Постанова

від 29.07.2011 по справі 2а-1638/11

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2а-1638/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2011 року Суддя Кременчуцького районного суду Полтавської області Колотієвський О.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни у відповідності до ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни „ -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1. 10.02. 2011 року звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області, у якому просила суд визнати відмову відповідача у виплаті допомоги неправомірною, зобов'язати відповідача нарахувати та стягнути з нього на її користь недоплачену їй щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 1.01.2009 року по день винесення судового рішення та вповодити виплати надалі, посилаючись на те, що вона відноситься до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право з 01 січня 2006 року на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки така надбавка їй взагалі не виплачувалася.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп\2007 року та № 10-рп\2008 від 22.05.2008 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України „ Про державний бюджет України на 2007 рік „ та Закону України „ Про положення Закону України „ Про державний бюджет України на 2007 рік « та Закону України „ Про державний бюджет на 2008 рік „ , якими була зупинена дія положень Закону України „ Про соціальний захист дітей війни „ , на підставі яких йому повинна була нараховуватись та виплачуватися соціальна допомога. Але відповідач у порушення вимог Конституції України , не виплатив вказану допомогу за вказані періоди .

Вважає, що з прийняттям окремих неконституційних положень нормативно - правових актів вищої юридичної сили його законні права були обмежені.

У добровільному порядку провести перерахунок та доплату належних йому соціальних пільг за вказані періоди відповідач не бажає.

Починаючи з 2009 року право на отримання соціальної пільги дітям війни не було обмежено жодним законодавчим актом .

Тому вважає, що має право вимагати від відповідача доплати грошових коштів щомісяця за вказані періоди на підставі ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни „ та статті 28 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування „ .

Відповідно до статті 183-2 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку скороченого провадження.

За результатами розгляду справи, суддя, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, прийшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Судом установлено і не заперечується відповідачем, що позивач відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, як особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, що також підтверджується копією пенсійного посвідчення .

Відповідач в своїх запереченнях направлених на адресу суду 27 липня 2011 року заперечує проти позову, вважає, що позовні вимоги позивача являються незаконними, протиправними і безпідставними , оскільки у законодавстві є прогалина , яка полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком на 30 % якої мають підвищуватися пенсії дітям війни або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії . Вимога позивача є незаконною також з тих підстав , що треба розмежовувати Бюджет Пенсійного Фонду , який формується відповідно до ст. 71 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування „ та Державний бюджет України, оскільки ст. 7 закону України „ Про соціальний захист дітей війни „ передбачає здійснення фінансового забезпечення державних соціальних гарантій за рахунок коштів Державного бюджету України .

За результатами розгляду справи, суддя, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, прийшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 року №2195-ІV, який набрав чинності 01.01.2006 року).

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік».

Відповідно до ч.2,3 статті 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України ,Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.

Згідно ч.2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відповідно до ч.2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 %, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч.3 статті 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає мінімальний розмір пенсії за віком, суд вважає за можливе застосувати саме частину першу статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якого виду пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч.3 статті 28 Закону України «.Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України у Кременчуцькому районі Полтавської області, де перебуває на обліку позивач.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції. Встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачувалося щомісячно зазначене підвищення встановленого розміру.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Разом з тим, суми підвищення дітям війни були визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Так, пунктом 8 Постанови встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривень, з 1 липня - 48,2 гривень, з 1 жовтня - 49,8 гривень.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 статті 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року управління Пенсійного фонду України у Кременчуцькому районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність і не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22 травня 2008 року повинен був нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

У період з 01 січня 2009 року по день звернення позивача. з позовом та на час розгляду справи дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» органом законодавчої влади - Верховною Радою України не зупинялася.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Аналізуючи приписи Конституції України та наведені вище нормативно-правові акти, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обгрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, у порушення ч.2 статті 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1,3,4 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Суд вважає необхідним визнати бездіяльність даного управління протиправною в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 04.03.11 року .

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати щомісячну соціальну надбавку дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» при нарахуванні пенсії не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.

Тому вимоги позивача підлягпають задоволенню на день подачі позову.

Щодо заперечень відповідача про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів суд виходить з того, що на зазначені правовідносини не розповсюджується дія статей 99, 100 КАС України, виходячи з наступного

Зі змісту норм ч.1 та 3 статті 99 КАС України вбачається, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які , якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Матеріальною нормою ч.2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Анатологічна матеріальна норма про відсутність строкових обмежень також виписана у ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Таким чином, на не отримані позивачем суми доплати до пенсії процесуальний шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України, не розповсюджується.

Тому суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 статті 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.6, ст.8, 22, ч.1 ст.46, ст.64 Конституції України, ст.ст. 1,3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статтями 7-11,17,71,86,158-163 , 183-2, 186, 256 ч 2 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Кременчуцькому районі Полтавської області в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за періоди з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року 31 грудня 2010 року, з 1 січня 2011 року по 10.02.2011 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Кременчуцькому районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за повний 2009 рік з 01 січня по 31 грудня 2009 року , з 01 січня 2010 р. по 31 грудня 2010 року, з 1 січня 2011 року по 10.02.2011 року включно з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити .

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 гривні 70 копійок.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Оскарження постанови не зупиняє її виконання.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами шляхом подання апеляційної скарги до Харківського Апеляційного адміністративного суду через Кременчуцький районний суд в 10-денний строк з дня отримання її копії або відповідачем у порядку ч.2 ст.186 КАС України

Суддя О. О. Колотієвський