Постанова

від 11.10.2016 по справі 816/748/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/748/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріда - Оіл" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Іріда - Оіл" (надалі - позивач, ТОВ "Іріда Оіл") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області), де просили визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 09.03.2016, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 133 887,50 грн, в тому числі за основними зобов'язаннями - 107 110,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 26 777,5 грн;

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 09.03.2016, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 124 258,75 грн, в тому числі за основними зобов'язаннями - 99 407,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 24 851,75 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на незгоду із висновками акта перевірки відповідача від 18.02.2016 № 54/16-31-22-01-09/38446997, вважаючи, що висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам. Пояснював, що господарські операції із контрагентом ТОВ "Кронос Лімітед" оформлені належними первинними документами, мали реальний характер та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках позивача. Також позивач не погоджується з позицією податкового органу щодо необхідності після закінчення податкового періоду самостійно нарахувати умовні відсотки на суму неповернутих коштів за договором позики, укладеного з ПП "Вета Трейд".

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на висновки акту вищевказаної перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Іріда-Оіл" (ідентифікаційний код 38446997) є юридичною особою, знаходиться на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ, зареєстровано платником податку на додану вартість з 01.07.2013, свідоцтво № 200150656, індивідуальний податковий номер 384469916025 /а.с. 12/.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ "Іріда - Оіл" займається, зокрема, таким видом економічної діяльності за КВЕД: 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами /а.с. 11, зворот/.

У термін з 22.01.2016 по 04.02.2016, з 04.02.2016 по 11.02.2016 на підставі наказу від 12.01.2016 № 26 Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріда-Оіл" по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2013 по 31.12.2014, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01.04.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 18.02.2016 № 54/16-31-22-01-09/38446997 / а.с. 34-66/.

За результатами перевірки встановлено наступні порушення:

- пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 та п.п. 139.1.9 ст. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2012 № 2755- VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у розмірі 107 110 грн., у тому числі за 2013 року в сумі 97 814 грн., за 2014 рік в сумі 9 295 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2012 № 2755- VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 99 407 грн., в тому числі за листопад 2013 року - 99 407 грн.

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ "Іріда-Оіл" згідно договору позики від 01.08.2013 № 31 отримувало безвідсоткову поворотну фінансову допомогу від ПП "Вета-Трейд" (код ЄДРПОУ 36965781) на безвідсотковій (безвідплатній) основі у розмірі 500 000 грн. /а.с. 109/.

Згідно умов договору позикодавець (ПП В«Вета ТрейдВ» ) надає позичальнику (ТОВ "Іріда Оіл" позику, а останній зобов'язується повернути позику у визначений договором строк, який становить один календарний рік з моменту надходження суми позики на банківський рахунок позичальника.

Договір набуває чинності з моменту перерахування суми позики позичальнику і діє до моменту його остаточного виконання.

Згідно додаткової допомоги № 1 від 05.09.2013 до договору від 01.08.2013 № 31 п. 2.1 основного договору читати в наступній редакції "2.1 . Сума позики становить 1 500 000,00 грн" /а.с. 110/

За період з 02.08.2013 по 31.12.2013, ТОВ В«Іріда-ОілВ» від ПП В«Вета ТрейдВ» було отримано 4 366 600,00 грн. та повернуто 3 845 600,00 грн. поворотної фінансової допомоги. Кредитове сальдо на 31.12.2013 становило 521 000,00 грн. За період з 01.01.2014 по 31.12.2014, ТОВ "Іріда-Оіл" від ПП "Вета Трейд" було отримано 0,00 грн. та повернуто 21 000,00 грн. поворотної фінансової допомоги. Кредитове сальдо на 31.12.2014 становило 500 000,00 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ В«Іріда-ОілВ» за перевіряємий період не нараховувало умовні відсотки. Оскільки заборгованість за поворотну фінансову допомогу ТОВ В«Іріда-ОілВ» перед ПП В«Вета ТрейдВ» станом на 31.12.2013 становила 521 000 грн., то умовно нараховані відсотки становлять 17 778,35 грн.; станом на 31.12.2014 становила 500 000 грн., то умовно нараховані відсотки становлять 51 643,99 грн.

Як зазначає податковий орган умовні проценти відображаються в рядку 03.10.1 додатка ІД до податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Міндоходів від 30.12.2013 № 872. Розраховані умовні проценти включаються до складу доходів виключно в податковому обліку з метою розрахунку об'єкта оподаткування податку на прибуток (в бухгалтерському обліку вони не відображається).

Таким чином ТОВ "Іріда Оіл" занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 69 422,34 грн.

Згідно розрахунку перевіряючого ревізора - інспектора (а.с. 85) із вищевказаного розміру встановленого перевіркою заниження доходів, що повинні були бути врахованими позивачем при обрахуванні об'єкту оподаткування відповідачем донараховано останньому податку на прибуток у розмірі 12 674 грн .

Також перевіркою встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді до складу валових витрат та податкового кредиту включено фінансові результати господарських операцій із контрагентом ТОВ "Кронос Лімітед" (код ЄДРПОУ 38270916) з поставки бензину А-92 Євро у листопаді 2013 р. на загальну суму 569 440 грн, у тому числі ПДВ 99 406,67 грн. на підставі договору від 01.11.2013 року № 72-ПО, за умовами якого ТОВ "Кронос Лімітед" (постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ "Іріда Оіл" (покупець) нафтопродукти (надалі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх вартість на умовах даного договору /а.с. 89/. За умовами даного договору кількість, асортимент та ціна товару зазначається у специфікаціях, що затверджуються сторонами Додатком № 1), якість товару повинна відповідати державним стандартам України (ДСТУ) та /або технічним умовам (ТУ), що затверджується паспортом якості та сертифікатом відповідності, конкретні найменування ДСТУ та/або ТУ вказуються в специфікації.

Відповідно до умов договору постачальник передає товар покупцю на умовах Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, де:

EXW- нафтобаза постачальника, адреса нафтобази вказується постачальником у специфікації;

СРТ - термінал покупця, адреса нафтобази вказується покупцем у специфікації.

Як зазначено у акті, на перевірку позивачем не надано, а ні специфікації до договору № 72ПО від 01.11.2013, де повинна бути зазначена кількість, асортимент та ціна товар; адреса терміналу, що вказується покупцем; порядок та строки передачі товару, а ні належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт переміщення товару між контрагентами. Надані перевіряючим товарно - транспортні накладні оформленні з порушеннями, а саме відсутні відбитки печаток автопідприємства, що здійснювало транспортування товар, також не зазначено ціну, суму товару, зазначено, що всього відпущено на нуль гривень. Крім того не заповнена інформація щодо дати та часу прибуття до вантажоодержувача та дати і часу виїзду від вантажоодержувача.

Згідно з актом від 19.01.2016 року № 22/16-31-22-01-09/01181618 до перевірки надано сертифікат, виданий Міністерством економічного розвитку і торгівлі України Державна система сертифікації укрСЕПРО органом з сертифікації ОС ТОВ "НВПДІН ЛТД" (м. Київ, проспект Сталінграду, б. 4АДРЕСА_1, атестат акредитації від 26.02.2014 № 10234): номер - серія ВГ № UA 1.185.0215556-13; сертифікат видано: ТОВ "ГАЗ Україна -2020", Україна 95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Чехова 19.

Разом з тим, перевіркою податкового органу на підставі наявної в інформаційно - аналітичній базі інформації "Податковий блок" не підтверджено, що ТОВ "Кронос Лімітед" та ТОВ "ГАЗ Україна -2020" являлися імпортерами бензину А-92 на момент вчинення спірних господарських операцій із позивачем, оскільки в результаті аналізу вантажно - митних декларацій ТОВ "ГАЗ Україна -2020" перевіркою встановлено, що підприємство у 2013 році імпорт бензину не здійснювало.

Згідно зі схемою взаєморозрахунків, побудованої на основі бази даних ГУ ДФС у Полтавській області, в акті перевірки зазначено, що основним постачальником ТОВ "Кронос Лімітед" у листопаді: 2013 року було ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК", у свою чергу між підприємствами на всю суму в листопаді 2013 року обліковується розбіжність в сумі 817 610,74 грн. ПДВ на підставі неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК" від 16.05.2014 № 1394/26-55-22-13/38809821 щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.08.2013 по 28.02.2014, згідно з яким встановлено, що у ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК" відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств постачальників/покупців за перевіряємий період відповідно до вимог пп.48.5.1 п.48.5, п.48.7 ст. 48, п.185.1, ст. 188 Податкового кодексу України. Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК" та підприємствами-постачальниками відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів задекларований на папері, таким чином, у "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК" не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Зазначеним вище актом не підтверджено взаємовідносини ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК" щодо придбання товару у ТОВ "ГАЗ УКРАЇНА-2020" та не підтверджено подальшу реалізацію адресу ТОВ "Кронос Лімітед".

Отже, за висновками перевірки операції з придбання паливно-мастильних (далі - ПММ) у ТОВ "Кронос Лімітед" не мали реального характеру, відсутні акти прийому-передачі ПММ. Неможливо встановити чи здійснювалось транспортування товарів від покупця до продавця у зв'язку з оформленими з порушенням чинного законодавства транспортних документів. У ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у тому числі і у зв'язку із відсутністю належним чином оформлених документів, що засвідчують приймання-передачі транспортування ПММ.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що відповідно до вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 по справі № 646/3810/15-к (провадження № 1-кп/646/325/2015) встановлено, що ТОВ "ГАЗ УКРАЇНА-2020" є фіктивним підприємством /а.с. 164-165/.

У бухгалтерському обліку операції з поставки бензину А-92 спірним контрагентом ТОВ "Кронос Лімітед" відображено у журналах проводками Дт 28 "Товари" - Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" на суму 497 033, а також ПДВ проводками Дт 641 "Розрахунки по податкам" та Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" на суму 99 406, 66 грн.

Згідно розрахунку перевіряючого ревізора - інспектора (а.с. 85) із вищевказаного розміру встановленого перевіркою заниження доходів, що повинні були бути врахованими позивачем при обрахуванні об'єкту оподаткування відповідачем донараховано останньому податку на прибуток у розмірі 94 436 грн .

04.02.2016 року на підставі акту перевірки від 19.01.2016 року № 22/16-31-22-01-09/01181618 Головним управлінням ДФС у Полтавській області винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 09.03.2016, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 133 887,50 грн, в тому числі за основними зобов'язаннями - 107 110,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 26 777,5 грн;

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 09.03.2016, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 124 258,75 грн., в тому числі з основними зобов'язаннями 99 407,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 24 851,75 грн .

Зазначені податкові повідомлення - рішення в порядку адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 27.04.2016 № 9744/6/99-99-11-01-25 залишені без змін, а скарга без задоволення /а.с. 129-135/.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Щодо відносин позивача з ТОВ "Вета Трейд" суд прийшов до таких висновків.

Згідно з пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - ПКУ) поворотна фінансова допомога - це грошові кошти, що надійшли платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та які обов'язково підлягають поверненню.

У відповідності до вимог п.п. 135.5.4 та 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу сума (частка суми) поворотної фінансової допомоги, яка не повернута платником податку на кінець звітного періоду особі, що надала таку допомогу, оподатковується наступним чином.

Платник податку, який отримав таку допомогу від особи, що є платником податку на прибуток підприємств та сплачує податок на загальних підставах і не має пільг із сплати цього податку , включає до складу доходів звітного періоду суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Такі умовні проценти відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ вважаються безповоротною фінансовою допомогою та включаються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток до складу інших доходів.

При цьому, визначальним для підстав нарахування умовних відсотків є той факт - хто є надавачем допомоги. Якщо це особа, яка є платником податку на прибуток на загальних підставах, то отримувач допомоги розраховує умовні відсотки у відповідності до вищевикладених норм. А якщо, надавачем такої допомоги є особи, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або особи, які згідно з ПКУ мають пільги зі сплати цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі ніж установлені п. 151.1. ст. 151 ПКУ, включає до складу інших доходів звітного податкового періоду суми поворотної фінансової допомоги, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду.

До осіб, які не є платниками податку на прибуток належать фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності, платники єдиного податку, фіксованого сільськогосподарського податку, інші особи, що не є платниками податку на прибуток.

Зазначений порядок оподаткування не застосовується до суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання, а у разі перевищення цього строку, така допомога підлягає оподаткуванню за загальновстановленими правилами оподаткування такої операції, в залежності від статусу її надавача.

Як пояснив відповідач, ТОВ «Вета Трейд» (надавач поворотної фінансової допомоги позивачу) є платником податку на прибуток на загальних підставах і пільг зі сплати цього податку не має, тому у даному випадку повинен застосовуватися порядок оподаткування означеної допомоги її отримувачем, який передбачає нарахування умовних відсотків.

Для визначення оподаткованого прибутку застосовуються такі податкові періоди: календарний квартал, півріччя, три квартали, рік. Відповідно до п. 152.9, базовим податковим (звітним періодом) для ТОВ "Іріда Оіл" є календарний рік.

Отже оскільки підприємство є платником податку на прибуток, податкові наслідки з поворотної фіндопомоги повинно було визначити за підсумками року.

Подаючи річні декларації з податку на прибуток за 2013 та 2014 роки підприємство в разі неповернення фіндопомоги у період її отримання має нарахувати умовні відсотки. Умовні відсотки нараховуються саме на борг, що залишився непогашеним на кінець року. Тому в разі повернення фіндопомоги у період її отримання нарахувати умовні відсотки не потрібно. Умовні відсотки нараховуються лише в податковому обліку та призначені для того, щоб збільшувати оподаткований дохід і відповідно суму податку на прибуток. В податковому обліку ці умовно нараховані відсотки зараховуються у дохід.

На підставі наведеного суд погоджується із доводами ГУ ДФС у Полтавській області, що позивач у перевіряємий період мав нарахувати умовні відсотки на суму заборгованості за поворотною фінансовою допомогою перед ПП "Вета Трейд", що станом на 31.12.2013 становила 521 000 грн - у розмірі 17 778,35 грн; а станом на 31.12.2014 становила 500 000 грн - у розмірі 51 643, 99 грн. Зазначені умовні відсотки повинні відображатися в рядку 03.10.1 Додатку ІД до податкової декларації з податку на прибуток.

Оскільки позивачем не було нараховано означені відсотки, то на думку суду відповідачем правомірно донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у цій частині у розмірі 12 674 грн . та застосовані відповідні штрафні санкції у розмірі 25%.

Надаючи оцінку висновкам ГУ ДФС у Полтавській області про неправомірність формування позивачем показників бухгалтерської та податкової звітності на підставі фінансових результатів нереальних господарських операцій із ТОВ "Кронос Лімітед", у зв'язку з чим перевіряючими встановлено завищення позивачем у 2013 році витрат на суму 497 033 грн., а також завищення податкового кредиту у листопаді 2013 року на суму 99 407 грн, суд виходить із такого.

У перевіряємому періоді порядок обчислення і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість і правила формування податкового кредиту визначалися Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент вчинення правовідносин).

Відповідно до п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 вказаного Кодексу витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в п. 14.1.36 ст. 14 ПКУ, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 138 ПКУ містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті, та інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПКУ визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

А витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 ст. 139 ПКУ).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податок на додану вартість є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості - метод податкового кредиту, тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг із метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (аналогічні позиції викладалися Вищим адміністративним судом у листах від 02.06.2011, № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 р. № 1936/11/13 - 11).

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що податкові наслідки у вигляді права на формування податкового кредиту є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Доктрина реальності господарської операції, що сформувалася усталеною судовою практикою з розгляду даної категорії спорів, полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Реальність операції - це відповідність даних бухгалтерського та податкового обліку реальним обставинам, що повинно підтверджуватися належними доказами.

В податковому спорі головним є не цивільно-правові підстави тієї чи іншої операції, а наявність руху активів між контрагентами, встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Якщо проводити кореляцію з нормами цивільного права, під час розгляду податкових спорів вирішальне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов'язання, а його фактичне виконання.

Надаючи оцінку реальності здійснення вищевказаних господарських операцій та їх зв'язку із господарською діяльністю позивача, а також виходячи із принципу В«офіційного з'ясування всіх обставин у справіВ» суд виходить із такого.

У контексті наведеного суд зазначає, що порядок та специфіка проведення господарських операцій із нафтопродуктами унормовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 02.09.2008 за № 805/15496 (надалі -Інструкція).

Ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Вимогами даної інструкції передбачено прийняття підприємствами нафтопродуктів за кількістю та якістю .

Порядком відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом передбачено оформлення ТТН (нафтопродукт), форма якої затверджена Додатком 3 до Інструкції (п. 7.5 Інструкції).

Згідно п.п. 7.5.7 ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників (п.п. 7.5.8 Інструкції).

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства. Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено. На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.

Приймаючи до уваги, що товаром, який поставлявся цим контрагентом згідно наданих документів, були нафтопродукти, то сторонами повинні бути дотримані порядок та особливості проведення господарських операцій із нафтопродуктами, які регламентовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

За змістом пояснень представника позивача відвантаження ПММ на користь останнього у листопаді 2013 року контрагентом ТОВ «Кронос Лімітед» відбувалося з нафтобази у м. Глобино (Полтавська область) та в подальшому транспортувалося за адресою м. Кременчук, вул. О.Дундича, 1, де знаходяться резервуари для зберігання ПММ, орендовані позивачем у ПП «Фінансова компанія «Поло» на підставі договору оренди від 02.09.2013 № 02/09/13. По прибуттю вантажу до означеного місця зберігання в той же день позивачем реалізовано в повному обсязі ТОВ «Кремойл» на підставі договору від 01.08.2013 № 3. При цьому, перевезення ПММ з місця відвантаження у м. Глобино до місця знаходження орендованих позивачем резервуарів (м. Кременчук, вул. О.Дундича, 1) та в подальшому до місця кінцевого розвантаження (АЗС 11 у м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 7-К) автотранспортом ТОВ «Кремойл» - автомобілем НОМЕР_3 з причепом д/н НОМЕР_4 (а.с. 196-197).

З аналізу змісту документів, наданих позивачем у підтвердження своїх пояснень, суду не надалося можливим встановити конкретне місце відвантаження ПММ контрагентом ТОВ «Кронос Лімітед» на адресу ТОВ «Іріда Ойл». У наданих ТТН на відпуск нафтопродуктів (а.с. 93, 97) місцем відвантаження вказано - нафтобаза «Глобино», а вантажовідправником - ТОВ «Калина Ойл». У наданих ТТН відсутні відбитки печаток автопідприємства, що здійснювало транспортування товару, також не зазначено ціну, суму товару, зазначено, що всього відпущено на нуль гривень. Крім того не заповнена інформація щодо дати та часу прибуття до вантажоодержувача та дати і часу виїзду від вантажоодержувача.

На підтвердження якості придбаного у ТОВ «Кронос Лімітед» ПММ позивачем надано сертифікат, виданий Міністерством економічного розвитку і торгівлі України Державна система сертифікації укрСЕПРО органом з сертифікації ОС ТОВ "НВПДІН ЛТД" (м. Київ, проспект Сталінграду, б. 4АДРЕСА_1, атестат акредитації від 26.02.2014 № 10234): номер - серія ВГ № UA 1.185.0215556-13; сертифікат видано: ТОВ "ГАЗ Україна -2020", Україна 95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Чехова 19.

Разом з тим, перевіркою податкового органу на підставі наявної в інформаційно - аналітичній базі інформації "Податковий блок" не підтверджено, що ТОВ "Кронос Лімітед" та ТОВ "ГАЗ Україна -2020" являлися імпортерами бензину А-92 на момент вчинення спірних господарських операцій із позивачем, оскільки в результаті аналізу вантажно - митних декларацій ТОВ "ГАЗ Україна -2020" перевіркою встановлено, що підприємство у 2013 році імпорт бензину не здійснювало.

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 по справі № 646/3810/15-к (провадження № 1-кп/646/325/2015), який набув чинності 12.05.2015, затверджено угоду про визнання винуватості ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам). Даним вироком встановлено, що ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів за винагороду придбав суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) - ТОВ «ГАЗ Україна - 2020» з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду ПАТ НАК «Нафтогаз України». За змістом вироку дане кримінальне правопорушення було здійснено у складі злочинної діяльності організованої злочинної групи під загальним керівництвом ОСОБА_4 В процесі незаконної діяльності ТОВ «ГАЗ Україна - 2020» на рахунки останнього було перераховано грошові кошти НАК «Нафтогаз України» в сумі 449 963 820 грн за нібито поставку нафтопродуктів, яка насправді не відбулася, а вказані кошти були переведені із рахунку ТОВ «ГАЗ Україна - 2020» на рахунки інших підприємств з ознаками фіктивності та привласнені шляхом проведення низки фінансово-господарських операцій (а.с. 164-165).

ТОВ «Іріда Оіл» також не надано суду доказів належного приймання та обліку нафтопродуктів від контрагента ТОВ "Кронос Лімітед" відповідно до Інструкції по кількості та якості, вимог якої підприємство позивача повинно дотримуватися з огляду на те, що основним видом його економічної діяльності за КВЕД є 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами /а.с. 11, зворот/.

Далі, як пояснював представник позивача розвантаження бензину, придбаного у ТОВ «Кронос Лімітед», за місцем знаходження орендованого ТОВ «Іріда Оіл» резервуару (м. Кременчук, вул. О.Дундича, 1) фактично не здійснювалося, оскільки в той же день цей товар було реалізовано позивачем в повному обсязі ТОВ «Кремойл», який власне і здійснював його перевезення власним автомобілем НОМЕР_3 з причепом д/н НОМЕР_4 з моменту завантаження останнім за невстановленою адресою від контрагента ТОВ «Кронос Лімітед» до кінцевого пункту розвантаження, а саме належної ТОВ «Кремойл» АЗС 11 у м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 7-К.

Обґрунтованих пояснень з приводу того, навіщо оформлювати окремі перевізні документи (товарно - транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми № 1 -ТТН (нафтопродукт) між позивачем - ТОВ «Іріда Оіл» із адреси м. Кременчук, вул. О.Дундича, 1 та його контрагентом ТОВ «Кремойл» на адресу АЗС 11 у м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 7-К (а.с. 102, 105, 108), коли насправді ці операції не проводилися, суду не надано.

Конверт із запитом суду про підтвердження господарських взаємовідносин із позивачем, направлений за юридичною адресою ТОВ "Кронос Лімітед", вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернувся з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

А відтак, суд погоджується із доводами ГУ ДФС у Полтавській області про те, що вищезгадані господарські операції між постачальником ТОВ "Кронос Лімітед" та покупцем ТОВ «Іріда Оіл» в дійсності не проводилися ними, а лише полягали у їх документальному оформленні.

Наявність формально складених, але недостовірних документів, достовірність яких спростована наявними у справі доказами, не підтверджує реальність господарських операцій в розумінні Податкового кодексу України та не надає позивачу право за наслідками таких операцій формувати податковий кредит.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове - повідомлення - рішення відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріда - Оіл" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2016 року.

Суддя Л.О. Єресько