Рішення

від 10.10.2016 по справі 325/1052/16-ц

ПРИАЗОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 2/325/472/2016

325/1052/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

10 жовтня 2016 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Пантилус О.П., при секретарі Орманджи Ф.К., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 районної державної адміністрації ОСОБА_4, відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_6, представника третьої особи відділу Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі ОСОБА_7, розглянувши в смт.Приазовське Запорізької області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: ОСОБА_3 районної державної адміністрації Запорізької області, сільськогосподарського виробничого кооперативу В«ПрилиманськийВ» , фермерського господарства В«ДунаївськеВ» , ОСОБА_5 і ОСОБА_6, треті особи: відділ Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі Запорізької області, Дунаївська сільська рада Приазовського району Запорізької області про визнання майнових прав у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

позивач просить визнати за ним у порядку спадкування за законом: права засновника фермерського господарства В«ДунаївськеВ» , зареєстрованого ОСОБА_3 районної державною адміністрацією Запорізької області 02 червня 2011 року за №109310200000000767; права засновника сільськогосподарського виробничого кооперативу В«ПрилиманськийВ» , зареєстрованого ОСОБА_3 районної державною адміністрацією Запорізької області 22 вересня 2010 року за № 10931050011000228; права орендаря земельної ділянки за договором № 232450004002048 від 25.12.2012 року оренди земельної ділянки площею 61,6000 га на території Дунаївської сільської ради для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 2324583000:01:001:0006; права орендаря земельної ділянки за договором № 232450004002046 від 25.12.2012 року оренди земельної ділянки площею 60,8275 га на території Дунаївської сільської ради для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 2324583000:01:001:0004; права орендаря земельної ділянки за договором № 232450004002045 від 25.12.2012 року оренди земельної ділянки площею 62,0368 га на території Дунаївської сільської ради для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 2324583000:01:001:0005; права орендаря земельної ділянки за договором № 232450004002047 від 25.12.2012 року оренди земельної ділянки площею 62,2060 га на території Дунаївської сільської ради для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 2324583000:01:001:0003.

В обґрунтування позову посилається на те, що 10.07.2014 року помер його батько ОСОБА_8. Спадкоємцями, які прийняли спадщину є він, дружина ОСОБА_5 та донька померлого ОСОБА_6 (мати та рідна сестра позивача). Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, яка складається із майна та наведених у позовних вимогах майнових прав. Спадкоємці оформили право на спадкове майно нотаріально з урахуванням досягнутої домовленості про його розподіл, згідно договору від 21.12.2015 року, засвідченого нотаріусом. Крім того між спадкоємцями досягнуто усної домовленості про те, що не охоплена договором частина спадщини, якщо це не стосується нерухомого майна, належатиме позивачу і інші спадкоємці не претендують на інше майно або майнові права. Однак, щодо оформлення майнових прав, які за життя належали спадкодавцю, нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

Щодо майнових прав в позові зазначено, що ОСОБА_8 за життя мав права засновника фермерського господарства В«ДунаївськеВ» , головою якого є позивач і яке не має власного майна. Але, враховуючи те, що засновник має певні майнові і немайнові права, то єдиною підставою для внесення змін до статуту господарства, подальшого управління ним, позивач вважає може бути тільки рішення суду про визнання за ним прав засновника в порядку спадкування. Пайовий внесок батька в СВК становив 100,00 грн. 12.04.2016 року членство ОСОБА_8 в кооперативі було припинене за рішенням зборів засновників у зв'язку зі смертю. Позивач, вважає, що для отримання згідно вимог законодавства вартості паю батька йому необхідно підтвердити своє право на спадкування майнових прав ОСОБА_8, які той мав як засновник СВК. На сьогодні є неможливим оцінити вартість майнових прав засновника кооперативу, оскільки питання про виплату паю (загальної частки) пропорційно пайовому внеску кооперативом не вирішувалось і може бути вирішене тільки на підставі документа, який свідчить про прийняття спадкоємцем майнових прав у спадок. За такої ж умови може бути вирішене питання про включення позивача до складу учасників кооперативу. Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не передбачений порядок видачі свідоцтва про право на спадкові майнові права, разом з тим, відповідно до ст.1218 ЦК України в склад спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини та не перестали існувати після його смерті. На момент смерті ОСОБА_8 не перестали існувати його права засновника щодо фермерського господарства та СВК.

Крім того, позивач вважає, що при наявності укладених у 2012 році ОСОБА_8 з ОСОБА_3 РДА договорів оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства, які не містять жодних заборон щодо передачі права оренди цих земельних ділянок у спадщину та положень ч.5 ст.93 ЗК України, ч.1ст.7 Закону України В«Про оренду земліВ» , він як спадкоємець має право орендаря даних земельних ділянок.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 повністю підтримав заявлені вимоги з підстав та за обставин, наведених в позові.

Додатково представник позивача ОСОБА_2 пояснив, що за нормами законодавства України права спадкоємця на майно та майнові права визнаються і підтверджуються тільки діями і рішеннями нотаріуса, в іншому випадку - судовим рішенням. Будь які інші державні органи, в тому числі ОСОБА_3 районна державна адміністрація чи відділ Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі не мають таких повноважень. Враховуючи, що крім позивача існують інші спадкоємці, які прийняли спадщину, але нотаріусом відмовлено позивачу в оформленні права на спадщину у вигляді майнових прав, то ОСОБА_1 має змогу тільки в судовому порядку підтвердити дане право шляхом його визнання.

Представник відповідача ОСОБА_3 районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_4 в судовому засіданні висловив думку про те, що районна державна адміністрація не є належним відповідачем у справі, так як у цього відповідача відсутній спір з позивачем, який не звертався за переоформленням договорів оренди чи укладенням додаткових угод. Зазначив, що він не може заперечувати чи визнавати право позивача на спадкування прав орендаря земельних ділянок, так як не має таких повноважень. Право на спадщину і порядок спадкування визначені законами України. В судових дебатах вказав, що відповідач не заперечує проти переходу прав орендаря до спадкоємця.

Представник відповідача сільськогосподарського виробничого кооперативу В«ПрилиманськийВ» в судове засідання не з'явився. Директор кооперативу ОСОБА_9 надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, вказав, що повністю визнає вимоги позивача і просить їх задовольнити.

Представник відповідача фермерського господарства В«ДунаївськеВ» в судовому засіданні відсутній.

Позивач у справі ОСОБА_1 пояснив, що він є головою і на цей час єдиним членом даного фермерського господарства та в судовому засіданні він присутній як позивач.

Відповідачі ОСОБА_5 (дружина померлого) та ОСОБА_6 (донька померлого), які є спадкоємцями, що прийняли спадщину, в судовому засіданні визнають повністю вимоги позивача і просять їх задовольнити.

Представник третьої особи начальник відділу Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі ОСОБА_7 зазначила, що Держгеокадастр не має повноважень визначати спадкоємців, позивач за укладенням договорів оренди для ведення фермерського господарства в загальному порядку не звертався.

Третьою особою Дунаївською сільською радою Приазовського району Запорізької області в судове засідання надана заява голови ОСОБА_10 про розгляд справи за відсутності представника сільської ради та про відсутність заперечень щодо задоволення позовних вимог.

Згідно ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

За ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10 липня 2014 року в с.Дунаївка Приазовського району Запорізької області помер ОСОБА_8, про що складено відповідний актовий запис № 09 від 14 липня 2014 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖС № 303564.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином спадкодавця, відповідно до свідоцтва про народження серії І-ЖС № 402317 від 15.04.1975 року.

Згідно договору про поділ спадщини від 21.12.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 районного нотаріального округу у Запорізькій області ОСОБА_11, зареєстрованим в реєстрі № 1569, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, склали договір у відповідності із статтею 1278 ЦК України про поділ спадкового майна, належного їм у відповідності із ч.5 ст.1268 ЦК України, в рамках спадкової справи № 52/2014, відкритої після смерті їх батька і чоловіка ОСОБА_8, померлого 10 липня 2014 року, який на час смерті був зареєстрований і мешкав у с.Дунаївка Приазовського району Запорізької області, вул. Фрунзе, 34.

В договорі вказано, що спадкоємці, частки яких у спадщині рівні та складають по 1/3 кожному, поділили спадкове майно (житловий будинок у с.Дунаївка Приазовського району Запорізької області, вул. Фрунзе, 34; земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку; земельну ділянку - 0,2434 га для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку - 9,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і земельну ділянку - 0.12 га для ведення індивідуального садівництва).

Після поділу у спадщину переходить: до ОСОБА_1 - ? частка житлового будинку, ? частка земельної ділянки площею 0,25 га і земельна ділянка площею 9,24 га ; до ОСОБА_5 - земельна ділянка площею 0,2434 га; до ОСОБА_6 - ? частка житлового будинку, ? частка земельної ділянки площею 0,25 га та земельна ділянка площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва.

Щодо майнових прав спадкодавця із пояснень позивача та відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 встановлено, що останні відмовляються приймати у спадщину майнові права на користь ОСОБА_1, який фактично продовжує здійснювати господарську діяльність фермерського господарства, отримав у спадщину земельну ділянку 9,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виконує обов'язки орендаря за наведеними вище договорами оренди (сплачує орендну плату).

Порядок спадкування визначений статтями 1216, 1218, 1261 ЦК України, згідно яких спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших фізичних осіб (спадкоємців) та до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Майнові права, згідно ст.177 ЦК України є одним із видів об'єктів цивільних прав.

Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування (стаття 178 ЦК України).

Майном, відповідно до ст.190 ЦК України, як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Статтею 191 ЦК України визначено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

У статті 1 Закону України В«Про фермерське господарствоВ» визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

В статті 19 Закону визначений порядок формування майна фермерського господарства, де зазначено, що до складу майна фермерського господарства (складеного

капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до ст.20 Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом. Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

В статті 22 Закону визначено, що фермерське господарство є об'єктом майнових прав. Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання.

Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (ст.23 Закону).

Із наведеним норм Закону слідує, що до складу майна фермерського господарства можуть входити окремі майнові права, зокрема, - грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу, і не є обов'язковою складовою фермерського господарства наявність цілісного майнового комплексу.

Будь які правочини щодо нерухомого майна можуть укладатися в разі, якщо право власності на таке майно зареєстроване згідно з вимогами Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» .

Згідно ст. 27 наведеного Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, - свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відсутність цілісного майнового комплексу фермерського господарства, який би складався із нерухомого майна, відповідно до ст.191 ЦК України, не дозволяє проведення державної реєстрації майнових прав такого господарства в порядку, визначеному Законом України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» , і оформлення нотаріусом свідоцтва про право на спадкування, а тому право на спадкування фермерського господарства підлягає захисту в судовому порядку.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, фермерське господарство В«ДунаївськеВ» (ідентифікаційний код 37648777, місце знаходження: 72446, Запорізька область, Приазовський район, с.Дунаївка, вул.Фрунзе, 34), зареєстроване в державному реєстрі 02.06.2011 року.

Єдиним засновником даного господарства, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №22127043 від 28.07.2016 року, є ОСОБА_8, а керівником (головою фермерського господарства) за рішенням засновника № 1 від 08.07.2014 року призначений ОСОБА_1.

Згідно наведеного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, а також п.4.1. статуту фермерського господарства розмір статутного капіталу складає 1000,00 гривень.

Відповідно до п.7.1. статуту діяльність господарства припиняється у разі: реорганізації, ліквідації господарства, визнання господарства неплатоспроможним (банкрутом) і якщо, не залишилося жодного члена господарства, який бажає продовжити діяльність. Рішення про припинення діяльності господарства приймається: членами господарства - у разі реорганізації та ліквідації господарства; у разі, якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства - у порядку встановленому законом; у разі банкрутства - відповідно до законодавства.

Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу) здійснюється відповідно до законодавства (п.4.6. статуту фермерського господарства).

Із статуту фермерського господарства також встановлено, що його єдиним засновником був померлий ОСОБА_8, який здійснив статутний внесок в розмірі 1000 гривень. Єдиним членом господарства та його керівником є ОСОБА_1, який бажає продовжити діяльність фермерського господарства, шляхом прийняття прав засновника, без яких він не зможе розпоряджатися статутним фондом та виконувати інші функції засновника, визначені законодавством.

Виходячи з норм ст.ст.3, 23 Закону В«Про фермерське господарствоВ» спадкоємець ОСОБА_1, який є сином померлого засновника фермерського господарства, має право на успадкування фермерського господарства В«ДунаївськеВ» , яке згідно наведених обставин окремого власного майна чи цілісного майнового комплексу не має. А відтак, спадкоємець має тільки право на успадкування прав засновника фермерського господарства із внесеним статутним капіталом 1000 гривень.

Тому, вимоги в цій частині підлягають повному задоволенню.

Із копій чотирьох реєстраційних справ державної реєстрації договорів оренди (договорів оренди земельних ділянок від 11.12.2012 року) судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_8 за життя мав права орендаря земельних ділянок на території Дунаєвської сільської ради з наступними площею та кадастровими номерами: 62,2060 га, № 2324583000:01:001:0003; 60,8275 га, №2324583000:01:001:0004; 62,0368, № 2324583000:01:001:0005; 61,6000га, № 2324583000:01:001:0006.

Згідно пунктів 14 договорів оренди, вказані земельні ділянки мають цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення та передані в оренду - для ведення фермерського господарства.

Тексти договорів не містять положень про заборону спадкування права оренди.

В частині 1 статті 31 Земельного кодексу та статті 12 Закону України В«Про фермерське господарствоВ» передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Статтею 7 Закону України В«Про оренду земліВ» визначено, що право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Однією із підстав припинення договору оренди, відповідно до ст.31 Закону є смерть фізичної особи-орендаря.

Статтею 16 Закону встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. А також, укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Із текстів пунктів 2 договорів оренди встановлено, що вони укладені на підставі розпоряджень голови ОСОБА_3 районної державної адміністрації №№ 941,940,939, 942 від 11.12.2012 року.

Відомості про те, що дані договори оренди розривалися, визнавалися недійсними чи про будь які підстави вважати договори не укладеними сторонами не повідомлено та судом не встановлено.

Аналізуючи наведені норми матеріального права суд приходить до висновку, що спадкоємець ОСОБА_1, який прийняв спадщину, в тому числі, права засновника фермерського господарства, бажає використовувати земельні ділянки, право оренди на які належали спадкодавцю і договори оренди припинили свою дію у зв'язку зі смертю спадкодавця, має право на оренду таких земельних ділянок в порядку спадкування, відповідно до ст.7 Закону України В«Про оренду земліВ» , і, відповідно, на укладення договорів оренди, згідно ст.16 цього Закону, в порядку спадкування. Тому, позовні вимоги про визнання прав орендаря підлягають задоволенню.

Щодо спадкування прав засновника сільськогосподарського виробничого кооперативу (СВК) В«ПрилиманськийВ» судом встановлено, що відповідно до пункту 2.3 статуту СВК його засновниками (членами) є фізичні особи, перелічені в Установчому договорі.

Згідно установчого договору (додатку до нього) ОСОБА_8 є засновником (членом) кооперативу та розмір його внеску складає 100,00 гривень.

Розділом 4 статуту визначений порядок вступу, права та обов'язки членів СВК, де зазначено, що обов'язковою умовою членства є участь члена СВК у господарській діяльності. Членство СВК, згідно п.4.3. припиняється в разі смерті члена СВК або припинення трудових відносин. Рішення про припинення членства в СВК в кожному випадку приймається загальними зборами СВК.

Пунктом 6.6. статуту СВК передбачено, що пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та Статуту СВК. Умови отримання майнової частки визначаються в п.6.20 статуту.

Право власності членів СВК- фізичних осіб на пай є спадковим. Порядок виплати майнового паю спадкоємцям вирішується загальними зборами членів СВК (пункти 19, 20 статуту).

Позивач та його представник в судовому засіданні зазначили, що для надання загальним зборам підтвердження про спадкування прав засновника ОСОБА_8 саме позивачем із всіх наявних трьох спадкоємців, які прийняли спадщину та погодилися про об'єм спадкових прав кожного, йому необхідне визнання судом такого права, так як іншим способом (нотаріально) він не може підтвердити своє право.

Відповідно до норм ч.5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Рішення про припинення членства ОСОБА_8 у зв'язку з його смертю прийняте загальними зборами тільки 12.04.2016 року, що підтверджується випискою з протоколу № 1 загальних зборів членів СВК.

Позивачем не надано доказів щодо трудових відносин в СВК, а також, щодо подачі заяви про вступ до СВК.

Отже, на момент відкриття спадщини спадкоємець має тільки права засновника, які не пов'язані із особистою участю спадкодавця в СВК, а саме має право отримати пай в разі не подання заяви про вступ до членів СВК.

Відповідно до ст.6 Закону України В«Про сільськогосподарську коопераціюВ» засновниками та членами сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу можуть бути виробники сільськогосподарської продукції - юридичні та/або фізичні особи, які зробили вступний і пайовий внески у розмірах, визначених загальними зборами кооперативу, дотримуються вимог статуту, мають право ухвального голосу та беруть участь у господарській діяльності кооперативу. Засновники сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу після його державної реєстрації набувають статусу членів кооперативу. Членство в сільськогосподарському обслуговуючому кооперативі припиняється за умов, передбачених статтею 13 Закону України "Про кооперацію", та у разі припинення участі в господарській діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу протягом двох років поспіль.

Тобто, за положеннями Закону поняття засновника та члена кооперативу є різними та відрізняються наявністю ознаку участі в господарській діяльності кооперативу Так, в даному випадку, згідно п.4.3. статуту СВК при настанні певних обставин припиняється членство в СВК, а не права засновника.

З цих підстав суд вважає необхідним при задоволенні позову в цій частині визнати за спадкоємцем лише право засновника.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.02.2016 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_3 районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_11 за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на майнові права померлого 10.07.2014 року батька ОСОБА_8

На підставі ст.49 Закону України В«Про нотаріатВ» , глави 10п.4.12, 4.14, 4.15, 4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Пунктом 4.12. глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Згідно з ч.2ст.49 Закону України В«Про нотаріатВ» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Статтею 66 Закону України В«Про нотаріатВ» встановлені підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину, де зазначено, що на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Наведеними Законом і Порядком передбачається можливість видачі свідоцтва тільки на майно, право на яке зареєстроване за спадкодавцем в установленому законом порядку.

Таким чином, дійсно цим Законом не визначений порядок видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді майнових прав і позивач не може іншим шляхом визначити своє право на майнові права спадкодавця в порядку спадкування за законом.

Тобто, відмова нотаріуса ґрунтується на законі.

В судовому засіданні встановлено, що інші спадкоємці - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 категорично відмовляються на користь позивача від прийняття в порядку спадкування майнових прав спадкодавця.

Згідно із ч.3 ст.1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виходячи із наведених підстав та за встановлених обставин позивач не має можливості іншим шляхом здійснити захист свого права на спадкове майно, окрім як визнання його права в судовому порядку.

Одним із завдань цивільного судочинства, відповідно до ст.1 ЦПК України є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту невизнаних прав фізичних осіб.

Згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Як визначено в статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідачами у справах про визнання права власності на спадкове майно можуть виступати спадкоємці, які прийняли спадщину. У даному спорі це спадкоємці ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Суд вважає помилковим зазначення відповідачами у цій справі ОСОБА_3 районну державну адміністрацію Запорізької області, СВК В«ПрилиманськийВ» та фермерське господарство В«ДунаївськеВ» , так як предметом розгляду є правовідносини щодо спадкування майнових прав, та наявні інші спадкоємці, які прийняли спадщину.

З наведених підстав слід відмовити в задоволенні вимог відносно вказаних відповідачів.

Враховуючи вимогу позивача в судовому засіданні про залишення судових витрат за ним та виходячи із положень ст.11 ЦПК України (щодо диспозитивності цивільного судочинства) суд вважає про наявність підстав не стягувати судові витрати із відповідачів.

Керуючись ст.ст. 1, 10, 11, 14, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до відповідачів: ОСОБА_3 районної державної адміністрації Запорізької області, сільськогосподарського виробничого кооперативу В«ПрилиманськийВ» , фермерського господарства В«ДунаївськеВ» , ОСОБА_5 і ОСОБА_6, треті особи: відділ Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі Запорізької області, Дунаївська сільська рада Приазовського району Запорізької області про визнання майнових прав у порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після померлого 10 липня 2014 року ОСОБА_8:

права засновника фермерського господарства В«ДунаївськеВ» , зареєстрованого ОСОБА_3 районної державною адміністрацією Запорізької області 02 червня 2011 року за № 109310200000000767;

права засновника сільськогосподарського виробничого кооперативу В«ПрилиманськийВ» , зареєстрованого ОСОБА_3 районної державною адміністрацією Запорізької області 22 вересня 2010 року за № 10931050011000228;

права орендаря земельної ділянки за договором № 232450004002048 від 25.12.2012 року оренди земельної ділянки площею 61,6000 га на території Дунаївської сільської ради для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 2324583000:01:001:0006;

права орендаря земельної ділянки за договором № 232450004002046 від 25.12.2012 року оренди земельної ділянки площею 60,8275 га на території Дунаївської сільської ради для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 2324583000:01:001:0004;

права орендаря земельної ділянки за договором № 232450004002045 від 25.12.2012 року оренди земельної ділянки площею 62,0368 га на території Дунаївської сільської ради для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 2324583000:01:001:0005;

права орендаря земельної ділянки за договором № 232450004002047 від 25.12.2012 року оренди земельної ділянки площею 62,2060 га на території Дунаївської сільської ради для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 2324583000:01:001:0003.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.П. Пантилус