Рішення

від 11.10.2016 по справі 910/16535/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016Справа №910/16535/16 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трейд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО"

про стягнення 97 798,76 грн.

Представники сторін:

від позивача: Лабатюк Я.М. - представник за довіреністю № 4 від 04.05.2016 р.;

від відповідача: Дрозд Т.О. - представник за довіреністю № 99 від 16.03.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трейд" до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про стягнення 97 798,76 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.02.2015 року між сторонами укладений договір поставки № 13243К.

Відповідно до п. 21. договору на умовах цього договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до специфікації, а покупець зобов'язаний прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку та на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі.

На виконання умов вказаного договору постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар відповідно до видаткових накладних, доданих до позовної заяви, та здійснено часткове повернення товару. Відповідач оплатив товар тільки частково, внаслідок чого станом на 18.07.2016 року у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 82 721,21 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою до відповідача про стягнення основної заборгованості в розмірі 82 721,21 грн., пені в розмірі 10 583,79 грн., індекс інфляції у сумі 664,76 грн., три проценти річних у сумі 829,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2016 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 26.09.2016 року.

21.09.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву.

У судове засідання 26.09.2016 року представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.09.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, але 26.09.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, уточнення позовної заяви.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається із уточненої позовної заяви позивач відмовився від стягнення основної суми боргу у зв'язку з оплатою відповідачем основної заборгованості, однак збільшив позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 13 403,07 грн., індекс інфляції у сумі 3 319,47 грн., три проценти річних у сумі 1 095,00 грн.

Судом приймається дана заява до розгляду.

Представник відповідача з'явився у судове засідання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.09.2016 року розгляд справи перенесено на 11.10.2016 року.

11.10.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на уточнену позовну заяву.

У судове засідання 11.10.2016 року з'явились представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з урахуванням уточненої позовної заяви позивача.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

27.02.2015 року між сторонами укладений договір поставки № 13243К.

Відповідно до п. 2.1 договору на умовах цього договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до специфікації, а покупець зобов'язаний прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку та на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

На виконання умов вказаного договору постачальником поставлено товар, а покупцем прийнято товар відповідно до видаткових накладних, доданих до позовної заяви та акту звірки розрахунків від 01.01.2016 року на суму 110 599,89 грн. відповідачем здійснено 01.01.2016 року часткову оплату в розмірі 20 000,00 грн. та здійснено часткове повернення товару на суму 7 878,68 грн. Відповідач оплатив товар тільки частково, внаслідок чого станом на 18.07.2016 року у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у розмірі 82 721,21 грн.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порядок розрахунків визначений розділом 8 договору. Відповідно до п. 8.1. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар на свій вибір в такі строки: по закінченню 55 календарних днів з дати поставки товару постачальником (п. 8.1.1.) та по мірі реалізації товару кінцевому споживачу не пізніше - календарних днів з дати реалізації поставленого товару.

11.07.2016 року позивач направив відповідачеві лист-вимогу з проханням оплатити заборгованість, що підтверджується фіскальним чеком УДППЗ «Укрпошта» від 11.07.2016 року. Відповідач вказаний лист отримав 13.07.2016 року, відповідно до даних результатів пошуку УДППЗ «Укрпошта».

Відповідач сплатив 82 721,21 грн., що підтверджується випискою з банку від 25.08.2016 року про зарахування коштів на рахунок клієнта у сумі 82 721,21 грн., тобто до подачі в суд позовної заяви, яка направлена 05.09.2016 року (відповідно до штампу на конверті).

Відповідно до уточненої позовної заяви позивача останній зменшив позовні вимоги на вказану суму та не просить стягнути її з відповідача.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань позивачем нараховано відповідачеві пеню в розмірі 13 403,07 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» передбачає, що Цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Відповідно до п. 10.1 договору в разі порушення стороною договору строків виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим договором, винна сторона зобов'язана сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання, нараховану на суму грошового зобов'язання, за кожен день прострочення.

Враховуючи п. 8.1.1. договору останнім днем заборгованості за кінцевою видатковою накладною від 22.01.2016 року є 17.03.16 року (тобто по закінченню 55 календарних днів з дати поставки товару). Нарахування позивачем пені здійснено з 17.03.2016 року по 25.08.2016 року, відповідно до уточненої позовної заяви, однак позивачем невірно зазначений період заборгованості, оскільки нарахування повинно здійснюватись з наступного дня після закінчення 55 календарних днів з дати поставки товару - тобто з 18.03.2016 року.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 82721.21 18.03.2016 - 21.04.2016 35 22.0000 % 0.120 % 3480.62 82721.21 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 % 3005.99 82721.21 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 % 2278.22 82721.21 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5000 % 0.090 % 2610.46 82721.21 29.07.2016 - 25.08.2016 28 15.5000 % 0.085 % 1961.80 За перерахунком суду загальний розмір пені становить 13337,10 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 13 337,10 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 65,97 грн. не підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань позивачем нараховано індекс інфляції у сумі 3 319,47 грн., три проценти річних у сумі 1 095,00 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Враховуючи п. 8.1.1 договору останнім днем заборгованості за кінцевою видатковою накладною від 22.01.2016 року є 17.03.16 року (тобто по закінченню 55 календарних днів з дати поставки товару). Нарахування позивачем індексу інфляції та трьох процентів річних здійснено з 17.03.2016 року по 25.08.2016 року, відповідно до уточненої позовної заяви, однак позивачем невірно зазначений період заборгованості, оскільки нарахування повинно здійснюватись з наступного дня після закінчення 55 календарних днів з дати поставки товару - тобто з 18.03.2016 року.

Розрахунок 3 % річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 82721.21 18.03.2016 - 25.08.2016 161 3 % 1094.64 За перерахунком суду загальний розмір сума трьох процентів річних складає 1094,64 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 1094,64 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 0,36 грн. не підлягає задоволенню.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 18.03.2016 - 25.08.2016 82721.21 1.030 2467.59 85188.80 За перерахунком суду розмір індексу інфляції складає 2 467,59 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 467,59 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 851,88 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо доводів відповідача та посилання на п. 8.4. договору (постачальник, керуючись принципами партнерства та добровільності, свободи договору декларує, що він не буде застосовувати або вимагати застосування в судовому порядку до покупця, який виконав грошове зобов'язання перед постачальником у повному розмірі, з моменту виконання і на майбутнє будь яку фінансову відповідальність, передбачену чинним законодавством в частині стягнення з покупця збитків постачальника у зв'язку з несвоєчасним виконанням покупцем грошового зобов'язання за договором включно з неустойкою (пенею, штрафом), зі зміною індексу інфляції, штрафних санкцій, відсотків за користування чужими грошовими коштами, в тому числі три відсотки річних), то суд зазначає, що позивач нараховує пеню, індекс інфляції та три відсотки річних до моменту виконання а також це є його правом, а не обов'язком.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог з урахуванням сплати основної заборгованості до подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (03039, м. Київ, просп. Науки, буд. 8; код ЄДРПОУ 32104254) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трейд" (10031, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Щорса, буд. 145; ідентифікаційний код 33686672) пеню у сумі 13 337 (тринадцять тисяч триста тридцять сім) грн. 10 коп., індекс інфляції у сумі 2 467 (дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн. 59 коп., три проценти річних у сумі 1 094 (одна тисяча дев'яносто чотири) грн. 64 коп. та 254 (двісті п'ятдесят чотири) грн. 02 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 20.10.2016 року.

Суддя С.М. Мудрий