Ухвала

від 04.02.2016 по справі 760/11729/15-к

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа№1-кс/760/139/16

760/11729/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 рокуСолом`янський районний суд м. Києва в складі:

слідчогосудді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю представника

скаржника ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР МГУ ДФС ЦО з ОВП ОСОБА_6 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського суду надійшла скарга ОСОБА_5 , в якій останній просив визнати незаконною бездіяльність слідчого, зобов`язати старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР МГУ ДФС ЦО з ОВП ОСОБА_6 негайно повернути належне йому майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку 09.12.2015 року.

В обґрунтування вимог зазначав, що в межах досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №3201510010000022 від 30.01.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.205, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212 КК України та на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва було задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР МГУ ДФС ЦО з ОВП та надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Також зазначили, що з жодним із перелічених в ухвалі від 01.12.2015 року підприємств ПАТ «Промислово виробниче підприємство «Кривбасвибухпром», не має та не веде фінансово господарської діяльності, про що було повідомлено слідчого. Крім того, під час обшуку слідчого не знайдено та не вилученого жодних первинних фінансово господарської діяльності підприємств, відповідно до переліку зазначених ухвалі.

Вважає, що протиправне вилучення та продовження утримання в ході обшуку вилучене його власне майно є таким, що направлено на порушення його права власності, вчинені всупереч діючому КПК України та здійснено з перевищенням наданих слідчому повноважень.

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав, уточнив вимоги скарги, та просив зобовязати уповноважених осіб ГУ ДФС у м. Києві повернути тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку. Крім того вказав, що арешт на майно не накладався, вилучене майно належить ОСОБА_5 . Підприємство є підприємством реального сектору економіки. Вказав, що по даному кримінальному провадженні були допитані посадові особи, які відношення до даного кримінального провадження не мають. Тому просив, скаргу задовольнити з наведених у ній підстав, та повернути вилучене майно.

В судовому засіданні слідчий заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на те, що даний мобільний телефон не має статусу тимчасово вилученого майна, але він визнаний речовим доказам, та на даний час проводиться експертиза. Крім того, надав постанову про визнання підслідності у кримінальному провадженні.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

В ч.7 ст.236 КПК України, крім іншого, вказано про те, що вилучені під час обшуку слідчим, прокурором речі та документи, які не входять до переліку щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01.12.2015 року про надання дозволу на проведення обшуку чітко визначений конкретний перелік речей та документів, щодо яких надано судом дозвіл на їх відшукування та вилучення.

На підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01.12.2015 року слідчим було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було вилучено речі і документи, які не входять до переліку, щодо якого надано дозвіл.

Враховуючи те, що в ухвалі слідчого судді Солом`янського суду м. Києва від 01.12.2015 року не було надано дозволу на відшукання будь-яких речей і документів у відповідності до ст.ст.234-236 КПК України, вилучене майно має статус тимчасово вилученого майна.

Частина 1 ст.167 КПК України дає визначення підставам тимчасового вилучення майна, які зазначаються як фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тобто, застосування інституту тимчасового вилучення майна можливе відносно підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене майно і лише до вирішення питання про арешт такого майна або до його повернення, що свідчить про конкретне визначення законодавцем можливої наступної долі тимчасово вилученого майна, при цьому можливість визнання такого майна речовим доказом без накладення на нього арешту відсутня.

Згідно з ч.2 ст167 КПК України, тимчасово вилученим майном може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо.

Випадки припинення тимчасового вилучення майна передбачені в ст.169 КПК України, де вказано, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним ; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбаченихч.5 ст.171 та ч.6 ст.173цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

При цьому, в ч.5 ст.171 КПК України вказано, що клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїст.235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом наступного дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

В даному випадку, зазначене в ч.5 ст.171 КПК України клопотання про арешт тимчасово вилученого майна подано не було, при цьому слідчий не повернув тимчасово вилучене майно особі, у якої воно було вилучено.

Аналізуючи правовий зміст ч.7 ст.236, ч.1 ст.98 КПК України, та ч.2 ст.168 КПК України, де вказано, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку або огляду, можливо зробити висновок про те, що речі і документи, вилучені при проведенні обшуку, мають один з двох процесуальних статусів: 1) речі та документи, які входять до переліку щодо якого прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку і 2) речі та документи, які не входять до цього переліку, тобто, - тимчасово вилучене майно, яке перебуває в такому статусі відповідно до ч.1 ст. 167 КПК України до вирішення питання про його арешт або повернення.

Таким чином, визнання речовими доказами можливо лише вилучених речей і документів, які входили до переліку щодо якого судом прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, арештованого майна відповідно до правил ст.98 КПК України, але визнання речовими доказами тимчасово вилученого майна за минуванням стадії накладення на нього арешту відповідно до правил ч.5 ст.171 КПК України, діючим КПК України не передбачено.

Такий процесуальний порядок щодо тимчасово вилученого майна узгоджується і з вимогами Глави 16 КПК України і ч.7 ст.236 КПК України.

В протилежному випадку втрачається сенс у вирішенні питання щодо припинення тимчасового вилучення майна згідно ст.169 КПК України, оскільки в такому процесуальному статусі воно перебуває лише до винесення постанови слідчим, прокурором про визнання його речовим доказом.

Оцінюючи зібрані по справі докази, аналізуючи правові позиції учасників процесу, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки слідчий не накладаючи арешт на майно в кримінальному провадженні, яке розслідується по факту скоєння правопорушення, а не щодо конкретної особи, фактично вийшов за межі можливих варіантів щодо процесуальної долі такого майна, визначених ч.1 ст.167 КПК України (арешт або повернення), а також слідчим вилучено майно, яке не входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі від 01.12.2015 року.

Статтею 303 КПК передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження. Серед даного переліку є бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК України.

Зі змісту ст.307 КПК України вбачається, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 167-169, 303-307, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР МГУ ДФС ЦО з ОВП ОСОБА_6 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна задовольнити.

Зобов`язати уповноважених осіб Головного управління ДФС в м. Києві негайно повернути ОСОБА_5 тимчасово вилучене під час обшуку майно, а саме: мобільний телефон Nokia Люмий 920 чорного кольору серійний номер НОМЕР_1 з сім карткою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1