Постанова

від 05.10.2016 по справі 910/19715/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р. Справа№ 910/19715/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Отрюха Б.В.

Гончарова С.А.

за участі представників:

від позивача: Коломієць М.І. - представник;

Різник О.О. - представник

від третьої особи-1 на стороні позивача: не з'явився

від третьої особи-2 на стороні позивача: не з'явився

від відповідача: Потапов Є.П. - представник;

Кучерук Л.В. - представник

від третьої особи-1 на стороні відповідача: не з'явився

від третьої особи-2 на стороні відповідача: не з'явився

від третьої особи-3 на стороні відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРВОНОТКАЦЬКА» про забезпечення позову у справі № 910/19715/15, а також апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРВОНОТКАЦЬКА» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 у справі № 910/19715/15 (суддя - Ковтун С.А. )

за позовом Публічного акціонерного товариства «БГ БАНК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРВОНОТКАЦЬКА»

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

Міністерство юстиції України

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8

про визнання права власності та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 у справі № 910/19715/15 позовні вимоги ПАТ «БГ БАНК» задоволено в повному обсязі.

Визнати право власності Публічного акціонерного товариства «БГ БАНК» на об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення хімічного цеху (літ. Е), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 13491,30 кв.м.

Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРВОТКАЦЬКА» на користь Публічного акціонерного товариства «БГ БАНК» об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення хімічного цеху (в літ. Е), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 13491,30 кв.м..

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «ЧЕРВОНОТКАЦЬКА» звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 у справі № 910/19715/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ПАТ «БГ БАНК» відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення було прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що є підставою для скасування рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.09.2016.

Крім того, відповідач звернувся до суду з заявою вх. № 09-10/5233/16 про забезпечення позову, в якій зазначив, що до моменту прийняття апеляційної скарги до провадження Київським апеляційним господарським судом, позивачем було здійснено реєстрацію права власності на спірне майно, а оскільки ПАТ «БГ БАНК» в межах процедури ліквідації реалізує наявні в нього активи, спірне майно, за умови невжиття заходів до забезпечення позову, може бути реалізоване позивачем, що утруднить виконання рішення суду у випадку задоволення апеляційної скарги відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 розгляд заяви про забезпечення позову було призначено на 10.08.2016.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Тарасенко К.В. у відпусті, судові засідання 10.08.2016 та 21.09.2016 не відбулись.

15.09.2016 від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі, в яких він підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

20.09.2016 від представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення, в яких представник третьої особи просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та зазначив, про наявність додаткових підстав нікчемності правочину.

Представник позивача 20.09.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв'язку з виходом судді Тарасенко К.В. з відпустки, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 розгляд справи призначено на 05.10.2016.

Представники третіх осіб у судове засідання 05.10.2016 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши думку представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представників третіх осіб.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до прохальної частини заяви відповідач просить:

Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення хімічного цеху (літ. Е), загальною площею 13491,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 52667480000.

Заборонити Міністерству юстиції України, суб'єктам державної реєстрації, в тому числі, але не виключно, державним реєстраторам, нотаріусам та акредитованим суб'єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії та внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна - нежилі приміщення хімічного цеху (літ. Е), загальною площею 13491,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 52667480000.

Заява мотивована тим, що після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення і до моменту прийняття апеляційної скарги до провадження позивач встиг отримати наказ на виконання зазначеного рішення та перереєструвати право власності на спірне майно. Крім того, враховуючи, що позивач знаходиться в стані ліквідації та здійснює реалізацію наявних в нього активів, спірне майно може бути передано третім особам.

Положеннями ст. 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи та додані до заяви докази, колегія суддів дійшла висновку, що заявником не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість припущення, що спірне майно може бути передано третім особам, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає у зв'язку з необґрунтованістю.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву та письмових пояснень, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

30.10.2014 між Публічним акціонерним товариством «БГ БАНК» (іпотекодавець), ОСОБА_6 (іпотекодержатель 1) та ОСОБА_7 (іпотекодержатель 2) було укладено договір наступної іпотеки (надалі - Договір наступної іпотеки), предметом якого є забезпечення належного виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержетелів, що випливають (та/або випливатимуть) з:

1) договору банківського рахунку № НОМЕР_1, укладеного 09.08.2011 між іпотекодавцем та іпотекодержателем 1, строк виконання: 12.01.2015 (основний договір 1);

2) договору банківського вкладу № ДФ-0577027, укладеного 09.01.2014 між іпотекодавцем та іпотекодержателем 1, строк виконання: 12.01.2015 (основний договір 2);

3) договору банківського рахунку № НОМЕР_2, укладеного 06.01.2012 між іпотекодавцем та іпотекодержателем 2, строк виконання: 12.01.2015 (основний договір 3);

щодо повернення сум в розмірі:

а) 328818,10 доларів США, еквіваленту 4259046,38 грн. за основним договором 1;

б) 8000000,00 грн. за основним договором 2;

в) 4617690,62 грн. за основним договором 3;

г) загальна сума зобов'язань складає 16876737,00 грн.;

д) сторони домовилися, що загальний строк виконання зобов'язань за основними договорами рахується: 12.01.2015.

Відповідно до п. 1.7 Договору наступної іпотеки, в забезпечення виконання позивачем зобов'язань за договорами банківських рахунків та договором банківського вкладу, позивач надав в іпотеку належне йому на праві власності таке нерухоме майно: нежиле приміщення хімічного цеху (в літ. «Е») загальною площею 13491,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 96462795,00 грн..

На момент укладення Договору наступної іпотеки нерухоме майно було власністю позивача, що сторонами визнається, а тому, в силу ч. 1 ст. 35 ГПК України, не підлягає доказуванню.

27.11.2014, на підставі постанови Правління Національного банку України від 27.11.2014 № 745 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «БГ БАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014 № 131 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БГ БАНК», згідно з яким з 28.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «БГ БАНК» строком на три місяці з 28.11.2014 по 27.02.2015.

27.02.2015, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 26.02.2015 № 134 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «БГ БАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 27.02.2015 № 43 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БГ БАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «БГ БАНК» (далі - ПАТ «БГ БАНК») та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «БГ БАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Новікову Марію Миколаївну строком на 1 рік з 27.02.2015 по 26.02.2016 включно.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Тому, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виходячи із змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку), у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

На уповноважену особу Фонду покладено обов'язок забезпечити збереження активів та документації банку (ч. 1 ст. 38 Закону), який здійснюється шляхом перевірки протягом дії тимчасової адміністрації правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Повідомлення про нікчемність Договору наступної іпотеки від 12.12.2014 (т.1 а.с. 68-69) мотивовані тим, що спірний Договір є нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 та п.1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Пунктом 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на момент направлення зазначеного повідомлення) було зазначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

У свою чергу, п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на момент направлення зазначеного повідомлення) вказано, що уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

З аналізу положень Закону України «Про іпотеку» випливає, що предмет іпотеки залишається у володінні і користуванні виключно іпотекодавця, а іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що при укладенні спірного Договору наступної іпотеки ПАТ «БГ Банк» не відмовлявся від належних йому майнових прав, оскільки нерухоме майно залишалося у користуванні та володінні останнього, банк лише передав їх заставодержателям в якості забезпечення належного виконання своїх зобов'язань з повернення коштів за основними договорами, а тому підстави визнавати Договір наступної іпотеки нікчемним на підставі п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як про це зазначено в письмових поясненнях Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.09.2016.

Крім того, відповідач посилається на постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2016 у справі № 910/2924/15-г в якій зазначено: «10.12.2014 Комісією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було здійснено перевірку договорів ПАТ «БГ БАНК» (позивача) на предмет виявлення правочинів (в т.ч. договорів), що є нікчемними в силу положень частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про що складено Зведений акт від 10.12.2014, витяг з якого наявний в матеріалах справи.»

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва зобов'язано позивача надати суду Акт або витяг з Акту чи іншого документу, яким підтверджується на яку дату і яким Рішенням (документом) Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на тимчасову адміністрацію ПАТ «БГ БАНК» було визнано або віднесено до нікчемних правочин - Договір наступної іпотеки укладений 30.11.2014 р. між «БГ Банк», ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Однак вимоги вказаної ухвали позивачем виконані не були, доказів включення Договору наступної іпотеки до відповідного акту матеріали справи не містять.

Щодо посилань учасників процесу на нікчемність Договору наступної іпотеки на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», колегія суддів зазначає наступне.

Положення пункту 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обумовлює нікчемність правочину необхідністю доведення зацікавленою особою наявності в діях учасників правочину мети у вигляді надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Частиною 3 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що майно банку, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право за погодженням з уповноваженою особою Фонду звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

При цьому Договір наступної іпотеки не встановлює порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в разі введення тимчасової адміністрації в банку, а лише містить вказівку, що іпотекодержателі «набувають права» звернути стягнення на заставлене майно. Порядок звернення стягнення на заставне майно банку, в якому введено тимчасову адміністрацію, встановлено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Враховуючи, що Договір наступної іпотеки був укладений за місяць до введення в банку тимчасової адміністрації, у період коли заставодержателі мали право та можливість задовольнити свої вимоги до позивача шляхом безпосереднього звернення для отримання або перерахування коштів, для застосування до спірних правовідносин положень п. 7 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону позивач має довести, що метою укладення Договору наступної іпотеки було надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Враховуючи обставини справи, метою укладення Договору наступної іпотеки могло бути забезпечення уникнення відтоку готівкових та безготівкових коштів з рахунків банку так і інші цілі не заборонені законом.

А оскільки матеріали справи не містять доказів, що метою укладення Договору наступної іпотеки було саме надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, колегія суддів зазначає, що нікчемність Договору наступної іпотеки від 30.10.2014 укладеного між Публічним акціонерним товариством «БГ БАНК», ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є недоведеною.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2015 на підставі Договору наступної іпотеки проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на нежиле приміщення хімічного цеху (в літ. «Е») загальною площею 13491,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спірне майно було передано у власність ТОВ «ЧЕРВОНОТКАЦЬКА» (право власності зареєстровано за позивачем 15.05.2015) шляхом внесення його у статутний капітал товариства. Набуття спірного майна відповідачем мало місце на платній основі, що визнає сам відповідач, оскільки носить компенсаторний характер.

Враховуючи, що факт нікчемності Договору наступної іпотеки є недоведеним, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для витребування майна у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРВОНОТКАЦЬКА» та визнання за Публічним акціонерним товариством «БГ БАНК» права власності на об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення хімічного цеху (літ. Е), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 13491,30 кв.м. відсутні.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 року у справі № 910/19715/15 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРВОНОТКАЦЬКА» підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 66, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРВОНОТКАЦЬКА» про забезпечення позову відмовити.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРВОНОТКАЦЬКА» задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 року у справі № 910/19715/15 - скасувати.

3. Постановити нове рішення, у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "БГ БАНК" (вул. Дегтярівська, 48, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 20717958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРВОТКАЦЬКА» (вул. Червоноткацька, 46, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 39660749) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 80 388,00 грн. (вісімдесят тисяч триста вісімдесят вісім грн. 00 коп.).

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 910/19715/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Б.В. Отрюх

С.А. Гончаров