Постанова

від 13.10.2016 по справі 917/2616/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2016 р. Справа № 917/2616/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.,суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Євтушенку Є.В.

за участю представників сторін:

позивача - Зязюн Ю.А., за довіреністю від 18.05.2016 р. б/н;

першого відповідача - не з'явився;

другого відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2384П/1-35) на рішення господарського суду Полтавської області від 11 серпня 2016 року по справі № 917/2616/15

за позовом Приватного підприємства "АРТ-Ю", м. Полтава

до 1. Приватного підприємства "Промтранспоставка", м. Харків

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Полтава

про стягнення 185635,96 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне підприємство «АРТ-Ю» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Промтранспоставка", першого відповідача та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, другого відповідача, в якому просив суд: стягнути з Приватного підприємства "Промтранспоставка" 185 635,96 грн., з яких : заборгованість з повернення попередньої оплати 114600,00 грн. за договором технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 04.02.2013 р. № 1321 та нараховані на неї інфляційні втрати в сумі 66032,87 грн. і 3% річних в сумі 4503,09 грн.; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 500 грн. відповідальності на підставі договору поруки від 18.02.2013 р. за виконання Приватним підприємством "Промтранспоставка" своїх обов'язків за договором № 1321 технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 04.02.2013 р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11 серпня 2016 року по справі (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Промтранспоставка" на користь Приватного підприємства "АРТ-Ю" за договором технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 04.02.2013 р. № 1321 у розмірі 185 135,96 грн. із яких: сума попередньої оплати у розмірі 114600,00 грн., інфляційні втрати - 66032,87 грн., 3% річних - 4503,09 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 2 777,04 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Перший відповідач - Приватне підприємство "Промтранспоставка" подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги перший відповідач посилається на те, що господарський суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення за відсутності відповідачів та не надав належної оцінки наданим першим відповідачем до відзиву на позов доказам виконання ним умов договору технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 04.02.2013 р. №1321 в частині придбання навісного обладнання автогідропідіймача АП-17 за отримані від позивача кошти передплати, відповідно до 1-го етапу передплати, зазначеному у наряді -замовленні від 04.02.2013 р. № 2, вартістю 152400 грн., а саме: копії договору поставки від 03.09.2012 р. № 12332, копії видаткової накладної від 27.02.2013 р. № 2700204 та податкової накладної від 27.02.2013 р., пославшись на недостатність цих доказів.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 10230 від 10.10.2016 р.) та в судовому засіданні проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач посилається на безпідставність доводів першого відповідача щодо ненадання господарським судом першої інстанції належної оцінки копії договору поставки від 03.09.2012 р. № 12332, копіям видаткової накладної від 27.02.2013 р. № 2700204 та податкової накладної від 27.02.2013 р., оскільки господарський суд першої інстанції правильно встановив відсутність у цих документах відомостей щодо придбання першим відповідачем навісного обладнання автогідропідіймача АП-17 саме на виконання умов договору технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 04.02.2013 р. №1321.

Зокрема позивач зазначає на те, що укладення першим відповідачем з ТОВ «Барс-11» договору поставки від 03.09.2012 р. здійснено раніше укладення між ним та позивачем договору технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 04.02.2013 р. №1321, що свідчить про відсутність пов'язаності цих договорів, а копії видаткової накладної від 27.02.2013 р. № 2700204 та податкової накладної від 27.02.2013 р. містять відомості про отримання товарно -матеріальних цінностей першим відповідачем від ТОВ «Барс-11» на суму 152400 грн., в той час як доказів щодо розрахунку першим відповідачем за вказаний товар і передачу його позивачу суду надано не було.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідачі повідомлені належним чином.

Від другого відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, яке задовольняється судом з огляду на те, що його явка не визнавалась обов'язковою, а участь в судовому засіданні є правом сторони, яке передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідачі, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не скористались своїм правом на участь в ньому, справа розглядається за відсутності їх представників, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено господарським судом першої інстанції, 04 лютого 2013 року між Приватним підприємством "АРТ-Ю" (далі - ПП "АРТ-Ю") та Приватним підприємством "ПРОМТРАНСПОСТАВКА" (далі ПП"ПРОМТРАНСПОСТАВКА") укладено Договір №1321 технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів (далі - Договір).

