Постанова

від 04.10.2011 по справі 2-а-5230/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 р. Справа № 2-а-5230/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни ,

при секретарі судового засідання: Розлуцькому Андрію Миколайовичу

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача : ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : відкритого акціонерного товариства "Тульчинське автотранспортне підприємство 10557"

до : Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області

про : визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Відкрите акціонерне товариство "Тульчинське АТП 10557" з позовом до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області про визнання незаконним акта та визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року ВАТ «Тульчинське АТП 10557». За результатами проведення перевірки складено акт № 390/23/05460953 від 30.11.2010 року .

На підставі вищезазначеного акта перевірки ДПІ у Тульчинському районі прийняті податкові повідомлення-рішення №0000372300/0 від 10.12.2010 року, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 44324,00 грн. і нараховано штрафних фінансових санкцій на суму 22162,00 грн. та № 0000382300/0 від 10.12.2010 року, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5683,00 грн. та з штрафні (фінансові) санкції в сумі 2842,00 гривень.

Позивач, не погоджуючись із висновками ДПІ у Тульчинському районі, які викладені в акті перевірки, вважає їх такими , що не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких підстав позивач звернувся до суду, відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

04.10.2011 року представником позивача у судовому засіданні заявлено клопотання про зменшення позовних вимог, яким він відмовився від позовних вимог, викладених у пунктах 1 і 2 позовної заяви. Решту позовних вимог підтримав та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000382300/0 та №0000372300/0 від 10.12.2010 року.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували.

Під час судового розгляду справи, представником позивача було заявлено клопотання про проведення судово-бухгалтерської експертизи. Представники відповідача проти задоволення даного клопотання не заперечували. За викладених обставин, ухвалою суду експертне дослідження було доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

11.08.2011 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшов висновок судово-економічної експертизи № 668 від 29.07.2011 року.

Суд, оцінюючи вказаний висновок експерта, вважає що він відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним та допустимим доказом, крім того, безпосередньо стосується самого предмету розгляду.

В матеріалах експертного висновку проведено дослідження і надано відповіді на поставлені питання, які беруться судом до уваги при вирішення справи по суті.

Дослідивши матеріали справи та висновки судово-економічної експертизи, вислухавши пояснення представників сторін та розглянувши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство "Тульчинське АТП 10557» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 05460953 та взято на облік в органах ДПІ у Тульчинському районі Вінницької області.

На підставі направлення від 29.10.2010 року №491, виданого Державною податковою інспекцією у Тульчинському районі згідно із ч.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка відкритого акціонерного товариства "Тульчинське АТП 10557" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року.

За наслідками вищезазначеної перевірки складено акт № 390/23/05460953 від 30.11.2010 року.

У вказаному акті перевірки відображено інформацію про порушення позивачем:

- підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся, на загальну суму 44324,00 грн.

- підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 5683,00 грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки ДПІ у Тульчинському районі прийняті податкові повідомлення-рішення №0000372300/0 від 10.12.2010 року, відповідно до якого визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 44324,00 грн. і нараховано штрафних фінансових санкцій на суму 22162,00 грн. та № 0000382300/0 від 10.12.2010 року, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5683,00 грн. та з штрафні (фінансові) санкції в сумі 2842,00 гривень.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із висновків акту перевірки, податковий орган робить висновок про заниження позивачем показників податку на прибуток підприємств на суму 44324,00 грн.

Як було встановлено у судовому засіданні, позивачу на протязі 2007-2009 років на підставі договорів позики надходили кошти від фізичної особи ОСОБА_4 ( а.с. 183-184). Зазначені кошти були надані підприємству позивача як поворотна фінансова допомога. Частково, зазначена фінансова допомога надавалась позивачу у період, який не підлягав до перевірки. На думку податкового органу, позивачем безпідставно проводилось погашення вищезазначеної безвідсоткової фінансової допомоги ОСОБА_4, так як під час перевірки позивачем не було надано відповідних договорів і перевіряючий не мав змоги встановити факт її отримання.

Проте, як вбачається із головної книги підприємства , зазначена позика була відображена у ній на рахунку 505 «Позика» по кредитовому сальдо на суму 56955 грн. ( а.с.64).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Основним документом, що регламентує порядок обчисли податку на прибуток, є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР.

Відповідно п.2.1 ст.2 Закону, платниками податку є суб'єкти діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 3.1 вищезазначеного Закону, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8 і 9 цього Закону.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону, валовий дохід - загальна платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий дохід, зокрема, включає доходи з інших джерел, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

Відповідно до п.п.4.1.6 цього Закону, у разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги ( її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні .

Отже, законодавчо встановлено, що при визначенні валового доходу суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку, включаються платником до суми валового доходу.

Так, у 3 кварталі 2007 року повернуто позику ОСОБА_4, а саме:

- 23.07.2007 р. по касовому ордеру №1797 в сумі 10000,00 грн.

- 10.08.2007 р. по касовому ордеру №1933 в сумі 10000,00 грн.,

- 21.08.2007 р. по касовому ордеру №1999 в сумі 10000,00 грн., ( а.с.10, 64 ),

У 4 кварталі 2007 року повернуто позику ОСОБА_4, а саме:

- 22.10.2007 р. по касовому ордеру №2659 в сумі 10000,00 грн.

У 1 кварталі 2008 року, а саме 17.03.2008 року за договором позики від 01.03.2008 року ВАТ «Тульчинське АТП 10557» отримало фінансову допомогу на зворотній основі в сумі 40000,00 грн. від ОСОБА_4

У 2 кварталі 2008 року повернуто позику ОСОБА_4, а саме:

- 02.04.2008 р. по касовому ордеру №637489 в сумі 10000,00 грн.,

- 11.04.2008 р. по касовому ордеру №637501 в сумі 10000,00 грн.,

-16.04.2008 р. по касовому ордеру №637509 в сумі 10000,00 грн..

-12.06.2008 р. по касовому ордеру №475 в сумі в сумі 5000,00 грн..

У 3 кварталі 2008 року повернуто позику ОСОБА_4, а саме:

- 22.09.2008 р. по касовому ордеру №731 в сумі 5000,00 грн.

У 4 кварталі 2008 року, а саме 17.10.2008 року за договором позики від 01.10.2008 року ВАТ «Тульчинське АТП 10557» отримало фінансову допомогу на зворотній основі в сумі 10000,00 грн. від ОСОБА_5

У 4 кварталі 2008 року повернуто позику ОСОБА_4, а саме:

- 09.10.2008 р. по касовому ордеру №794 в сумі 5000,00( а.с.10-21, 63-68, 183-186, 187-192).

Таким чином підприємством позивача в порушення вищезазначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включило до складу валового прибутку поворотну фінансову допомогу, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду, отриманої від позикодавця за період з 31.03.2009р. на загальну суму 72520,00 грн.

Разом з тим, позивач у цей же період занизив свої валові витрати, не включивши до них витрати по поверненню позики позикодавцю за період з 01.04.2008 р. по на загальну суму 45000грн.

Так як декларація з податку на прибуток підприємств розраховується з наростаючим підсумком з початку року, то за період, що перевірявся із урахування погашення заборгованості по податковим періодам, було встановлено заниження податку на прибуток суму 6880 грн., у тому числі по періодам: за 2008р. на суму 1250грн. та за І квартал 2009р. на суму 5630грн, а не на суму 44324,00 грн., як то зазначено у рішенні.

Аналогічного висновку у дійшов експерт під час дослідження ним первинних документів позивача ( а.с.164-165).

Посилання представника відповідача на той факт, що дана позика відображена у головній книзі за 2007 рік на рахунку 505 «Позика», а в головній книзі за 2008 рік - на рахунку 685 « Розрахунки з іншими кредиторами», не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.99 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Пунктом 8 статті 9 вищезазначеного Закону відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Зокрема відповідальність за такі порушення передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Як було встановлено у судовому засіданні, підтверджено показами експерта та не заперечувалось представниками відповідача, вищезазначені бухгалтерські рахунки мають однакову природу, а виявлені під час перевірки невідповідності, не вплинули на формування податкових зобов'язань позивача.

За вказаних вище обставин, аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності суд вважає, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, якщо цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

У даному випадку, констатуючи помилкове нарахування податку на прибуток через порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд не може визнати протиправним рішення податкового органу в якійсь сумі. На ряду з цим, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до п/п 20.1.28. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом наділені державні податкові інспекції.

На суд жодним чином не покладено повноваження перебирати функції державних органів щодо прийняття таких рішень. Відповідно до процесуального закону суд дає правову оцінку обставинам під час розгляду та вирішення конкретної справи.

На думку суду, права позивача потребують судового захисту шляхом повного скасування податкового повідомлення-рішення №0000372300/0 від 10.12.2010 року, відповідно до якого визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 44324,00 грн. і нараховано штрафних фінансових санкцій на суму 22162,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних фінансових санкцій до позивача, було порушення вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Так, на думку податкового органу, позивач у актах здачі-приймання виконаних робіт не зазначив зміст виконаних робіт, їх об'єм та період виконання, що в свою чергу позбавляє останнього права на податковий кредит.

Визначаючись щодо позовних вимог позивача, суд зокрема виходив із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.99 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно розділу 2 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну №288 від 24.05.95р., первинний документ - це письмове свідоцтво, що фіксує або підтверджує господарську операцію, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Вищевикладені положення дублюються і у ч. 2 ст. 9 Закону №996.

Як вбачається із матеріалів справи, у актах здачі-прийняття робіт( надання послуг) зазначено назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники у натуральному виразі - поточний ремонт автоцистерни та у вартісному виразі - 690,00 грн. без ПДВ та 828,00 з ПДВ, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інших вимог до первинних документів Закон не встановлює.

Крім того, відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168, податкова накладна є податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпункт 7.4.5 Закону №168 вказує на те, що не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями і іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що Законом № 168 визначено, що нарахування податкового і здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є, достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Як вбачається із акту перевірки, позивачем під час проведення перевірки були надані відповідачу належним чином оформлені податкові накладні по взаємовідносинах TOB «Ремцентр і К», відповідність яких законодавству відповідачем під сумнів не ставиться, а отже з урахуванням вимог Закону №168 у відповідача були відсутні підстави для зменшення податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, суд виходив з того, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається із матеріалів ВАТ «Тульчинське АТП 10557» за період з липня 2007 року по березень 2010 року здійснювалися операції з ремонту автоцистерн молоковозів та двигунів в ТОВ «Ремцентр і К» відповідно до рахунків-фактур. Розрахунки за ремонтні роботи здійснювалися шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Ремцентр і К». Дані операції підтверджуються відповідними податковими накладними, банківськими виписками.

За результатами експертного дослідження податковий кредит з податку на додану вартість у податкових деклараціях ВАТ «Тульчинське АТП» за липень 2007 р. по березень 2010 р. відображено в додатку №1, і помісячно:

липень 2007р. - 505,73 грн.;

квітень 2008р. - 250,63 грн.;

липень 2008р. - 62,00 грн.;

серпень 2008р. - 57,20 грн.;

вересень 2008р. - 120,00 грн.;

грудень 2008р. - 126,00 грн.;

квітень 2009р. - 2471,33 грн.;

травень 2009р. - 1475,00 грн.;

вересень 2009р. - 156,00 грн.;

березень 2010 р. - 458,93 грн., що відповідає даним декларації поданих у податкову інспекцію.

Крім того, підприємство позивача являється автотранспортним підприємством та надає послуги з перевезення. Таким чином ремонт основних засобів, як то автоцистерн, безпосередньо пов'язаний із господарською діяльністю позивача.

Таким чином, щодо нарахування податку на додану вартість за основним платежем у сумі 5683,00грн. і 2842,00 грн. штрафної санкції не знайшло свого документального підтвердження.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000382300/0 та №0000372300/0 від 10.12.2010 року, відповідачем винесено з порушенням вимог законодавства, а тому вони підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваних рішень.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем, сплачено 3,40 грн. судового збору, а тому дана сума має бути стягнута на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тульчинському районі від 10.12.2010 року за №0000372300/0 , яким донараховано податок на прибуток за основним платежем 44324,00 грн. та 22162,00 грн. штрафної санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тульчинському районі від 10.12.2010 року за №0000338300/0 , яким донараховано податок на додану вартість за основним платежем 5683,00 грн. та 2842,00 грн. штрафної санкції.

Стягнути на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна

04.10.2011