Постанова

від 04.10.2016 по справі 826/13544/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 жовтня 2016 року 10:43 № 826/13544/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Фрідмана О.О.,

представника відповідача - Денисенко О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грантис» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Грантис» (надалі - позивач або ТОВ «Грантис») з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.08.2016 № 1662615147, № 1652615147, № 1672615147 і № 1682615147.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків акта ГУ ДФС у м. Києві від 01.08.2016 № 125/26-15-14-07-02-10/37615008 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Грантис» (код за ЄДРПОУ 37615008) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Турстар», ТОВ «Екобудмеханізація» та ТОВ «Зовтрейд» за період липень-вересень 2015 року. На переконання позивача, акт перевірки не містить жодних належних доказів нереальності (безтоварності) господарських операцій позивача з його контрагентами-виконавцями підрядних робіт, а висновки про заниження товариством сум податків за перевіряємий період спростовується наявними у нього первинними документами. Також позивач звертає увагу на обставини закриття в липні 2016 року старшим слідчим СВ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві кримінального провадження № 3201510030000106 з підстав невстановлення в діях службових осіб ТОВ «Грантис» ознак правопорушення, передбаченого за ст. 212 Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено про правомірність висновків акта перевірки та законність винесених на його підставі податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В липні 2016 року працівником ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 15.07.2015 № 4342 і направлення від 19.07.2015 № 481/26-15-14-07-02 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Грантис» з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з контрагентами ТОВ «Турстар» (код ЄДРПОУ 39742229), ТОВ «Екобудмеханізація» (код ЄДРПОУ 39921862) та ТОВ «Зовтрейд» (код ЄДРПОУ 39930573) за період липень-вересень 2015 року, за результатами якої складений акт від 01.08.2016 № 125/26-15-14-07-02-10/37615008 (далі - акт перевірки).

В тексті цього акта перевірки містяться висновки працівника відповідача про порушення позивачем наступних норм податкового законодавства:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України. Суть даного правопорушення, на думку перевіряючого, полягає у неправомірному формуванні ТОВ «Грантис» витрат у розмірі 16 668 640 грн. за рахунок витрат на придбання у ТОВ «Турстар», ТОВ «Екобудмеханізація» та ТОВ «Зовтрейд» підготовчих робіт на об'єкті будівництва торгівельно-офісно-житлового комплексу з паркінгом та інших робіт на підставі укладених договорів підряду, реальність господарських операцій з якими документально не підтверджено. Наведені висновки працівника відповідача мотивовані тим, що до перевірки позивачем не були надані первинні та інші документи по господарських операціях на виконання запитів ГУ ДФС у м. Києві №1 від 19.07.2016 та № 2 від 25.07.2016. Також за результатами аналізу даних інформаційних баз виявлено, що за даними останньої поданої податкової звітності у ТОВ «Турстар», ТОВ «Екобудмеханізація» та ТОВ «Зовтрейд» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина і матеріали для здійснення основного виду діяльності. Згідно даних ІС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що товар «підготовчі роботи на об'єкті будівництва торгівельно-офісно-житлового комплексу з паркінгом» та «навантаження та вивезення ґрунту з котловану у відвал» ТОВ «Турстар» і ТОВ «Зовтрейд» за ланцюгом постачання не придбався. Згідно пояснень директора/засновника ТОВ «Турстар» ОСОБА_3 від 28.10.2015, відібраних працівником підрозділу податкової міліції ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_4, та протоколу допиту ОСОБА_5 від 04.11.2015 в якості свідка (який значиться засновником і директором ТОВ «Зовтрейд»), зазначені особи вказали про свою непричетність до процедури реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності від імені названих товариств. Відносно ОСОБА_6, який значиться засновником і директором ТОВ «Екобудмеханізація» наявний вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12.04.2016 по справі № 754/4680/16-к, згідно якого останнього визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 і 2 ст. 205 Кримінального кодексу України;

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 і 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Суть даного правопорушення, на думку перевіряючого, полягає у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 3 333 728 грн. з вартості підрядних робіт на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками ТОВ «Турстар», ТОВ «Екобудмеханізація» та ТОВ «Зовтрейд»;

- п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України у зв'язку з ненаданням позивачем в повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

За результатами перевірки відповідачем встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 2015 рік на суму 3 000 355 грн., податку на додану вартість на загальну суму 3 308 059 грн. (в тому числі за звітні періоди липень 2015 року на суму 662 781 грн., за серпень 2015 року - 2 600 947 грн., за вересень 2015 року - 443 310 грн.) та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22,1 + рядок 23.3)(переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду) за вересень 2015 року на 25 669 грн.