За умовами Договору, Виконавець (ПП "ПРОМТРАНСПОСТАВКА") бере не себе зобов'язання надати Замовнику (ПП "АРТ-Ю") послуги з технічного обслуговування та/або ремонту транспортних засобів чи його складових частин, надалі - Вироби, у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин), як Замовника так і наданих Виконавцем (п. 1.1 Договору). Відповідно до п. 1.2. Договору Замовник бере на себе зобов'язання прийняти та оплатити послуги Виконавцю, разом з вартістю використаних матеріалів (запасних частин) Виконавця в розмірі, строки та порядку, що передбачені умовами цього Договору. Перелік робіт з технічного обслуговування та/або ремонту, а також перелік матеріалів, що використовуються, вказуються в наряді-замовленні, який є невід'ємною частиною цього договору. (п. 1.3. Договору).

В наряді-замовленні №2 від 04.02.2013року на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту Автовежа АП-17 державний реєстраційний №2417 кузов (шасі) зазначено, що Замовником оплачується Автовежа АП-17 та послуги монтажу Автовежі на шасі.

Вартість послуг погоджується сторонами щодо кожного виду робіт і вказується в наряді-замовленні, який є невід'ємною частиною цього договору. (п. 2.1. Договору). Крім вартості послуг, зазначених у п. 2.1. цього Договору, Замовник оплачує Виконавцю вартість матеріалів (запасних частин) використаних Виконавцем в цілях виконання умов договору. (п. 2.2. Договору) оплата послуг та використаних матеріалів (запасних частин), здійснюється Замовником шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця в сумі обумовленої у акті виконаних послуг не пізніше трьох банківських днів з дня складання зазначеного акту (2.4. Договору). Умови цього договору не заперечують передоплату грошових коштів. (п. 2.5. Договору)

Наряд-замовлення №2 від 04.02.2013 року на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту Автовежа АП-17 державний реєстраційний №2417 кузов (шасі) передбачає два етапи внесення коштів Замовником:

1) передоплата - 129 500 грн. 00 коп. (без ПДВ) - повна сума 155 400 грн. 00 коп.;

2) оплата за виконані роботи - 8 000 грн. 00 коп. (без ПДВ) - повна сума 9 600 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 6.8. Договору Виконавець надає послуги, передбачені розд. 1, протягом 60 діб з моменту передоплати.

До обов'язків Виконавця (відповідача) належить: забезпечити надходження Виробів до набувача у належному стані, придатними до експлуатації відповідно до їх цільового призначення (п. 3.2.1. Договору); забезпечити надання послуг з технічного обслуговування Виробів відповідно до умов цього Договору (п. 3.2.2. Договору); передати Замовнику замовлення на поставку запасних частин до Виробів або забезпечити постачання запасними частинами, за згодою сторін (п. 3.2.3. Договору).

Відповідно до наданого Позивачем платіжного доручення № 940 18 лютого 2013 року ПП "АРТ-Ю" здійснив оплату у розмірі 100 000,00 гривень за навісне обладнання автовежі, та платіжного доручення №964 28 лютого 2013 року ПП "АРТ-Ю" здійснив оплату за навісне обладнання автовежі у розмірі 30 000,00 гривень.

На підтвердження факту надання Виконавцем (ПП "ПРОМТРАНСПОСТАВКА") Замовнику (ПП "АРТ-Ю") послуг за Договором складається відповідний акт, легітимність якого підтверджується підписами сторін (п. 1.4. Договору).

Першим відповідачем не надано доказів на підтвердження факту виконання вказаного обсягу робіт(послуг) на загальну суму 130 000,00 гривень.

У зв'язку з невиконанням 1-м відповідачем послуг, за які позивач за умовами Договору перерахував зазначену суму передплати ,01 серпня 2014 року позивач відправив на адресу ПП "ПРОМТРАНСПОСТАВКА" лист про відмову від договору та вимогу повернути сплачені на рахунок ПП "ПРОМТРАНСПОСТАВКА" кошти у розмірі 130 000,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач - 1 за період з 22.08.2014р. по 17.07.2015 р. повернув суму передоплати частково у розмірі 14 900,00 грн., а неповерненою залишилась сума передплати в розмірі 114600,00 грн. , яку позивач просив стягнути суд з першого відповідача разом із нарахованими на неї на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України

Як правильно зазначив господарський суд першої інстанції Договір №1321 технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 04.02.2013р., виходячи з його змісту за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правовідносини за яким регулюються гл.63 Цивільного кодексу України.

