Ухвала

від 19.10.2016 по справі 905/2832/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

19.10.2016р. Справа № 905/2832/16

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А.

розглянувши матеріали за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-ДОН», Донецька область, м. Краматорськ

про: забезпечення позову

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Транссервіс», Донецька область, м. Маріуполь

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства «МІГ І С», Донецька область, м. Маріуполь

про: стягнення заборгованості у розмірі 927280,78 грн.

Без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи», м. Київ звернувся з позовом до ОСОБА_1 підприємства «МІГ І С», Донецька область, м. Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 927280,78 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.10.2016р. суд прийняв дану позовну заяву до розгляду та порушив провадження по справі №905/2832/16.

Позивачем разом із позовною заявою подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд прийняти заходи по забезпеченню позову Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи», до ОСОБА_1 підприємства «МІГ І С», шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, накладення арешту на нерухоме майно відповідача, накладення арешту на рухоме майно відповідача ОСОБА_1 підприємства «МІГ І С», з метою недопущення утруднення або неможливості виконання у майбутньому рішення суду.

В обґрунтування викладених в заяві вимог заявник посилається на те, що підставою для звернення з вимогою про вжиття заходів забезпечення позову послужило те, що відповідач ніяким чином не відреагував на вимоги щодо сплати існуючої заборгованості.

Дослідивши обставини в обґрунтування заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно приписів, зазначеної статті підставою для застосування судом заходів забезпечення позову є ситуація, коли невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання позитивного рішення господарського суду, або як попереджувальний засіб завдання значної шкоди заявнику, причому зазначені припущення мають ґрунтуватися на належних та допустимих доказах.

Згідно ст. 67 ГПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За змістом ч.3. п.1. постанови Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» , у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 32 - 34 ГПК України .

За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Нормами ст. 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, серед іншого, письмовими і речовими доказами. Господарський суд, згідно ст. 34 ГПК України , приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, з вищенаведеного випливає, що підставою вжиття заходів із забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення того, що певні дії (бездіяльність) відповідача ускладнить або унеможливить виконання рішення з господарського спору.

Натомість, всупереч вищевикладеному, позивачем не подано жодного належного доказу, який би підтверджував його припущення про ймовірність утруднення виконання чи неможливість подальшого виконання рішення суду, не надано доказів вчинення відповідачем дій по реалізації майна (його відчуження), не надано жодного доказу вірогідності вчинення вказаних дій, не обґрунтовано необхідності накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно відповідача. Окрім того, позивачем не зазначено жодного належного обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, а наведені ним обґрунтування є виключно припущеннями, оскільки не підтвердженні належними доказами, відтак не можуть бути розцінені судом як належні та допустимі докази в контексті ст.ст. 33 , 34 ГПК України для застосування заходів забезпечення позову. А тому, суд не вбачає підстав для задоволення заяви та вжиття заходів до забезпечення позову.

Також слід відмітити, що накладення арешту на усе нерухоме та рухоме майно відповідача може мати наслідком блокування нормальної діяльності відповідача.

Враховуючи те, що позивач не обґрунтував належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надав жодного належного доказу в підтвердження імовірності вчинення відповідачем дій з метою утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про відхилення заяви останнього про вжиття заходів до забезпечення позову в повному обсязі.

Приймаючи до уваги вищенаведене, вимоги про забезпечення позову задоволенню не підлягають, оскільки відсутні достатньо обґрунтовані та документально підтверджені підстави вважати, що невжиття таких заходів зробить неможливим або утрудненим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. В вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Транссервіс», Донецька область, м. Маріуполь про забезпечення позову - відмовити.

2. Ухвала набирає чинності з моменту її винесення і може бути оскаржена до апеляційного суду. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

3. У відповідності до ст. 115 ГПК України , ухвали господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України.

Суддя І.А. Бойко

Вик. помічник судді Буховець С.А.

тел. 050-144-78-99