Постанова

від 06.12.2016 по справі 902/723/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р. Справа № 902/723/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ПАТ "Ямпільський кар'єр" на рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.16 р. у справі № 902/723/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор"

до Приватного акціонерного товариства "Ямпільський кар'єр"

про стягнення 136 644,82 грн. за виконані роботи за договором від 05.04.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.10.16 року у справі № 902/723/16 (суддя - Яремчук Ю.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Ямпільський кар'єр", на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор": 45426,54 грн. заборгованості, 3992,77 грн. 3% річних, 40744,57 грн. інфляційних втрат, 1378,00 грн. витрат на сплату судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ПАТ "Ямпільський кар'єр" подав апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати з підстав порушенням норм матеріального права та процесуального права. Зазначає, що має місце ситуація коли фактично використані матеріали не відповідають проектно-кошторисній документації. Вважає, що позивач неналежним чином виконав свої господарські зобов'язання провівши будівельні роботи не у відповідності до кошторису. Звертає увагу, що судом першої інстанції не досліджено кошторис на будівництво та не порівняно даний кошторис із актами виконаних робіт. Просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.16 року у справі № 902/723/16 скасувати та прийняти нове про відмову в позовію

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, проти доводів апелянта заперечив. Зокрема зазначає, що твердження Відповідача про те, що Позивачем були порушені договірні умови при виконанні робіт, не відповідають дійсності, оскільки відповідно до пп. «б» п.6 Договору, при несвоєчасному виконанні робіт і їх неналежній якості Генпідрядник (Відповідач) письмово попереджує про це Субпідрядника (Позивача) і при неприйнятті заходів Субпідрядником у місячний термін розриває Договір. Зазначає, що претензій чи письмових повідомлень з приводу якості виконаних робіт чи з приводу розірвання Договору на адресу Позивача не надходило. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.16 року у справі № 902/723/16 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 квітня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на завершення будівництва.

Згідно договору об'єкт замовлення: Дитячий садок на 30 місць в с. Дорошівка, Ямпільського району, Вінницької областіВ» .

Відповідно до умов договору генпідрядник: ПАТ В«Ямпільський кар'єрВ» та субпідрядник: ТОВ В«ВекторВ» .

Між сторонами було погоджено, що субпідрядник ТОВ В«ВекторВ» приймає на себе виконання робіт передбачених договором.

Пунктом 2 договору передбачено, що договірна ціна, що доручена субпідряднику для виконання складає 671346,15 грн. в тому числі ПДВ 20% річних 111891,03 грн.

Умовами договору, а саме п. 3 встановлено термін виконання робіт: початок квітень 2013 року та завершення грудень 2013 року.

Пунктом 5 в договору було передбачено, що у випадку за затримки оплати виконаних робіт згідно довідки по Ф.КБ-З більш ніж на п'ять діб генпідрядника сплачує субпідряднику крім вартості виконаних робіт, пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний прострочений день.

Відповідно до п.5 г - у випадку довготривалої затримки оплати виконаних робіт сплачувати їх вартість з урахуванням індексу інфляції, який склався на період оплати.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору були виконані роботи на загальну вартість 180684,22 грн., що стверджується обопільно підписаними між сторонами довідками про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3) за квітень - серпень 2013 року, актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за квітень-серпень 2013 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Натомість відповідач здійснив частково оплату за виконані роботи, а саме в розмірі 135257,68 грн., що стверджується випискою банку.

З врахуванням часткових проплат заборгованість відповідача становить 45426,54 грн.

Окрім того, заборгованість відповідача підтверджується підписаним актом звірки взаєморозрахунків станом на 25.11.2013 року та станом на 30.11.2015 року.

25.04.2016 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 26 з вимогою сплатити борг, яка останнім отримана та залишена без задоволення.

Непроведення розрахунків спонукало позивача звернутись з позовом до суду разом з нарахованими штрафними санкціями.

Місцевий господарський суд за результатами розгляду даного спору дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 61 ЦК України В«ПідрядВ» .

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок , а кредитор - прийняти виконання особисто , якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з правомірним та обґрунтованим висновком суду першої інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Вектор" в частині стягнення з ПАТ "Ямпільський кар'єр" 45426,54 грн. заборгованості.

Посилання апелянта на невідповідність проведених робіт складеному кошторису на будівництво об'єкту судом до уваги не приймається, оскільки скаржником жодним чином не доведено вказаної обставини. Зокрема, не подано кошторис та не визначено які роботи йому не відповідають. Також не надано жодних пояснень з приводу того, що акти виконаних робіт підписані без зауважень з огляду на твердження про невідповідність робіт.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказане, доводи апелянта є необгрунтованими, не підтвердженими жодними доказами, а тому вважаються безпідставними.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3992,77 грн. 3% річних; 40744,57 грн. інфляційних втрат то з урахуванням приписів с. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суд, здійснивши перерахунок, підставно постановив про стягнення 3992,77 грн. 3% річних; 40744,57 грн. інфляційних втрат.

Стосовно висновку суду першої інстанції щодо нарахованої пені, колегія суддів зазначає наступне.

Нарахування пені здійснено після спливу строків позовної давності, наданої позивачу для звернення із позовом про стягнення вказаної пені до суду.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права а інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Відповідно до п. 1 ч. 2 цієї ж статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Беручи до уваги клопотання відповідача, викладене у відзиві від 11.10.2016 року щодо застосування позовної давності відносно пені, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку застосувати строки позовної давності до вимоги позивача по стягнення пені у зазначеному періоді та відмовити в цій частині позову.

Твердження апелянта про порушення і неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.16 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Понесені апелянтом судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ "Ямпільський кар'єр" від 02.11.2016 р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.16 року у справі № 902/723/16 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.