Ухвала

від 10.10.2016 по справі 813/2693/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2016 року м. Київ К/800/13461/16

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 року

у справі № 813/2693/15

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

до Вищого навчального закладу «Львівський кооперативний коледж економіки і права»

про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки,

встановив:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Вищого навчального закладу «Львівський кооперативний коледж економіки і права» про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2015 року у справі № 813/2693/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на адресу контролюючого органу неодноразово надходили заяви (скарги) громадянки ОСОБА_1 щодо порушення норм чинного трудового законодавства та законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати страхових внесків посадовими особами навчальних закладів Вищого навчального закладу «Львівський кооперативний коледж економіки і права», Галицьке відділення МАУП, Львівський кооперативний економіко-правовий ліцей.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII вказано, що у 2015-2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюється виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Оскільки відповідач не підпадає під критерії, відповідно до яких контролюючому органу надано право на проведення позапланової перевірки в силу дії Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, позивач вважає, що фактично позбавлений можливості виконувати функції, покладені на нього як на контролюючий орган.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду із позовом про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим законодавством не передбачено право податкового органу на звернення до суду з позовом про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, згідно із пунктом 5 частини другої цієї статті юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначено Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 41.1 статті 40 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи.

Положеннями статті 20 Податкового кодексу України визначено права контролюючих органів

У вказаній нормі наведено перелік випадків, за наявності яких контролюючий орган має право на звернення до суду.

Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що контролюючі органи мають право звертатись до суду виключно у випадках, встановлених законом.

Проте ні Податковим кодексом України, ні іншими законами України не встановлено право контролюючих органів на пред'явлення адміністративних позовів до підприємств, установ та організацій про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки.

Обставини, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка передбачені пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Вказаною нормою встановлено вичерпний перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки.

У пункті 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII) передбачено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, органом, який надає контролюючому органу дозвіл на проведення позапланової перевірки платника податку з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, визначено виключно Кабінет Міністрів України.

Судами першої та апеляційної інстанцій вірно зазначено щодо передбаченої даною нормою можливості проведення перевірки платника податку за рішенням суду, таке рішення суду як підставу для проведення перевірки слід розцінювати у контексті положень підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, згідно із яким документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

У листі ДФС України від 09.06.2016 року №12828/6/99-99-14-03-03-15 зазначено, що органи ДФС зобов'язані дотримуватись наведених вище обмежень щодо проведення перевірок, встановлених Законом № 71-VIII.

Крім того, листом ДФС від 28.01.2015 року № 2463/7/99-99-22-04-02-17 «Про окремі питання проведення перевірок у 2015-2016 роках» до територіальних органів ДФС доведена інформація щодо необхідності організації та проведення контрольно-перевірочних заходів з урахуванням норм Закону № 71-VIII.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що контролюючі органи мають право звертатися до суду з позовом виключно у випадках прямо передбачених законом, з метою виконання покладених на них завдань і функцій.

Разом з цим, позивач не вказав норми закону, у яких зазначено про можливість звернення суб'єкта владних повноважень з адміністративним позовом про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 року у справі № 813/2693/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді І.Я.Олендер

Т.М.Шипуліна