17.08.2016 ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 1652615147 (форми «Р»), яким збільшило суму грошового зобов'язання ТОВ «Грантис» по податку на прибуток підприємств на суму 3 000355 грн. (основний платіж);

- № 1662615147 (форми «Р»), яким збільшило суму грошового зобов'язання ТОВ «Грантис» по податку на додану вартість на суму 4 135 073,75 грн. (в тому числі 3 308 059 грн. - за основним платежем і 827 014,75 грн. - штрафні санкції),

- № 1672615147 (форма «В4»), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, задекларованого ТОВ «Грантис» у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року, на 25 669 грн.;

- № 1682615147 (форма ПС»), яким до ТОВ «Грантис» за порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України застосовано штрафну санкцію у розмірі 510 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 17.08.2016 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, за нормою пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012 та діяв до 01.04.2016, тобто був чинним на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Судом встановлено, що згідно тексту акта перевірки та даних довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 26.12.2012, у період спірних правовідносин основним видом господарської діяльності ТОВ «Грантис» була діяльність зі знесення на будівельному майданчику (43.11). Цей клас включає розбирання або злам будівель і споруд.

Між ТОВ «Грантис» (в особі директора ОСОБА_7), як замовником, та суб'єктами господарської діяльності - ТОВ «Турстар» (в особі директора ОСОБА_3), ТОВ «Екобудмеханізація» (в особі директора ОСОБА_6) та ТОВ «Зовтрейд» (в особі директора ОСОБА_5), як підрядниками, були укладені однотипні за змістом договори підряду, а саме:

- договір № 17/08-02 від 17.08.2015 з ТОВ «Зовтрейд», за умовами якого підрядник за дорученням замовника, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконує платні роботи з навантаження та вивезення ґрунту з котловану у відвал. Ціна договору визначена у розмірі 420 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 70 000 грн.). Виконавець виконує всі роботи своїми ресурсами, матеріалами, засобами і устаткуванням, на свій ризик та в терміни, обумовлені в цьому договорі. Термін виконання робіт - 40 календарних днів з дати підписання договору, або з дати встановленої в календарному плані. Приймання замовником виконаних робіт здійснюється згідно з актом виконаних робіт;

- договори № 01/07/15-1 від 01.07.2015, № 03/07/15-2 від 03.07.2015, № 08/07/15-3 від 08.07.2015, № 10/07/15-4 від 10.07.2015, № 15/07/15-5 від 15.07.2015, № 17/07/15-6 від 17.07.2015, №20/07/15-7 від 20.07.2015, № 23/07/15-8 від 23.07.2015, № 24/07/15-9 від 24.07.2015, № 28/07/15-10 від 28.07.2015, з ТОВ «Турстар», за умовами яких підрядник зобов'язується власними та/або залученими силами, на свій ризик та у відповідності до вимог замовника, діючих будівельних норм і правил, виконати підготовчі роботи по об'єкту: «Будівництво торгівельно-офісно-житлового комплексу з паркінгом розташованим між вулицями Воровського та Гончара в Шевченківському районі м. Києва», а замовник прийняти та оплатити такі роботи. Підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 3-х робочих днів з моменту підписання цього договору, та виконати належним чином роботи і передати їх результати замовнику в термін до 31.08.2015. Договірна вартість робіт визначена у п. 3.1 ст. 3 кожного договору. Остаточна вартість виконаних підрядником робіт за тим чи іншим договором визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за звітний період;

- договір №14/08-01 від 14.08.2015 з ТОВ «Екобудмеханізація», за умовами якого підрядник зобов'язується власними та/або залученими силами, на свій ризик та у відповідності до вимог замовника, діючих будівельних норм і правил, виконати підготовчі роботи по об'єкту: «Будівництво торгівельно-офісно-житлового комплексу з паркінгом розташованим між вулицями Воровського та Гончара в Шевченківському районі м. Києва», а замовник прийняти та оплатити такі роботи. Підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 3-х робочих днів з моменту підписання цього договору, та виконати належним чином роботи і передати їх результати замовнику в термін до 31.08.2015. Договірна вартість робіт становить орієнтовно 15 172 368,31 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 528 728,05 грн.). Остаточна вартість виконаних підрядником робіт за договором визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за звітний період.

На підтвердження правомірності формування сум витрат і податкового кредиту за вказаними договорами підряду позивач надав суду копії наступних документів:

- роздруківок електронних податкових накладних, виписаних ТОВ «Зовтрейд», ТОВ «Турстар» і ТОВ «Екобудмеханізація» на адресу ТОВ «Грантис», що підписані керівниками цих товариств;

- акта наданих послуг від 30.09.2016 № 3009/2162 на суму 420 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 70 000 грн.), складеного ТОВ «Зовтрейд» за результатами виконання підготовчих робіт з навантаження та вивезення ґрунту з котловану у відвал;

- актів приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) № 3107/466, № 3107/467, № 3107/107, № 2407/104, № 2407/105, № 2407/106, № 1007/44, № 1007/45, № 0307/21, № 0207/31 від 31.07.2016, всього на загальну суму 4 410 000 грн. (в т.ч. ПДВ 735 000 грн.), складених ТОВ «Турстар» за результатами виконання підготовчих робіт на об'єкті будівництва «Будівництво торгівельно-офісно-житлового комплексу з паркінгом розташованим між вулицями Воровського та Гончара в Шевченківському районі м. Києва. Споруда №1, №2» (зокрема: робіт щодо розбирання будівлі та фундаментів із залізобетонних конструкцій, розбирання цегляних стін з оздобленням, навантаження та вивезення будівельного сміття до місця утилізації після розбирання), та доданих до них підсумкових відомостей ресурсів;

- актів приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) № 3108/69, № 3108/68, № 3108/67, № 3108/71, № 3108/70, № 3108/75, № 2808/64, № 3108/72, № 2808/65, № 2808/66, № 2808/67, № 2808/68, № 2808/70, № 2808/69, № 2808/71, № 2908/1, № 2908/2, № 3108/73, № 2908/3, № 2908/4, № 2908/5, № 2908/6, № 3108/66, № 3008/6, № 3108/65, № 3008/1, № 3008/2, № 3008/4, № 3008/3, № 3008/5, датованих серпнем 2015 року, всього на загальну суму 15 172 368,31 грн. (в т.ч. ПДВ 2 528 728,08 грн.), складених ТОВ «Екобудмеханізація» за результатами виконання підготовчих робіт на об'єкті будівництва «Будівництво торгівельно-офісно-житлового комплексу з паркінгом розташованим між вулицями Воровського та Гончара в Шевченківському районі м. Києва. Споруда №1» (зокрема: робіт щодо розбирання будівлі та фундаментів із залізобетонних конструкцій, розбирання цегляних стін з оздобленням, навантаження та вивезення будівельного сміття до місця утилізації після розбирання), та доданих до них підсумкових відомостей ресурсів;

- довідок про вартість виконаних будівельних робіт за липень і серпень 2015 року форми № КБ-3;

- платіжних доручень ТОВ «Грантис» про перерахування коштів на користь контрагентів в якості оплати за підрядні роботи згідно відповідних договорів з відмітками банку про отримання цих платіжних документів та проведення відповідних платежів.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Також з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ «Грантис» на придбання підрядних робіт і здійсненням ним основного виду господарської діяльності.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua), станом момент укладення спірних договорів підряду та виписки податкових накладних на підставі таких договорів, всі контрагенти позивача був зареєстрованими як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

З тексту акта перевірки вбачається відсутність факту порушень порядку реєстрації ТОВ «Зовтрейд», ТОВ «Турстар» і ТОВ «Екобудмеханізація» податкових накладних, по яких позивачем сформований спірний податковий кредит, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача первинних документів (в тому числі належних податкових накладних), фізичних і технічних можливостей для здійснення операцій з придбання підрядних робіт та зв'язку між фактом придбання робіт і подальшою господарською діяльністю, що в свою чергу є обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

Суд вважає, що під час судового розгляду відповідач не навів будь-яких переконливих доводів та не надав жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування витрат і податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій.

