приймання виконаних "робіт" здійснюється сторонами за актом приймання виконаних робіт, не пізніше ніж через 2 (два) робочі дні після закінчення "робіт" по договору.

Відповідно до п. 7.1. договору вартість "робіт" (договірна ціна), які підрядник повинен виконати на умовах цього договору, є динамічною і складає, на момент підписання договору: 319807 грн. 90 коп., ПДВ 20% 63961 грн. 58 коп., всього: 383769 грн. 48 коп.

Пунктом 7.5. договору передбачено, що розрахунок за виконання робіт проводиться наступним чином: 13.10.2015 замовник перераховує підряднику платіж в розмірі - 100000,00 грн. з урахуванням ПДВ; 16.10.2015 замовник перераховує підряднику платіж у розмірі - 50000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з протоколом узгодження договірної ціни (додаток №1 до договору) сторонами досягнуто згоди про розмір динамічної договірної ціни на виконання "робіт" , а саме 383769,48 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач виконав, а позивач прийняв роботи на загальну суму 383769,48 грн. Відповідач свої зобов'язання за Договором, в частині оплати належним чином не виконав, а саме, несвоєчасно (16.10.2015) здійснив оплату авансу на суму 100000,00 грн., а 02.02.2016 здійснив оплату на суму 50769,48 грн. Також, відповідач здійснив часткові оплати виконаних робіт 01.03.2016 - на суму 40000,00 грн. та 11.03.2016 - на суму 30000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 163000,00 грн., що зокрема підтверджується актом звірки взаємних розрахунків та не заперечується відповідачем.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині стягнення основної заборгованості, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 16300,00 грн. - штрафу, 3136,60 грн. - пені, 7563,20 - інфляційних втрат та 2738,79 грн. - 3% річних.

Доводи апелянта, що п.8.1. Договору, в частині нарахування штрафу за кожен день понад терміну, суперечить вимогам ст. 611 ЦК України та не підлягає застосуванню, колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань, передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п. 8.1. Договору у випадку несвоєчасної оплати "робіт", згідно з актами, замовник зобов'язаний виплатити підряднику пеню в розмірі 0,01% від суми належної до перерахування за кожен день понад терміну. Пеня нараховується на весь період невчасної оплати.

Згідно з п. 8.1.1. Договору при порушенні замовником умов п. 7.5.2., замовник сплачує підряднику штраф у розмірі 10% від суми належної до перерахування за кожен день понад термін.

Так, згідно зі ст. 549 ЦК України ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, що штраф має одноразовий характер.

Як вбачається з позовних вимог, позивачем нараховано штраф в розмірі 16300,00 грн., тобто, одноразово в сумі 10% від суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що п.8.1. Договору, в частині нарахування штрафу «за кожен день понад терміну» суперечить вимогам ст. 611 ЦК України. Однак, не звільняє відповідача від обов'язку сплатити одноразовий штраф в сумі 10% від суми заборгованості.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, здійснений місцевим господарським судом, з врахуванням часткових оплат, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений місцевим господарським судом, зазначає, що останній складено невірно, з огляду на наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

При цьому виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Зазначена правова позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», яким, зокрема, визначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Крім того при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 числі відповідного місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року N 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 року N 62-97р), а також у постанові Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно з пунктом 3.2 якої до розрахунку індексу інфляції мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Місцевим господарським судом, при здійсненні розрахунку не враховано, що в період за який позивач просить стягнути інфляційні втрати (10.02.2016 - 22.08.2016) мала місце дефляція.

Так, розмір заборгованості в лютому становив 233000,00грн., а сукупний індекс інфляції за зазначений місяць 0.996. Таким чином, інфляційне збільшення суми боргу становить-932,00 грн.(дефляція).

Крім того, за період з 01.03.2016 по 22.08.2016 (дата визначена позивачем в позовній заяві) сума боргу становила 163000,00 грн., сукупний індекс інфляції за зазначений період становив 1.040. Таким чином, інфляційне збільшення суми боргу становить - 6540,94 грн.

Враховуючи вищевикладене до стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 5608,94 грн. (6540,94 - 932,00). Зазначені розрахунки здійснено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ".

Також, колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений місцевим господарським судом, з врахуванням часткових оплат, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

01 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авторитет Девелопмент" (замовник) та адвокатом Брагаром Артемом Андрійовичем (адвокат) укладено угоду № 01/07 про надання адвокатської допомоги, відповідно до якої замовник доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу замовнику щодо стягнення в досудовому та в судовому порядку з ТОВ "ВП "Скіф" заборгованість по оплаті відповідно до договору підряду № 0710-01 від 07.10.2015.

22 серпня 2016 року між сторонами підписано акт надання послуг, відповідно до якого адвокат передав, а замовник прийняв юридичні послуги, зазначені у акті. Загальна вартість наданої правової допомоги склала 8000,00 грн.

Згідно з квитанцією № 25 від 22.08.2016 позивач сплатив адвокату 8000,00 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП СКІФ" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2016 по справі №911/2700/16 - зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП СКІФ" на рішення господарського суду Київської області від 01.09.2016 по справі №911/2700/16 задовольнити частково.

2.Змінити рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2016 по справі №911/2700/16. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1.Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Скіф" (08800, Київська обл., Миронівський район, м. Миронівка, вул. Чкалова, буд. 38 Д, код 34374620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет Девелопмент" (02096, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 12, кв. 51, код 38566905) 163000,00 грн. (сто шістдесят три тисячі грн. 00 коп.) заборгованості, 16300,00 грн. (шістнадцять тисяч триста грн. 00 коп.) штрафу, 3136,60 грн. (три тисячі сто тридцять шість грн. 60 коп.) пені, 2722,88 грн. (дві тисячі сімсот двадцять дві грн. 88 коп.) 3% річних, 5608,94 грн. (п'ять тисяч шістсот вісім грн. 94 коп.) інфляційних втрат, 7918,22 грн. (сім тисяч дев'ятсот вісімнадцять грн. 22 коп.) витрат з оплати послуг адвоката та 2861,53 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят одна грн. 53 коп.) - судового збору.

2.В іншій частині позову відмовити.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет Девелопмент" (02096, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 12, кв. 51, код 38566905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Скіф" (08800, Київська обл., Миронівський район, м. Миронівка, вул. Чкалова, буд. 38 Д, код 34374620) 32,52 грн. (тридцять дві грн. 52 коп.) - судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарського суду Київської області.

Матеріали справи №911/2700/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна