Постанова

від 30.11.2011 по справі 2а/0270/4870/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 р. Справа № 2а/0270/4870/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Комара Павла Анатолійовича ,

при секретарі судового засідання: Шаргало Валентині Анатоліївні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача : ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : приватного акціонерного товариства "Тульчинміжрайагротехсервіс"

до : державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області

про : скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

31.10.2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративного позову приватного акціонерного товариства "Тульчинміжрайагротехсервіс" до державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року відкрито провадження по справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав на необґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, на підставі якого винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки всі укладені позивачем правочини є правомірними та підтверджуються відповідною первинною документацією.

18.11.2011 року представник відповідача подав до суду письмове заперечення на адміністративний позов, в якому вказав, що позивачем здійснювались транзитні фінансові потоки, спрямовані на надання податкової вигоди контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, такі операції не мають реального товарного характеру, тому позивачем неправомірно сформовано податковий кредит.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засідання заперечив проти задоволення адміністративного позову, обґрунтувавши власну позицію обставинами, що викладені в письмовому запереченні на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 31.08.2011 року № 465, 466, 467 посадовими особами державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства "Тульчинміжрайагротехсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2010 по 30.06.2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Висновки даної перевірки викладені в акті від 27.09.2011 року №632/23/009002228 про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства "Тульчинміжрайагротехсервіс" код ЄДРПОУ 00902228 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2010 по 30.06.2011 року, правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2010 по 30.06.2011 року.

В акті перевірки було встановлено ряд порушень позивачем податкового законодавства, зокрема порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.2, 198.6 ст.198, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного завищення суми податкового кредиту за червень, серпень та вересень 2010 року на загальну суму 109878 грн. Висновок про неправомірність включення до складового податкового кредиту вказаних сум ПДВ відповідачем зроблено з дослідження проведених позивачем операцій з придбання товарів від ТОВ "Антал-Індустрія 7", ТОВ "Буделітсервіс" та ТОВ "Український аграрно-інвестиційний союз".

На підставі акта перевірки від 27.09.2011 року №632/23/009002228 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 06 жовтня 2011 року №0000252300, у відповідності з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 125200 грн. з яких 109878 грн. - сума основного платежу, 12322 грн. - сума штрафних санкцій.

Не погоджуючись з висновками податкового органу, що викладені в акті перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, позивач, вважаючи дане рішення протиправним, звернувся до суду за його скасуванням.

Визначаючись щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

У вищезгаданому акті перевірки зазначено, що позивачем було допущено порушення норм податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Антал-Індустрія 7", ТОВ "Буделітсервіс" та ТОВ "Український аграрно-інвестиційний союз".

Судом встановлено, що податковий кредит, внаслідок проведення господарських операцій з ТОВ "Буделітсервіс" позивачем сформовано на підставі податкової накладної №310861 від 31 серпня 2010 року, а з ТОВ "Антал-Індустрія 7" на підставі податкових накладних №301 та №302 від 30 вересня 2010 року та відображено в податкових деклараціях за серпень 2010 року та за вересень 2010 року відповідно.

Таким чином, до спірних правовідносин за серпень, вересень 2010 року слід застосовувати положення Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

При розгляді питання щодо правомірності відображення позивачем податкового кредиту в податковій декларації за червень 2011 року, внаслідок господарських операцій з ТОВ "Український аграрно-інвестиційний союз", суд застосовує положення діючого Податкового кодексу України.

Згідно з п.п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. Закону України "Про податок на додану вартість" Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності з п.п. 7.5.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Дата отримання податкової накладної зазначається в графі 2 розділу І реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.4.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, нарахування податкового кредиту звітного періоду можливе лише за наявності права на податковий кредит та визначених Законом підстав. Строк дії права платника податку на податковий кредит, дата виникнення якого визначена п.п. 7.5.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", зазначеним законом не обмежується. Підставою для нарахування платником податку податкового кредиту є податкові накладні, що отримані таким платником податку. Отже, отримані протягом звітного періоду податкові накладні є підставою для реалізації платником податку права на нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.2.8. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Як вбачається із матеріалів справи, податковий кредит в декларації за серпень 2010 року сформовано з врахуванням податкової накладної №310861 від 31.08.2010 року на суму 114270 грн., в тому числі 19045 грн. ПДВ.

Зі змісту податкового законодавства вбачається, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

Водночас статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що податкова накладна №310861 від 31.08.2010 року виписана ТОВ "Буделітсервіс" внаслідок виконання сторонами зобов'язань по договору 03/08/-10 від 03.08.10 р., що підтверджується банківською випискою (а.с.103), відповідно до якої, проведено оплату за будівельно-ремонтні роботи ТОВ "Буделітсервіс", що зумовило зміну майнового стану платника податків.

Однак, для формування податкового кредиту, шляхом включення до його складу сплачених сум ПДВ при проведенні господарських операцій, не достатньо лише підтвердження руху фінансових активів платника, дані операції мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що реальність здійснених операцій підтверджується відповідними первинними документами, а саме, актом приймання виконаних робіт №86, локальним кошторисом, ліцензією на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури та іншою документацією.

Суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно неможливості виконання ТОВ "Буделітсервіс" зобов'язань за договором"03/08/-10 від 03.08.10 р., оскільки відповідач не подав до суду жодних доказів в обґрунтування своїх заперечень.

З огляду на дані обставини суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ в податковій декларації за серпень 2010 року.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Антал-Індустрія 7" укладено договір №408210 від 04.08.2010 р., відповідно до якого ТОВ "Антал-Індустрія 7" зобов'язується виконати, а ПрАТ "Тульчинміжрайагротехсервіс" прийняти та оплатити ремонтно-будівельні роботи на об'єктах замовника.

На підставі даного договору ТОВ "Антал-Індустрія 7" виконав ремонтно-будівельні роботи, а позивач їх прийняв та оплатив.

Факт здійснення даної операції підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт №30-09-2010, локальним кошторисом №2-1-1 на склад по ремонту резервуарів та іншими первинними документами. За виконані роботи позивачем було проведено оплату, що підтверджується відповідними банківськими виписками та платіжними дорученнями.

З урахуванням податкових накладних №301 на суму 106632 грн. в тому числі ПДВ 17772 грн. та № 302 на суму 146810,40 грн. в тому числі ПДВ 24468,40 грн. від 30 вересня 2010 року, виписаних ТОВ "Антал-Індустрія 7", позивачем було сформовано податковий кредит та правомірно відображено його в податковій декларації за вересень 2010 року.

Суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно неможливості виконання ТОВ "Антал-Індустрія 7" зобов'язань за договором №408210 від 04.08.2010 р., оскільки відповідач не подав до суду жодних доказів в обґрунтування своїх заперечень.

Відповідно до ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Судом встановлено, що на підставі договорів відповідального зберігання нафтопродуктів №3-3/ХР від 01 березня 2011 року та №0029-10/5-ХНБ від 01 лютого 2011 року, ПрАТ "Тульчинміжрайагротехсервіс" передає, а ТОВ "Український аграрно-інвестиційний союз" зобов'язується за винагороду прийняти нафтопродукти на зберігання, зберігати їх і повернути їх клієнтові або особі, вказаній клієнтом. Зберігання нафтопродуктів здійснюється ТОВ "Український аграрно-інвестиційний союз" на підприємствах нафтопродуктозабезпечення, за вказаною в договорі адресою.

На виконання умов даного договору позивач передавав на зберігання ТОВ "Український аграрно-інвестиційний союз" вагони цистерни з нафтопродуктами, а останній надавав послуги із зберігання наданих нафтопродуктів. Реальність даних операцій підтверджується актами приймання-передачі вагонів цистерн з нафтопродуктами для охорони і супроводу, актами приймання нафти або нафтопродуктів за вказаною кількістю, актами приймання-передачі вагонів цистерн з нафтопродуктами вантажоодержувачу, накладними залізниці на маршрут або групу вагонів, довідками про якість нафтопродуктів та сертифікатами кількості.

Надані послуги позивач сплатив, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а ТОВ "Український аграрно-інвестиційний союз" видав відповідні податкові накладні.

Суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно фіктивності здійснених операцій, з огляду на неможливість їх здійснення у зв'язку із відсутністю ТОВ "Український аграрно-інвестиційний союз" за податковою адресою та відсутністю документів, що підтверджують здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності, оскільки відповідачем не надано жодних доказів в обґрунтування даної позиції, а позивач подав до суду документи, які спростовують фіктивність господарських відносин ПрАТ "Тульчинміжрайагротехсервіс" та ТОВ "Український аграрно-інвестиційний союз".

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено, що на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Український аграрно-інвестиційний союз", позивачем було правомірно сформовано та відображено в податковій декларації за червень 2011 року податковий кредит за даний період.

З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що були сплачені підрядникам за виконання робіт та надання послуг та обґрунтованість подальшого відображення податкового кредиту у відповідних податкових деклараціях. Таким чином, висновки акта перевірки від 27.09.2011 року №632/23/009002228 є необґрунтованими та позивачеві неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 125200 грн. у відповідності із податковим повідомленням-рішенням форми "Р" від 06 жовтня 2011 року №0000252300.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, суд відмічає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак, позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 94 КАС України у зв'язку із задоволенням позову підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000252300 від 06.10.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Тульчинміжрайагротехсервіс" судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович

30.11.2011