Постанова

від 15.12.2016 по справі 910/16535/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2016 р. Справа№ 910/16535/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Чорної Л.В.

Корсакової Г.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 15.12.2016 року по справі №910/16535/16 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2016 року

у справі №910/16535/16 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО"

про стягнення 97 798,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трейд" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (далі-відповідач) 97 798,76 грн., з яких: 82 721,21 грн. - основного боргу, 10 583,79 грн. - пені, 3 664,76 грн. - інфляційних втрат та 829,00 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки №13243К від 27.02.2015р. не виконані належним чином зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

26.09.2016 року позивачем подано до Господарського суду міста Києва уточнення до позовної заяви, відповідно до яких останній відмовився від стягнення основної суми боргу у зв'язку з оплатою відповідачем основної заборгованості, однак збільшив позовні вимоги в частині стягнення пені до 13 403,07 грн., індексу інфляції - 3 319,47 грн. та 3% річних - 1 095,00 грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 11.10.2016р. у справі №910/16535/16 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трейд" пеню у сумі 13 337,10 грн., індекс інфляції у сумі 2 467,59 грн., 3% річних у сумі 1 094,64 грн. та 254,02 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 11.10.2016р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, обставинам справи.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2015 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, був укладений договір поставки №13243К (далі-Договір), відповідно до умов якого а умовах цього договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до специфікації, а покупець зобов'язаний прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку та на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Судова колегія проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору вважає, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов Договору поставлено товар, а покупцем прийнято товар відповідно до видаткових накладних, доданих до позовної заяви та акту звірки розрахунків від 01.01.2016р. на суму 110 599,89 грн.

01.01.2016 року відповідачем здійснено часткову оплату в розмірі 20 000,00 грн. та здійснено часткове повернення товару на суму 7 878,68 грн.

Внаслідок чого станом на 18.07.2016 року у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у розмірі 82 721,21 грн.

При цьому, як свідчать матеріали справи відповідач сплатив 82 721,21 грн., що підтверджується випискою з банку від 25.08.2016р., тобто до подачі в суд першої інстанції позовної заяви, яка направлена 05.09.2016 року (відповідно до штампу на конверті).

Відповідно до уточненої позовної заяви позивача останній зменшив позовні вимоги на вказану суму та просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 13 403,07 грн., індекс інфляції в розмірі 3 319,47 грн. та 3% річних в розмірі 1 095,00 грн. за період з 17.03.2016р. по 25.08.2016р.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково погодився з твердженнями позивача щодо неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором, при цьому здійснивши перерахунок сум присудив до стягнення з відповідача пеню у сумі 13 337,10 грн., індекс інфляції у сумі 2 467,59 грн. та 3% річних у сумі 1 094,64 грн.

Проте, судова колегія вважає, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6, 627 Цивільного кодексу України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 8.4 Договору сторони погодили, що постачальник, керуючись принципами партнерства та добровільності, свободи договору декларує, що він не буде застосовувати або вимагати застосування в судовому порядку до покупця, який виконав грошове зобов'язання перед постачальником у повному розмірі, з моменту виконання і на майбутнє будь яку фінансову відповідальність, передбачену чинним законодавством в частині стягнення з покупця збитків постачальника у зв'язку з несвоєчасним виконанням покупцем грошового зобов'язання за договором включно з неустойкою (пенею, штрафом), зі зміною індексу інфляції, штрафних санкцій, відсотків за користування чужими грошовими коштами, в тому числі три відсотки річних.

Судова колегія проаналізувавши даний пункт Договору вважає, що він не суперечить чинному законодавству.

Як встановлено вище, у відповідача станом на 25.08.2016р. відсутня заборгованість перед позивачем за поставлений товар, тобто до подання позову до суду першої інстанції.

Враховуючи положення пункту 8.4 Договору та виконання відповідачем грошового зобов'язання в повному обсязі до звернення суду з позовом, судова колегія вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, судовою колегією враховано положення п.12.7 Договору, відповідно до яких будь-який спір, що виник між сторонами з приводу договору, вирішується шляхом переговорів. До звернення в суд сторона зобов'язана пред'явити іншій стороні, яка порушила Договір, претензію. Претензія надсилається рекомендованим листом з повідомленням. Якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів вирішити спір в позасудовому порядку не вдається, спір вирішується в суді за відповідною підвідомчістю та підсудністю згідно чинного законодавства України.

Позивач стверджує, що ним дотримано умови передбачені п.12.7 Договору та 11.07.2016р. було надіслано відповідачу лист-вимогу з проханням оплатити заборгованість, що підтверджується фіскальним чеком УДППЗ Укрпошта» (а.с.21-22).

Проте, судова колегія не приймає до уваги дані твердження, оскільки з даного фіскального чеку не можливо встановити, що саме лист-вимогу було надіслано до відповідача. Крім того, лист-вимога не містить жодних посилань як на дату створення так і на реєстраційний номер останньої.

Інших доказів надсилання відповідачу листа-вимоги (наприклад опис вкладення та повідомлення про вручення поштового відправлення) позивачем суду не надано.

Враховуючи викладене, судова колегія прийшла до висновку, що позивачем не дотримано погоджені сторонами умови п.8.4 та 12.7 Договору.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню; в позові слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.49, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2016 року у справі №910/16535/16 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2016р. у справі №910/16535/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трейд» (10031, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Щорса, буд. 145; код 33686672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (03039, м. Київ, просп. Науки, буд. 8; код 32104254) 1 617 (тисяча шістсот сімнадцять сім) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4.Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5.Матеріали справи №910/16535/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Л.В. Чорна

Г.В. Корсакова