Так ст. 901 Цивільного кодексу України містить визначення договору про надання послуг - за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України передбачено, що Виконавець повинен надати послугу особисто.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Згідно ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

В силу ч. ч. 1, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зч. 1 ст. 907 Цивільного кодексу України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Сторони Договору передбачили можливість його розірвання в односторонньому порядку.

Так, в п. 3.2.5. Договору у разі розірвання цього Договору за власною ініціативою - Замовник ПП "АРТ-Ю" оплачую Виконавцю ПП "Промтранспоставка" вартість фактично виконаних послуг та вартість придбаних виконавцем матеріалів (запасних частин) в цілях виконання умов цього Договору.

Відтак, як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, укладений між сторонами у справі Договір про надання послуг може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього в повному обсязі, тобто в результаті вчинення однією із сторін одностороннього правочину, який тягне цивільно-правові наслідки для обох сторін договору.

Враховуючи положення наведених норм та Договору технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 04.02.2013р. №1321, він є розірваним внаслідок односторонньої відмови позивача з 22.08.2014р. -підтвердженої матеріалами справи дати отримання 1-м відповідачем листа позивача про відмову від Договору з вимогою повернення передплати (підтверджується частковим поверненням 1-м відповідачем суми передплати на виконання вказаного листа з 22.08.2016 р. ).

Відповідно до статті 175 господарського кодексу України Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України договори є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків .

Відповідно до ч. 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.

Відповідно до частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у ззобов'язанні.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, для її застосування до спірних правовідносин необхідна наявність двох умов :перше-збільшення або збереження майна однією стороною (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); друге-відсутність правової підстави (юридичного факту) для вказаного збільшення чи збереження майна набувачем, або вказана правова підстава згодом відпала.

Вказані умови наявні у випадку перерахування позивачем на виконання умов Договору грошових коштів в якості передплати за надання 1- м відповідачем обумовлених цим Договором послуг, ненаданні цих послуг та подальшому розірванні Договору в односторонньому порядку, оскільки позивач не отримує від 1-го відповідача передбаченого Договором зустрічного виконання на суму передплати, що призводить до зменшення його майнової сфери, а 1-й відповідач, отримавши вказану суму передплати на підставі Договору і не здійснивши всупереч умовам Договору під час його дії зустрічного виконання на зазначену суму грошових коштів, після припинення Договору шляхом його розірвання, збільшує своє майно на суму отриманих коштів за відсутності правових підстав для їх отримання (Договору).

Зважаючи на наведене, отримані 1-м відповідачем від позивача спірні грошові кошти в якості передплати в сумі 114600,00 грн. на виконання Договору технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 04.02.2013 р. № 1321 є безпідставно набутими грошовими коштами, які підлягають поверненню позивачу на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у першого відповідача з 22.08.2014р. відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України виникло зобов'язання щодо повернення безпідставно отриманих від позивача грошових коштів в сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач правомірно на підставі наведеної норми нарахував до стягнення з першого відповідача на зазначену суму грошового зобов'язання з повернення передплати за період прострочення з 22.08.2014 р. по 11.12.2015 р. 3% річних у розмірі 4 503,09 гривень та інфляційні втрати у розмірі 66 032,87 гр

Господарським судом першої інстанції правомірно було відхилено заперечення першого відповідача, викладені у відзиві на позов щодо придбання ним навісного обладнання автогідропідіймача АП-17 за отримані від Позивача грошові кошти, відповідно 1 етапу передоплати, зазначеному у Наряді-замовленні №2 від 04.02.2013 року, вартістю 152 400,00 грн. за договором поставки №12332 від 3.09.2012 року у підприємства ТОВ "Барс-11", зважаючи на наступні підстави.

Відповідно до п.3.2.5. Договору у разі розірвання цього договору за власною ініціативою - Замовник ПП "АРТ-Ю" оплачує Виконавцю ПП "Промтранспоставка" вартість фактично виконаних послуг та вартість придбаних виконавцем матеріалів (запасних частин) в цілях виконання умов цього Договору.

