Постанова

від 18.10.2016 по справі 826/16095/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2016 року № 826/16095/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Новий стандарт ділових подорожей» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Новий стандарт ділових подорожей» (далі - позивач або ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2015р. №0005722207 та № 0005732207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2015р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015р., позовні вимоги ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.07.2015р. №0005722207, №0005732207.

Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.07.2016р. скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Зокрема, скасовуючи вказані рішення ВАС України зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з ТОВ «Реалторг-Плюс», ТОВ «Вінтерсол» та ТОВ «Монрейн», не з'ясовано умов відповідних договорів, специфіки кожної господарської операції позивача з відповідними контрагентами, умов надання послуг, не досліджено питання використання придбаних послуг та їх зв'язок з власною господарською діяльністю позивача, не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів, а також не перевірено належним чином доводи відповідача щодо заперечення засновником та керівником ТОВ «Реалторг-Плюс» ОСОБА_1 факту здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ухвали від 02.08.2016р. справу прийнято до провадження судді Окружного адміністративного суду м. Києва Шулежка В.П. та призначено її до судового розгляду. При цьому даною ухвалою сторонам запропоновано надати суду письмові пояснення та всі докази по суті позовних вимог, враховуючи висновки Вищого адміністративного суду України, які викладені в ухвалі від 06.07.2016р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити. Зокрема, в обґрунтування позовних вимог зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків ДПІ, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних рішень. У той же час, як зазначає позивач, задекларовані позивачем показники підтверджуються документально, операції з контрагентами фактично виконані, що підтверджується наявними у позивача первинними документами та податковими накладними, а відтак позивач вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваних рішень та просить їх скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачає.

Суд у судовому засіданні 10.10.2016р. на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Реалторг-Плюс», ТОВ «Вінтерсол» та ТОВ «Монрейн» за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено акт перевірки від 09.07.2015 року №312/22-07/32553602.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи та визнається ДПІ, перевіркою встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Реалторг-Плюс» (код ЄДРПОУ 38688475) (виконавець) укладено договір від 01.06.2013 №01-06/13 про обслуговування, а саме: підготовку заходу, зустріч та розміщення в готелях учасників заходу, оренди приміщення, обслуговування заходу.

На виконання умов договору оформлено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період червень-грудень 2013 року на загальну суму 6 007 435,52 грн., у т.ч. ПДВ 1 001 239,28 грн.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «Вінтерсол» (код ЄДРПОУ 38005932) (виконавець) укладено договір від 01.10.2012 №01-10/12 про обслуговування (корпоративні зустрічі, тренінги, конференції, форуми тощо).

На виконання умов даного договору оформлено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період жовтень 2012 року - травень 2013 року на суму 8 445 835,50 грн., у т.ч. ПДВ 1 407 639,25 грн.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «Монрейн» (код ЄДРПОУ 38544965) (виконавець) укладено договір від 01.06.2013 №01-06/13/01 про обслуговування, а саме: підготовку заходу, зустріч та розміщення в готелях учасників заходу, оренди приміщення, обслуговування заходу.

На виконання умов договору оформлено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період червень-грудень 2013 року на суму 5 972 509,35 грн., у т.ч. ПДВ 995 418,22 грн.

Суми ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ «Реалторг-Плюс», ТОВ «Вінтерсол» та ТОВ «Монрейн» на підставі вище зазначених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), включені ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» до складу свого податкового кредиту у відповідному періоді.

Однак, як зазначає ДПІ, до перевірки не надано пояснення та документи, що пов'язані з предметом перевірки, а саме: банківські виписки з первинними платіжними документами, що свідчать про оплату послуг, відповідні бухгалтерські регістри, в яких відображені заборгованості, суми, дати виконаних послуг та їх оплати.

Крім того, ДПІ посилається на отримання листа ОУ ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.06.2014р. №1409/7/2615071915, яким повідомлено, що старшим уповноваженим ОВС ОУ ГУ Міндоходів у м. Києві 25.04.2014р. проведено допит свідка ОСОБА_1 - засновника та керівника ТОВ «Реалторг-Плюс», який надав пояснення про непричетність до ведення господарської діяльності даного товариства.

Також, ДПІ вказує на отримання листа СУФР ГУ ДФС у м. Києві від 16.02.2015р. №3577/7/26-15-09-0214, яким повідомлено, що у провадженні першого відділу СУФР ГУ ДФС у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР за №32013110000000265 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 205 КК України. У зазначеному кримінальному провадженні встановлено, що в період 2011-2014 років невстановлені слідством особи створили (придбали) ТОВ «Вінтерсол» (код ЄДРПОУ 38005932), ТОВ «Монрейн» (код ЄДРПОУ 38544965) та ряд інших підконтрольних підприємств без мети ведення фінансово-господарської діяльності. Згідно протоколу допиту свідка від 14.12.2014р. ОСОБА_2 - засновник, директор та бухгалтер ТОВ «Вінтерсол», надав пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

До того ж, зазначається, що з матеріалами кримінального провадження надано акт від 29.04.2014р. №1227/26-55-22-08/38544965 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Монрейн» (код ЄДРПОУ 38544965) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2013 по 31.12.2013, складений ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Саме на підставі наведених обставини ДПІ робить висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Реалторг-Плюс», ТОВ «Вінтерсол» та ТОВ «Монрейн».

За результатами проведення перевірки ДПІ прийшла до висновку про порушення позивачем вимог: -пп.138.2 п.138 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на прибуток на суму 3 272 542 грн., в т.ч. за 2012 рік - 403825 грн., за 2013 рік - 2868717 грн.; -п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, а саме заниження податку на додану вартість на суму 3 404 298 грн., в тому числі за жовтень 2012 - 69072 грн., грудень 2012 - 315523 грн., січень 2013 - 230075 грн., лютий 2013 -220676 грн., березень 2013 - 40053 грн., квітень 2013 - 290012 грн., травень 2013 - 242228 грн., червень 2013 - 670887трн., серпень 2013 - 189157 грн., вересень 2013 - 252435 грн., жовтень 2013 - 271231 грн., листопад 2013 - 130937 грн., грудень 2013 - 482012 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.07.2015р.: №0005722207, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4255373,00грн., в тому числі за основним платежем 3404298,00грн. та штрафні санкції 851075,00грн.; та №0005732207, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 4090677,00грн., в тому числі за основним платежем 3272542,00грн. та штрафні санкції 818135,00грн.

Вирішуючи спір по суті та проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції, чинній на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- - (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п 138.10.3. (витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг) п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі податкової накладної та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо складення п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг), п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця/продавця права на формування сум податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод, та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод (формування сум витрат та податкового кредиту), зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення , тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки , що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень.

З Акту перевірки вбачається, що ДПІ по суті не аналізувалися умови та характер спірних операцій.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відносини позивача з ТОВ «Реалторг-Плюс», ТОВ «Вінтерсол» та ТОВ «Монрейн» щодо надання послуг здійснювались на підставі договорів про обслуговування від 01.06.2013 року №01-06/13, від 01.10.2012 року №01-10/12 та від 01.06.2013 року №01-06/13/01, копії яких залучено до матеріалів справи, за умовами яких ТОВ «Реалторг-Плюс», ТОВ «Вінтерсол» та ТОВ «Монрейн» зобов'язувалися надати ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» послуги з організації заходів останнього (корпоративні зустрічі, тренінги, конференції тощо). Всі вказані договори є типовими.

Положеннями п.1.3 Договорів передбачено, що послуги, передбачені договорами, включають підготовку заходу, зустріч та розміщення в готелях учасників заходу, оренду приміщення, обслуговування заходу, проведення заходу.

Для виконання зобов'язань за даними Договорами Виконавець може залучати третіх осіб . При цьому Виконавець несе відповідальність перед Замовником за дії таких третіх осіб як за свої власні (п. 1.4 Договорів).

Відповідно до розділу 2 Договорів визначено, що розрахунок здійснюється шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок виконавця. Термін оплати - оплата з відстрочкою платежу.

Факт виконання вказаних договірних зобов'язань ТОВ «Реалторг-Плюс», ТОВ «Вінтерсол» та ТОВ «Монрейн» підтверджується наданими до матеріалів справи договорами, актами виконаних робіт (послуг), податковими накладними та відповідними розрахунковими документами, а також залученими до матеріалів справи: доказами проведення організації заходів (корпоративні зустрічі, тренінги, конференції); доказами розміщення осіб в готелях; доказами затвердження програм громадських заходів; заявками на розміщення, поселення, оренду конференц-залів готелів, на надання послуг з годування для груп туристів; доказами фото-фіксації виконання контрагентами своїх зобов'язань за укладеними договорами; іншими документами.

Наведені вище документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь контрагентів у виконанні обумовлених операцій. При цьому суд зазначає, що більш детальне визначення змісту наданих послуг зазначено у самих договорах про надання таких послуг.

Що ж до зв'язку спірних операцій із господарської діяльністю позивача, то позивач в ході розгляду справи пояснив, що у рамках своєї господарської діяльності надає послуги по проведенню та організації внутрішніх заходів, прес-конференцій, семінарів (тренування, педіатричні, кардіологічні семінари), конференцій, циклових нарад для своїх замовників. Оскільки заходи, які замовляються, проводяться одночасно в різних місцях України (заходи різних замовників) позивач залучає до роботи по організації інших суб'єктів господарювання, які здійснюють організацію заходів безпосередньо в місці проведення (у т.ч. контрагентів). Залежно від рівня заходу, підрядники (контрагенти) надають всі чи деякі із наступних послуг: замовлення оренди приміщення для заходу; організація кейтерингу; підготовка та роздача матеріалів, зразків продукції замовників; перевезення учасників заходу; організація екскурсій та зустрічей для учасників заходу тощо. Наведене, як зазначає позивач, і зумовило необхідність у залученні для виконання вказаних робіт контрагентів ТОВ «Реалторг-Плюс», ТОВ «Вінтерсол» та ТОВ «Монрейн», які організовували вказані заходи в наступних містах: м. Київ, м. Вінниця, м. Львів, м. Одеса, м. Дніпропетровськ, м. Запоріжжя, м. Херсон, м. Кіровоград, м. Чернівці та інші.

