Рішення

від 18.10.2016 по справі 909/843/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2016 р. Справа № 909/843/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватного підприємства "Західспецбудтранс-7", вул. Івасюка, 5, м. Косів, Косівський район, Івано-Франківська область, 78600

до відповідача: Косівської районної ради, майдан Незалежності, 11, м. Косів, Косівський район, Івано-Франківська область,78600

про стягнення 120888,00 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №б/н від 17.10.16),

від відповідача: 1. ОСОБА_2 - представник, (довіреність №242/02-36 від 12.10.16),

2. ОСОБА_3 - голова Косівської районної ради (паспорт серія КА

№369550 від 27.03.97).

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Західспецбудтранс-7" звернулося в суд із позовом до Косівської районної ради про стягнення 120888,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням зобов"язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт згідно Акта приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів вх.№14492/16 від 18.10.16, яке судом прийнято та задоволено. Представник позивача зазначив, що сторони спору 18.05.12 погодили Зведений кошторисний розрахунок №609 на капітальний ремонт приміщення сесійної зали Косівської районної ради на суму 215282,00 грн. та 08.10.12 уклали договір підряду №36-003 з виконання робіт по капітальному ремонту приміщення сесійної зали Косівської районної ради на суму 88693 грн. через відсутність бюджетного фінансування у 2012 році на повну суму, визначену у кошторисі. В подальшому за усною домовленістю з керівництвом Косівської районної ради позивач у жовтні 2013 виконав підрядні роботи на суму 120888,00 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позов вх.№14370/16 від 17.10.16 та зазначив, що між сторонами спору не укладався договір на виконання підрядних робіт у 2013 році, а Акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2013 року не може вважатися підтвердженням укладення між Косівською районною радою та приватним підприємством "Західспецбудтранс-7" договору підряду, на підставі якого у районної ради виникли б господарські зобов"язання. Також, вказав на те, що у кошторисі видатків районної ради ні на 2013 рік, ні на сьогоднішній день не передбачалися бюджетні призначення на оплату капітального ремонту приміщення сесійної зали Косівської районної ради, а тому зобов"язання взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та Законом України "Про Державний бюджет України", не вважаються бюджетними зобов"язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представників сторін, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості в сумі 120888,00 грн., що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов"язання в частині оплати вартості виконаних підрядних робіт на підставі Акта приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2013 року.

18.05.12 сторонами даного спору погоджено Зведений кошторисний розрахунок №609 на капітальний ремонт приміщення сесійної зали Косівської районної ради на суму 215282,00 грн.

08.10.12 між позивачем та відповідачем укладено договір підряду №36-003 з виконання робіт по капітальному ремонту приміщення сесійної зали Косівської районної ради (далі-договір).

Підрядник зобов"язався виконати роботи до 31.12.12. Після закінчення виконання робіт підрядник зобов"язаний оформити необхідну документацію, а замовник розрахуватися за фактично виконані та прийняті замовником роботи, згідно договору (п.2.2, 2.3 договору).

Вартість робіт за даним договором (п.3.1) - 88693,00 грн.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін, договір підряду №36-003 від 08.10.12 сторони виконали у повному обсязі, що підтверджується Актом №609-1-02-1-1 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2012 року та відповідачем повністю оплачена сума за виконані роботи.

В підтвердження виконання робіт на суму 120888,00 грн. позивачем надано Акт приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в за жовтень 2013 року №79-02-1-1, Зведений кошторисний розрахунок №609 на капітальний ремонт приміщення сесійної зали Косівської районної ради на суму 215282,00 грн. та відомість ресурсів до Акта виконаних робіт №79-02-1-1. Вказані документи підписані повноважними представниками обох сторін без зауважень та скріплені печатками, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи.

В порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань, виконані позивачем роботи в сумі 120888,00 грн. відповідачем не оплачено .

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього ж Кодексу встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, підписання акта здачі-приймання виконаних робіт свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань (правова позиція, викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2012 № 21/5005/14068/2011).

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст.629 ЦК України, договір є обов'язковий для виконання сторонами.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами згідно підписаного Акта виконаних будівельних робіт є такими, що випливають із договору підряду, тому до них слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України.

В силу ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 1,2 ст. 875 ЦК України).

Згідно ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Акти приймання виконаних будівельних робіт є документами, що підтверджують належну якість робіт, оскільки, відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України прийняття робіт свідчить про те, що відповідач оглянув роботи, виконані позивачем відповідно до договору підряду, та не виявив допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків.

Акт приймання виконаних будівельних робіт також є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в силу того, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно приписів ч.4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

16.08.16 позивач звернувся до відповідача з вимогою №5/2016 про сплату 120888,00 грн. суми боргу. Дана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 33 ГПК України покладено обов"язок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження обґрунтованої відмови від прийняття виконаних позивачем робіт за Актом приймання виконаних будівельних робіт; з повідомленнями про недоліки виконаних робіт, як того вимагають положення статті 853 ЦК України, відповідач до позивача не звертався. Таким чином, суд вважає, що Акт приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в за жовтень 2013 №79-02-1-1 є належним доказом підтвердження виконання позивачем робіт на суму 120888,00 грн. , тоді як відповідач не виконав обов'язку щодо їх оплати.

Заперечення відповідача про відсутність бюджетного фінансування на 2014 рік, спростовується. По-перше, до матеріалів справи долучено рішення сесії Косівської районної ради від 30 січня 2014 року №556-23/2014 "Про районний бюджет" із додатком №5, згідно якого передбачено видатки за рахунок коштів бюджету розвитку на капітальний ремонт сесійної зали в сумі 126000,00 грн.

По-друге, посилання замовника на відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду, не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятого на себе зобов"язання , вимога позивача в частині стягнення з відповідача 120888,00 грн. боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

За таких обставин, позов підлягає до задоволення в сумі 120888,00 грн.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст.11, 96, 202, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 614, 627, 629, 837, 853, 875, 879, 882 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 181 ГК України, керуючись ст.ст. 33, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов приватного підприємства "Західспецбудтранс-7" до Косівської районної ради про стягнення 120888,00 грн. задовольнити.

Стягнути з Косівської районної ради (майдан Незалежності, 11, м. Косів, Косівський район, Івано-Франківська область,78600, код 04054429) на користь приватного підприємства "Західспецбудтранс-7" (вул. Івасюка, 5, м. Косів, Косівський район, Івано-Франківська область, 78600, код 31612709) 120888 (сто двадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень) заборгованості та 1813,32 (одну тисячу вісімсот тринадцять гривень тридцять дві копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.16

Суддя Максимів Т. В.