Ухвала

від 28.09.2016 по справі 318/2178/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 318/2178/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Петров В.В.

Провадження № 22-ц/778/2948/16 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.

Суддів: Крилової О.В.

Дзярука М.П.

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Менеджмент» та ОСОБА_4 на рішення Кам'янсько - Дніпровського районного суду Запорізької області від 05 травня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Менеджмент» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 25.07.2011 року між сторонами по справі було укладено договір № 50-ст, за умовами якого позивач зобов'язався надати, а відповідач прийняти та сплатити сільськогосподарське устаткування на суму 303 988 грн. Сторонами був узгоджений графік погашення суми, відповідно до якого ОСОБА_4 повинна була зробити 25 платежів до 10.07.2013 року та повністю розрахуватися за придбане устаткування.

26.07.2011 року відповідач зробила авансовий платіж в розмірі 49 029 грн. та отримала обумовлене договором устаткування. Таким чином, позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання. Однак, ОСОБА_4 порушила графік погашення, і станом на 10.07.2013 року виникла заборгованість в сумі 122 959 грн. Незважаючи на закінчення терміну сплати, відповідач продовжувала вносити внески, які приймались позивачем, оскільки зобов'язувалась вирішити питання погашення заборгованості найближчим часом та повністю розрахуватися з Товариством. Після спливу терміну сплати, відповідач станом на 24.09.2014 року ще внесла 18 000 грн. Таким чином, загальна сума сплати склала 199 029 грн., а залишок за основним зобов'язанням становить 104 959 грн.

Також, згідно п. 4.9 договору у разі порушення терміну і порядку сплати вартості устаткування ОСОБА_4 повинна сплатити підприємству пеню у розмірі 1 % від суми затриманого платежу за кожен день прострочення. Отже, ОСОБА_4 відповідно до умов договору повинна сплатити пеню, але не більш ніж за рік, з урахуванням сплаченого 24.09.2014 року платежу, що з 25.06.2014 року по 25.06.2015 року становить 385 860,35 грн.

Таким чином, станом на 12.08.2015 року загальна сума боргу становила 489 349,35 грн. У добровільному порядку ОСОБА_4 вказану суму заборгованості не сплачує, що стало підставою для звернення до суду.

Крім того, позивачем були понесені витрати, пов'язані з наданням правової допомоги, в розмірі 3 000 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь суму боргу в розмірі 489 349,35 грн., з яких: сума основного зобов'язання - 104 959 грн., пеня - 384 390,35 грн., та судові витрати в загальному розмірі 7 113,39 грн., з яких: сума судового збору - 4 113, 39 грн., витрати на правову допомогу - 3 000 грн.

Рішенням Кам'янсько - Дніпровського районного суду Запорізької області від 05 травня 2016 року позов ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» заборгованість в сумі 104 959 грн. та судовий збір в розмірі 1 049,59 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в яких, кожен окремо, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили: ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» - рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги; ОСОБА_4 - рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Висновок суду про стягнення заборгованості за договором відповідає матеріалам справи та вимогам норм матеріального права, зокрема, встановленим ст. 526 ЦК України загальним умовам виконання зобов'язання та передбаченому ст. 629 ЦК України принципу обов'язковості договору.

Так, за змістом ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.ст. 526, 530, 610, 612 ч. 1 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25.07.2011 року між ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» (компанія) та ОСОБА_4 (клієнт) було укладено договір № 50-СТ, за умовами якого компанія зобов'язується надати, а клієнт зобов'язується прийняти та сплатити за «Пакет агротехнічних послуг» (ПАП), а саме, - сільськогосподарське устаткування - секції теплиці, марка - тунельного типу, 1 710 шт. (а.с. 6-8).

Договірна ціна ПАП становить суму, що еквівалентна 303 988 грн. (п. 4.1 договору).

Клієнт зобов'язаний сплатити компанії договірну ціну ПАП шляхом внесення грошових внесків згідно з розкладом договору, що є невід'ємною його частиною (п. 5.1.1 договору).

Відповідно до розкладу договору № 50-СТ від 25.07.2011 року було узгоджено, що відповідач повинна була здійснити авансовий платіж в сумі 49 029 грн. - до 31.07.2011 року, далі - здійснити ще 24 щомісячних платежів до 10.07.2013 року та повністю розрахуватися за придбане устаткування (а.с. 9).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується накладною № РН-0000179 від 21.11.2011 року (а.с. 10).

26.07.2011 року відповідач зробила авансовий платіж в розмірі 49 029 грн., що підтверджується карткою рахунку № 361 (а.с. 11-12) та отримала обумовлене договором устаткування, що визнавалося сторонами в суді першої інстанції.

Відповідач порушила графік погашення і станом на 10.07.2013 року виникла заборгованість в сумі 122 959 грн., що вбачається з картки рахунку № 361 (а.с. 11-12).

Крім того, 25.08.2011 року між ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» (компанія) та Гуржій Л.О. (клієнт) було укладено договір № 30/11-Т, за умовами якого компанія зобов'язується надати, а клієнт зобов'язується прийняти та сплатити за «Пакет агротехнічних послуг» (ПАП), а саме, сільськогосподарське устаткування - секції теплиці, марка - тонельного типу, 1 710 шт. (а.с. 75-80).

Як зазначає позивач, після спливу терміну сплати, відповідач станом на 24.09.2014 року внесла ще 18 000 грн. Таким чином, загальна сума сплати склала 199 029 грн., а залишок за основним зобов'язанням склав 104 959 грн.

Проте, позивачем помилково було включено до картки рахунку № 361 суму платежу від 24.09.2014 року в розмірі 3 000 грн., який був сплачений за іншим договором № 30/11-Т, що підтверджується копією квитанції від 24.09.2014 року (а.с. 85).

Отже, сума сплати за договором становить 196 029 грн., а залишок за основним зобов'язанням склав 107 959 грн.

Таким чином, з відповідача на користь ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» підлягала стягненню заборгованість за договором № 50-СТ від 25.07.2011 року у розмірі 107 959 грн.

Проте, за вимогами ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Отже, суд першої інстанції підставно стягнув з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» заборгованість за договором № 50-СТ саме у розмірі 104 959 грн., тобто в межах заявлених позивачем вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Крім того, вказану суму заборгованості в розмірі 104 959 грн. у суді першої інстанції визнавала представник відповідача - адвокат Шипілова С.В., про що зазначала у письмових запереченнях (а.с. 52-54).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у сумі 104 959 грн., оскільки відповідач не виконала умови договору та не у повному обсязі сплатила необхідну суму за товар, яка за умовами укладеного між сторонами договору повинна бути сплачена до 10.07.2013 року.

Колегія суддів погоджується і з висновком суду про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 384 390,35 грн.

Так, підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

Відповідно до умов договору (п. 4.9) у разі порушення терміну і порядку сплати вартості (внесення внесків) устаткування (обладнання) клієнт сплачує компанії пеню у розмірі 1 % від суми затриманого платежу за кожен день прострочення затримки (п. 4.9 договору).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Позивач пред'явив вимогу про стягнення пені у межах строку позовної давності за основною вимогою, однак на порушення вимог ст.ст. 57, 58 ЦПК України належний розрахунок пені не надав.

Так, за умовами п. 4.7 укладеного між сторонами договору, «на дату підписання Договору також підписується Розклад Договору з зазначенням сум усіх виплат клієнта протягом дії договору. Після складання Акту введення в експлуатацію устаткуванняпідписується остаточний Розклад договору з додатковим зазначенням календарних дат виплат».

Суду не було надано остаточний Розклад договору з зазначенням конкретних календарних дат виплат, а зазначення у розкладі договору (а.с. 9) терміну здійснення 25 платежів (графа 3 розкладу) - до певного числа, позбавляє можливості перевірити правильність наданого позивачем розрахунку пені, оскільки строк внесення щомісячних платежів за договором конкретною календарною датою згідно наданого розкладу договору не визначений.

Отже, доводи апеляційної скарги ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» щодо безпідставної відмови у стягненні пені спростовані під час апеляційного розгляду справи з вищенаведених мотивів.

Посилання в апеляційній скарзі ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» на помилковий висновок суду про те, що платіж в розмірі 3 000 грн. від 24.09.2014 року був сплачений за договором № 30/11-Т від 25.08.2011 року, а не за договором № 50-СТ від 25.07.2011 року належними доказами не підтверджено, натомість, як видно з наданої представником відповідача копії квитанції від 24.09.2014 року, зазначений платіж був здійснений саме за договором № 30/11-Т від 25.08.2011 року (а.с. 85).

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» про безпідставну відмову у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 3 000 грн. спростовані під час апеляційного розгляду справи.

Так, як зазначалося вище, представник ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» у позові просив суд стягнути з ОСОБА_4 3 000 грн. як витрати, пов'язані з наданням правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

У абз. 3 пункту 47 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід врахувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

В матеріалах справи відсутні докази того, що представник Товариства є адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, не надано представником таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_4 в частині того, що в дійсності укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу, а не поставки, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення норм матеріального закону.

Зазначення в апеляційній скарзі ОСОБА_4 про те, що суд першої інстанції у рішенні посилався на необов'язковість досудового врегулювання спору, що виник між сторонами, не відповідають дійсності, зазначено посилання в оскаржуваному рішенні не має.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_4 на те, що відсутність Акта виконаної поставки (прийому-передачі) свідчить про не отримання нею товару, правильність висновків суду не спростовує, оскільки при розгляді справи в суду першої інстанції представником відповідача визнавалася вказана обставина. А згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Інші доводи апеляційних скарг висновків суду також не спростовують, оскільки базуються на викладі фабули справи та є повторенням обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, а відповідач - заперечення проти позову, оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Решта доказів та обставин, на які посилаються ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» та ОСОБА_4 в апеляційних скаргах, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Крім того, у разі відмови ТОВ «Агро Капітал Менеджмент» та ОСОБА_4 у задоволенні їх апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, вони не мають права на компенсацію судових витрат у вигляді судового збору, понесених ними при подачі апеляційних скарг до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Менеджмент» та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Кам'янсько - Дніпровського районного суду Запорізької області від 05 травня 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: