Постанова

від 20.10.2016 по справі 904/5426/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2016 року Справа № 904/5426/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Дармін М.О., Чимбар Л.О.

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін :

позивача - ОСОБА_1, дов. № 23 від 23.03.2016р.;

відповідача - ОСОБА_2, дов. № 09/03-16 від 09.03.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Верум Логістік», м.Дніпро

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2016 року по справі № 904/5426/16

за позовом Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верум Логістік», м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 503 742, 82 грн. та повернення майна

В судовому засіданні 18.10.2016р. була оголошена перерва до 20.10.2016р. (ст.77 ГПК України).

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2016р. по справі № 904/5426/16 (суддя Мельниченко І.Ф.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верум Логістік", м. Дніпро про стягнення 503742, 82 грн. та повернення майна позов було задоволено частково, вилучено у відповідача для повернення власнику (позивачу) транспортні засоби згідно переліку, які зазначені у додатку № 1 від 02.06.2014р. до договору оренди транспортних засобів № КЗГО/246-14А від 02.06.2014р.; стягнено з відповідача на користь позивача 365 857,03 грн. основного боргу, 82 697,40 грн. інфляційних втрат, 10 726,98 грн. річних, 8267,22 грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено (а.с.55-57).

Рішення господарського суду мотивовано в частині задоволення позову фактом порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань з повної та своєчасної оплати орендних платежів за надані в оренду транспортні засоби та неповерненням останніх після закінчення терміну дії договору, в частині відмови в задоволенні позовних вимог - безпідставним збільшенням заборгованості з орендних платежів та невірним розрахунком позивачем інфляційних втрат; щодо відмови в задоволенні позовних вимог по стягненню пені - непогодженням сторонами в договорі такого виду відповідальності; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст. 526, 547, 549, 610, 611, 625 ЦК України.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржив в апеляційному порядку відповідач по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Верум Логістік", посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права при його прийнятті, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарським судом не було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, призначеної на 12.07.2016р. (в якому було винесено оскаржуване рішення), попри те, що клопотання було обґрунтоване та підтверджене належними доказами; крім того, судом не було надано належної оцінки доводам відповідача про те, що останнім не отримано позовну заяву та доданих до неї документів (які фактично були отримані відповідачем лише 14.07.2016р., після прийняття рішення у справі) та відсутня можливість надати обґрунтовані заперечення на зазначений позов;

- також господарським судом було прийнято рішення за відсутності акту звірки між сторонами, який було зобов`язано надати позивача та останнім ці вимоги не виконані.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2016р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до розгляду колегією суддів у складі: ОСОБА_3 (головуючий, доповідач), ОСОБА_4, ОСОБА_5 та призначено до розгляду на 06.09.2016р. (а.с.64).

Розпорядженням керівника апарату суду від 05.09.2016 року № 1183/16 призначено повторний автоматизований розподіл справи в зв'язку з відпусткою судді Герасименко І.М.

Для розгляду справи, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2016р., обрано колегію суддів у складі: ОСОБА_3 (головуючий, доповідач), ОСОБА_4, ОСОБА_6

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.09.2016р. справу прийнято до провадження вищезазначеною колегією суддів (а.с.53).

В судовому засіданні 06.09.2016р. розгляд справи був відкладений на 18.10.2016р. (а.с.88).

Розпорядженням керівника апарату суду від 17.10.2016 року № 1471/16 призначено повторний автоматизований розподіл справи в зв'язку з відпусткою судді Дмитренко Г.К.

Для розгляду справи, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2016р., обрано колегію суддів у складі: ОСОБА_3 (головуючий, доповідач), ОСОБА_4, ОСОБА_7

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.10.2016р. справу прийнято до провадження вищезазначеною колегією суддів (а.с.110).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, посилався на відповідність оскаржуваного рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, зазначаючи, що клопотання про відкладення розгляду справи, подане відповідачем, свідчить про належне повідомлення скаржника про час та місце судового засідання та відповідно до ст..22 ГПК України мав право ознайомитись з матеріалами справи; акт звірки розрахунків між сторонами був підготовлений позивачем 08.07.2016р., але здійснити зазначену звірку з відповідачем не виявилось можливим через незалежні від позивача обставини, про що було повідомлено господарський суд під час розгляду справи 12.07.2016р. (зазначений акт звірки долучений позивачем до відзиву на апеляційну скаргу (а.с.75)); крім того, позивач зазначає, що відповідачем жодним чином не спростовує факти порушення з його боку орендних зобов`язань, які покладені в основу рішення, що на думку позивача, свідчить лише про навмисне затягування часу та зловживання своїми процесуальними права з боку відповідача.

