Постанова

від 25.04.2007 по справі 34/51а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/51а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

25.04.07 р.                                                                             Справа № 34/51а

11 год.25 хвилин, м. Донецьк, вул.Артема,157,

                                                          зал судових засідань (каб.) №212

Господарський суд Донецької області у складі  судді  Кододової О.В.  при секретарі судового засідання Тараненко Т.О.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія  “Союз”  м. Макіївка  

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Краматорську

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2007р. №0000272241/1/932.

за участю представників сторін:

від позивача – Беловол О.І.

від відповідача – Кравченко О.Ю, Козирєва О.С.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Закритим акціонерним товариством “Українська страхова компанія  “Союз” м. Макіївка  до Державної податкової інспекції у м. Краматорську  про визнання акту виїзної позапланової перевірки №1304/22-24811619 від 12.12.2006р. недійсним та скасування  податкового повідомлення-рішення №0000272241/0/65643 від 20.12.2006р.

Додатковою заявою від 27.02.2007р. (вхід. № 02-41/8292) позивач уточнив  найменування , позовні вимоги та просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.01.2007р. №0000272241/1/932 та  позивачем по справі вважати Закрите акціонерне товариство “Українська страхова компанія “Союз”.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на  те, що відповідачем не вірно визначена сума зобов'язань з податку на прибуток та неправомірно застосовані  фінансові санкції .

Позивач вказує, що йому присвоєно статус  фінансової установи, тому до нього повинні застосовуватися всі норми та положення, які регламентують діяльність фінансової установи, у тому числі нормативні акти прийняті Міністерством юстиції України.

Позивач зазначає, що  правомірно відобразив в рядку 02 декларації з податку на прибуток страховика за 1 квартал 2005року суму валових внесків сплачених (донарахованих) по договорам про перестрахування з резидентом ОДО “СПІЧ і К” у розмірі 10010,00 тис.грн. та відповідно не завищив розмір зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 303,3 тис.грн.         

Відповідач  у запереченнях від 23.01.2007року (вхід.№02-41/2783) проти позову заперечує за тих підстав, що виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником  у другого страхувальника (перестрахувальника) резидента чи нерезидента, який має статут страхувальника або перестрахувальника, починається з 01.01.2005р. Оскільки страхові платежі, передані у перерахування, страховою компанією не сплачені у 2005році, тому висновок  про заниження суми оподаткованого доходу від страхової діяльності у розмірі 10010,00грн. у 1 кварталі 2005року позивачем на порушення п.п.7.2.1 п.2 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22.05.1997р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями, внесеними в Закон України від 25.03.2005р. №2505-IV “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005рік та деяких інших законодавчих актів України” є правильним.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Вислухавши у судовому засіданні представників позивача, відповідача,  дослідивши та оцінивши подані докази суд встановив:  

Відповідачем була здійснена виїзна  позапланова перевірка позивача  з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.12.2005р., за результатами якої був складений акт перевірки  N1304/22-24811619 від 12 грудня 2006року.

В результаті проведеної перевірки відповідачем встановлені порушення з боку позивача п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22.05.1997р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями, внесеними в Закон України від 25.03.2005р. №2505-IV “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005рік та деяких інших законодавчих актів України”  в результаті чого занижено податок за ставкою 3% у розмірі 300,3тис.грн.

За наслідками перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.12.2006року №0000272241/0/65643 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 300300,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 150150,00грн., всього на загальну суму 450450,00грн.

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 20.12.2006року №0000272241/0/65643 та направив скаргу №22 від 22.12.2006р.  начальнику ДПІ у м. Краматорську. Рішенням від 12.01.2007р. №816/10/25-013-8 ДПІ у м. Краматорську залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 20.12.2006року №0000272241/0/65643 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, а скаргу позивача без задоволення.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем вже була проведена виїзна планова документальна перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства Закритим акціонерним товариством „Союз”, код ЄДРПОУ 24811619, за період з 01.04.2004р. по 31.12.2004року, результати якої відображені у акті від 05.05.2005року №3/23-5-24811619. У цьому акті перевірки ( л. Акту 6) відповідач не встановив порушення формування валових доходів у 4 кварталі 2004року по взаємовідносинам по страхуванню майна ВАТ „Холдінгова компанія „Луганськтепловоз” (Страхувальник) та за договором перестрахування з ОДО „Страхова компанія „СПІЧ і К” (Перестраховик).

Відповідачем на підставі ст..11-1 Закону України від 04.12.1990 №509 „Про державну податкову службу України” була здійснена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання  вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2004року по 31.12.2005року, результати якої відображені у акті від 12.12.2006року №1304/22-24811619.

Як вбачається із цього акту (а.с.17) відповідач переніс висновки попереднього акту перевірки від 05.05.2005року по взаємовідносинам по страхуванню майна ВАТ „Холдінгова компанія „Луганськтепловоз” (Страхувальник) та за договором перестрахування з ОДО „Страхова компанія „СПІЧ і К” (Перестраховик) (а.с.17-19).

Крім того, відповідач у акті перевірки встановив (а.с.19-22), що позивачем у 1 кварталі 2005року занижений скоригований оподатковуємий дохід від страхової діяльності на суму 10010,0тис.грн. і відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено заниження суми податку за ставкою 3% за 1 квартал 2005року у сумі 300,3тис.грн. по взаємовідносинам страхування вантажів та багажу ОП Шахта ім. Засядька (Страхувальник) за договором страхування №311/1/497 від 30.12.2004року (а.с.50-51), додатковою угодою №1 від 31.03.2005року (а.с.53) та перестрахування за ковер – нотами ОДО „Спіч і К” відповідальності у розмірі 95,3% по договору страхування.

Між сторонами відсутні спір щодо фактичного укладення договорів страхування та перестрахування. Спір стосується правомірності формування позивачем валових витрат по факту нарахування податкових зобов'язань.

На думку відповідача нова редакція п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” із змінами  внесеними  Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25 березня 2005 року N 2505 (далі - Закон N 2505), якими внесено зміни до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", передбачає зменшення оподатковуваного доходу від страхової діяльності на суму  тільки фактично сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Позивач наполягає, що за 1 квартал 2005року повинна застосовуватися редакція цього підпункту, яка діяла до 31.03.2005року і передбачала зменшення оподатковуваного доходу від страхової діяльності на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

З даним твердження позивача суд вважає слід погодитися за наступних підстав:

Підпункт 7.2.1 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакція яка діяла до 31.03.2005року) передбачав, що для цілей     оподаткування    страхової    діяльності  під оподатковуваним доходом слід  розуміти  суму  страхових  платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду  за  договорами  страхування  і перестрахування ризиків на території  України  або  за її межами, зменшених на суму страхових платежів   (страхових   внесків,   страхових   премій),  сплачених (нарахованих) страховиком   за   договорами   перестрахування  з резидентом.          

Статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції від 04.10.2001 р. N2745-III визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" передбачено,  що  страховий  платіж (страховий внесок, страхова премія) - це плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику  згідно  з  договором страхування.

Статтею 18 Закону України "Про страхування" встановлено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

У пункті 11 договору страхування вантажів та багажу №311/1/497 від 30.12.2004року вказаний термін дії договору 01.01.2005року по 31.03.2005року.

Згідно зі ст. 12 Закону N 2745 перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

З урахуванням положень пп. 11.3.1 ст. 11 Закону датою збільшення валового доходу від страхової діяльності вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме: дата зарахування коштів на банківський рахунок, оприбуткування в касі або дата фактичного надання результатів страхових послуг платником податку. Такою датою є момент виникнення у страховика страхових зобов'язань перед страхувальником, тобто дата набрання чинності договором страхування (перестрахування).

У Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” (п.7.2.1 п.7.2 ст.7) для страховиків визначений особливий порядок формування оподатковуваного доходу за фактом страхових  платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду  за  договорами  страхування  і перестрахування ризиків на території  України  або  за її межами, зменшених на суму страхових платежів   (страхових   внесків,   страхових   премій),  сплачених (нарахованих) страховиком   за   договорами   перестрахування  з резидентом.           У Законі не зазначено, що зменшення за перестрахуванням здійснюється саме за конкретним договором страхування.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що договір перестрахування діє з 01.01.2005року відповідно до п.9 Договору №311/1/497, за тих підстав, що позивач не позбавлений був права укласти договір перестрахування раніше цієї дати, тобто 30.12.20054року і зменшити оподатковуваний дохід на суму страхових платежів   (страхових   внесків,   страхових   премій),  сплачених (нарахованих) страховиком   за   договорами   перестрахування  з резидентом (п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону).          

Як вбачається із „Перестрахувальних ковер – нотів” (т.1 а.с.53-63) від 30.12.2004року вони вступають у силу з моменту підписання, тобто з 30.12.2004року. За таких підстав слід погодитися з твердженням позивача, що він допустив помилку і не відобразив у  рядку 02 декларації за 4 квартал 2004року (та 2004рік) суму 10475047,90грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України від 21.12.2000року №2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо у  майбутніх  податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону)  платник  податків  самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник  податків  має  право  не  подавати такий розрахунок, якщо  такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації  за  будь-який  наступний  податковий  період, протягом якого такі помилки  були  самостійно  виявлені.  Форма  уточнюючих розрахунків визначається у порядку,  встановленому для  податкових декларацій.  

Тобто, у будь – якому випадку позивач не позбавлений був права відобразити у розділі 02 декларації за 1 квартал 2005року  нараховані страхові платежі за   договорами   перестрахування укладених 30.12.2004року.

Відтак вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, судом при винесенні рішення враховано, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25 березня 2005 року N 2505 (далі - Закон N 2505) внесено зміни до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з Указом Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10.06.97 р. N 503 газета "Урядовий кур'єр" є офіційним друкованим виданням і офіційно оприлюднений в ній закон набирає чинності з моменту опублікування (якщо законом не передбачено інше). Закон N 2505 опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" 31.03.2005 р.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частиною п'ятою статті 94 Конституції України визначено, що Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Суд вважає, що 31 березня 2005 року - дата вступу в силу Закону N 2505 – яка приходиться на перший квартал поточного року, а його дія повинна поширюватися на господарські операції і дії платника податку, що будуть здійснюватися в наступному періоді, тобто з 1 квітня 2005 року. Такої ж думки дотримувався Комітету ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності у листі від 29.04.2005 р. N 06-10/10-523 де також зазначав, що неможливо відокремити від податкового кварталу один день - 31 березня 2005 року для надання нової податкової звітності. Крім того у цьому листі стверджується, що коли відпрацьовувалися зміни до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і розглядалися у Верховній Раді України, однозначно передбачалося, що ці зміни будуть набирати сили в наступному періоді, тобто з 1 квітня 2005 року. Комітету ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності посилається на те, що при цьому тільки дія однієї норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме підпункту 1 пункту 7 розділу 3 [гл. I] Закону N 2505 (щодо відображення в податковому обліку витрат на поліпшення основних фондів), прямо визначено в Законі з 1 січня 2005 року.

Статтею 1 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. №1251 встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Частиною другою ст. 7 цього ж Закону передбачено, що зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.  

Відповідно до п.16.4 та п.16.15 ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом  за  узгодженням  з  комітетом  Верховної  Ради України,  що відповідає за проведення податкової політики, порядок   ведення   і   складання  податкових  звітів, декларацій  про  прибуток  підприємств  та   розрахунків   податку встановлюється центральним податковим органом.

До форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика та порядку її складання внесено зміни наказом ДПА України від 21.06.2005 р. № 224 «Про затвердження Змін до форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика та Порядку складання декларації з податку на доходи (прибуток) страховика», зареєстрованим в Мін'юсті України 08.07.2005 р. за № 728/11008 (за текстом – наказ № 224).  Це пов'язано в основному зі змінами, внесеними законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» до Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (за текстом – Закон № 334/94-ВР).

У зв'язку із внесеними змінами наказом № 224 рядок 03 декларації з податку на доходи (прибуток) страховика (за текстом – декларація) виключено, а у рядку 02 виключено слово «(нарахована)».

          Тобто, суд зазначає, що страхові компанії повинні були подавати декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика із внесеними наказом № 224 змінами за півріччя поточного року, тобто не пізніше 9 серпня.

Відтак при заповненні декларації за 1 квартал 2005року позивач керувався формою податкової декларації, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин і передбачала у рядку 02 - суму  валових   внесків,  сплачених  (нарахованих)  платником   за  договорами перестрахування з резидентами, що відповідає приписам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції, яка діяла протягом першого кварталу 2005року.

Відповідно до п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України від 21.12.2000року №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону,  або коли  норми  різних  законів  чи різних    нормативно-правових   актів   припускають   неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників  податків  або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як  платника  податків,  так  і  контролюючого  органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи неоднозначне (множинне) трактування набрання чинності змін внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25 березня 2005 року N 2505 в тому числі зміни до п.п7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"  суд вважає, що можливо застосувати конфлікт інтересів і рішення прийняти на корить  платника податків. Вказане також підтверджується позицією Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, яка викладена у листі від 29.04.2005 р. N 06-10/10-523.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,  прав  та  інтересів  юридичних осіб  у  сфері  публічно-правових  відносин  від  порушень  з боку органів державної влади,  органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових  і  службових осіб,  інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій  на  основі  законодавства,  в  тому числі на виконання делегованих повноважень. Частина 3 статті 2 передбачає, що у справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони  на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України; з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до п.1 ст.2 КАСУ є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи, що у відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення – рішення і тому вимоги позивача про визнання недійсним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 15.01.2007р. №0000272241/1/932 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 300300,00грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 150150,00грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом  владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи, що державне мито сплачене позивачем зараховується як і судовий збір на один рахунок бюджетної класифікації, то сплачене мито підлягає поверненню з державного бюджету.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна і резолютивна  частина у судовому засіданні 25 квітня 2007року в присутності представників сторін.

Керуючись Конституцією України , Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України „Про страхування” , Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, наказом ДПА України від 21.06.2005 р. № 224 «Про затвердження Змін до форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика та Порядку складання декларації з податку на доходи (прибуток) страховика», зареєстрованим в Мін'юсті України 08.07.2005 р. за № 728/11008 ,  ст.ст.94,159,160,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

                                             П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія  “Союз”  м. Макіївка  до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2007р. №0000272241/1/932 задовольнити повністю .

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.01.2007р. №0000272241/1/932 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 300300,00грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 150150,00грн..

Присудити  з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія  “Союз” (86115, Донецька область,                       м. Макіївка,  вул. Пирогова,26а)судові витрати по сплаті державного мита  у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова  виготовлена у повному обсязі 28.04.2007року.

Суддя