Ухвала

від 01.12.2016 по справі 822/1769/16

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1769/16

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

01 грудня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Золотенка Сергія Олександровича,

представника відповідача:Жука Івана Дмитровича,

представника відповідача: Магльони Олесі Василівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2016 року позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними; стягнення з управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області на користь позивача ненарахованої і невиплаченої частини належного йому грошового забезпечення за 16 місяців, з вересня 2006 року по грудень 2007 року, - у сумі 19059,42 грн., за 11 місяців 2008 рік - у сумі 15531,67 грн., усього - на загальну суму 34591,09 грн. (тридцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто одна грн.. 09 коп.) з відрахуванням установлених законом обов`язкових платежів, та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належної позивачу частини грошового забезпечення; стягнення судових витрат.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області щодо відмови, вчиненої листом №24/11-3542 від 17.06.2016 року, у задоволенні ОСОБА_1 грошової вимоги про виплату ненарахованої йому протягом 27 місяців, з вересня 2006 року по листопад 2008 року, і невиплаченої частини грошового забезпечення; визнано протиправними дії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області, правонаступником якого є управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області, щодо ненарахування та невиплати належної ОСОБА_1 , частини грошового забезпечення у період з вересня 2006 року по листопад 2008 року у сумі 34591,09 грн. (тридцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто одна грн. 09 коп.); стягнено з управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 ненараховану і невиплачену частину належного грошового забезпечення за 16 місяців, з вересня 2006 року по грудень 2007 року, - у сумі 19059,42 грн., за 11 місяців 2008 рік - у сумі 15531,67 грн., усього - на загальну суму 34591,09 грн. (тридцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто одна грн. 09 коп.) з відрахуванням установлених законом обов`язкових платежів; присуджено на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 2062 (дві тисячі шістдесят дві гривні) 50 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 08564759). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належної позивачу частини грошового забезпечення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору у цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Отже, колегія суддів переглядає судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги та просили суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції в оспорюваній частині - без змін, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, відповідно до наказу управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області від 27.11.2008 р. № 57 о/с ОСОБА_1 звільнений з 01.12.2008 року зі служби у відставку з посади заступника начальника Хмельницького територіального контрольно-ревізійного відділу Державного департаменту України з питань виконання покарань та отримує довічну пенсію згідно із Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Після звільнення на пенсію ОСОБА_1 продовжує працювати в управлінні Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області, яке є правонаступником управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області, на посаді державного службовця.

В червні 2016 року він звернувся до керівництва Управління із заявою про виплату частини ненарахованого у 2006, 2007 та 2008 роках і невиплаченого при звільненні на пенсію у цьому ж 2008 році належного грошового забезпечення, а також компенсації за порушення термінів його виплати.

Листом від 24.05.2016 №4659/В/22-09-05-047 відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви через відсутність бюджетних асигнувань для задоволення його вимоги, а також наявністю у відповідача доказів, а саме підпису про згоду позивача із проведеним з ним розрахунком при звільненні. По суті грошової вимоги, викладеної у заяві, відповідачем питання вирішено не було.

В липні 2016 року не погоджуючись із рішенням відповідача, ОСОБА_1 оскаржив відмову до центрального органу Державної кримінально-виконавчої служби України, у підпорядкуванні якого перебуває Управління, - Державної пенітенціарної служби України. Просив зобов`язати Управління виплатити йому ненараховане та невиплачене грошове утримання з вересня 2006 року по листопад 2008 року у сумі 33899,25 грн. та компенсації за несвоєчасно виплачене грошове забезпечення у сумі 64218,44 грн. із урахуванням утриманнях обов`язкових платежів.

Згідно з відповіддю від 05.08.2016 р. №4/3-5946-16/11-4013 Державна пенітенціарна служба України залишила в силі відмову Управління щодо задоволення грошової вимоги з посиланням на інформацію цього Управління про виплату грошового забезпечення на день звільнення ОСОБА_1 у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав право на виплату грошового забезпечення у період з вересня 2006 року по листопада 2008 року у відповідному розмірі. Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги про компенсацію частини доходів у випадку порушення строків їх виплати задоволенню не підлягають, оскільки така сума грошового забезпечення ще не нарахована позивачу, а тому ця позовна вимога є передчасною.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про компенсацію позивачу втрати частини грошового забезпечення у випадку порушення встановлених строків його виплати, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

В силу вимог статті 2 цього Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Статтею 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 вищезазначеного Закону).

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Із системного аналізу вищенаведених норм судом апеляційної інстанції встановлено, що дія зазначеного нормативного акту поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Разом з тим, основними умовами для виплати такої компенсації є, по-перше, порушення встановлених строків виплати доходів, по-друге, порушення строків виплати вже нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення).

Таким чином, компенсації підлягають нараховані суми грошового забезпечення, однак не виплачені вчасно у строки, передбачені чинним законодавством.

Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги позивача частково та, окрім іншого, стягнено з управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 ненараховану і невиплачену частину належного грошового забезпечення за 16 місяців, з вересня 2006 року по грудень 2007 року, - у сумі 19059,42 грн., за 11 місяців 2008 рік - у сумі 15531,67 грн., усього - на загальну суму 34591,09 грн. (тридцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто одна грн. 09 коп.) з відрахуванням установлених законом обов`язкових платежів.

Разом з тим, станом на час розгляду справи спірні суми грошового забезпечення ще не були нараховані позивачу, що свідчить про те, що право на компенсацію у розумінні ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" ще не виникло, що унеможливлює його порушення відповідачем.

Отже, право на компенсацію частини втрати грошового забезпечення ще не порушено, внаслідок чого спір про право відсутній, а тому позовна вимога про виплату такої компенсації є передчасною та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку в частині відмови у задоволенні позовних вимог про компенсацію позивачу втрати частини грошового забезпечення у випадку порушення встановлених строків його виплати.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 грудня 2016 року.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Боровицький О. А. Сушко О.О.