13.10.2016р. на вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем (скаржником) подано клопотання про залучення до справи додаткових доказів - договору оренди транспортних засобів № КЗГО/246-14А, укладеного між сторонами 02.06.2014р., специфікації до цього договору від 02.06.2014р., додаткової угоди № 1 від 25.03.2016р. про розірвання з 25.03.2016р. договору оренди, акту приймання-передачі транспортних засобів від 25.03.2016р., актів приймання-передачі по кожному транспортному засобу окремо. Зазначені документи надані в належним чином засвідчених ксерокопіях (а.с.89-106), а в судове засідання 18.10.2016р. надані оригінали зазначених документів (а.с.120-138). Зазначені додаткові докази приймаються апеляційним господарським судом без обмежень, встановлених ст.101 ГПК України, оскільки незалучення їх до справи призведе до неповноти дослідження всіх матеріалів, обставин справи та стане в подальшому підставою для скасування постановленого судового акту судом касаційної інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, присутніх в судових засіданнях 06.09.2016р., 18.10.2016р., 20.10.2016р., перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати на підставі п.п.1, 4 ч.1 ст.104 ГПК України, з урахуванням повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених ст..103 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Криворізький завод гірничого обладнання» («орендодавець» за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Верум Логістик» («орендар» за догвоором, відповідач по справі, скаржник) був укладений договір оренди транспортних засобів № КЗГО/246-14А, відповідно до предмету якого «орендодавець» передає «орендарю» в оренду автомобілі, які належать «орендодавцю» на праві власності, а «орендатор» приймає автомобілі та зобов'язується оплатити їх вартість та використовувати згідно з умовами договору; технічні характеристики (найменування та марка автомобілів, державні номери, рік випуску, колір, номери двигунів, шасі та кузовів, реквізити посвідчення про реєстрацію автомобілів (технічний паспорт), кількість автомобілів, первісна вартість автомобілів з урахуванням індексації, зазначаються в додатку № 1 до договору (п.п.1.1.1, п.1.1 р.1 договору (а.с.13-15)).

Пунктом 1.2 р.1 договору сторонами визначено, що предмет оренди на момент укладення цього договору не передано в оренду, не є предметом застави та не потребує ремонту; стан орендованого майна зазначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком «орендодавця» та «орендаря».

Пунктами 2.1, 2.3 р.2 договору визначено, що передача предмета оренди в користування «орендатору» здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту підписання вказаного договору; передача предмета оренди оформлюється актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору; повернення предмету оренди «орендодавцю» здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту закінчення строку оренди й оформлюється відповідним актом приймання-передачі, який є невід»ємною частиною цього договору; в разі закінчення цього договору, в тому числі його дострокового розірвання, «орендар» зобов`язується повернути предмет оренди протягом 2-х календарних днів з моменту розірвання/закінчення дії цього договору; при цьому «орендар» зобов`язаний забезпечити відсутність майна, яке не передавалось йому «орендодавцем» й не пов`язано з поліпшенням предмету оренди.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 р.3 договору розмір щомісячної орендної плати з урахуванням індексації вказується в протоколі погодження договірної ціни оренди майна (додаток № 3) до вказаного договору; орендна плата не індексується протягом дії всього договору; всі розрахунки за цим договором здійснюються виключно в національній валюті України; сплата орендної плати проводиться «орендарем» в безготівковому порядку на поточний рахунок «орендодавця» до 15 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п.п.4.4.4 п.4.4 р.4 договору «орендар» зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати оренду плату.

Згідно з п.5.1-5.3 р.5 договору сторони узгодили, що протягом трьох календарних днів з моменту закінчення терміну дії цього договору, а також при розірванні або припиненні дії цього договору «орендар» зобов`язаний передати «орендодавцю» предмет оренди, що оформлюється актом приймання-передачі; предмет оренди має бути переданий «орендодавцю» в справному стані разом з необхідною документацією; в разі якщо поліпшення предмету оренди здійснені «орендарем» без згоди «орендодавця» та за неможливості їх відділення без шкоди для предмету оренди вартість такого поліпшення компенсації не підлягає.

Пунктами 6.1-6.2 р.6 договору визначено, що при порушенні «орендарем» правил використання предмету оренди згідно з умовами цього договору у відповідності з діючим законодавством «орендар» зобов`язаний компенсувати «орендодавцю» збитки, які при цьому виникли, в встановленому законом порядку; на строк знаходження предмету оренди у «орендаря» (п.4.1.3 договору), відповідальність пов`язана з пошкодженням предмету оренди, а також всі витрати на заправку відповідних автомобілів ПММ та інші можливі витрати по утриманню предмету оренди несе «орендар».

Пунктами 9.3, 9.4 р.9 договору встановлено, що цей договір діє з моменту підписання сторонами та до закінчення терміну оренди, а в частині виконання зобов`язань - до повного та належного виконання зобов`язань сторонами по договору; строк оренди за цим договором становить 24 календарних місяці й починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмету оренди.

Також між сторонами був підписаний додаток № 3 до договору - протокол погодження договірної ціни, відповідно до якого місячна вартість орендованого майна становить 15 222,90 грн., з яких 12 685,75 грн. вартість оренди, а 2537,15 грн. - 20% ПДВ (а.с.16).

На виконання умов договору 02.06.2014р. позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування наступний предмет оренди:

- автомобіль МАЗ 642205 тягач сідловий державний № НОМЕР_1, інвентарний номер 500048, в кількості 1 шт., вартістю 250 000 грн.;

- напівпричіп МАЗ -8926 державний № НОМЕР_2, інвентарний номер 500051, в кількості 1 шт., вартістю 12000 грн.;

- сідловий тягач МАЗ 642205 державний № НОМЕР_3, інвентарний номер 500053, в кількості 1 шт., 281 833, 33 грн.;

- сідловий тягач МАЗ 642205 державний № АЕ 97-74СІ, інвентарний номер 500054, в кількості 1 шт., вартістю 281 833, 33 грн.;

- автомобіль НОМЕР_4, інвентарний номер 500058, в кількості 1 шт., вартістю 88 041,66 грн.;

- напівпричіп - самоскид МАЗ-9530-000 державний № НОМЕР_5, інвентарний номер 500049, в кількості 1 шт., вартістю 143 333, 33 грн.;

- напівпричіп бортовий УПП (Б) 2412 р/в 23т державний № НОМЕР_6, інвентарний номер: 500050, в кількості 1 шт., вартістю 75 201, 76 грн.;

- напівпричіп - самоскид МАЗ 9530 000 державний № НОМЕР_7, інвентарний номер: 500055, в кількості 1 шт., вартістю 156 083, 34 грн.;

- напівпричіп-самоскид МАЗ-9530 000 державний № НОМЕР_8, інвентарний номер: 500056, в кількості 1 шт., вартістю 156 083, 33 грн.;

- напівпричіп бортовий МАЗ - 938660-044 р/в 27, 5 т. державний № НОМЕР_9, інвентарний номер: 500059, в кількості 1 шт., вартістю 108 333, 33 грн., всього було передано в оренду 10 одиниць техніки загальною вартістю 1 552 743,41 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 02.06.2014р. (додаток № 1 до договору), специфікацією від 02.06.2014р. (додаток № 2 до договору) (а.с.18-19). Техніка була прийнята відповідачем без будь-яких зауважень щодо кількості, вартості, якості, робочого стану обладнання.

Враховуючи умови договору, його було укладено з 02.06.2014р. по 02.06.2016р.

03.06.2016р. позивач листом № 015-1621 звернувся до відповідача з вимогою про повернення предмету оренди та сплату заборгованості з орендних платежів. Також в зазначеному листі вказано, що в разі неповернення орендованого майна «орендодавець» буде змушений звернутись до правоохоронних органів. Зазначену вимогу отримано відповідачем 08.06.2016р., що підтверджується роздруківкою з сайту ДП «Укрпошта» (а.с.20-21).

Невиконання зазначених вимог і стало підставою звернення позивача з позовом до господарського суду (а.с.3-8). При цьому позивач в позовній заяві зазначив, що відповідач умови договору щодо оплати орендних платежів не здійснював взагалі, в зв`язку з чим за останнім обліковується заборгованість щодо сплати орендних платежів за період з 02.06.2014р. по 23.06.2016р. (період фактичного користування предметом оренди) в сумі 380 441,57 грн., а також позивачем нараховано відповідачу 83 543,60 грн. інфляційних втрат, 10 726,98 грн. - 3% річних, 29030,67 грн. пені.

Рішенням господарського суду від 12.07.2016р. позов був задоволений частково, вилучено у відповідача для повернення власнику (позивачу) транспортні засоби згідно переліку, які зазначені у додатку № 1 від 02.06.2014р. до договору оренди транспортних засобів № КЗГО/246-14А від 02.06.2014р.; стягнено з відповідача на користь позивача 365 857,03 грн. основного боргу із заявлених 380 441,57 грн., оскільки позивачем безпідставно збільшено позовні вимоги на 14 584,54 грн., 82 697,40 грн. інфляційних втрат із заявлених 83 543,60 грн., враховуючи невірний розрахунок цих вимог, 10 726,98 грн. річних, 8267,22 грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено (а.с.55-57).

Проте, апеляційний господарський суд не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, враховуючи всі обставини справи.

Так, згідно з додатково поданими доказами на вимогу суду апеляційної інстанції, викладену в ухвалі від 06.09.2016р., та якими скаржник обгрунтовував доводи апеляційної скарги, 25.03.2016р . між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору № КЗГО/246-14А від 02.06.2014р., відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про розірвання вищевказаного договору оренди транспортних засобів з 25.03.2016р.; при цьому, «орендар» підтвердив наявність заборгованості з орендної плати перед «орендодавцем» на цю дату в сумі 277 433,28 грн .; сторонами погоджено, що повернення предмет оренди здійснюється на підставі актів приймання-передачі у відповідності з умовами п.2.3 договору (а.с.94, 138).

Також між сторонами 25.03.2016р. був підписаний акт приймання-передачі транспортних засобів у кількості 10 одиниць загальною вартістю 1 552 743,41 грн., що відповідає акту приймання-передачі, підписаному при укладенні договору (а.с.95, 137) та окремі акти приймання-передачі кожної одиниці техніки (а.с.96-105, 127-136). Зазначені акти підписані з боку позивача директором ОСОБА_8, з боку відповідача директором ОСОБА_9, за участю комісії із 5 членів, без жодних зауважень щодо технічного стану предметів оренди, їх комплектності. Акти засвідчені печатками та затверджені директором підприємства позивача. Оригінали оглянуто судом апеляційної інстанції та долучено до справи.

Отже, договір оренди транспортних засобів від 02.06.2014р. був розірваний сторонами та припинив свою дію 25.03.2016р., таким чином договір оренди діяв 21 місяць та 22 дні; техніка була повернута відповідачем позивачу в належному стані, що підтверджується актами приймання-передачі.

Аналізуючи умови договору № КЗГО/246-14А, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що він за своєю правовою природою є договором оренди та правовідносини сторін регламентовано §1 глави 58 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться ; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Частиною 1 ст.759 ЦК України регламентовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з ч.1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд; у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі .

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Докази визнання недійсним, розірвання договору оренди 02.06.2014р., укладення між сторонами в порядку, встановленому законом, іншого правочину, відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи судам обох інстанцій.

25.03.2016р. за згодою сторін договір від 02.06.2014р. було розірвано, що підтверджується матеріалами справи в ході розгляду в суді апеляційної інстанції, не спросатовується обома сторонами жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до части 1, 3 ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі; наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.548 ЦК України регламентовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 т.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що договір між сторонами розірваний 25.03.2016р., орендна плата не сплачувалась відповідачем та зафіксована в додатковій угоді в сумі 277 433,28 грн., предмет оренди - транспортні засоби - повернуті відповідачем позивачу 25.03.2016р. за актами приймання-передачі без будь-яких зауважень, докази сплати 277 433, 28 грн. відсутні, то в позові в частині вилучення транспортних засобів слід відмовити, а позовні вимоги по стягненню заборгованості з орендних платежів задовольнити частково в сумі 277 433, 28 грн.

Інфляційні втрати слід задовольнити частково в сумі 82 979,82 грн. за період з липня 2014 року по березень 2016 року, а 3% річних в сумі 10 485,27 грн. за період з 16.07.2014р. по 24.03.2016р., враховуючи, що обов`язок по оплаті вартості оренди відповідач повинен був здійснювати згідно з договором щомісячно, при цьому колегія суддів бере до уваги, що розрахунок позову відповідачем ніяким чином не оспорюється, контррозрахунок позовних вимог не наданий, відсутній.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити, оскільки зазначений вид майнової відповідальності не передбачений сторонами в умовах договору.

Щодо доводів позивача про відсутність фактичної передачі техніки за актами приймання-передачі, то вони не приймаються в силу вимог частин 1, 3 ст.545 ЦК України, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів вчинення директором підприємства позивача дій, переслідуваних у кримінальному порядку, або доказів підтверджуючих, що акти про повернення техніки, з підписами та печатками позивача, вибули із обороту позивача поза його волею.

За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, рішення господарського суду - скасувати, прийняти нове рішення у справі, яким позов задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Верум Логістік», м.Дніпро - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2016 року у справі № 904/5426/16 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Верум Логістік», м. Дніпро на користь Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 277 433,28 грн. заборгованості з орендних платежів, 82 979,82 грн. інфляційних втрат, 10 485,27 грн. - 3% річних, 5561,32 грн. судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верум Логістік», м. Дніпро 3209,78 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів згідно зі ст.116-117 ГПК України доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Справу повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.10.2016 року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя М.О. Дармін

Суддя Л.О. Чимбар