Ухвала

від 20.10.2016 по справі 916/2244/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"20" жовтня 2016 р.Справа № 916/2244/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі Граматик Г.С.

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача (заявника) - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного підприємства Спортивно-оздоровчого клубу "Котигорошко" про зміну порядку виконання судового рішення (вх. № 2-5373/16 від 10.10.2016 р.) в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/2244/14 за позовом Ізмаїльської міської ради до Приватного підприємства Спортивно-оздоровчого клубу "Котигорошко", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області та Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області, про зобов'язання знести самовільно збудовані будівлі, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 р. Ізмаїльська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства Спортивно-оздоровчого клубу "Котигорошко" про зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самовільно збудовані будівлі: адміністративну будівлю, лабораторію, продовольчий павільйон аптеку, магазин, м'ясний павільйон, продовольчий магазин, контейнери металеві (34), кіоски, торгові лотки за адресою: м. Ізмаїл, пр. Леніна, 8.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2014 р. (суддя Гут С.Ф.) позовну заяву Ізмаїльської міської ради прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 916/2244/14 та справу призначено до розгляду в засіданні суду. Також вказаною ухвалою суду до участі у справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області та Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2014 р. у справі № 916/2244/14 за клопотанням ПП СОК "Котигорошко" по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої було ПП „Бюро проектування та експертизВ» . При цьому провадження у справі № 916/2244/14 було зупинено до закінчення проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.05.2015 р. по справі № 916/2244/14 у задоволенні позову Ізмаїльської міської ради відмовлено, стягнуто з Ізмаїльської міської ради на користь Приватного підприємства В«Спортивно-оздоровчий клуб В«КотигорошкоВ» витрати за проведення експертизи в розмірі 15111,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 р. вказане рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2015 р. у справі № 916/2244/14 залишено без змін

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2015 р. касаційну скаргу Ізмаїльської міської ради задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 р. та рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2015 р. у справі № 916/2244/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 14.12.2015 р. було проведено повторний автоматичний розподіл справи № 916/2244/14, за результатами якого вказану справу передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2015 р. справу № 916/2244/14 прийнято до провадження судді господарського ОСОБА_1 та розгляд справи призначено в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.01.2016 р. по справі № 916/2244/14 виключено зі складу третіх осіб Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області у зв'язку з її ліквідацією без правонаступництва та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.02.2016 р. по справі № 916/2244/14 у задоволенні позову Ізмаїльської міської ради відмовлено, при цьому з Ізмаїльської міської ради стягнуто на користь Приватного підприємства Спортивно-оздоровчого клубу В«КотигорошкоВ» витрати за проведення експертизи в розмірі 15111,00 грн.

11.03.2016 р. на виконання вказаного рішення суду господарським судом Одеської області було видано наказ про його примусове виконання щодо стягнення з Ізмаїльської міської ради на користь Приватного підприємства Спортивно-оздоровчого клубу В«КотигорошкоВ» витрат за проведення експертизи в розмірі 15111,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2016 р., рішення господарського суду Одеської області від 23.02.2016 р. по справі № 916/2244/14 залишено без змін.

10.10.2016 р. до господарського суду Одеської області надійшла заява Приватного підприємства Спортивно-оздоровчого клубу В«КотигорошкоВ» про зміну порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 23.02.2016 р. по справі № 916/2244/14 щодо стягнення з Ізмаїльської міської ради на користь ПП Спортивно-оздоровчого клубу В«КотигорошкоВ» витрат за проведення експертизи в розмірі 15111,00 грн. Так, заявник в обґрунтування вказаної заяви вказує, що рішенням суду від 23.02.2016 р. у задоволенні позову було відмовлено та стягнуто з Ізмаїльської міської на користь ПП Спортивно-оздоровчого клубу "Котигорошко" витрати за проведення експертизи в розмірі 15111,00 грн. Однак, на стадії виконання вказаного рішення суду в частині стягнення з Ізмаїльської міської ради на користь ПП СОК „КотигорошкоВ» 15111,00 грн. стали відомі обставини, які роблять виконання рішення неможливим. Зокрема, ПП СОК „КотигорошкоВ» звернулось із відповідною заявою (вих..№ 50 від 30.05.2016 р.) до Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі, на яку було отримано лист заступника начальника Управління ДКСУ в Ізмаїльському районі (вих.. № 01-35/790 від 14.06.2016 р.), згідно якого в мережі установ місцевого або державного бюджету на 2016 рік, які обслуговуються в даному Управлінні, Ізмаїльська міська рада (код ЄДРПОУ 26569223) відсутня, відкритих рахунків на дану юридичну особу немає. Після отримання вказаного листа про неможливість виконання рішення суду органом казначейства ПП СОК „КотигорошкоВ» , керуючись ст.ст. 19, 21 Закону України „Про виконавче провадженняВ» звернулось із відповідною заявою до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Проте, 20.07.2016 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 916/2244/14, виданого 11.03.2016 р. господарським судом Одеської області. При цьому постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження мотивована тим, що за ч. 2 ст. 3 Закону України „Про виконавче провадженняВ» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Таким чином, з огляду на вказане заявник зазначає, що виконання пункту 2 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області в частині стягнення з Ізмаїльської міської ради на користь ПП СОК „КотигорошкоВ» 15111,00 грн. є неможливим. Наразі заявник посилається на п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845, за яким боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства. Відтак, заявник вважає, що виконання рішення суду від 23.02.2016 р. у даній справі в частині стягнення судових витрат можливе лише за рахунок місцевого бюджету. За таких обставин, заявник просить суд змінити порядок виконання п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 23.02.2016 р. по справі № 916/2244/14 щодо стягнення з Ізмаїльської міської ради на користь Приватного підприємства Спортивно-оздоровчого клубу В«КотигорошкоВ» витрат за проведення експертизи в розмірі 15111,00 грн. шляхом стягнення вказаних витрат з місцевого бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із заявою про зміну порядку виконання рішення суду) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін.

Як зазначено в абз. 1 п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» (із змін. і доповн.), заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.10.2016 р. у справі № 916/2244/16 вказану заяву Приватного підприємства Спортивно-оздоровчого клубу "Котигорошко" прийнято до провадження судді Петрова В.С. та розгляд заяви призначено в засіданні суду на 20.10.2016 р.

Представник позивача (боржника) у судове засідання не з'явився, проте 20.10.2016 р. до господарського суду електронною поштою надійшов відзив на вказану заяву про зміну порядку виконання рішення суду (а.с.74-75). Зокрема, у відзиві позивач зазначає, що відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які піддягають сплаті за проведення судової експертизи покладаються при відмові в позові на позивача, тобто на Ізмаїльську міську раду. В свою чергу позивач вважає, що покладення стягнення на місцевий бюджет суперечить діючому законодавству. Бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад. Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету. Таким чином, позивач зазначає, що місцевий бюджет не може бути боржником відповідно до діючого законодавства. Крім того, розпорядниками місцевого бюджету є інші органи місцевого самоврядування, які не є боржниками по зазначеному виконавчому провадженню, а тому покладення стягнення грошових коштів на ці органи призведе до порушення їх прав та законних інтересів. За таких обставин, позивач вважає безпідставними посилання ПП СОК „КотигорошкоВ» на ч. 1 ст. 77 ЗУ „Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» , оскільки для покладання відповідальності на осіб, які завдали матеріальну шкоду необхідна сукупність чотирьох умов: наявність шкоди; протиправність дії осіб, які завдали шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою осіб, які завдали шкоди і шкодою; вина в скоєнні шкоди. Відсутність хоча б однієї з умов виключає відповідальність за даними нормами ЦК України. З огляду на вищевикладене, позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви ПП СОК „КотигорошкоВ» про зміну порядку виконання судового рішення у даній справі № 916/2244/14.

Представник заявника у судове засідання не з'явився, однак його неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали заяви, господарський суд зазначає наступне.

Згідно ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України..

В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Наразі суд зазначає, що в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

З огляду на викладене, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 121 ГПК України (в редакції, чинній на день розгляду заяви) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за власною ініціативою, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи, у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", суд, який видав виконавчий документ, може змінити спосіб та порядок виконання рішення, ухвали, постанови у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Як вбачається з вищезазначеної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про зміну способу та порядку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

На необхідність встановлення зазначених обставин також вказано у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. N 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ»

При цьому при вирішенні заяви сторони про встановлення або зміну способу й порядку виконання рішення суду повинно враховуватися те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (ч. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадженняВ» ).

Таким чином, в основу судового акту про зміну способу та порядку виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

В п. 7.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змін. та доповн.) зазначено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно (п. 7.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Наразі слід зазначити, що під способом виконання рішення господарського суду розуміється захід примусового виконання рішення суду, що може бути встановлений і змінений лише судом, виходячи з вимог, заявлених під час судового розгляду, та обставин справи, спрямований на повне та правильне виконання судового рішення для відновлення та захисту порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу стягувача; а під порядком виконання - процедуру виконання встановленого судом способу захисту порушеного або оспорюваного права (законного інтересу), що передбачає строки, черговість, місце, послідовність та інші складові дій боржника та/або третіх осіб щодо виконання рішення суду, а також форму закріплення пов'язаних із такою процедурою прав та обов'язків учасників виконавчого провадження і наслідків їх здійснення.

Між тим у поданій заяві ПП СОК „КотигорошкоВ» просить суд змінити порядок виконання п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 23.02.2016 р. по справі № 916/2244/14 щодо стягнення з Ізмаїльської міської ради на користь Приватного підприємства Спортивно-оздоровчого клубу В«КотигорошкоВ» витрат за проведення експертизи в розмірі 15111,00 грн. шляхом стягнення вказаних витрат з місцевого бюджету . На думку суду, така зміна за своєю суттю фактично є зміною по суті рішення суду, що не допускається приписами чинного законодавства.

Як вказано в п. 7.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змін. та доповн.), змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті .

Більш того, згідно положень Бюджетного кодексу України бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад. Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету. Виходячи з викладеного, місцевий бюджет не може бути боржником відповідно до діючого законодавства, адже не є юридичною особою.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд доходить до висновку про необґрунтованість вимог заявника про зміну порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 23.02.2016 р. у справі № 916/2244/14, у зв'язку з чим вказана заява ПП СОК „КотигорошкоВ» задоволенню не підлягає.

Разом з тим враховуючи наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності заміни порядку виконання рішення господарського суду у даній справі, суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту заяви, неможливість виконання рішення суду у даній справі пов'язано тим, що як органом влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, так і державним виконавцем відмовлено у виконанні рішення суду з посиланням в обох випадків на положення ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV (в редакції закону від 17.05.2016 р., чинній з 12.06.2016 р.), згідно якої рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Водночас згідно положень абзацу 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного Кодексу України (у редакції, чинній на час винесення постанови ВДВС про відкриття виконавчого провадження) безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. У разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Казначейство України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання (підпункт 3 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України).

На виконання ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" N 606-XIV і п. 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 було затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

За змістом абз. 3 п. 2 вказаного Порядку (в редакції від 30 січня 2013 р.) у тексті цього документа термін "боржники" вжито в такому значенні: визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Згідно з п. 3 цього Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 24 Порядку встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник , документи, зазначені у п. 6 цього Порядку.

Разом із тим відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 5 червня 2012 р. N 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Виходячи з викладеного, стягувачам необхідно подавати до органів Казначейства відповідні документи щодо стягнення грошових коштів з боржників, якими державний орган; державні підприємство, установа, організація, рахунки яких відкриті в органах Казначейства та які обслуговуються вказаними органами.

Враховуючи ті обставини, що згідно листа Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі від 14.06.2016 р. за вих. № 01-35/790 в мережі установ місцевого або державного бюджету на 2016 рік, які обслуговуються в даному Управлінні, Ізмаїльська міська рада (код ЄДРПОУ 26569223) відсутня, відкритих рахунків на дану юридичну особу немає, то відповідно у такому випадку дія ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадженняВ» на судове рішення у даній справі не поширюється. Адже відсутність у позивача по справі (боржника за виконавчим документом) відповідного рахунку в органі державної казначейської служби унеможливлює проведення цим органом списання стягнутих за рішенням суду коштів.

В свою чергу рішення суду у даній справі щодо стягнення з Ізмаїльської міської ради на користь ПП СОК В«КотигорошкоВ» витрат за проведення експертизи в розмірі 15111,00 грн. підлягало примусовому виконанню органом державної виконавчої служби в порядку Закону України „Про виконавче провадженняВ» (в редакції, чинній на час винесення постанови ВДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження). Відтак, заявник - ПП СОК „КотигорошкоВ» вправі пред'явити виданий господарським судом Одеської області наказ на виконання рішення суду у даній справі для примусового його виконання до органів державної виконавчої служби (державних виконавців) в порядку Закону України "Про виконавче провадженняВ» 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ, що набрав чинності з 05.10.2016 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. 121, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Приватного підприємства СОК „КотигорошкоВ» про зміну порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 23.02.2016 р. у справі № 916/2244/14 відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний строк з дня її прийняття.

Суддя В.С. Петров