Постанова

від 12.10.2016 по справі 822/1769/16

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/1769/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року м. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіЛабань Г.В. при секретаріВересняк А.А. за участі:позивача, представника позивача, представників відповідачів, представника третьої особирозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області третя особа на стороні відповідача, без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області щодо відмови, вчиненої листом №24/11-3542 від 17.06.2016 року, у задоволенні грошової вимоги про виплату ненарахованої протягом 27 місяців, з вересня 2006 року по листопад 2008 року, і невиплаченої частини грошового забезпечення, та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належної мені частини грошового забезпечення;

- визнати протиправними дії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області, правонаступником якого є управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області, щодо ненарахування та невиплати належної йому частини грошового забезпечення у період з вересня 2006 року по листопад 2008 року у сумі 34591,09 грн.;

- стягнути з управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області на його користь ненараховану і невиплачену частину належного мені грошового забезпечення за 16 місяців, з вересня 2006 року по грудень 2007 року, - у сумі 19059,42 грн., за 11 місяців 2008 рік - у сумі 15531,67 грн., усього - на загальну суму 34591,09 грн. (тридцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто одна грн.. 09 коп.) з відрахуванням установлених законом обов`язкових платежів, та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належної мені частини грошового забезпечення;

- стягнути витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідно до наказу управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області від 27.11.2008 р. № 57 о/с він був звільнений з 01.12.2008 року зі служби у відставку з посади заступника начальника Хмельницького територіального контрольно-ревізійного відділу Державного департаменту України з питань виконання покарань, призначено та отримує довічну пенсію згідно Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Після звільнення на пенсію ОСОБА_1 продовжує працювати в Управлінні Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області на посаді державного службовця.

В червні 2016 року він звернувся до керівництва Управляння із заявою про виплату частини ненарахованого у 2006, 2007 та 2008 роках і невиплаченого при звільненні на пенсію у цьому ж 2008 році належного грошового забезпечення, а також компенсації за порушення термінів його виплати.

Листом від 24.05.2016 №4659/В/22-09-05-047 відповідач відмовив позивачу через відсутністю бюджетних асигнувань для задоволення його вимоги, а також наявністю у відповідача доказів, а саме підпису, про згоду позивача із проведеним з ним розрахунком при звільненні. По суті грошової вимоги, викладеної у заяві, відповідачем вирішено не було.

В липні 2016 року не погоджуючись із рішенням відповідача ОСОБА_1 оскаржив відмову до центрального органу Державної кримінально-виконавчої служби України, у підпорядкуванні якого перебуває Управління, - Державної пенітенціарної служби України. Просив зобов`язати Управління виплатити йому ненараховане та невиплачене грошове утримання з вересня 2006 року по листопад 2008 року у сумі 33899,25 грн. та компенсації за несвоєчасно виплачене грошове забезпечення у сумі 64218,44 грн. із урахуванням утриманнях обов`язкових платежів.

Згідно відповіді від 05.08.2016 р. №4/3-5946-16/11-4013 Державна пенітенціарна служба України залишила в силі відмову Управляння щодо задоволення грошової вимоги з посиланням на інформацію цього Управління про виплату грошового забезпечення на день звільнення ОСОБА_1 у повному обсязі.

На думку позивача, зазначена бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки суперечить вимогам трудового законодавства.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки в період проходження служби позивач отримував грошове забезпечення, яке складалось з посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років, додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до підпункту "а" пункту З Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" №926/96 від 04.10.1996 року керівникам у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів надано право установлювати щомісячну доплату особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі у розмірі від 25% до 50% суми пенсії, яка могла бути їм нарахована. Керівником управління позивачу було встановлено щомісячну доплату у розмірі 50%. Дані бухгалтерського обліку, зокрема, інформація головної книги управління, свідчать, що видатки на оплату праці проводились виключно у межах виділених асигнувань. Тому надбавка за право на пенсію виплачувалась за рішенням керівника на підставі наказу та в межах виділених асигнувань на оплату праці. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до наказу управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області від 27.11.2008 р. № 57 о/с ОСОБА_1 звільнений з 01.12.2008 року зі служби у відставку з посади заступника начальника Хмельницького територіального контрольно-ревізійного відділу Державного департаменту України з питань виконання покарань, призначено та отримує довічну пенсію згідно Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Після звільнення на пенсію ОСОБА_1 продовжує працювати в Управлінні Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області на посаді державного службовця.

В червні 2016 року він звернувся до керівництва Управляння із заявою про виплату частини ненарахованого у 2006, 2007 та 2008 роках і невиплаченого при звільненні на пенсію у цьому ж 2008 році належного грошового забезпечення, а також компенсації за порушення термінів його виплати.

Листом від 24.05.2016 №4659/В/22-09-05-047 відповідач відмовив позивачу через відсутністю бюджетних асигнувань для задоволення його вимоги, а також наявністю у відповідача доказів, а саме підпису, про згоду позивача із проведеним з ним розрахунком при звільненні. По суті грошової вимоги, викладеної у заяві, відповідачем питання вирішено не було.

В липні 2016 року не погоджуючись із рішенням відповідача ОСОБА_1 оскаржив відмову до центрального органу Державної кримінально-виконавчої служби України, у підпорядкуванні якого перебуває Управління, - Державної пенітенціарної служби України. Просив зобов`язати Управління виплатити йому ненараховане та невиплачене грошове утримання з вересня 2006 року по листопад 2008 року у сумі 33899,25 грн. та компенсації за несвоєчасно виплачене грошове забезпечення у сумі 64218,44 грн. із урахуванням утриманнях обов`язкових платежів.

Згідно відповіді від 05.08.2016 р. №4/3-5946-16/11-4013 Державна пенітенціарна служба України залишила в силі відмову Управляння щодо задоволення грошової вимоги з посиланням на інформацію цього Управління про виплату грошового забезпечення на день звільнення ОСОБА_1 у повному обсязі.

Досліджуючи правомірність дій відповідача, суд виходив з наступного.

Як встановлено судом, порядок та умови грошового забезпечення персоналу служби виконання покарань (на момент вчинення спірних правовідносин) встановлювалися Указом Президента України від 04.10.1996р. №926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ", іншими Указами Президента України.

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 18.10.2004 р. №203, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2004 р. за №1411/10010, затверджено "Інструкцію про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи".

Згідно п.1.2 Інструкції грошове забезпечення складалося з окладів грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення. До окладів грошового забезпечення належали посадові оклади та оклади за спеціальним званням. Додаткові види грошового забезпечення включали надбавки, доплати, премії, одноразові й щомісячні винагороди, матеріальну допомогу та грошову допомогу при звільненні. Поряд з окладами грошового забезпечення в обов`язковому порядку виплачувалася надбавки за вислугу років до окладів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років), щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавок за вислугу років) ( щомісячна 100-відсоткова надбавка), а також грошова допомога при звільненні.

Пунктом 8.1 Інструкції №203 визначено, що щомісячна доплата від суми пенсій, які б могли бути нараховані особам рядового і начальницького складу, які мають право на пенсію за вислугу років згідно з чинним законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі, встановлювалася за рішенням керівника органу або установи в розмірі від 25 до 50% суми пенсій, які б могли бути їм нараховані.

Відповідно ст. 43 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.

Згідно п.п. 8.1.3. п.8.1 Інструкції №203 доплати за право на пенсію особам рядового і начальницького складу перераховуються за станом на 1 січня, а також з підвищенням грошового забезпечення (у разі зміни посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років), при зміні вислуги років для нарахування пенсії або запровадження нових видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсії.

У 2006 та 2007 роках було призупинено дію ст. 43 Закону №2262-ХІІ в частині порядку обчислення пенсій.

Статтею 40 Закону України від 20.12.2005 р. № 3235-ІУ "Про Державний бюджет на 2006 рік" та статтею 37 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-У "Про Державний бюджет на 2007 рік" встановлено, що при звільненні у 2006-2007 роках для обчислення пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницький області від 29.11.2005 р. № 96 о/с ОСОБА_1 було встановлено доплату за право на пенсію у розмірі 50% суми пенсій, яка б могла бути йому нарахована.

Протягом січня-серпня 2006 року доплата за право на пенсію нараховувалася і виплачувалася позивачу у складі грошового забезпечення.

Згідно ч.2 ст. 40 Закону № 3235-ІУ та ч.2 ст. 37 Закону № 489-У доплата за право на пенсію при обчисленні пенсій у розрахунок грошового забезпечення не включалася.

Однак, розмір доплати за право на пенсію враховувався при розрахунку премії та надбавки за безперервну службу.

Згідно п.9.3. Інструкції №203 премія нараховується на всі види грошового забезпечення, крім матеріальної допомоги та надбавки за безперервну службу, а за змістом пп.7.10.4. цієї Інструкції до грошового забезпечення, з якого обчислюється надбавка за безперервну службу включаються усі основні та додаткові його види.

У межах розрахункового періоду розмір щомісячної премії, з огляду на особливості її призначення, мав змінний характер. Такий характер нарахування премії обумовлював змінний характер розміру щомісячного грошового забезпечення у межах розрахункового періоду, а це обумовлювало коливання щомісячного розміру пенсії яка б могла бути нарахована, з розміру якої у свою чергу встановлювалася доплата за право на пенсію.

Суд не погоджується з твердженням відповідача щодо порядку обчислення доплати за право на пенсію із врахуванням відносного (відсоткового) розміру додаткових видів грошового забезпечення за розрахунковий період, оскільки не було враховано зміну абсолютних розмірів цих видів грошового забезпечення за цей період. У той же час, перерахунок доплати за право на пенсію з обчисленням абсолютного розміру 1/24 частини сумарного грошового забезпечення за останні 2 роки служби підряд, в повному обсязі охоплював розміри нарахованих у розрахунковий період додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до постанов КМУ від 7 листопада 2007 року №1294 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" в 2008 році змінено порядок та умови нарахування грошового забезпечення.

Відповідно п.8 Постанови №1294 у разі зменшення у зв`язку з прийняттям цієї постанови розміру грошового забезпечення (без премії) в окремих військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу на період їх служби на займаній посаді та у військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, яким передбачено збереження умов грошового забезпечення за попередньою посадою, установлюється щомісячна доплата, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення (без премії), встановленим до набрання чинності цією постановою, і грошовим забезпеченням, установленим за новими умовами.

Відтак, з урахуванням того, що обчислене в січні 2008 р. за новими нормами грошове забезпечення ОСОБА_1 зменшилося у порівнянні із груднем 2007 р., до його грошового забезпечення було встановлено щомісячну доплату.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував той факт, що згідно розрахункових рахунків по нарахуванню грошового забезпечення позивача за 2006 - 2007 роки розмір доплати за право на пенсію (пенсійна доплата) станом на дати настання права на перерахунок її розміру становила відповідно станом на 01.09.2006 р. - 793,18 грн.., на 01.01.2007 р. - 987,02 грн., на 01.06.2007 р.- 1092,54 грн.

Після перерахунку за нормами законодавства розміри доплати за право на пенсію становили відповідно 01.09.2006р. - 1282,02 грн.., на 01.01.2007р. - 1464,05 грн., на 01.06.2007р. - 1732,11 грн.

Згідно отриманих від відповідача перерахунків пенсійної доплати з врахуванням збільшених сум доплати за право на пенсію донарахуванню підлягало - грошове забезпечення за 2006 рік у сумі - 3649, 04 грн., грошове забезпечення за п`ять місяців (січень-травень) 2007 року у сумі - 5644,14 грн., грошове забезпечення червень-грудень 2007 року у сумі - 9765,34 грн. Загальна сума ненарахованої частини грошового забезпечення за 16 місяців 2006-2007 років становить 19059,42 грн. Після перерахунку розмір надбавки було збільшено від 835,59 грн. до 2361,36 грн. Ненарахована частина грошового забезпечення за 11 місяців 2008 року згідно розрахункових даних перерахунку грошового забезпечення у 2008 році становить 15531,67 грн. (а.с. 71-82)

До того ж не заперечувалась, що донарахування грошового забезпечення мало місце, та не включено в відомість про оплату праці, а тому не було виплачено.

Суд дійшов до висновку, що дії відповідача щодо ненарахування належного ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення у період з вересня 2006 року по листопад 2008 року у сумі 34591,09 грн., яке не виплачено з дня його звільнення із служби з 01.12.2008р. по теперішній час є протиправними.

Разом з тим, щодо здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, суд враховує наступне.

За статтею 34 Закону України Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати № 2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону України № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Статтею 3 Закону України № 2050-ІІІ передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-ІІІ).

Згідно статті 7 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З наведених вище норм вбачається, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати нараховується у звязку з порушенням строків її виплати, тобто вже нарахованої суми заробітної плати, але не виплаченої в строки, передбачені чинним законодавством. Оскільки, позивачем заявлена вимога про нарахування компенсації щодо оспорюваних суми (індексації заробітної плати), яка позивачеві нарахована не була, то і позовні вимоги про нарахування та виплату компенсації є передчасними. Окрім того, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Віддтак позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

У позовній заяві позивач також просить стягнути на його судові витрати зі сплати витрат на правову допомогу в сумі 6050 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу в розмірі 6050 грн. позивачем надано до суду витяг з договору про надання правової допомоги від 09.09.2016 року, укладений між позивачем та адвокатом Злотенко С.О. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.09.2012 року №136), розрахунок - фактура №1 витраченого часу для надання правової допомоги позивачу та квитанції від 26.09.2016 р., 27.09.2016 р., 28.09.2016 р.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 90 КАС України витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Отже, судові витрати, в тому числі на правову допомогу, повинні бути процесуально пов`язані з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом, і за надання правової допомоги за визначених Законом обставин: участі у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Системний аналіз статей КАС України дозволяє прийти до висновку про те, що поняття вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням охоплює такі окремі процесуальні дії за участі суду та сторін у справі, які неможливо вчинити в межах судового засідання, однак які підлягають обов`язковій фіксації в процесуальному порядку відповідно до вимог КАС України шляхом винесення відповідних ухвал, складання протоколів тощо.

Так, згідно з частинами 1, 2 статті 45 КАС України про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового засідання або під час виконання судового доручення секретарем судового засідання складається протокол.

Інша стаття 46 КАС України встановлює форму протоколу про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового засідання та передбачає зазначення в ньому опису ходу проведення окремої процесуальної дії, у тому числі відомості про заявлені клопотання та ухвали суду; основний зміст пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, усні роз`яснення експертами своїх висновків і відповідей на поставлені їм додаткові питання; консультації спеціалістів.

Зважаючи на це, про вчинення окремої процесуальної дії поза межами судового засідання завжди складається протокол про вчинення такої процесуальної дії, який фіксує її перебіг за участі складу суду, сторін та інших учасників судового розгляду, які знаходяться на місці вчинення таких дій.

Таким чином, надання правової допомоги адвокатом у вигляді правових консультацій, формування доказової бази, пошук судової практики, написання позовної заяви (клопотань, пояснень), їх подання до суду не можуть вважатись окремими процесуальними діями поза судовим засіданням в розумінні Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Як видно з матеріалів справи, представник позивача брав участь у судових засіданнях 04 жовтня 2016 року та 12 жовтня 2016 року, підтвердженням чого є журнали судових засідань Хмельницького окружного адміністративного суду, що становить три повних години та 45 хвилин участі у судовому засіданні.

З урахуванням вищезазначених норм чинного законодавства та розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" (з 1 травня - 1 450 гривень), розмір компенсації витрат на правову допомогу складає 2062,50 грн. за надання правової допомоги в межах судового розгляду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області щодо відмови, вчиненої листом №24/11-3542 від 17.06.2016 року, у задоволенні ОСОБА_1 грошової вимоги про виплату ненарахованої йому протягом 27 місяців, з вересня 2006 року по листопад 2008 року, і невиплаченої частини грошового забезпечення.

Визнати протиправними дії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області, правонаступником якого є управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області, щодо ненарахування та невиплати належної ОСОБА_1 , частини грошового забезпечення у період з вересня 2006 року по листопад 2008 року у сумі 34591,09 грн. (тридцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто одна грн. 09 коп.).

Стягнути з управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 ненараховану і невиплачену частину належного грошового забезпечення за 16 місяців, з вересня 2006 року по грудень 2007 року, - у сумі 19059,42 грн., за 11 місяців 2008 рік - у сумі 15531,67 грн., усього - на загальну суму 34591,09 грн. (тридцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто одна грн. 09 коп.) з відрахуванням установлених законом обов`язкових платежів.

Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 2062 (дві тисячі шістдесят дві гривні) 50 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 08564759).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 17 жовтня 2016 року

Суддя/підпис/Г.В. Лабань"Згідно з оригіналом" Суддя Г.В. Лабань