Постанова

від 21.12.2016 по справі 826/13544/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/13544/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника відповідача Денисенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грантис» до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.08.2016 № 1652615147, № 1662615147, № 1672615147, № 1682615147.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2016 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 15.07.2015 № 4342 і направлення від 19.07.2015 № 481/26-15-14-07-02 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Грантис» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з контрагентами ТОВ «Турстар», ТОВ «Екобудмеханізація» та ТОВ «Зовтрейд» за період липень-вересень 2015 року.

За результатами перевірки складена акт від 01.08.2016 № 125/26-15-14-07-02-10/37615008, відповідно до висновків якого за позивачем встановлено порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 3 000 355 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 і 201.10 ст. 201 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 308 059 грн. (в тому числі за звітні періоди липень 2015 року на суму 662 781 грн., за серпень 2015 року - 2 600 947 грн., за вересень 2015 року - 443 310 грн.) та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22,1 + рядок 23.3) (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду) за вересень 2015 року на 25 669 грн.

- п. 85.2 ст. 85 ПК у зв'язку з ненаданням позивачем в повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

На підставі висновків акту перевірки, 17.08.2016 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 1652615147 (форми «Р»), яким збільшило суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 3 000 355 грн. (основний платіж);

- № 1662615147 (форми «Р»), яким збільшило суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 4 135 073,75 грн. (в тому числі 3 308 059 грн. - за основним платежем і 827 014,75 грн. - штрафні санкції);

- № 1672615147 (форма «В4»), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, задекларованого ТОВ «Грантис» у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року, на 25 669 грн;

- № 1682615147 (форма ПС»), яким до ТОВ «Грантис» за порушення п. 85.2 ст. 85 ПК застосовано штрафну санкцію у розмірі 510 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Наведене кореспондує з положеннями ст. 201 ПК, п. 201.1 якої передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу складену за вибором покупця (отримувача) в один із установлених цією статтею способів податкову накладну, підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав, що позивач не надав первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Турстар», ТОВ «Екобудмеханізація» та ТОВ «Зовтрейд».

Між ТОВ «Грантис» та ТОВ «Зовтрейд» укладено договір № 17/08-02 від 17.08.2015 за умовами якого підрядник за дорученням замовника, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконує платні роботи з навантаження та вивезення ґрунту з котловану у відвал. Ціна договору визначена у розмірі 420 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 70 000 грн). Виконавець виконує всі роботи своїми ресурсами, матеріалами, засобами і устаткуванням, на свій ризик та в терміни, обумовлені в цьому договорі. Термін виконання робіт - 40 календарних днів з дати підписання договору, або з дати встановленої в календарному плані. Приймання замовником виконаних робіт здійснюється згідно з актом виконаних робіт (т. 1 а.с. 69-71).

Також, між ТОВ «Грантис» та ТОВ «Турстар» укладено договори: № 01/07/15-1 від 01.07.2015, № 03/07/15-2 від 03.07.2015, № 08/07/15-3 від 08.07.2015, № 10/07/15-4 від 10.07.2015, № 15/07/15-5 від 15.07.2015, № 17/07/15-6 від 17.07.2015, №20/07/15-7 від 20.07.2015, № 23/07/15-8 від 23.07.2015, № 24/07/15-9 від 24.07.2015, № 28/07/15-10 від 28.07.2015, за умовами яких підрядник зобов'язується власними та/або залученими силами, на свій ризик та у відповідності до вимог замовника, діючих будівельних норм і правил, виконати підготовчі роботи по об'єкту: «Будівництво торгівельно-офісно-житлового комплексу з паркінгом розташованим між вулицями Воровського та Гончара в Шевченківському районі м. Києва», а замовник прийняти та оплатити такі роботи. Підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 3-х робочих днів з моменту підписання цього договору, та виконати належним чином роботи і передати їх результати замовнику в термін до 31.08.2015. Договірна вартість робіт визначена у п. 3.1 ст. 3 кожного договору. Остаточна вартість виконаних підрядником робіт за тим чи іншим договором визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за звітний період (т. 1 а.с. 72-101).