Тобто, наведені обставини підтверджують спрямованість спірних операцій на досягнення позитивного фінансово-економічного результату від вчинених угод; використання їх позитивного результату в господарській діяльності позивача; вчинення угод за наявності розумної впевненості в очікуваному позитивному результаті та в отриманні економічного ефекту від здійснення угод тощо.

Слід також зазначити, що ДПІ в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням сутності операцій, не доведено належними та допустимими доказами обсягу та характеру ресурсів, які були необхідні контрагентам позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні, та у цьому контексті ДПІ не надано податкової звітності контрагентів , з якої б вбачалась відсутність у контрагентів умов та ресурсів, необхідних для здійснення операцій.

Відтак , сукупність вказаних матеріалів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, підтверджує фактичне виконання спірних операцій, а також їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача, та не дає підстав для висновку про нездійснення спірних операцій.

При цьому суд не приймає до уваги доводи ДПІ про ненадання позивачем до перевірки банківських виписок з первинними платіжними документами, що свідчать про оплату послуг, відповідних бухгалтерських регістрів, в яких відображені заборгованості, суми, дати виконаних послуг та їх оплати, оскільки відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду доказів витребування таких документів та відмови платника податків або його законних представників надати копії таких документів (акту відмови, складеного у відповідності до п.85.6 ПК України). Водночас, як вже зазначено вище, до матеріалів справи залучено копії платіжних доручень, з яких вбачається проведення позивачем оплати за надання вказаних послуг ТОВ «Реалторг-Плюс», ТОВ «Вінтерсол» та ТОВ «Монрейн».

Загалом , як вбачається з позиції податкового орану, висновки ДПІ про порушення позивачем податкового законодавства по суті ґрунтуються на наявності податкової інформації, яка зазначена в акті про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту, а також наявності показів посадових осіб підприємств (контрагентів позивача) про свою непричетність до діяльності та створення таких підприємств, наявність кримінальних проваджень тощо.

У зв'язку із наведеним суд зазначає, що неможливість звірки свідчить про відсутність у податкового органу відомостей, а отже і про неможливість формування податкової інформації. При неможливості звірки, відповідно, податковим органом не можуть формуватися висновки за аналогією висновків акту перевірки, а тому неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є підставою для висновку про нездійснення спірних операцій та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

Що ж до показів посадових осіб підприємств (контрагентів позивача) про свою непричетність до діяльності та створення таких підприємств, суд зазначає, що правове значення для цілей з'ясування обставин можливої фіктивної діяльності підприємства має вирок суду, що набрав законної сили.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою .

Водночас, зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями. Самі по собі протоколи допиту чи наявність кримінального провадження не є достатніми та допустимими доказами фіктивної діяльності контрагентів, на що посилається ДПІ. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

У наведеному контексті суд також зазначає, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 17.02.2016р. у справі №761/2955/16-к про закриття кримінального провадження, на яку посилається відповідач, була відсутня на момент проведення перевірки та прийняття спірних рішень, вона не містить аналізу спірних операцій між позивачем та його контрагентами, а отже висновки суду у вказаному рішенні не можуть підтверджувати чи спростовувати реального характеру спірних операцій.

В контексті останнього відповідачем не надано висновків експертизи, які б встановлювали, що підписи на первинних документах за спірними операціями вчинені не директорами ТОВ «Реалторг-Плюс» та ТОВ «Вінтерсол», інформація щодо чого, враховуючи висновки перевірки, повинна була бути в наявності у податкового органу вже на час проведення перевірки.

При цьому судом не береться до уваги долучена до матеріалів справи заява про відсутність відношення до діяльності ТОВ «Реалторг-Плюс», яка начебто складена гр. ОСОБА_1, оскільки вказана особа судом не встановлювалась, не приводилась до присяги та не попереджалась про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання в порядку ст. 141 КАС України, а відтак, відповідно, наведені у такій заяві доводи суд не може вважати достовірними. Перевірити ж їх у судовому засіданні шляхом допиту гр. ОСОБА_1 в якості свідка з незалежних від суду причин не виявилося за можливе. Натомість суд враховує, що викладені у вказаній заяві обставини жодним чином не спростовують наявності спірних господарських відносин позивача із ТОВ «Реалторг-Плюс» та реального характеру таких операцій.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

В даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного, наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29.10.2010 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, та Вищого адміністративного суду, викладених в ухвалах від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкова накладна видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстрованими платниками ПДВ, що не заперечується ДПІ та не спростовано в ході розгляду справи, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Таким чином, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень.

Наведені ж податковим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування спірних рішень. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Новий стандарт ділових подорожей» - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 27.07.2015р. №0005722207 та № 0005732207.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий стандарт ділових подорожей» (код ЄДРПОУ 32553602) 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) на відшкодування судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко