Рішення

від 17.08.2016 по справі 760/1499/16-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/2441/16

Справа №760/1499/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.

при секретарі - Здорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт Плюс» про стягнення коштів за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на її користь 118 294 грн 84 коп., пояснюючи, що протягом лютого 2015 року надала Товариству з обмеженою відповідальністю «Велварт Плюс» поворотну фінансову допомогу на загальну суму 95 000,00 (дев'яносто п'ять тисяч) гривень.

Позивачка вказала, що надавала поворотну фінансову допомогу шляхом перерахування грошових коштів з власного рахунку НОМЕР_1, відкритого у ПАТ «ПРИВАТБАНК» на розрахунковий рахунок відповідача.

Як пояснила позивачка, поворотна фінансова допомога була надана відповідачу у наступному порядку: 24.02.2015 на суму 16000,00 грн.; 23.02.2015 на суму 19000,00 грн.; 15.02.2015 на суму 30000,00 грн.; 05.02.2015 на суму 30000,00 грн.;

Вказала, що відповідач самостійно не повернув поворотну фінансову допомогу, у зв'язку з чим, 17 грудня 2015 року на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги, однак дана вимога виконана не була.

Позивачка зазначила, що нею було здійснено розрахунок процентів, які підлягають сплаті відповідачем, виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України. Сума процентів, які підлягають стягненню на користь позивача становить 23 294,84 грн.

У зв'язку з вищенаведеним позивачка звернулася до суду з позовом та просила його задовольнити.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечував, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Надав суду додаткові пояснення, у яких посилається на те, що вимоги позивача не можуть бути задоволені, у зв'язку з наступним.

20 квітня 2016 року на підприємстві ТОВ «Велварт Плюс» було проведено аудит за

результатом якого було складено аудиторський висновок. Вказаним висновком встановлено, що функції бухгалтера на підприємстві до 26 листопада 2015 року виконувала особисто засновник ТОВ «Велварт Плюс» - ОСОБА_1, також зазначено, що позивач здійснив штучне заниження

вартості товару на суму 4500 дол. для фірми свого чоловіка ТОВ «Грінтехнікс».

Також, представник відповідача посилається на те, що аудитором встановлено факт відсутності договору на отримання фінансової допомоги та протоколу загальних зборів про отримання фінансової допомоги, підтвердження факту ведення фінансової діяльності від імені ТОВ «Велварт Плюс»

ОСОБА_1 також слугують інші фінансові документи її підписом: видаткові накладні

видаткові, податкові накладні та акти звірки взаєморозрахунків.

Представником відповідача також зазначено, що до Єдиного реєстру кримінальних проваджень внесена інформація за №12016100080004923 фабулою якого є: «ОСОБА_1 14.08.2016, за адресою: АДРЕСА_2 перебуваючи в приміщенні ТОВ «Велварт Плюс», шляхом обману заволоділа грошовими коштами, на загальну сумму 4900 доларів США, чим завдала гр. ОСОБА_2, майнової шкоди.

На підставі вищевикладеного просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Позивачка, звертаючись до суду з позовом, просила стягнути з відповідача поворотну фінансову допомогу, з посиланням на главу 71 ЦК України.

Згідно ст. 14.1.257. Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що засновниками та власниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт Плюс» (код ЄДРПОУ 38890095) є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, останній є керівником вищевказаного товариства (а.с. 22).

Суд встановив, що протягом лютого 2015 року ОСОБА_1 надала Товариству з обмеженою відповідальністю «Велварт Плюс» поворотну фінансову допомогу на загальну суму 95 000,00 (дев'яносто п'ять тисяч) гривень, шляхом перерахування грошових коштів з власного рахунку НОМЕР_1, відкритого у ПАТ «ПРИВАТБАНК», на розрахунковий рахунок відповідача.

Поворотна фінансова допомога була надана відповідачу у наступному порядку: 24.02.2015 на суму 16000,00 грн.; 23.02.2015 на суму 19000,00 грн.; 15.02.2015 на суму 30000,00 грн.; 05.02.2015 на суму 30000,00 грн., що підтверджується наступним:

випискою від 09.12.2015 за період з 01.02.2015 по 28.02.2015 з карткового рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1, відкритого у ПАТ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 9-13),

квитанціями ПАТ «ПРИВАТБАНК» №0.0.345213628.1 від 05.02.2015 на суму на суму 30000,00 грн., № 0.0.349069351.1 від 15.02.2015 на суму 30000,00 грн.; №0.0.353012605.1 від 23.02.2015 на суму 19000,00 грн.; №P24A303457520615138 від 24.02.2015 на суму 16000,00 грн.;

випискою з рахунку ТОВ «Велварт Плюс» НОМЕР_2 (а.с. 14-16).

Як вбачається з зазначених квитанцій, призначенням платежів є поворотна фінансова допомога.

Судом встановлено, що позивачкою 17 грудня 2015 року на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги (а.с. 17-20), однак дана вимога виконана не була.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, посилається на те, що підприємство не потребувало фінансової допомоги, а кошти, що надійшли від позивачки, як поворотна фінасова допомога були використані нею для власних потреб, шляхом здійснення, як бухгалтером ТОВ «Велварт Плюс», перерахування з рахунків ТОВ «Велварт Плюс» на рахунки ТОВ «Грінтехнікс» вказаної суми, де засновником є чоловік ОСОБА_1, та нею здійснено штучне заниження вартості товару на суму 4500 доларів США для ТОВ«Грінтехнікс». Судом не приймається до уваги вказані пояснення, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок доказування обставин сторонами, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

В п.27 Постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що зважаючи на принцип процесуальної рівності сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

В обгрунтування своєї позиції, відповідачем, подано аудиторський висновок про результати надання супутніх послуг аудиту ТОВ « ВЕЛВАРТ ПЛЮС», і це, з його точки зору, є підставою для відмови в позові, який судом не приймається до уваги, оскільки, викладене в ному, стосується ведення господарської діяльності ТОВ « ВЕЛВАРТ ПЛЮС», а посилання в ньому на те, що позивач здійснила штучне заниження вартості товару на суму 4500 доларів США для фірми свого чоловіка ТОВ «Грінтехнікс, не підтверджується будь - якими доказами та не стосується питання повернення, в обов»язковому порядку, згідно чинного законодавства, поворотної фінансової допомоги, що надана нею.

Виходячи з вищевикладеного вище, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги в частині стягнення 95000 грн. поворотної фінансової допомоги з відповідача на користь позивачки.

Що стосується стягнення з відповідача процентів у сумі 23294 грн. 84 коп. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ту обставину, що поворотна фінансова допомога не була повернута за вимогою позивачки від 17.12.2015 року, суд вважає, що з відповідача слід стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, виходячи з наступного розрахунку.

Так, згідно розрахунку суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 17.12.2015 по 17.08.2016, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню розмір інфляційних втрат у сумі 5320 грн. (( 95 000 грн. * 105,6%) - 95 000 грн., де:

Середній показник індексу інфляції грудень 2015 року - липень 2016 року:

100,7%*100,9%*99,6%101%*103,5%*100,1%*99,8%*99,9=105,6% ).

Три проценти річних від простроченої суми за період з 17.12.2015 по 17.08.2016 становить:

3%*245 днів/365*95000=1913,01 грн.

Виходячи з вищенаведеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати та три проценти річних в сумі 7233,01 грн., а всього : 102 233,01 грн. (95 000 грн. + 7233,01 грн.).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору 1182,96 грн.

Суд, керуючись ст.ст.71, 509, 625 ЦК України, ст.ст. 10, 16, 57, 60, 61,79, 88 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт Плюс» (місцезнаходження: 03058, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: 38890095) на користь ОСОБА_1 118 294 грн. 84 коп. (сто вісімнадцять тисяч двісті девяносто чотири гривні 84 копійок)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт Плюс» (місцезнаходження: 03058, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: 38890095) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1182 грн. 96 коп. (одна тисяча сто вісімдесят дві гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя: І. А. Усатова