Між ТОВ «Грантис» та ТОВ «Екобудмеханізація» укладено договір №14/08-01 від 14.08.2015 за умовами якого підрядник зобов'язується власними та/або залученими силами, на свій ризик та у відповідності до вимог замовника, діючих будівельних норм і правил, виконати підготовчі роботи по об'єкту: «Будівництво торгівельно-офісно-житлового комплексу з паркінгом розташованим між вулицями Воровського та Гончара в Шевченківському районі м. Києва», а замовник прийняти та оплатити такі роботи. Підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 3-х робочих днів з моменту підписання цього договору, та виконати належним чином роботи і передати їх результати замовнику в термін до 31.08.2015. Договірна вартість робіт становить орієнтовно 15 172 368,31 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 528 728,05 грн.). Остаточна вартість виконаних підрядником робіт за договором визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за звітний період (т. 1 а.с. 102-107).

На підтвердження реальності виконання зазначених договорів, позивач надав до суду:

- роздруківки електронних податкових накладних, виписаних ТОВ «Зовтрейд», ТОВ «Турстар» і ТОВ «Екобудмеханізація» на адресу ТОВ «Грантис» (т. 1 а.с. 108-149);

- акт наданих послуг, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних робіт (т. 1 а.с. 150-215, т. 2 а.с. 1-142);

- платіжні доручення (т. 2 а.с. 204-250).

Слід відмітити, що документи від імені ТОВ «Зовтрейд» підписано ОСОБА_3, від ТОВ «Турстар» - ОСОБА_4, від ТОВ «Екобудмеханізація» - ОСОБА_5

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 3 ст. 72 КАС передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином застосування правових наслідків вироку суду в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою є обов'язковим для адміністративного суду.

В матеріалах справи міститься вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року (№ 754/4680/16-к), яким учасника (засновника) та директора ТОВ «Екобудмеханізація» ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (далі - КК).

У зазначеному вироку встановлено, що ОСОБА_3 діючи спільно з невстановленою досудовим слідством особою, шляхом придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ «Екобудмеханізація», з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом документального оформлення псевдо господарських операцій, а також незаконно формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства на користь суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки .

Колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, що викладена в постановах від 01.12.2015 по справі № 826/15036/14 та від 12.01.2016 № 21-3706а15: «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Окрім того, в матеріалах справи наявне також пояснення директора та засновника ТОВ «Турстар» - ОСОБА_4, протокол допиту директора та засновника ТОВ «Екобудмеханізація» - ОСОБА_5, які повідомили, що жодного відношення до господарської діяльності підприємств не мають.

Верховний Суд України неодноразово висловлював позицію (зокрема і в постанові від 12 квітня 2016 року № 826/17617/13-а), відповідно до якої податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що первинні документи, підписані від імені посадових осіб цих підприємств не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які є підставою для формування показників податкової звітності.

Окрім того, відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з абз. 2 п. 44.7 ст. 44 ПК протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою отримання відповідних документів відповідачем було сформовано запити, які було отримано бухгалтером відповідача. Проте, до закінчення перевірки, затребуваних документів позивач не надав, причин неможливості надати такі документи перевіряючим не повідомив.

Отримавши акт перевірки товариство направило відповідачу листа від 05.08.2016 вих. № 05/08-16 за підписом директора, в якому наголосило на тому, що не погоджується з результатами перевірки. Проте, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачу до прийняття оскаржуваних рішень надавалися копії первинних документів про відсутність яких наголошено в акті перевірки.

Посилання позивача на поважність причин неподання документів з тих підстав, що директор з 18.07.2016 по 22.07.2016 та з 25.07.2016 по 29.07.2016 не працював, колегія суддів відхиляє, матеріали справи не містять належних цьому доказів, так як позивачем надано лише відповідну заяву директора з проханням надати йому вихідні дні без відомостей про її реєстрацію або ж прийняття відповідного наказу за результатами її розгляду.

Відсутність директора у наведені вище періоди, на думку апеляційного суду, не може свідчити про відсутність у позивача можливості подання документів у будь-який інший час, починаючи з початку перевірки і до винесення відповідних податкових повідомлень-рішень. Окрім того, нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку юридичної особи - платника податків надавати підтверджуючи документи особисто керівником.

Відповідні документи: роздруківки електронних податкових накладних, акти наданих послуг, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних робіт, платіжні доручення були надані позивачем вже під час судового розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи позивача про те, що вчинення спірних господарських операцій підтверджується належними документами, оскільки при проведенні перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень відповідачу цих документів надано не було, що відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК вважається, що такі документи були відсутні у платника податків на час складення звітності.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Таким чином, на думку апеляційного суду, на позивача обґрунтовано накладено штраф у розмірі 510 гривень.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав на задоволення позовних вимог необґрунтованими, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та не підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини в справі, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2016 року та відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2016 року скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 21.12.2016.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.