Рішення

від 18.10.2016 по справі 902/723/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 жовтня 2016 р.

Справа № 902/723/16

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор" (23631, Вінницька обл., Тульчинський р-н, с. Крищенці, вул. Учительська, 96; адреса для листування: 22870, Вінницька обл., Немирівський р-н, смт. Брацлав, вул. Енгельса, буд. 94)

до :Приватного акціонерного товариства "Ямпільський кар'єр" (24500, Вінницька обл., Ямпільський р-н, м. Ямпіль, вул. Михайла Козачинського (Комінтерна), буд. 4)

про стягнення 136 644,82 грн. за виконані роботи за договором від 05.04.2013р.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Мовчан Г.М.

Представники

позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача : ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор" звернулось до господарського суду Вінницької облаcті з позовом до Приватного акціонерного товариства "Ямпільський кар'єр" про стягнення 136 644,82 грн.

Позовні вимоги мотивовано наступним: 05 квітня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на завершення будівництва. Позивачем свої зобов"язання згідно договору були виконані в повному обсязі. Натомість відповідач повних розрахунків за виконані роботи не здійснив, що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

Ухвалою суду від 23.08.2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/723/16 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 20.09.2016 року.

Ухвалою суду від 20.09.2016 року розгляд справи було відкладено на 11.10.2016 року, з об»єктивних причин.

В судовому засіданні 11.09.2016 року було оголошено перерву до 18.10.2016 року, для надання додаткових доказів по справі.

В судове засідання призначене на 18.10.2016 року з»явились, представники позивача та представник відповідача.

Представники позивача позов підтримали в повному обсязі з підстав вказаних у позові. Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві ( № б/н від 11.10.2016 року), в якому зокрема зазначає, що фактично позивач неналежним чином свої господарські зобов"язання, провівши будівельні роботи не у відповідності до кошторису. Стосовно заявленої пені просить суд застосувати строк позовної давності.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та представнка відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05 квітня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на завершення будівництва.

Згідно договору об»єкт замовлення: Дитячий садок на 30 місць в с. Дорошівка, Ямпільського району, Вінницької області».

Відповідно до умов договору генпідрядник: ПАТ «Ямпільський кар»єр» та субпідрядник: ТОВ «Вектор».

Між сторонами було погоджено, що субпідрядник ТОВ «Вектор» приймає на себе виконання робіт передбачених договором.

Пунктом 2 договору передбачено, що договірна ціна, що дорученна субпідряднику для виконання складає 671346,15 грн. в тому числі ПДВ 20% річних 111891,03 грн.

Умовами договору, а саме п. 3 встановлено термін виконання робіт: початок квітень 2013 року та завершення грудень 2013 року.

Пунктом 5 в договору було передбачено, що у випадку за затримки оплати виконаних робіт згідно довідки по Ф.КБ-З більш ніж на п»ять діб генпідрядника сплачує субпідряднику крім вартості виконаних робіт, пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний прострочений день.

Відповідно до п.5 г - у випадку довготривалої затримки оплати виконаних робіт сплачувати їх вартість з урахуванням індексу інфляції, який склався на період оплати.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору були виконані роботи на загальну вартість 180684,22 грн., що стверджується обопільно підписаними між сторонами довідками про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3) за квітень - серпень 2013 року, актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за квітень-серпень 2013 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Натомість відповідач здійснив частково оплату за виконані роботи, а саме в розмірі 135257,68 грн., що стверджується випискою банку.

З врахуванням часткових проплат заборгованість відповідача становить 45426,54 грн.

Окрім того, заборгованість відповідача підтверджується обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків станом на 25.11.2013 року та станом на 30.11.2015 року.

25.04.2016 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 26 з вимогою сплатити борг, яка останнім отримана та залишена без задоволення.

Непроведення розрахунків спонукало позивача звернутись з позовом до суду разом з нарахованими штрафними санкціями.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 61 ЦК України В«ПідрядВ» .

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок , а кредитор - прийняти виконання особисто , якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 45426,54 грн. підтверджуються наявними у справі доказами, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, як обґрунтований та правомірний.

Крім того, судом розглянута вимога про стягнення з відповідача 46480,94 грн. пені; 3992,77 грн. 3% річних; 40744,57 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідно до норм чинного законодавства, прийшов до висновку про правильність нарахування, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно пені зазначає наступне: нарахування позивачем пені здійснено після спливу строків позовної давності, наданої позивачу для звернення із позовом про стягнення вказаної пені до суду.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права а інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Відповідно до п. 1 ч. 2 цієї ж статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги клопотання відповідача, викладене у відзиві від 11.10.2016 року щодо застосування позовної давності відносно пені, суд вважає за необхідне застосувати строки позовної давності до вимоги позивача по стягнення пені у зазначеному періоді.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України,суд -

ВИРІШИВ :

Позов задоволено частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Ямпільський кар'єр" (24500, Вінницька обл., Ямпільський р-н, м. Ямпіль, вул. Михайла Козачинського (Комінтерна), буд. 4, код ЄДРПОУ 03567492) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор" (23631, Вінницька обл., Тульчинський р-н, с. Крищенці, вул. Учительська, 96; адреса для листування: 22870, Вінницька обл., Немирівський р-н, смт. Брацлав, вул. Енгельса, буд. 94, код 13323130) 45426,54 грн. заборгованості; 3992,77 грн. 3% річних; 40744,57 грн. інфляційних втрат; 1378,00 грн. витрат на сплату судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної.

Повне рішення складено 24 жовтня 2016 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи