Рішення

від 10.10.2016 по справі 910/12510/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016Справа №910/12510/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК"

до Концерну "Беарс Фуд Інгредієнтс"

про стягнення 21 593,24 грн.

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Чебикіна С.О.

Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Петренко С.В. за довіреністю № 69-К-О від 12.01.2016 р.;

від відповідача: Круглов С.С. за довіреністю від 28.07.2016 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Концерну "Беарс Фуд Інгредієнтс" (далі - відповідач) про стягнення 21 593,24 грн., з яких 9 523,58 грн. заборгованості за кредитом, 4 154,14 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 046,97 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 868,55 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору він надав відповідачу кредит, який останнім не був повернутий, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2016 було порушено провадження у справі № 910/12510/16, її розгляд призначено на 01.08.2016.

01.08.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло нормативне обґрунтування позовних вимог.

01.08.2016 відповідач звернувся до суду з клопотанням про витребування у позивача додаткових документів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 22.08.2016, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України витребувано у позивача наступні документи та докази: повні тексти оригіналів належним чином оформлених та затверджених уповноваженим органом, діючих на дату укладення заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг: "Умови та Правила надання банківських послуг", "Тарифи банку"; докази ознайомлення із "Умови та Правила надання банківських послуг", "Тарифи банку" Концерну "Беарс Фуд Інгредієнс"; обгрунтований розрахунок позовних вимог із зазначенням дат надання коштів, періодів не повернення коштів, періодів нарахування відсотків та штрафних санкції, сум та дат повернення/часткового повернення відповідачем коштів, формули нарахування відсотків та штрафних санкцій.

В судовому засіданні 22.08.2016 р. представником позивача були надані копії Умов та правил надання банківських послуг. Щодо надання інших доказів представник позивача зазначив, що вони були направлені на адресу суду за допомогою засобів поштового зв'язку.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.08.2016 подав клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з ненаданням позивачем оригіналів документів та доказів.

В судовому засіданні 22.08.2016 судом було відмолено у задоволенні вищевказаного клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Разом з тим, в судовому засіданні 22.08.2016 представником відповідача було усно зроблено заяву про відвід судді Літвіновой М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 07.09.2016.

Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2016 було призначено колегіальний розгляд справи № 910/12510/16.

В результаті автоматичного визначення складу колегії суддів справу № 910/12510/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Літвінова М.Є., судді Чебикіна С.О., Якименко М.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.08.2016 колегією суддів у складі: Головуючий суддя Літвінова М.Є., судді Чебикіна С.О., Якименко М.М. справу № 910/12510/16 прийнято до свого провадження, її розгляд призначено на 07.09.2016.

07.09.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києві від відповідача надійшла заява про відвід судді Літвінової М.Є., а також відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки позивачем не надано належних доказів для встановлення наявності правовідносин між сторонами, а також доказів про обізнаність відповідача з умовами кредитування. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку ціни позову, а також оригіналів документів, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, у зв'язку з чим просить суд залишити позов без розгляду.

Враховуючи неявку повноважного представника позивача в судове засідання, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд спарви було відкладено на 10.10.2016 з метою з'ясування думки представника позивача з приводу поданої заяви.

В судовому засіданні 10.10.2016 представник відповідача підтримав подану 07.09.2016 заяву про відвід судді Літвіновой М.Є.

Представник позивача в судовому засіданні 10.10.2016 заперечив проти задоволення заяви про відвід судді Літвіновой М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2016 заяву відповідача про відвід судді Літвіновой М.Є. залишено без задоволення.

В судовому засіданні 10.10.2016 представником відповідача заявлено клопотання про залишення позову без розгляду.

Так, підстави для залишення позову без розгляду визначені приписами статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 4.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Зазначений у статті 81 Господарського процесуального кодексу України перелік підстав залишення позову без розгляду є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з`явився на виклик у засідання господарського суду і його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов`язаний з`ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об`єктивно оцінити їх поважність.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

На виконання вищевказаних вимог ухвалою від 01.08.2016 судом було витребувані оригінали необхідних документів у позивача.

Як на тому наголошено у 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідно до п. 2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Враховуючи вищевикладені обставини та обсяг наданих позивачем до матеріалів справи документів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для залишення позову без розгляду.

Поряд з наведеним суд зазначає, що відповідачем належним чином не обґрунтовано неможливості розгляду спору з урахуванням наявності в матеріалах справи копій відповідних документів.

Представник позивача в судовому засіданні 10.10.2016 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.10.2016 р. проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 10.10.2016 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2013 відповідач (клієнт) звернувся до позивача (банк) із заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до змісту якої підписавши цю заяву клієнт надав свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті банку www.а-bank.com.ua ), Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Підписавши цю заяву, клієнт в порядку чинного законодавства засвідчив згоду на ведення з ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» документообігу, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Своїм підписом клієнт приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах А-Банка - Договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до них, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по банківському обслуговуванню з клієнтом через web-сайт банку ( www.а-bank.com.ua або інший інтернет-/sms-ресурс, зазначений банком).

При цьому, відповідач вказаною заявою просив відкрити йому поточний рахунок в гривні.

Відповідно до пункту 3.11.1.16. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

У відповідності до пункту 3.11.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта (системи клієнтбанк, інтернет клієнт банк, smsповідомлення та інших).

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (пункт 3.11.1.3. Умов).

Відповідно до пункту 3.11.1.8. Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).

Положеннями пункту 3.11.1.6. Умов встановлено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними: документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до п. 3.2.1.4.1. Умов за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована відсоткова ставка). Порядок розрахунку відсотків:

3.2.1.4.1.1. По сумам кредиту, отриманим клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту виникнення обнуління кредитного ліміту за період користування кредитом з момента виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну із дат до 25-го число поточного місяца, якщо дебетовое сальдо на поточному рахунку утворилось з 1-о до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го число наступного місяца, якщо дебетовое сальдо на поточному рахунку утворилось з 21-го до кінцевого числа поточного місяца (далі - «період, в який дебетовое сальдо підлягає обнуленню»), розрахунок відсотків здійснюється за відсотковою ставкою у размірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

По сумам кредиту, отриманим клієнтами з 01.02.2015 період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо не повинен перевищувати 30 днів.

3.2.1.4.1.2. По сумам кредиту, отриманим клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміта при не обнулінні дебетового сальдо в одну із дат періоду, в якому дебетовое сальдо підлягає обнулінню, протягом 0 днів з останньої дати періоду, в якому дебетовое сальдо підлягало обнуленню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки у розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періода, в яку дебетовое сальдо підлягало обнуленню.

По сумам кредиту, отриманим клієнтами з 01.02.2015 за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківского дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 30 (тридцять) % річних.

3.2.1.4.1.3. По сумам кредита, отриманим клієнтами до 31.01.2015 включно і до момента обнуління кредитного ліміта у разі непогашення кредита протягом 90 днів з дати закінчення періода, в який дебетовое сальдо на ссудному рахунку підлягало обнулінню, починаючи з 91 го дня після дати закінчення дебетовое сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клиєнта по погашенню заборгованості вважаються порушеними.

При порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом в розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банка на встановлення іншого строку повернення кредита, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день просрочки, виходячи із 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

По сумам кредиту, полученным клієнтами з 01.02.2015 у разі непогашення кредита протягом 30 днів з дати закінчення періода, в який дебетове сальдо на ссудному рахунку підлягало обнуленню, посинаючи з 31 го дня після дати закінчення періода, в який дебетовое сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається просроченим, а грошові зобов'язання клієнта по погашенню заборгованості вважаються порушеними.

При порушенні Клієнтом будь-якого із грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом в розмірі 60 (шістдесят) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого із грошових зобов'язань і при реалізації права Банка на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки, виходячи із 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

По сумам кредита, отриманим клієнтами з 01.05.2015 у разі непогашення кредита протягом 30 днів з дати закінчення періода, в який дебетовое сальдо на ссудному рахунку підлягало обнулінню, посинаючи з 31 го дня післе дати закінчення періода, в який дебетовое сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається просроченим, а грошові зобов'язання клієнта по погашенню заборгованості вважаються порушеними.

При порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом в розмірі 66 (шістдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого із грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківских послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день просрочки, виходячи із 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов»язань.

3.2.1.4.1.4. Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківского дня.

Пунктом 3.2.1.4.4. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміта у відповідності з п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредита, яке існувало на кінець банківского дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Відповідно до п. 1.1.2.1.5. Умов було визначено, що у разі незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів Банку Клієнт має звернутися до Банку для розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком.

Як свідчать матеріали справи, за час спірних правовідносин відповідач не надавав до банку жодної письмової вимоги про незгоду з Умовами та Правилами.

Отже, відповідач надав згоду на встановлення змінюваної процентної ставки та подальшу її зміну.

При цьому, слід також враховувати, що в п. 1.6.4. «Умов та правил надання банківських послуг» встановлено, що зміни, внесені в Умови та правила діють з моменту їх публікації на сайті, але не пізніше підтвердження змін діями Клієнта щодо використання послуг Банку.

Відповідач у спірний період користувався послугами банку, а отже його слід вважати за будь-яких умов таким, що прийняв внесені зміни до Умов та правил надання банківських послуг.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо необізнаності з умовами кредитування.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів № 08.7.0.0.0/160701095453 від 01.06.2016 року, на поточному рахунку відповідача № 26003010010940 було встановлено кредитний ліміт з 21.10.2013 - 10 000, 00 грн., з 01.03.2014 - 10 000, 00 грн., з 02.03.2014 - 9 818, 04 грн.

Згідно з випискою по поточному рахунку № 26003010010940 відповідач використовував кошти за рахунок кредитного ліміту.

Факт надання відповідачу кредитних коштів, їх використання останнім та виникнення боргу по кредиту в сумі 9 523,58 грн. підтверджується банківськими виписками з поточного рахунку № 26003010010940.

У свою чергу, відповідач в повному обсязі заборгованість по кредиту не погасив, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі - 9 523,58 грн.

Суд зазначає, що відповідні виписки по рахункам є належним доказом в підтвердження факту надання кредитних коштів та часткового погашення кредиту з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Відповідно до п. п. 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003 року, (далі за текстом - Положення) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. п. 5.1. - 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

Так, зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Згідно з п. п. 5. 6, абз. 2 п. 5.8. Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

З огляду на зазначене, факт надання позивачем відповідачу кредитних коштів підтверджується належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи.

Окрім заборгованості по кредиту, за відповідачем також утворився борг по процентам за користування кредитом - 4 154,14 грн. за період з 02.04.2014 по 24.06.2016 та комісії за користування кредитом в сумі 868,55 грн. за період з 05.05.2014 по 24.06.2016.

03.03.2016 позивач направив відповідачу претензію від 26.02.2016 з вимогою про погашення заборгованості, проте зазначена претензія була залишена відповідачем без задоволення, з огляду на що позивач і вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням встановлених обставин, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. ч. 1-3, ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини 1 та 2 статті 1067 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 1072 Цивільного кодексу України та ч. 22.9. статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Разом з цим, у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком клієнту овердрафту - короткострокового кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору. Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Умовами спірного Договору було передбачено змінювану проценту ставку.

Враховуючи наведені вище положення заяви та норми закону, суд дійшов висновку про те, що відповідач, підписавши заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 09.10.2013 р., погодився тим самим з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК https://a-bank.com.ua , в т.ч. і в частині умов щодо кредитування рахунку, та прийняв їх. Тобто відповідач своїм підписом на заяві засвідчив факт укладення з позивачем договору та взяв на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору.

Відповідно до розділу 1 Умов та Правил, розміщених на web-сайті банку https://a-bank.com.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Отже, укладання договору між сторонами відбулося на підставі ст. 634 ЦК України шляхом приєднання відповідачем до запропонованих банком умов та тарифів.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за кредитом - 9 523,58 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 4 154,14 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 868,55 грн., що підтверджується наданими позивачем доказами та відповідним розрахунком, який був перевірений судом та не спростований відповідачем.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач в обумовлені строки не погасив в повному обсязі заборгованість за Договором перед позивачем, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 7 046, 97 грн. пені, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Поняттю «пеня» дано визначення ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Згідно з пунктом 3.11.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.11.2.2,2, 3.11.4.1, 3.11.4.2, 3.11.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.11.1.8, 3.11.2.2.3. 3.11.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.11.2.2.5, 3.11.4.4. 3.11.4.5, 3.11.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.11.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності до пункту 3.11.5.4. Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої пунктами 3.11.5.1., 3.11.5.2., 3.11.5.3., здійснюється на протязі 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом.

Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 7 046, 97 грн. за період з 05.02.2014 по 24.06.2016, розрахунок якої є обґрунтованим та таким, що відповідає положенням Договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки перед позивачем, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Концерну «Беарс Фуд Інгредієнтс» (02660, місто Київ, вулиця Попудренка, будинок 52; код ЄДРПОУ 32978619) на користь Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, місто Дніпропетровськ, вулиця Батумська, будинок 11; код ЄДРПОУ 14360080) 9 523 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 58 коп. заборгованості за кредитом, 4 154 (чотири тисячі сто п'ятдесят чотири) грн. 14 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 046 (сім тисяч сорок шість) грн. 97 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 868 (вісімсот шістдесят вісім) грн. 55 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2016

Головуючий суддя М.Є. Літвінова

Судді С.О. Чебикіна

М.М. Якименко