Постанова

від 20.10.2016 по справі 820/3534/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 жовтня 2016 р. Справа № 820/3534/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківський метрополітен" до Державної фінансової інспекції в Харківській області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківський метрополітен", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати п. 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Харківській області від 13.05.2016 року №20-06-25-14/3405 про розгляд питання притягнення працівників КП "Харківський метрополітен", винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності.

Позивач обґрунтовував свій позов тим, що пункт 2 вимоги №20-06-25-14/3405 від 13.05.2016 року є неправомірним та прийнятим з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень зазначив, що оскаржуваний в даній справі пункт 1 вимоги є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що фахівцями Державної фінансової інспекції в Харківській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Харківський метрополітен" за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р., за результатами якої складено акт ревізії від 04.04.2016 року № 0612/2(а.с.78-241).

Слід вказати, що КП "Харківський метрополітен" було надано заперечення на акт ревізії листом від 13.04.2016 року(а.с.12-17), висновки на які направлені листом від 10.05.2016 р. №20-06-25-14/3301.

З метою повного усунення виявлених порушень Державною фінансовою інспекцією в Харківській області 13.05.2016 року прийнято вимогу №20-06-25-14/3405(а.с.8-11).

Суд зазначає, що Державна фінансова інспекція в Харківській області у пункті 1 вимоги пропонує усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку та в пункті 2 - розглянути питання про притягнення працівників підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності.

Представником позивача під час судового розгляду справи було надано пояснення та зазначено, що пункт 2 спірної вимоги не спрямований на корегування роботи позивача та приведення її у відповідність з вимогами законодавства, у зв'язку з чим зазначений пункт вимоги є протиправним, оскільки на працівників позивача не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка допущена іншою особою.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII та Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. №550.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Статтею 1 цього Закону встановлено, що орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, зокрема, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Згідно пунктів 1, 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до п. 46 Порядку №550 якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Аналізуючи положення наведених норм законодавства, суд доходить висновку, що письмова вимога органу державного фінансового контролю за своєю правовою суттю є рішенням суб'єкта владних повноважень, породжує для зобов'язаної особи правові наслідки у вигляді необхідності вчинення певних дій.

Представником відповідача у наданих під час судового розгляду справи усних та письмових пояснень було вказано, що вказаним пунктом спірної вимоги Державною фінансовою інспекцією було зобов'язано Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" розглянути питання про притягнення винних працівників у встановлених порушеннях, тобто вирішити винні вказані в акті перевірки працівники у порушеннях законодавства чи не винні, а за наслідками такого розгляду повідомити відповідача про прийняте рішення.

Суд зазначає, що матеріали справи містять протокол наради щодо розгляду питання про притягнення працівників КП "Харківський метрополітен" до відповідальності, з огляду якого судом встановлено за результатами наради вирішено, що оскільки у вимозі ДФІ у Харківській області не забезпечено дотримання закону, оскільки владні приписи власного письмового рішення виклав не чітко, не зрозуміло, що створює ймовірність їх неоднозначного і множинного тлумачення, а отже є необхідним оскарження даної вимоги до суду.

Слід зазначити, що огляду на приписи ст. 8 Конституції України, вимога відповідача має, по-перше, містити чітке викладення суті владного припису, котре унеможливлює неоднозначне розуміння як змісту, так і порядку виконання висунутої органом управління вимоги, по-друге, допускати реальну можливість виконання владного припису.

Отже, при виданні спірної вимоги в оскарженій КП "Харківський метрополітен" частині суб'єкт владних повноважень не забезпечив дотримання закону, оскільки владні приписи власного письмового рішення виклав не чітко, не зрозуміло, що створює ймовірність їх неоднозначного і множинного тлумачення та спричиняє неможливість їх виконання.

Державна фінансова інспекція в Харківській області у пункті 1 спірної вимоги пропонує усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку та в пункті 2 - розглянути питання про притягнення працівників підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності.

В акті ревізії та у описовій частині вимоги вказано, що порушення виникли внаслідок порушення підрядними організаціями.

В той самий час в акті вказано, що дані порушення виникли внаслідок недостатнього контролю з боку працівників метрополітену, які згідно п. 2 вимоги повинні бути притягнуті до відповідальності.

Таким чином, інспекція чітко не зазначила у вимозі, які саме порушення законодавства необхідно усунути, не з'ясувала та не встановила, який саме вид відповідальності слід застосувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П ОС Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківський метрополітен" до Державної фінансової інспекції в Харківській області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги - задовольнити.

Скасувати п. 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Харківській області від 13.05.2016 року №20-06-25-14/3405 про розгляд питання притягнення працівників КП "Харківський метрополітен", винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності.

Стягнути на користь Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (код ЄДРПОУ -04805918) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фінансової інспекції в Харківській області (код ЄДРПОУ - 21266914).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 24 жовтня 2016 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.