При цьому, суд критично ставиться до посилань відповідача на обставини зазначення ТОВ «Зовтрейд», ТОВ «Турстар» і ТОВ «Екобудмеханізація» у деяких договорах підряду реквізитів своїх банківських рахунків, що були відкритті у банках пізніше за дати укладання таких договорів, оскільки: по-перше, відповідач не підтвердив належними документальними доказами офіційність отримання даної інформації, по-друге, дані обставини не спростовують факт понесення позивачем витрат у зв'язку з придбанням робіт за договорами підряду.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Крім того, як зазначає Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 01.03.2016 № К/800/43042/15, «судам слід враховувати, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.».

У контексті з вищенаведеним суд відхиляє посилання відповідача на дані показників податкової звітності та обставини не подання контрагентами позивача податкової звітності за певні звітні періоди як підставу для висновку про нереальність спірних господарських операцій.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що наявність лише пояснень ОСОБА_3 від 28.10.2015 (відібраних без попередження про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень) та протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_5 від 04.11.2015, складеного під час досудового розслідування кримінального провадження № 32015100110000199 від 31.07.2015, не відповідає висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності доказів, оскільки за обставин, які склалися у даній справі, наслідками неправомірних дій чи бездіяльності особи є вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Надаючи оцінку обгрунтованості посилань відповідача на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 12.04.2016 по кримінальній справі № 754/4680/16-к (набрав законної сили), яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 і 2 ст. 205 Кримінального кодексу України («фіктивне підприємництво» шляхом створення ТОВ «Екобудмеханізація») суд дійшов наступних висновків.

Преюдиціальні факти це факти, встановлені рішеннями суду, що набули законної сили, і не підлягають повторному доказуванню.

Водночас необхідно звернути увагу, що преюдиціальність має свої суб'єктивні й об'єктивні межі, які мають бути у сукупності.

Суб'єктивні межі мають місце, коли в обох справах беруть участь одні й ті самі особи або їх представники.

Якщо судове рішення зачіпає інтереси осіб, які не були залучені судом до справи, то преюдиціальність на таких осіб не може поширюватися (об'єктивні межі).

Таким чином, предмет доказування складається з обставин, які мають значення для судової справи і які необхідно доказувати для її вирішення.

Встановлення таких обставин, у свою чергу, досягається за рахунок доказів, якими згідно з процесуальним законодавством є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги й заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Дослідивши тексту вироку Деснянського районного суду міста Києва від 12.04.2016 суд встановив, що в ході розгляду кримінальної справи районними судом досліджувались та встановлювались лише обставини щодо фіктивності створення та реєстрації ТОВ «Екобудмеханізація» на ім'я ОСОБА_6, а не подальшої господарської діяльності зазначеного суб'єкта господарської діяльності.

Також, в матеріалах справи наявна копія постанови старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м, Києві ОСОБА_8 від 22.07.2016 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015100030000106, за фактом ухилення службовими особами ТОВ «Грантис» від сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «Турстар» і ТОВ «Екобудмеханізація» за період липень-серпень 2015 року.

У зв'язку з цим суд розцінює посилання відповідача на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 12.04.2016 по кримінальній справі № 754/4680/16-к (текст якого розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень), як належний і беззаперечний доказ безтоварності спірних правочинів позивача з ТОВ «Екобудмеханізація», такими, що є необґрунтованими.

Таким чином, з урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість, зменшення від'ємного значення податку та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення від 17.08.2016 № 1682615147 суд дійшов висновків про його безпідставність у зв'язку з наступним.

У відповідності до п.п. 85.2, 85.4 і 85.6 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Згідно з абз. 1 і 2 п. 121.1 ст. 121 ПК України ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Дослідивши наявні матеріали справи суду становив відсутність належних документальних доказів вручення відповідачем посадовим особам ТОВ «Грантис» належним чином оформлених письмових запитів на отримання тих чи інших документів, що стосувалися предмету перевірки, та відмови позивачем у наданні таких запитуваних документів.

З огляду на відсутність у матеріалах справи документальних доказів вини позивача в інкримінованому йому податковому правопорушенні, суд приходить до висновку про безпідставність застосування відповідачем штрафної санкції у зв'язку з ненаданням ТОВ «Грантис» оригіналів/копій документів, що стосувалися предмету перевірки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Грантис» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.08.2016 № 1652615147, № 1662615147, № 1672615147 і № 1682615147.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Грантис» (код ЄДРПОУ 37615008) судові витрати у розмірі 107 424,12 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений 11.10.2016 р.

Суддя Є.В. Аблов