Першим відповідачем на підтвердження факту виконання умов Договору в частині придбання навісного обладнання автогідропідіймача АП-17 за отримані від позивача кошти передплати, відповідно до 1-го етапу передплати, зазначеному у наряді -замовленні від 04.02.2013 р. № 2, вартістю 152400 грн., надано наступні докази: копію договору поставки від 03.09.2012 р. № 12332, копії видаткової накладної від 27.02.2013 р. № 2700204 та податкової накладної від 27.02.2013 р.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального господарського кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно зі статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказамии є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо належності та допустимості доказів.

Відповідно до цієї статті господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського процесуального кодексу України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а також інститут належності доказів, якою є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку зазначеним доказам, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вони не містять відомостей про оплату ПП "Промтранспоставка" вартості придбаних першим відповідачем матеріалів (запасних частин) - навісного обладнання автогідропідіймач АП-17 на виконання умов саме Договору №1321 технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 04.02.2013 р.

Так, укладення першим відповідачем з ТОВ «Барс-11» договору поставки від 03.09.2012 р. здійснено раніше укладення між ним та позивачем договору технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 04.02.2013 р. №1321, що свідчить про відсутність пов'язаності цих договорів, а копії видаткової накладної від 27.02.2013 р. № 2700204 та податкової накладної від 27.02.2013 р. містять відомості про отримання товарно -матеріальних цінностей першим відповідачем від ТОВ «Барс-11» на суму 152400 грн., в той час як доказів щодо розрахунку першим відповідачем за вказаний товар і передачу його позивачу суду надано не було.

Зважаючи на наведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо ненадання господарським судом першої інстанції належної оцінки вищезазначеним доказам.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 114 600,00 гривень основного боргу та нарахованих на нього інфляційні втрати в сумі 66032,87 грн. і 3% річних в сумі 4503,09 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з другого відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 коштів у розмірі 500,00 гривень, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в їх задоволенні, обґрунтовано пославшись на наступні підстави.

18 лютого 2013 року між ПП "АРТ-Ю" та ФОП ОСОБА_3 укладено Договір поруки, за умовами якого Поручитель (ФОП ОСОБА_3.) зобов'язується перед Кредитором (ПП "АРТ-Ю") відповідати у обсязі 500 грн. за своєчасне та повне виконання зобов'язань ПП "Промтранспоставка" по Договору №1321 від 04.02.2013р.

Відповідно до п.6.2 Договору №1321 від 04.02.2013р. строк дії Договору починається з моменту підписання та діє протягом року з дати його підписання. Пунктом 6.9 Договору №1321 від 04.02.2013р. визначено, що якщо по закінченню строку цього Договору будь-яка із Сторін письмово не повідомила іншу про його розірвання, дія цього Договору пролонгується на один рік.

В самому тексті позовної заяви ПП "АРТ-Ю" вказує на те, що дія Договір №1321 від 04.02.2013р. закінчилася 03.02.2015р.

Відповідно до п. 4 ст.559 ЦКУ: "Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється. якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.".

В матеріалах справи відсутня вимога ПП "АРТ-Ю" до Відповідача - 2 ФОП ОСОБА_3 за Договором поруки від 18.02.2013р.

Відтак, Договір поруки від 18.02.2013 року на момент звернення ПП "АРТ-Ю" до суду (17.12.2015р.) припинив свою дію, а вимога Кредитора протягом шести місяців з дня припинення Договору поруки до Поручителя пред'явлена не була.

Доводи апеляційної скарги про неправомірне прийняття господарським судом першої інстанції оскаржуваного рішення за відсутності відповідачів, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції відповідачі, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання (підтверджується повідомленнями про вручення їм копії ухвали про відкладення розгляду справи на дату прийняття оскаржуваного рішення-т. 1 а.с. 211,212) наданими їм правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористалися, своїх представників в судове засідання не направили.

Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на наведене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи, встановленого ст. 69 ГПК України, та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, господарський суд першої інстанції у відповідності до статті 75 ГПК України розглянув справу за відсутності мпредставників відповідачів, наявними в ній матеріалами.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні, у зв'язку з чим це рішення підлягає залишенню без змін.

Зважаючи на наведене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11 серпня 2016 року по справі № 917/2616/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Постанову складено в повному обсязі 18.10.2016 р.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Хачатрян В.С.