Рішення

від 17.10.2016 по справі 905/2430/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.10.2016 Справа №905/2430/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Наукове промислово - комерційне об'єднання «ТАТА», м.Запоріжжя, ЄДРПОУ 19264196,

до відповідача, Державного підприємства «Шахта ім. Д.С. Коротченка», м.Селидове Донецької області, ЄДРПОУ 35527931,

про стягнення 81404,09 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Наукове промислово - комерційне об'єднання «ТАТА», м.Запоріжжя, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №2012 від 05.08.2016р. до Державного підприємства «Шахта ім. Д.С. Коротченка», м.Селидове Донецької області, про стягнення 81404,09 грн., у тому числі: 3% річних у розмірі 10385,91 грн. та інфляційних втрат у розмірі 71018,18 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2430/16 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 15.08.2016р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2430/16.

У подальшому розгляд справи відкладався у відповідності до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2002р. по справі №38/51 дотепер, внаслідок чого виникли підстави для донарахування 3%річних, інфляційних витрат у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України за період з 01.02.2013р. по 30.06.2016р. на суму, що стягнута означеним судовим актом.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано у копіях: рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2002р. по справі №38/51, від 12.02.2007р. по справі №12/385, від 13.01.2009р. у справі №23/54, від 09.11.2010р. у справі №29/24, від 19.12.2011р. у справі №7/404, накази господарського суду Донецької області від 25.03.2002р. по справі №38/51, від 23.02.2007р. по справі №12/385, від 26.01.2009р. у справі №23/54, від 26.11.2010р. у справі №29/24, від 30.12.2011р. у справі №7/404, позовна заява №01/07-2 від 01.07.2014р. разом із розрахунком позовних вимог до неї станом на 01.07.2014р., платіжне доручення №6368 від 27.06.2014р., правоустановчі документи підприємства позивача, довіреність на представника.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 22, 27, 32, 44, 49, 54, 61, 64, 65, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 17.10.2016р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі; посилався на п.п.1.2, 1.4, абз.2, 3 п.3.1, п.п.3.2, 4.1, 5.2, 5.4, аб.2.3 п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. та абз.3 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» №01 - 06/928/2012 від 17.07.2012р.

Представник відповідача у судове засідання 17.10.2016р. не з'явився, причин неявки не повідомив, витребувані документи не надав.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об'єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог п.4 ч.3 статті 129 Конституції України та ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначеннямстатей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суд оцінює докази відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх матеріалів в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач визначає позовні вимоги у стягненні 81404,09 грн., у тому числі: 3% річних у розмірі 10385,91 грн. та інфляційних втрат у розмірі 71018,18 грн., що є донарахуванням на підставі ст.625 Цивільного кодексу України на суму 101 454,53 грн., яка стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2002р. по справі №38/51.

Згідно приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Донецької області від ё4.03.2002р. по справі №38/51 стягнуто з поточного рахунку 26009301490015 в АК ПІБ м.Селідове МФО 334312 Державного відкритого акціонерного товариства шахти ім.Д.С.Коротченко - Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Селидіввугілля», м.Селідове ЄДРПОУ 00175254 суму збитків 101 454,53 грн., витрати по сплаті держмита в розмірі 1 014,55 грн., витрати за надання інформаційних послуг в розмірі 69 грн., інші витрати у розмірі 5 072,73грн. на користь Приватного підприємства «ТАТА», м.Запоріжжя, вул.Космічна, 63а, ЗКПО 09313344 поточний рахунок 26006301310167 у Комунарському відділенні ПІБ України у м.Запоріжжя МФО 313344.

Рішеннями господарського суду Донецької області від 19.12.2011р. по справі №7/404 встановлено, що рішеннями господарського суду Донецької області від 14.03.2002р. по справі №38/51, від 09.11.2010р. по справі №29/24 та згідно ухвали господарського суду Донецької області від 27.08.2008р. у справі №38/51 про заміну боржника на його правонаступника, відбулось стягнення з Державного підприємства «Шахта ім. Д.С. Коротченка» на користь Приватного підприємства «Наукове промислово - комерційне об'єднання «ТАТА».

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України прострочення боржником грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

У п.5.3 наведеної постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все виходити з правил ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи зі змісту резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2002р. по справі №38/51, як було зазначено вище, сумою стягнення за ним, на яку за період з 01.02.2013р. по 30.06.2016р. донараховано 3% річних та інфляційних витрат згідно ст.625 Цивільного кодексу України, є сумою збитків.

Разом з цим, грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору (р.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р.

Як встановлено вище, сума, на котру здійснено нарахування 3% річних та інфляційних витрат, у спірному випадку, є збитками позивача, які згідно норм чинного законодавства повинен відшкодувати відповідач, правова природа яких є зовсім іншою, ніж у розумінні ст.509 Цивільного кодексу України.

Отже, за своєю правовою суттю сума 101454,53 грн. не є простроченим грошовим зобов'язанням у розумінні ст.625 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, згадана ст.625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносини не застосовується.

Виходячи з визначеного вище, доводи представника позивача не змінюють зміст заявлених вимог, а відтак не впливають на кваліфікацію спірних правовідносин.

Таким чином, у задоволенні вимог позивача до відповідача про стягнення 3% річних у розмірі 10385,91 грн. та інфляційних втрат у розмірі 71018,18 грн. слід відмовити у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Наукове промислово - комерційне об'єднання «ТАТА», м.Запоріжжя, до Державного підприємства «Шахта ім. Д.С. Коротченка», м.Селидове Донецької області, про стягнення 81404,09 грн., у тому числі: 3% річних у розмірі 10385,91 грн. та інфляційних втрат у розмірі 71018,18 грн. відмовити.

2. В судовому засіданні 17.10.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2016р.

Суддя О.В. Кротінова