Постанова

від 06.12.2016 по справі 923/1042/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р.Справа № 923/1042/16 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Ліпчанської Н.В., Савицького Я.Ф.

Секретар судового засідання : Молодов В.С.

За участю повноважених представників сторін:

від прокуратури - ОСОБА_1, за посвідченням;

Інші представники сторін в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Радужне

на рішення Господарського суду Херсонської області від 18 жовтня 2016 року

по справі № 923/1042/16

за позовом Керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі ОСОБА_2 сільської ради Олешківського району Херсонської області

до Публічного акціонерного товариства Радужне

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року Керівник Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_2 сільської ради Олешківського району Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Радужне , в якому просив суд внести зміни до договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 сільською радою та ПАТ Радужне , який зареєстрований у Цюрупинському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис в розділі Книги 4АА001667 від 05.02.2010р. за № 041072900001, виклавши п. 9 Договору в наступній редакції: Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік .

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю згоди відповідача на внесення змін до договору оренди у зв'язку зі зміною чинного законодавства в частині визначення граничного розміру орендної плати.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18 жовтня 2016 року (суддя Сулімовська М.Б.) позов задоволено в повному обсязі. Внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 15.01.2010р., укладеного між ОСОБА_2 сільською радою Олешківського району Херсонської області та Публічним акціонерним товариством Радужне , який зареєстрований у Цюрупинському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис в розділі Книги 4АА001667 від 05.02.2010р. №041072900001, виклавши п. 9 Договору в наступній редакції: Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік . Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Радужне на користь прокуратури Херсонської області 1 378 грн. судового збору. Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що внесення змін у договір оренди земельної ділянки у зв'язку зі зміною граничного розміру цієї плати відповідає, як вимогам чинного законодавства, так і умовам укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство Радужне звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає те, що внаслідок зволікань з виготовленням та затвердженням ОСОБА_2 сільською радою нового Генерального плану населеного пункту земельні ділянки, які мали б відповідно до чинного законодавства відійти до земель державної власності, нормативна грошова оцінка яких є значно меншою і більш прийнятною для орендаря, продовжують перебувати у віданні сільської ради. Зокрема, це частина земельної ділянки під садами загальною площею 65, 7555 га, розпорядником якої та відповідно належним орендодавцем мало бути Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області. Натомість вказаний орган самоусунувся від вирішення зазначеного питання з посиланням на ст. 122 ЗК України, що підтверджується його відповіддю на лист відповідача стосовно розпорядника земель.

На думку скаржника, наведена обставина позбавляє відповідача, як рівноправну сторону за діючим договором, можливості ініціювати його перегляд в частині зменшення обсягу орендованих площ, укладання нового договору оренди на землі сільськогосподарського призначення, розпорядником яких має бути держава та відповідно зменшення фінансового навантаження на господарство у вигляді орендної плати за невикористовувані в господарському обороті та непрофільні земельні ділянки у вигляді господарських шляхів і прогонів (10, 8568 га), полезахисних смуг (8,9663 га).

Апелянт у скарзі наполягає на тому, що господарським судом першої інстанції по відношенню до ПАТ Радужне не застосовано принцип рівності суб'єктів права власності перед законом і судом, що призвело до прийняття передчасного рішення.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 сільська рада Олешківського району Херсонської області висловило заперечення щодо викладених доводів апеляційної скарги та вважає рішення місцевого господарського суду таким, що не підлягає скасуванню.

Представник ОСОБА_2 сільської ради Олешківського району Херсонської області та представник Публічного акціонерного товариства Радужне в судове засідання, призначене на 06 грудня 2016 року, не з'явились, не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників не направили.

Проте, ОСОБА_2 сільською радою Олешківського району Херсонської області надіслано клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника у зв'язку із службовою необхідністю за № 2-13/600 від 24.11.2016р.. Судова колегія задовольнили зазначене клопотання, у зв'язку з можливістю розгляду справи за відсутністю представника ОСОБА_2 сільської ради Олешківського району Херсонської області.

Крім того, 02 грудня 2016 року до відділу діловодства суду надійшло клопотання від Публічного акціонерного товариства Радужне про відкладення розгляду справи. Обґрунтовуючи клопотання сторона зазначила, що не має можливості взяти участі у судовому засіданні у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника апелянта на лікарняному.

Представник прокуратури заперечував проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою , службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, а також те, що відповідач є юридичною особою, яка не позбавлена можливості направити до суду іншого представника, Одеський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відхилення клопотання Публічного акціонерного товариства Радужне про відкладення розгляду справи.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутністю вищевказаних представників сторін.

Заслухавши пояснення представника прокуратури , дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 101 ГПК України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15 січня 2010 року між ОСОБА_2 сільською радою Цюрупинського району Херсонської області (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством Радужне (Орендар) (правонаступником якого, є позивач - Публічне акціонерне товариство Радужне ), укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Цюрупинському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис в розділі Книги 4АА001667 від 05.02.2010р. зв № 041072900001.

За умовами договору в оренду була передана в строкове платне користування земельна ділянка сільськогосподарського призначення із земель запасу ОСОБА_2 сільської ради, загальною площею 90, 4042 га, нормативною грошовою оцінкою - 2 820 611, 04 грн.

Пунктом 8 Договору передбачено, що договір укладено на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 0, 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що у грошовій формі становить 5 641, 22 грн. на рік.

Пунктом 11 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у вигляді передоплати на рахунок ОСОБА_2 сільської ради. Орендна плата вноситься щомісячно в сумі 470, 10 грн. на місяць не пізніше 30 числа поточного місяця.

Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні № 1166-VII від 27.03.2014р. (який набрав чинності з 01.04.2014р.) внесено зміни до Податкового кодексу України та підпунктом 288.5.1 п.288.5 ст. 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

У зв'язку з тим, що у вказаному договорі оренди земельної ділянки розмір орендної плати визначено нижче розміру, встановленого діючим законодавством України, ОСОБА_2 сільська рада повідомила ПАТ Радужне листами від 22.04.2016р. №2-6/160 та від 23.08.2016р. № 2-6/420 про необхідність приведення договору оренди землі в частині визначення розміру орендної плати за землю у відповідність до чинного законодавства України.

Вказані листи були залишені відповідачем без належного реагування, зміни в договір оренди не внесено, додаткова угода не укладена, що і стало підставою для звернення прокурора до господарського суду з даним позовом.

За приписами ч. 1, 3 ст. 2 ГПК України визначено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів держави.

Встановивши наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги прокурора направлені на внесення змін до договору оренди землі в частині зміни граничного розміру орендної плати. Необхідність захисту інтересів держави обумовлено встановленням прокурором порушень вимог земельного та податкового законодавства, внаслідок чого державний та місцевий бюджети недоотримають кошти від платежів за землю (орендна плата), що також порушує економічні інтереси держави.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову прокурора з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтями 626, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вказаний договір, укладений між сторонами, за своєю правовою природою відноситься до договору оренди землі.

За приписами ст. 1 Закону України Про оренду землі , ст. 93 Земельного кодексу України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями ст. 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України Про оренду землі .

За умовами ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

Статтею 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку, що передбачено ст. 30 Закону України Про оренду землі .

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, яким встановлені ставки орендної плати.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-VІ було внесено зміни до ст. 21 Закону України Про оренду землі , у зв'язку з чим частини 1 та 2 вказаної статті Закону України Про оренду землі були викладені у такій редакції:

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) .

У зв'язку з набранням чинності з 01.01.2011р. Податкового кодексу України втратив чинність Закон України Про плату за землю .

За приписами п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні № 1166-VII від 27.03.2014р. (який набрав чинності з 01.04.2014р.) внесено зміни до Податкового кодексу України та підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Положеннями ст. 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.п. 2.18, 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України Про оренду землі .

Статтею 30 Закону України Про оренду землі встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Верховний суд України, у своїй постанові від 02.12.2014р. по справі № 21-274а14 вказав, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Кодексу, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Таким чином, обов'язок сплачувати орендну плату за землю у встановленому Податковим кодексом України розмірі не залежить від моменту внесення відповідних змін в договір оренди.

Отже, є правомірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині визначення граничного розміру орендної плати.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують вищенаведене, а відтак судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та наданим доказам, порушень норм матеріального і процесуального права не допустив, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись cm.cm. 99, 101, 103 п. 1, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Радужне - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 18 жовтня 2016 року по справі № 923/1042/16 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 06.12.2016р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя Я.Ф. Савицький