Постанова

від 17.10.2016 по справі 522/6108/13-а

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/6108/13-а

Провадження № 2-а/522/513/16

П О С Т А Н О В А

Іменем УКРАЇНИ

(повний текст)

«17» жовтня 2016 року

Приморський районний суд м. Одеси як адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Погрібного С.О.

за секретаря судового засідання - Грищук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання недійсною реєстрації статуту, зобов'язання скасувати реєстрацію статуту та про внесення запису про скасування реєстрації статуту в новій редакції, за участі третіх осіб - ОСОБА_3, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернуся до суду з вказаним адміністративним позовом, просив:

-зобов'язати відповідача скасувати державну реєстрацію статуту ТОВ «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ № 6» у новій редакції від 08.08.2000 року;

-зобов'язати відповідача скасувати державну реєстрацію статуту ТОВ «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ № 6» у новій редакції від 26.03.2004 року і наступні державні реєстрації змін і доповнень до статуту товариства;

-зобов'язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи - запис № 15561110019002643 від 02.04.2012 року про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ №6».

На обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на наступне.

У січні 2013 року при зустрічі з колишньою учасницею ТОВ «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ №6» ОСОБА_4 позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_4 зверталася з позовом до Господарського суду Одеської області, та в ході розгляду справи висновком експерта № 4124/02 від 17.05.2012 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 в статуті названого господарського товариства виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою. Також позивачу стало відомо про те, що проведено припинення ТОВ «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ № 6», в якому він був засновником, та внесено запис № 15561110019002643 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ № 6». На думку ОСОБА_1 наданий державному реєстратору статут у новій редакції за 2000 рік є незаконним, оскільки в ньому був підроблений підпис учасника (засновника), що підтверджується висновком експерта, та його було затверджено рішенням зборів засновників від 08.08.2000 року, що оформлено протоколом №3. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що рішення про ліквідацію ТОВ «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ №6» незаконно приймали 13 осіб, за підробленими підписами у статутних документах.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, викладених у позові, просили суд його задовольнити.

Представник відповідача Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, проте надав суду письмові заперечення, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на пропущення позивачем строків звернення до суду із таким позовом, його безпідставність та необґрунтованість.

Представник Головного територіального управління юстиції в Одеській області в судове засідання з'явився, надав свої письмові пояснення суду щодо вказаного спору.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, третьої особи ОСОБА_3 та представника третьої особи Головного територіального управління юстиції в Одеській області, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується і реєстраційною карткою на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або на підставі судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством, державним реєстратором ОСОБА_5 02.04.2012 року складено запис за № 15561110019002643 про припинення діяльності ТОВ «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ № 6».

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ № 6» №4124/02 від 17.05.2012 року, підпис від імені ОСОБА_4 в статуті вказаного товариства, зареєстрованому 28.12.2000 року за №03567960Ю0010769 у Малиновській адміністрації Одеського міськвиконкому, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

Крім того, як стверджує позивач, за час розгляду цього адміністративного позову, правоохоронними органами проведені певні дії, спрямовані на збір й отримання інформації, пов'язаної з цим спором, зокрема, постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 від 03 серпня 2016 року призначено в межах кримінального провадження №12012170470001042 судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання про те, чи виконані підписи в статутних документах ТОВ «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ № 6» від 28.12.2000 року та 02.12.2004 року від імені засновників: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, на обґрунтування чого суду надано копію вказаної постанови, яка не підписана прокурором та оформлена неналежним чином, з огляду на що вказана постанова не може братися судом до уваги в якості доказу.

Суд зобов'язаний виходити з того, що докази, отримані в одній справі під час її розгляду, а також в кримінальному провадженні - не можуть бути застосовані в іншій справі з іншим предметом спору та іншими вимогами. При цьому, збір таких доказів під час розгляду кримінального провадження має значення лише для встановлення винуватості осіб у вчиненні злочину.

В оцінці доказів, зібраних під час ведення кримінального провадження, на наявність якого вказує сторона позивача, суд має виходити з засадничого принципу презумпції невинуватості, за якої жодні висновку органів досудового розслідування не можуть мати правового значення до того моменту, поки свої висновки не зробить суд щодо винуватості або невинуватості особи, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні певного кримінального діяння.

Додатково судом враховано, що відповідно до статутів господарського товариства в редакції 2000 року та 2004 року, наданих суду Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, ОСОБА_1 особисто підписував статут ТОВ «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ № 6» у нових редакціях, його особа була встановлена та підпис на оспорюваних документах засвідчений нотаріусом (том 5 реєстраційної справи ТОВ «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ № 6», а.т. 146, 148, 168, 174 (зворотній бік), 175, 218, 219, 237, 239 (зворотній бік)).

В матеріалах справи наявні також копії заяв на підтвердження складання підписів іншими особами, а не засновниками зазначеного господарського товариства та складання підписів засновниками цього господарського товариства за інших його учасників, що подані власне від імені учасників ТОВ «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ № 6», особи яких судом не встановлювалися, підписи яких у заявах не засвідчувалися, з огляду на що суд не може вважати ці докази належними.

Крім того, під час обґрунтування свого позову ОСОБА_1 посилався на те, що він підписував статутні документи від свого імені самостійно, а також від імені своєї дружини - ОСОБА_12 (том 2, а.с. 33, 34, 83). Суд має виходити з того, що є неприпустимим обґрунтування власних позовних вимог фактом вчинення цією самою особою іншого правопорушення.

Додатково судом встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2012 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, Відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправними дій Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради щодо державної реєстрації статуту від 08.08.2000 року, визнання нечинною державної реєстрації статуту у новій редакції від 08.08.2000 року, зобов'язання Відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради скасувати державну реєстрацію статуту у редакції від 08.08.2000 року та від 26.03.2004 року, за участі третьої особи - ТОВ «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ № 6», - відмовлено в повному обсязі.

Також рішенням Господарського суду Одеської області від 16 листопада 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ТОВ «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ № 6» про визнання недійсним рішення загальних зборів від 08.08.2000 року, визнання недійсним нової редакції статуту товариства та скасування запису про державну реєстрацію статуту товариства - відмовлено.

Вказані судові рішення набрали законної сили.

За правилом ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Незважаючи на те, що склад учасників цього судового розгляду відрізняється від інших зазначених справ, суд не має права не врахувати зазначені судові рішення, а також не вправі не зважати на ті висновки, які зазначені суди дійшли за результатами розгляду певних спорів, оскільки вказані судові рішення стосуються прав та інтересів позивача як засновника ТОВ «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ № 6». З огляду на наведене, суд має враховувати, що спори про корпоративні права, в тому числі й за позовом позивача, розглянуто та вирішено судом господарської юрисдикції.

В цьому суд має зважати на положення статті 14 КАС України щодо обов'язковості постанов в адміністративних справах, а також статті 115 ГПК України щодо обов'язковості судових рішень господарського суду.

При цьому, відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» підставами для державної реєстрації рішення про відміну рішення про припинення юридичної особи, прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - відповідним державним органом, є примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про відміну рішення про припинення юридичної особи.

Проте, протоколи загальних зборів ТОВ «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ № 6» № 3 від 03.08.2000 року та №5 від 26.03.2004 року про затвердження статуту в новій редакції у встановленому законодавством порядку судом не скасовані. Також, в матеріалах справи відсутнє судове рішення щодо скасування державної реєстрації припинення юридичної особи - ТОВ «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ № 6», що могло б стати підставою для зобов'язання відповідача внести відповідний запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ № 6».

Додатково судом враховано, що позивачем не доведено та не обґрунтовано належним чином правову мету його звернення до суду з таким позовом, ОСОБА_1 не зазначив, які саме його права, свободи чи інтереси порушені оскарженими діями відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Щодо процесуальних строків звернення до суду з вказаним адміністративним позовом.

Додатково судом встановлено факт порушення строків звернення позивача з таким адміністративним позовом до суду.

За правилом ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом лише 13 березня 2013 року, коли останнім оскаржуються дії державного реєстратора щодо реєстрації статутних документів господарського товариства, вчинені 28.12.2000 року, 02.12.2004 року, 08.12.2004 року та 02.04.2012 року.

Таким чином, суд має констатувати пропуск позивачем строків звернення з таким позовом до суду. Суд критично ставиться до доводів ОСОБА_1 стосовно того, що йому лише наприкінці 2012 року - початку 2013 року стало відомо про порушення його прав з огляду на те, що як учасник господарського товариства позивач мав доступ до такої інформації, мав бути відповідальним у реалізації своїх корпоративних прав. Таким чином, звернення до суду зі спливом більше ніж 15 років з моменту вчинення оспорюваних дій, рішень не може бути обґрунтовано виправдано. Втім, враховуючи те, що ця судова справа розглядається не вперше, цей суд визнав за необхідне допустити розгляд цієї справи до вирішення заявлених позовних вимог по суті.

Втім, суд має констатувати, що у зв'язку зі спливом такого надзвичайно великого проміжку часу певні обставини об'єктивно не можуть бути встановлені судом.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 70 КАС України докази повинні бути належними і допустимими. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та недоведені суду, у зв'язку з чим останній вважає, що підстави для зобов'язання відповідача скасувати державну реєстрацію змін до статуту у новій редакції, зобов'язання внести запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи відсутні, з огляду на що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. 71, ч. 2 ст. 99, ст.ст. 158 - 163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання недійсною реєстрації статуту, зобов'язання скасувати реєстрацію статуту та про внесення запису про скасування реєстрації статуту в новій редакції - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СУДДЯ: С.О. Погрібний

17.10.2016