Постанова

від 01.08.2018 по справі 318/2178/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 318/2178/15-ц

провадження № 61-3228св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Капітал Менеджмент ,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кам 'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 05 травня 2016 року у складі судді Петрова В. В. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Крилової О. В., Дзярука М. П.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Капітал Менеджмент (далі - ТОВ Агро Капітал Менеджмент ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 25 липня 2011 року між ТОВ Агро Капітал Менеджмент та ОСОБА_2 укладено договір № 50-СТ, за умовами якого товариство надало ОСОБА_2 пакет агротехнічних послуг - секції тепличні, за які відповідач була зобов'язана сплатити 303 988 грн 00 коп. Авансовий платіж у розмірі 49 029 грн 00 коп. ОСОБА_2 зобов'язалась сплатити не пізніше п'яти робочих днів з дати підписання договору. Умовами цього договору погоджено, що у разі несплати авансового платежу договір втрачає свою силу.

Сторони договору № 50-СТ погодили також графік погашення суми, згідно з яким ОСОБА_2 зобов'язувалася здійснити 25 платежів до 10 липня 2013 року та повністю розрахуватися за устаткування.

26 липня 2011 року ОСОБА_2 внесла авансовий платіж у розмірі 49 029 грн 00 коп. та отримала пакет агротехнічних послуг.

Однак відповідач порушила умови договору № 50-СТ та вчасно не вносила щомісячні платежі, у зв'язку із чим станом на 10 липня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 122 959 грн.

Незважаючи на закінчення терміну сплати щомісячних платежів за договором № 50-СТ, відповідач продовжувала вносити внески, а позивач їх отримував.

Станом на 24 вересня 2014 року ОСОБА_2 сплатила за наданий пакет агротехнічних послуг ще 18 000 грн 00 коп., а тому загальна сума сплати становила 199 029 грн, залишок за основним зобов'язанням склав 104 959 грн.

Пунктом 4.9 договору № 50-СТ передбачено, що у разі порушення терміну і порядку оплати вартості (внесення внесків) устаткування (обладнання) ОСОБА_2 сплачує товариству пеню у розмірі 1 % від суми затриманого платежу за кожен день прострочення.

З урахуванням пункту 4.9 договору та річного строку позовної давності щодо пені, відповідач зобов'язана сплатити ТОВ Агро Капітал Менеджмент за період з 25 червня 2014 року по 25червня 2015 року 385 860 грн 35 коп.

Крім того, позивачем понесені витрати, пов'язані з наданням правової допомоги, у розмірі 3 000 грн.

На підставі викладеного, ТОВ Агро Капітал Менеджмент просило суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 489 349 грн 35 коп., з яких: основне зобов'язання у розмірі 104 959 грн 00 коп., пеня - 384 390 грн 35 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн.

У жовтні 2015 року ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_4, подала до суду заперечення, у яких зазначала, що позовні вимоги визнає у частині основного зобов'язання у розмірі 104 959 грн 00 коп. та заперечує наявність підстав для стягнення з неї пені і витрат на правову допомогу. Пеня як вид цивільно-правової відповідальності не передбачена умовами договору, укладеного між сторонами, а тому відсутні підстави для її стягнення. Крім того, позовна заява ТОВ Агро Капітал Менеджмент підписана його представником - АлексеєнкоВ. П., а тому відшкодування витрат на правову допомогу чинним законодавством України у такому випадку не передбачено.

Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 05 травня 2016 року у складі судді Петрова В. В. позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ Агро Капітал Менеджмент заборгованість у розмірі 104 959 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 049 грн 59 коп.

У іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за основним зобов'язанням у розмірі 104 959 грн 00 коп. Позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 пені не підлягають задоволенню, оскільки позивач, звертаючись до суду з такими позовними вимогами, пропустив річний строк позовної давності. Позивач помилково зарахував платіж у розмірі 361 грн 00 коп., внесений 24 вересня 2014 року, у рахунок погашення заборгованості за договором від 25 липня 2011 року № 50-СТ, не звернувши увагу на те, що цей платіж було здійснено для виконання умов іншого договору за № 30/11-Т. Вирішуючи вимоги позивача про відшкодування судових витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що такі вимоги є необґрунтованими, а тому стягнув з відповідача лише сплачений судовий збір.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28 вересня 2016 року рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 05 травня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, на підставі яких з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів ухвалено законне та обґрунтоване рішення. Позивач пред'явив вимогу про стягнення пені у межах строку позовної давності, однак не надав суду належного її розрахунку. Так, умовами договору від 25 липня 2011 року № 50-СТ передбачено, що на дату підписання цього договору сторонами погоджується розклад договору із зазначенням сум усіх виплат клієнта протягом дії договору. Після складання акта введення устаткування в експлуатацію підписується остаточний розклад договору з додатковим зазначенням календарних дат виплат. Суду не надано остаточного розкладу договору із конкретними календарними датами виплат, а зазначення у розкладі договору терміну здійснення 25 платежів - до певного числа, позбавляє можливості перевірити правильність наданого позивачем розрахунку пені, оскільки строк внесення щомісячних платежів за договором конкретною датою згідно з наданим розкладом договору не визначений. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні на користь товариства 3 000 грн 00 коп. на відшкодування витрат на правову допомогу, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про те, що представником позивача не надано доказів того, що він є адвокатом або фахівцем у галузі права.

ОСОБА_2 у касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за договором № 50-СТ звернулась юридична особа, створена у 2013 році, в той час як договір, з якого випливають спірні правовідносини, укладено 25 липня 2011 року. Позивачем не надано суду належних доказів того, що відбулось правонаступництво або переуступка права вимоги. Суд не взяв до уваги відсутність обов'язкових документів, а саме: акта введення в експлуатацію устаткування та остаточний розклад договору з додатковим зазначенням календарних дат виплати, обов'язковість яких передбачена пунктом 4.7 договору № 50-СТ.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 липня 2011 року між ТОВ Агро Капітал Менеджмент та ОСОБА_2 укладено договір № 50-СТ, за умовами якого товариство надало ОСОБА_2 пакет агротехнічних послуг - секції тепличні, за які відповідач зобов'язана була сплатити 303 988 грн 00 коп. Авансовий платіж у розмірі 49 029 грн 00 коп. ОСОБА_2 зобов'язалась сплатити не пізніше п'яти робочих днів з дати підписання договору. Умовами цього договору погоджено, що у разі несплати авансового платежу договір втрачає свою силу (а.с. 6-8).

Відповідно до пункту 4.7 цього договору на дату підписання договору також підписується розклад договору із зазначенням сум усіх виплат клієнта протягом дії договору. Після складання введення в експлуатацію устаткування підписується остаточний розклад договору з додатковим зазначенням календарних дат.

Згідно із розкладом договору № 50-СТ, погодженим сторонами 25 липня 2011 року, ОСОБА_2 мала внести авансовий платіж у розмірі 49 029 грн 00 коп. до 31 липня 2011 року, та до 10-го числа кожного місяця - щомісячні платежі, яких у сукупності 25. Останній платіж мав бути внесений відповідачем до 10 липня 2013 року (а.с.9).

Пунктом 4.9 договору № 50-СТ передбачено, що у разі порушення терміну і порядку сплати вартості (внесення внесків) устаткування (обладнання) ОСОБА_2 сплачує товариству пеню у розмірі 1 % від суми затриманого платежу за кожен день прострочення.

Судами встановлено, що 26 липня 2011 року ОСОБА_2 внесла авансовий платіж у розмірі 49 029 грн 00 коп. та отримала пакет агротехнічних послуг.

Проте відповідач порушила умови договору № 50-СТ та вчасно не вносила щомісячні платежі, у зв'язку із чим станом на 10 липня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 122 959 грн 00 коп.

Незважаючи на закінчення терміну сплати щомісячних платежів за договором № 50-СТ, відповідач продовжувала сплачувати платежі за цим договором, які позивач приймав, оскільки вона зобов'язувалась погасити всю суму заборгованості найближчим часом.

Станом на 24 вересня 2014 року сума сплачена відповідачем за наданий їй пакет агротехнічних послуг складала 199 029 грн 00 коп., а тому залишок за основним зобов'язанням становив 104 959 грн 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту третього статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.9 договору від 25 липня 2011 року № 50-СТ у разі порушення терміну і порядку сплати вартості (внесення внесків) устаткування (обладнання) клієнт сплачує компанії пеню у розмірі одного відсотка від суми затриманого платежу за кожний день прострочення затримки.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ Агро Капітал Менеджмент зазначало, що у зв'язку із неналежним виконанням умов договору відповідач зобов'язана, з урахуванням пункту 4.9 договору, сплатити позивачу пеню за період з 25 червня 2014 року по 25 червня 2015 року у розмірі 385 860 грн 35 коп.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору щодо стягнення пені, суд правильно виходив із того, що вона підлягає стягненню з відповідача з урахуванням строку позовної давності, який відповідно до статті 258 ЦК України становить дванадцять місяців, що передують зверненню кредитора до суду з позовом.

Врахувавши, що пеня, яку просить стягнути позивач, нарахована за період з 25 червня 2014 року по 25 червня 2015 року, до суду із цим позовом товариство звернулось 13 серпня 2015 року, розрахунок заборгованості по пені, який має відповідати вимогам статтей 57, 58 ЦПК України 2004 року і містити відомості про конкретні календарні дати виплат відсутній, апеляційний суд правомірно погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у позові в цій частині.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу, суди правильно виходили із того, що при їх стягненні слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору. Разом із тим позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог не надав таких доказів, а тому правові підстав для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо неналежного позивача у справі та укладення нею договору з іншою юридичною особою спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так, договір № 50?СТ укладений 25 липня 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агро Капітал Менеджмент , яке 05 березня 2009 року зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про перебування цієї юридичної особи у процесі припинення відсутні, що підтверджується випискою з цього реєстру (а. с.13, 64). Інших доказів, які б вказували на те, що позивач у справі не є тією юридичною особою, із якою відповідач укладала договір поставки, вона не надала.

Згідно із статтею 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права зводяться до переоцінки досліджених судами першої та апеляційної інстанцій доказів, висновків судів не спростовують, є безпідставними та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 05 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельнков

Ю.В. Черняк