Постанова

від 30.09.2016 по справі 826/27704/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2016 року № 826/27704/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АК ІНЖИНІРІНГ» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АК ІНЖИНІРІНГ» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.07.2015р. №0003912206 та №0003922206.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не прибув, заперечень проти позовних вимог до суду не надав.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «АК ІНЖИНІРІНГ» за результатами якої 26.06.2015р. складено Акт №3194/26-58-22-06-18/32041006 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ВБК Візард» (код ЄДРПОУ 39113731) за період: вересень, листопад 2014 року, з ТОВ «Українська будівельна компанія «Універсал» (код ЄДРПОУ 35978433) за період: жовтень 2014 року та з урахуванням податкових накладних, задекларованих в податковій декларації з податку на додану вартість за період: листопад 2014 року» (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення: п.п. 138.1, 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 554 124грн. за 2014 рік та порушення п.п. 185.1 статті 185, п.п. 198.1, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого підприємством встановлено заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 615 693грн., в тому числі за вересень 2014 року - 429 169грн., листопад 2014 року - 186 524грн. (в тому числі відповідно до отриманих податкових накладних, виписаних за період жовтень 2014 року та задекларованих в податковій декларації з ПДВ за період листопад 2014 року).

На підставі встановлених порушень відповідачем 15.07.2015р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0003912206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 923 540,00грн., у тому числі основний платіж - 615 693грн. та штрафні санкції - 307 847грн. та №0003922206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 831 186,00грн., у тому числі основний платіж - 554 124грн. та штрафні санкції - 277 062грн.

В порядку адміністративного оскарження, податкові повідомлення - рішення від 15.07.2015р. залишені без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 15.07.2015р. протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи в перевіряємий період між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «ВБК Візард» (Підрядник) 25 серпня 2014 року укладено Договір підряду №25/08/14, згідно якого Підрядник на свій ризик та за завданням Генпідрядника, зобов'язується виконати відповідно до проектної документації і здати Генпідряднику комплекс робіт з свердління та різання з/б конструкцій на об'єкті: «Офісно - житлова будівля за адресою: вул. Паторжинського, 6 у Шевченківському районі м. Києва», а Генпідрядник зобов'язується прийняти такі роботи і оплатити їх на виконання цього Договору.

14 липня 2014 року між вказаними сторонами укладено Договір підряду №14/07, згідно якого Підрядник на свій ризик та за завданням Генпідрядника, зобов'язується виконати відповідно до проектної документації і здати Генпідряднику комплекс загальнобудівельних робіт на об'єкті: « 4 Етап будівництва: Секція 3.4 п'ятої черги, секція 3.5 шостої черги, 2-го пускового комплексу дев'ятої черги (підземний паркінг) будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та паркінгом за адресою: 40-річчя Жовтня, 60 в Голосіївському районі м. Києва», а Генпідрядник зобов'язується прийняти такі роботи і оплатити їх на умовах цього Договору.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «ВБК Візард» виписані податкові накладні: №2 від 30.09.2014р., №3 від 30.09.2014р., №4 від 28.11.2014р., а також Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3а): №№б/н від 30.09.2014р., від 28.11.2014р.

Суми ПДВ по вказаним вище податковим накладним включені позивачем до складу податкового кредиту за вересень, листопад 2014 року.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідач про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ВБК Візард» дійшов висновку з тих підстав, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 29.01.2015р. №80/26-55-22-07 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ВБК Візард» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Бізнес Інвест ЛТД» (код ЄДРПОУ 39283360), ТОВ «Омєга Люкс» (код ЄДРПОУ 38956941) за період з 01.09.2014р. по 30.09.2014р.», яким встановлено, що транзитні операції з контрагентами ТОВ «ВБК Візард», а саме, формування податкового кредиту по операціях з маніпулювання звітністю та перерост, дали можливість сформувати ТОВ «ВБК Візард» технічний податковий кредит від ТОВ «Бізнес Інвест ЛТД», ТОВ «Глобал Логістік ЛТД», ТОВ «Євро Трейдінг ЛТД» та надало можливість, в подальшому формувати сумнівний податковий кредит по ланцюгу постачання від ТОВ «ВБК Візард» до ТОВ «АК ІНЖИНІРІНГ», яке в свою чергу використовує даний схемний податковий кредит з метою заниження податку на додану вартість.

Під час перевірки ТОВ «АК ІНЖИНІРІНГ» по взаємовідносинам з ТОВ «ВБК Візард», контролюючий орган використовував лише інформацію акта ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 29.01.2015р. №80/26-55-22-07 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ВБК Візард» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Бізнес Інвест ЛТД» (код ЄДРПОУ 39283360), ТОВ «Омєга Люкс» (код ЄДРПОУ 38956941) за період з 01.09.2014р. по 30.09.2014р.».

Зустрічні звірки контрагента ТОВ «АК ІНЖИНІРІНГ» контролюючим органом проведено не було.

Крім того, судом встановлено, що 08 вересня 2014 року між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Українська будівельна компанія «Універсал» (Підрядник) укладено Договір підряду №93, згідно якого Підрядник на свій ризик та за завданням Генпідрядника, зобов'язується виконати і здати Генпідряднику комплекс будівельно - монтажних робіт на об'єкті: «Етап будівництва: Секція 3.4 п'ятої черги, секція 3.5 шостої черги, 2-го пускового комплексу дев'ятої черги (підземний паркінг) будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та паркінгом за адресою: 40-річчя Жовтня, 60 в Голосіївському районі м. Києва», а Генпідрядник зобов'язується прийняти такі роботи і оплатити їх на умовах цього Договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Українська будівельна компанія «Універсал» виписані податкові накладні: №1 від 09.10.2014р., №2 від 13.10.2014р.. №3 від 14.10.2014р., №4 від 16.10.2014р., №6 від 23.10.2014р., №8 від 29.10.2014р., №10 від 31.10.2014р. та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3): №б/н від 13.10.2014р. та від 31.10.2014р.

Суми ПДВ по вказаним вище податковим накладним включені позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2014 року.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідач про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Українська будівельна компанія «Універсал» дійшов висновку з тих підстав, що основним постачальником товарів (робіт, послуг) ТОВ «Українська будівельна компанія «Універсал» відповідно до поданої податкової декларації з ПДВ та додатку 5 до декларації «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за жовтень 2014 року є ТОВ «Брокбудкепітал» (код ЄДРПОУ 37450960), яке перебуває на обліку в ДПІ в Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві. Відповідно до поданої податкової звітності ТОВ «Брокбудкепітал», на підприємстві працювало у штаті 10 осіб. Також, як свідчить наданий ТОВ «Брокбудкепітал» реєстр отриманих та виданих податкових накладних в розділі «Видані та отримані податкові накладні» значаться накладні з сумою ПДВ, які не перевищують 10 000грн., та які не підлягають реєстрації в ЄРПН згідно п. 1.1 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, а тому на думку контролюючого органу, податкові накладні з сумою ПДВ менше ніж 10 000грн., складені в один день, були виписані постачальником з метою приховування номенклатури поставлених товарів (послуг). Таким чином, перевіркою встановлено, що ТОВ «Українська будівельна компанія «Універсал» виконувало будівельно-монтажні роботи не маючи в наявності людських та технічних ресурсів, а саме: відсутній кваліфікований персонал, відсутні основні фонди, а при подальшому дослідженні схеми не можливо встановити, що було реалізовано, так як податкові накладні не реєструвались.

В Акті перевірки податковий орган зазначає, що позивачем до перевірки не були надані первинні документи, що підтверджували б факт виконання будівельних робіт, а саме: додатки до довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою №КБ-3; акти приймання виконаних робіт, які складені за типовою формою №КБ-2в (з додатками), які б давали змогу ідентифікувати конкретний зміст наданих будівельних робіт, опис детального виду і обсягу робіт, які доручаються підряднику для виконання цих договорів, акти здачі-приймання проектної документації, договори з субпідрядниками, штатний розклад, дозволи, ліцензії підрядників, субпідрядників, акт про передачу будівельного майданчика щодо робіт, необхідних для початку виконання робіт на об'єкті, звіти про хід та результати наданих робіт та інші підтверджуючі документи, таким чином, встановити факт надання вищезазначених будівельних робіт не має можливості.

Отже, на підставі вищевикладеного контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит на суму 615 693грн. по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Українська будівельна компанія «Універсал» та ТОВ «ВБК Візард».

Однак, з даними висновками податкового органу суд не погоджується, з наступних підстав.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії господарських договорів, податкових накладних; ліцензію ТОВ «ВБК Візард» серії АЕ №290630 на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури від 16.05.2014р.; Довідки про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрати; акти приймання виконаних підрядних робіт; платіжні доручення; Договірну ціну на виконання робіт по свердленню отворів в з/б конструкціях на об'єкті - «Офісно - житлова будівля за адресою: вул. Паторжинського, 6 у Шевченківському районі м. Києва»; ліцензію ТОВ «Українська будівельна компанія «Універсал» серії АЕ №260901 на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком) від 12.04.2013р.; Дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки, виданий Територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву №870.10.32-45.21.1 від 27.07.2010р.; одиничні розцінки вартості виконаних робіт; акти приймання виконаних будівельних робіт.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача -зареєстровані як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, актами прийому-передачі, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладені в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 15.07.2015р. №0003912206 та №0003922206 є безпідставними та неправомірними, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АК ІНЖИНІРІНГ» підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 26320,89грн. з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АК ІНЖИНІРІНГ» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.07.2015р. №0003912206 та №0003922206.

Присудити з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АК ІНЖИНІРІНГ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 320,89грн. (двадцять шість тисяч триста двадцять гривень, 89 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко