Постанова

від 23.01.2017 по справі 910/12510/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2017 р. Справа№ 910/12510/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Олейнік Н.О., представник за довіреністю №2604-К-О від 18.06.2015;

від відповідача - Круглов С.С., представник за довіреністю №б/н від 28.07.2016р.,

розглянувши апеляційну скаргу Концерну "Беарс Фуд Інгредієнтс" на рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2016р. у справі №910/12510/16 (головуючий суддя - Літвінова М.Є., Чебикіна С.О., Якименко М.М.) за позовом публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до Концерну "Беарс Фуд Інгредієнтс" про стягнення 21 593, 24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Концерну "Беарс Фуд Інгредієнтс" про стягнення 21 593,24 грн., з яких: 9 523,58 грн. заборгованості за кредитом, 4 154,14 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 7 046,97 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 868,55 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2016р. у справі №910/12510/16 позов задоволено повністю.

При ухваленні рішення по даній справі суд першої інстанції дійшовши висновку про невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, задовольнив позовні вимоги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2016р. у справі №910/12510/16 скасувати та залишити позов без розгляду.

Апелянт в обґрунтування апеляційної скарги посилається на відсутність укладеного між сторонами кредитного договору і банківського поточного рахунку, а також не підписання відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 23.01.2017 підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив залишити позов ПАТ "Акцент-Банк" без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присуджених до стягнення процентів за користування кредитом, з наступних підстав.

Відповідач (клієнт) 09.10.2013 звернувся до позивача (банк) із заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до змісту якої підписавши цю заяву клієнт надав свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті банку www.а-bank.com.ua), Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Підписавши цю заяву, клієнт в порядку чинного законодавства засвідчив згоду на ведення з ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" документообігу, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Своїм підписом клієнт приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах А-Банка - Договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до них, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по банківському обслуговуванню з клієнтом через web-сайт банку (www.а-bank.com.ua або інший інтернет-/sms-ресурс, зазначений банком).

При цьому, відповідач вказаною заявою просив відкрити йому поточний рахунок в гривні.

Відповідно до пункту 3.11.1.16. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

У відповідності до пункту 3.11.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта (системи клієнтбанк, інтернет клієнт банк, smsповідомлення та інших).

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (пункт 3.11.1.3. Умов).

Відповідно до пункту 3.11.1.8. Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Положеннями пункту 3.11.1.6. Умов встановлено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними: документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

При не обнулінні дебетового сальдо в одну із дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів із останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки у розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періода, в яку дебетовое сальдо підлягало обнулінню (п. 3.11.4.2. Умов).

Згідно 3.2.1.4.1.4. Умов під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківского дня.

Пунктом 3.2.1.4.4. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміта у відповідності з п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредита, яке існувало на кінець банківского дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Відповідно до п. 1.1.2.1.5. Умов було визначено, що у разі незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів Банку Клієнт має звернутися до Банку для розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком.

Як свідчать матеріали справи, за час спірних правовідносин відповідач не надавав до банку жодної письмової вимоги про незгоду з Умовами та Правилами.

Довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів №08.7.0.0.0/160701095453 від 01.06.2016 року підтверджується, що на поточному рахунку відповідача № 26003010010940 було встановлено кредитний ліміт з 21.10.2013 - 10 000, 00 грн., з 01.03.2014 - 10 000, 00 грн., з 02.03.2014 - 9 818, 04 грн.

Згідно з випискою по поточному рахунку № 26003010010940 відповідач використовував кошти за рахунок кредитного ліміту.

Факт надання відповідачу кредитних коштів, їх використання останнім та виникнення боргу по кредиту в сумі 9 523,58 грн. підтверджується банківськими виписками з поточного рахунку № 26003010010940.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що відповідні виписки по рахункам є належним доказом надання позивачем кредитних коштів та їх часткового погашення відповідачем, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Відповідно до п. п. 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003 року, (далі за текстом - Положення) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. п. 5.1. - 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

Так, зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Згідно з п. п. 5. 6, абз. 2 п. 5.8. Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

З огляду на зазначене, факт надання позивачем відповідачу кредитних коштів підтверджується належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи.

За приписами статті 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

У статті 181 цього ж Кодексу визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини стосовно того, що відповідач після підписання заяви від 09.10.2013 приєднався до "Умов та Правил надання банківських послуг" та "Тарифів Банку", суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами у справі укладено договір банківського обслуговування від 09.10.2013 року, який є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору, у тому числі щодо встановлення кредитного ліміту.

Відповідно до розділу 1 Умов та Правил, розміщених на web-сайті банку, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Як зазначалось вище, позивачем було встановлено кредитний ліміт з 21.10.2013 - 10 000, 00 грн., з 01.03.2014 - 10 000, 00 грн., з 02.03.2014 - 9 818, 04 грн.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За приписами статті 1069 цього ж Кодексу, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 1049 цього ж Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Також приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містяться в статті 193 ГК України.

Згідно статті 530 цього ж Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Також стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість виконання сторонами умов договору.

Разом з тим, в порушення вищезазначених норм, відповідачем не виконано обов'язку щодо перерахування коштів позивачу у встановлений строк.

Відтак, суд першої інстанції, встановивши факт безпідставного невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо повернення кредитних коштів, правильно застосував положення вищевказаних статей цивільного законодавства та дійшов вірного висновку про відсутність обставин, за яких можливе звільнення відповідача від виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доводи апелянта про відсутність укладеного між сторонами кредитного договору і банківського поточного рахунку, а також не підписання відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, колегією суддів відхиляються, оскільки підписавши заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в порядку діючого законодавства, клієнт засвідчив згоду на ведення з банком документообігу, у тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг. Підписавши Умови і Правила надання банківських послуг, клієнт приєднався та зобов'язався виконувати викладені в них умови.

Отже, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором банківського обслуговування від 09.10.2013 року, з урахуванням Умов та Правил надання банківських послуг, допустив прострочення повернення кредитних коштів і сплату процентів та комісії за користування кредитом, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом, процентами, та по комісії за користування кредитом.

Вказані обставини відповідачем під час розгляду справи в місцевому та апеляційному судах не спростовані належними і допустимими доказами.

Так, колегія суддів погоджується із задоволеними судом першої інстанції сумами боргу по кредиту (9 523,58 грн.) та по комісії за користування кредитом (868,55 грн.).

Проте, апеляційний суд вважає, що вимога про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, яка задоволена судом, підлягає задоволенню в частині 417, 72 грн., які нараховані по 24% ставці, виходячи з наступного.

При подачі заяви від 09.10.2013 Умовами та правилами надання банківських послуг була визначена 24% ставка процентів. Згодом, за наказом Банку від 10.06.2014 відсоткову ставку з 01.07.2014 було збільшено до 36% та встановлено нову процентну ставку у розмірі 56%, яка застосовується у разі непогашення клієнтом кредиту протягом 90 днів.

Перш за все слід зазначити, що відповідно до заяви від 09.10.2013 відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом укладення договорів чи додаткових угод до даного договору так і шляхом обміну інформацією/узгодженням через веб сайт чи інший інтернет-смс-ресурс.

Апелянт вказує, що про зміну процентної ставки банк його не повідомляв та він своєї згоди на це не надавав.

Банком не доведено узгодження у будь-який спосіб, як то вказано в заяві, зміни процентної ставки.

Крім того, стосовно можливості застосування зміненої процентної ставки у спірних відносинах, слід зазначити наступне.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника (ч. 1 - 4 ст. 1056- --1 Цивільного кодексу України).

Позивач, збільшуючи самостійно відсотки за користування кредитом (з 24% до 56%), зазначає, що оскільки тип процентної ставки, погоджений сторонами, є змінюваним, то банком жодних порушень допущено не було.

Так, при цьому, Банк посилається на положення пунктів 3.11.4.1-3.11.4.2 Умов в редакції до 01.07.2014 та п. 3.2.1.1.12 Умов в редакції з 01.07.2014, відповідно до яких:

Пунктом 3.11.4.1. Умов (до 01.07.2014 року) передбачено, що для розрахунку процентів за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка (тобто змінювана).

Згідно п. 3.11.4.2. Умов (до 01.07.2014 року) сторони в порядку ч.1. ст. 212 ЦК України прийшли до взаємної згоди, про те, що процентна ставка може бути змінена.

Згідно умов та правил п. 3.2.1.1.12. від 01.07.2014 р. передбачено: "Для расчета процентов за пользование кредитным лимитом устанавливается дифференцированная процентная ставка. Процентная ставка к расчету зависит от срока существования непогашенного остатка по кредиту. В случае изменения стоимости кредитных ресурсов на рынке денежных ресурсов, изменения учетной ставки НБУ, изменения курса гривни к иностранной валюте 1 группы классификатора иностранных валют более 5 и более процентов Стороны на дату заключения настоящего Договора, согласовали увеличение размера процентной ставки за пользование кредитом. При этом, такое увеличение размера процентов за пользование кредитом не должно превышать двойного размера процентной ставки, указанной в пункте 3.2.1.1.11. Информацию о размере согласованной измененной процентной ставки за пользование кредитом, Банк размещает для Клиента одним из следующих способов: в письменной форме, через установленные средства электронной связи Банка и Клиента - системы клиент - банк, интернет клиент - банк, sms - сообщение на последние известные Банку номера телефонов, предоставленных Банку при идентификации и актуализации сведений о Клиенте, или другими средствами. Согласованный Сторонами измененный размер процентов за пользование кредитом вступает в силу с момента его размещения способом, определенным в этом пункте, если другая дата не установлена в информации рушероб изменении размера процентов."

Колегія суддів не погоджується із висновком позивача щодо встановлення змінюваної процентної ставки, та обґрунтованості її застосування у даному випадку, з огляду на наступне.

Так, статтею 1056- --1 Цивільного кодексу передбачено ознаки, за наявності яких процентна ставка може вважатися змінюваною - визначена у кредитному договорі періодичність її зміни та встановлення у кредитному договорі порядку розрахунку змінюваної процентної ставки, який повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору.

У даному випадку сторонами не було визначено ані періодичності зміни процентної ставки, ані порядку, розрахунку змінюваної процентної ставки, який би дозволяв точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору, також відсутній.

Крім того, позивачем не було дотримано умови щодо повідомлення відповідача про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка, що також передбачено вищенаведеною нормою ст. 1056- --1 Цивільного кодексу.

З огляду на викладене, визначена та погоджена з відповідачем процента ставка у розмірі 24% є фіксованою, а тому відповідно не може бути збільшена банком в односторонньому порядку.

Відповідно до ст. 1056- --1 Цивільного кодексу умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, суми відсотків, нарахованих позивачем за збільшеними ставками, не підлягають стягненню з відповідача.

У даному випадку, судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом, нарахованих за 24% ставкою, на суму 417, 72 грн. У задоволенні решти суми по відсоткам судом відмовляється за необґрунтованістю.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 7 046, 97 грн. пені, які задоволено судом першої інстанції в повному обсязі, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Поняттю "пеня" дано визначення ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно з пунктом 3.11.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.11.2.2,2, 3.11.4.1, 3.11.4.2, 3.11.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.11.1.8, 3.11.2.2.3. 3.11.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.11.2.2.5, 3.11.4.4. 3.11.4.5, 3.11.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.11.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності до пункту 3.11.5.4. Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої пунктами 3.11.5.1., 3.11.5.2., 3.11.5.3., здійснюється на протязі 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом.

Позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 7 046, 97 грн. за несвоєчасне повернення кредитних коштів, сплату відсотків за користування кредитом та на комісію.

При цьому, нарахування пені за несвоєчасну оплату відсотків здійснювалось позивачем також і на ті відсотки, що були нараховані за збільшеними ставками та у задоволенні яких апеляційним судом відмовлено.

У зв'язку з цим, апеляційним судом було здійснено перерахунок пені та встановлено, що суми отримані внаслідок цього є значно більшими, аніж заявлені до стягнення позивачем.

Так, зокрема, сума пені тільки за прострочення повернення кредиту (без врахування відсотків та комісії) за перерахунком апеляційного суду є більшою, ніж визначена позивачем.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені на суму 7 046,97 грн.

Доводи апелянта проти вимоги по стягненню пені, які ґрунтуються на тому, що ним не підписувалися Умови та правила, в яких безпосередньо передбачені положення щодо нарахування пені судом відхиляються виходячи з наступного.

Про обізнаність з умовами правочину щодо пені свідчить наведене в заяві від 09.10.2013, підписаній генеральним директором відповідача та скріпленій печаткою підприємства.

Так, у вказаній заяві зазначено, що підписавши дану анкету відповідач виразив свою згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку.

Як зазначено вище, Умови та правила містили положення щодо пені.

Отже, вказаними заявою та Умовами підтверджується обізнаність та згода відповідача з положеннями щодо пені.

Тому, суд дійшов висновку, що правочин по встановленню пені (її розміру, порядку нарахування та строку позовної давності по її стягненню) було укладено належним чином.

Правова позиція щодо стягнення пені за аналогічних обставин наведена, зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 23.09.2015 по справі № 921/155/15-г/8.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право змінити рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині визначення суми процентів за користування кредитом. В решті рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9 523 грн. 58 коп. заборгованості за кредитом, 417 грн. 72 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 046 грн. 97 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором та 868 грн. 55 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Концерну "Беарс Фуд Інгредієнтс" на рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2016р. у справі №910/12510/16 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2016р. у справі №910/12510/16 змінити в частині визначення суми процентів за користування кредитом.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до Концерну "Беарс Фуд Інгредієнтс" про стягнення 21 593, 24 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Концерну "Беарс Фуд Інгредієнтс" (02660, місто Київ, вулиця Попудренка, будинок 52; код ЄДРПОУ 32978619) на користь публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, місто Дніпропетровськ, вулиця Батумська, будинок 11; код ЄДРПОУ 14360080) 9 523 грн. 58 коп. заборгованості за кредитом, 417 грн. 72 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 7 046 грн. 97 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 868 грн. 55 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 139 грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. .

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, місто Дніпропетровськ, вулиця Батумська, будинок 11; код ЄДРПОУ 14360080) на користь Концерну "Беарс Фуд Інгредієнтс" (02660, місто Київ, вулиця Попудренка, будинок 52; код ЄДРПОУ 32978619) 262 грн. 24 коп. судового збору за апеляційною скаргою.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Матеріали справи №910/12510/16 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко