Рішення

від 18.10.2016 по справі 923/1042/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2016 року Справа № 923/1042/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., при секретарі Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача: ОСОБА_1 сільської ради Олешківського району Херсонської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Радужне", с.Абрикосівка Олешківського району Херсонської області

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

прокурор відділу прокуратури Херсонської області ОСОБА_2 (службове посвідчення № 032976, видане 10.04.2015р.);

від позивача - ОСОБА_3 (паспорт серії МР № 178710, виданий Білозерським РВ УМВС України в Херсонській області 27.06.2006р.), представник за довіреністю від 11.10.2016р.;

від відповідача - ОСОБА_4 (паспорт серії МР №491887, виданий Цюрупинським РС УДМС України в Херсонській області 02.07.2016р.), представник за довіреністю від 09.08.2016р.

Керівник Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_1 сільської ради Олешківського району Херсонської області з позовом до відповідача публічного акціонерного товариства "Радужне", Олешківського району Херсонської області про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 27.09.2016р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 11.10.2016р.

10.10.2016р. ОСОБА_1 сільською радою подано письмове пояснення щодо заявленого прокурором позову.

В судовому засіданні 11.10.2016р. було оголошено перерву до 18.10.2016р.

Прокурор та представники сторін в судове засідання з'явились.

Представниками відповідача і позивача подано до матеріалів справи відзив та додаткові докази.

Прокурор позовні вимоги підтримала та просить суд їх задовольнити.

Представник позивача вимоги прокурора вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача і відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадян і держави в суді у випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № З-рп/99 у справі №1-1/99 від 08.04.1999р. прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

За приписами частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

За приписами ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В даному випадку, як зазначає прокурор, необхідність захисту інтересів держави обумовлено встановленням прокурором порушень вимог земельного та податкового законодавства, внаслідок чого державний та місцевий бюджети недоотримують кошти від платежів за землю (орендна плата), що також порушує економічні інтереси держави, не сприяє досягненню проголошеної мети - запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні.

З огляду на викладене вище, виходячи з предмету та підстав позову, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості звернення прокурора з даним позовом до суду.

У судовому засіданні прокурор підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд внести зміни до договору оренди землі, укладеному між ОСОБА_1 сільською радою та ПАТ "Радужне", який зареєстровано у Цюрупинському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис в розділі Книги 4АА001667 від 05.02.2010р. №041072900001, виклавши п.9 договору в наступній редакції "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік".

Представник позивача ОСОБА_1 сільської ради підтримала позовні вимоги прокурора у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що позов прокурором заявлено передчасно, оскільки від орендодавця не надходило пропозицій щодо зміни умов договору, що свідчить про недотримання останнім досудового порядку врегулювання спору і порушення прав орендаря земельної ділянки. Вважає за необхідне відтермінувати вирішення питання щодо внесення змін в договір в частині збільшення орендної плати, оскільки внаслідок зволікань з виготовлення та затвердження позивачем ОСОБА_1 сільською радою нового Генерального плану населеного пункту земельні ділянки, які мали б відійти до земель державної власності, нормативна грошова оцінка яких є значно меншою і більш прийнятною для орендаря, продовжують перебувати у віданні сільської ради. Дана обставина позбавляє відповідача, як рівноправну сторону договору, можливості ініціювати його перегляд в частині зменшення обсягу орендованих площ, укладання нового договору оренди на землі сільськогосподарського призначення, розпорядником яких має бути держава, та, відповідно, зменшення фінансового навантаження на господарство у вигляді орендної плати за земельні ділянки, які не використовуються в господарській діяльності.

При цьому представник відповідача зазначив, що станом на час розгляду справи ПАТ "Радужне" сплачує орендну плату у розмірі, встановленому договором оренди, без врахування змін чинного законодавства в частині визначення граничного розміру орендної плати.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 15 січня 2010 року між ОСОБА_1 сільською радою Цюрупинського району Херсонської області (Орендодавець) та відкритим акціонерним товариством "Радужне" (Орендар) (правонаступником якого, відповідно до Статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів - протокол від 25.04.2013р., є позивач - публічне акціонерне товариство "Радужне"), укладено договір оренди землі (а.с.16-17), який зареєстровано у Цюрупинському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис в розділі Книги 4АА001667 від 05.02.2010р. №041072900001.

За умовами договору в оренду була передана в строкове платне користування земельна ділянка сільськогосподарського призначення із земель запасу ОСОБА_1 сільської ради, загальною площею 90,4042 га, нормативною грошовою оцінкою - 2820611,04 грн.

Згідно п.8 договір укладено на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

У п.9 договору сторони дійшли згоди про те, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 0,2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що у грошовій формі становить 5641,22 грн. на рік.

Як свідчать матеріали справи, листами від 22.04.2016р. №2-6/160 та від 23.08.2016р. №2-6/420 ОСОБА_1 сільська рада повідомила відповідача про необхідність приведення договору оренди землі в частині визначення розміру орендної плати за землю у відповідність до чинного законодавства України.

Вказані листи були залишені відповідачем без належного реагування, зміни в договір оренди не внесено, додаткова угода не укладена, що і стало підставою для звернення прокурора до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ст.13 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Статтею 30 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч.1, 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ч.ч.1-3 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VІ, яким встановлені ставки орендної плати.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010р. №2756-VІ було внесено зміни до ст.21 ЗУ "Про оренду землі", у зв'язку з чим частини 1 та 2 вказаної статті ЗУ "Про оренду землі" були викладені у такій редакції: "Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)".

У зв'язку з набранням чинності з 01.01.2011р. Податкового кодексу України втратив чинність ЗУ "Про плату за землю".

Згідно із п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VII від 27.03.2014р. (який набрав чинності з 01.04.2014р.) внесено зміни до Податкового кодексу України та підпунктом 288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.п.2.18, 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України , зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст.21 ЗУ "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Відповідно до ст.35 ЗУ "Про оренду землі" спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Згідно із положеннями абз.1 ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Верховний Суд України у своїй постанові від 23.05.2011р. по справі №3-42гс11 вказав, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Отже, враховуючи, що нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, та приймаючи до уваги те, що сторонами в Договорі оренди від 15.01.2010р. (п.13) передбачена можливість зміни розміру орендної плати, а також враховуючи, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною і законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами вищезазначеного договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого прокурором позову.

У зв'язку із викладеним вимоги прокурора щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині встановлення орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки підлягають задоволенню.

При цьому суд не приймає до уваги позицію представника відповідача щодо передчасності внесення змін до договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати у зв'язку з тим, що збільшення розміру орендної плати негативно вплине на фінансовий стан товариства.

Суд зауважує, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 02.12.2014р. у справі №21-274а14, з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Кодексу, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Таким чином, обов'язок сплачувати орендну плату за землю у встановленому Податковим кодексом України розмірі не залежить від моменту внесення відповідних змін в договір оренди.

Разом з тим, як слідує з пояснень представника відповідача, станом на час розгляду справи останній продовжує сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі, встановленому в договорі оренди землі без врахування змін чинного законодавства в частині визначення граничного розміру орендної плати.

Отже, недоотримання місцевим бюджетом коштів в частині орендної плати за користування земельною ділянкою призводить до порушення прав та охоронюваних законом інтересів орендодавця, а тому доводи відповідача щодо необхідності відтермінування питання щодо внесення змін в договір оренди в частині збільшення розміру орендної плати є необґрунтованими та спрямовані на ущемлення прав позивача.

Задовольняючи позовні вимоги суд зазначає, що згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У зв'язку із задоволенням позову судовий збір, в порядку статті 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 15.01.2010р., укладеного між ОСОБА_1 сільською радою Олешківського району Херсонської області (с.Абрикосівка Олешківського району Херсонської області, вул.Вінницька, 33) та публічним акціонерним товариством "Радужне" (код ЄДРПОУ 00413601, с.Абрикосівка Цюрупинського району Херсонської області, вул.Полтавська, 1), який зареєстровано у Цюрупинському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис в розділі Книги 4АА001667 від 05.02.2010р. №041072900001, виклавши п.9 договору в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік".

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Радужне" (код ЄДРПОУ 00413601, с.Абрикосівка Цюрупинського району Херсонської області, вул.Полтавська, 1) на користь прокуратури Херсонської області (Одержувач: Прокуратура Херсонської області, код ЄДРПОУ 04851120, р/рахунок: 35210003002291, Банк: Державна казначейська служба України м.Київ, МФО 820172) - 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2016р.

Суддя М.Б. Сулімовська