Постанова

від 20.10.2016 по справі 903/683/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2016 р. Справа № 903/683/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гулова А.Г.

суддів Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Вох В.С.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 керівника Маневицької місцевої прокуратури ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Волинської області від 22.09.16 р.

у справі № 903/683/16 (суддя Дем`як Валентина Миколаївна )

позивач ОСОБА_1 керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Борохівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області

відповідач ОСОБА_3 товариства обмеженої відповідальності "Серпанок"

про внесення змін до договору оренди землі

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з"явився

прокурора - Ковальчук А.Т.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 22.09.2016 р.у справі № 01-39/903 ( cуддя Дем»як В.М. позовну заяву заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Борохівської сільської ради до відповідача ОСОБА_3 товариства з обмеженою відповідальністю В«СерпанокВ» про внесення змін до договору оренди землі з додатками на 29-ти арк., в тому числі платіжне доручення №1351 від 09.09.2016р. на суму 1378,00 грн. - повернуто заступнику керівника Маневицької місцевої прокуратури без розгляду.

Повертаючи позову заяву без розгляду, місцевий господарський суд керувався положеннями 3ч.1ст.63 ГПК України , ч.4 ст.122 Земельного кодексу України ( в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності " № 5245-У1, який набув чинності 01.01.2013р.) та прийшов до висновку, що право передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи. У зв"язку з чим, на день пред'явлення прокуратурою позовної заяви органом, уповноваженим на передачу у користування земельної ділянки, яка перебуває в оренді СГ ТОВ В«СерпанокВ» є Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, отже визначення позивачем у справі Борохівську сільську раду є неправильним .

Не погодившись з постановленою ухвалою, заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на помилкове посилання на ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України, оскільки ,на думку апелянта, спірна земельна ділянка,яка передана за договором , віднесена до земель комунальної власності . Крім того, апелянт зауважує, що стороною договору є Борохівська сільська рада, а не Головне управління Держгеокадастру у Волинській області.

Скаржник наголосив, що зверненню сільської ради до суду перешкоджає відсутність необхідного фінансування для сплати судового збору, про що є відповідна довідка, у зв"язку з чим прокуратура звернулась в інтересах держави в особі Борохівської сільської ради з метою захисту її інтересів. При цьому зауважує, що зволікання з вирішенням питання щодо внесення змін в договір оренди земельної ділянки суперечить положенням Закону України « Про запобігання фінансовій катастрофі та ствернення передумов для економічного зростання в Україні « щодо встановлення мінімального розміру орендної плати за використання земель державної власності,є причиною фінансових втрат місцевого бюджету та порушує інтереси держави.

Просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 22.09.2016р.у справі № 01-39/903/683/16 та передати вказану справу на розгляд місцевому господарському суду.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали місцевого господарського суду .

У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній. Просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 22.09.2016 р. у справі № 01-39/903/683/16 та направити матеріали справи для розгляду по суті.

Представники Борохівської сільської ради, ОСОБА_3 ТзОВ "Серпанок" в судове засідання не з"явились, причини неявки суду не повідомили. Про час та місце розгляду справи попереджались належним чином та заздалегідь, про що свідчить реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції від 13.10.2016р.( копія реєстру долучена до матеріалів справи).

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене у п.п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18, судова колегія встановила, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості розгляду справи без участі представників Борохівської сільської ради , ОСОБА_3 ТзОВ "Серпанок" .

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно ч.2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого суду розглядається протягом п"ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури ОСОБА_2 підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2016 року на адресу господарського суду Волинської області надійшла позовна заява заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Борохівської сільської ради до ОСОБА_3 товариства з обмеженою відповідальністю В«СерпанокВ» про внесення змін до договору оренди .

Позивач у позовній заяві просить внести зміни до п.п.5, 9, 11 договору оренди землі, укладеного 10.01.2006р. між Борохівською сільською радою та СГ ТОВ В«СерпанокВ» , зареєстрованого у Волинській регіональній філії ДП В«Цент ДЗК за №040609400001 та викласти їх в наступній редакції:

В« 5.Нормативно грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 1,30га становить 602864,06 грн.В» .

В« 9.Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: грошовій, у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі на рікВ» .

В« 11.Орендна плата вноситься у такі строки - згідно зі ст.287 Податкового кодексу України рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяцяВ» .

Ухвалою господарського суду Волинської області від 22.09.2016р. позовну заяву заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Борохівської сільської ради повернуто без розгляду, оскільки в силу ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України , центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. В даному випадку органом, який уповноважений на передачу у користування земельної ділянки , яка перебуває у оренді СГ ТОВ "Серпанок" є Головне управління Держгеокадастру у Волинській області.Водночас, прокурор визначив позивача у справі Борохівську сільську раду.

Як роз'яснено в інформаційному листі ВГСУ №01-06/348/16 від 23.02.2016 "Про деякі питання застосування положень Закону України "Про прокуратуру" щодо представництва прокуратурою інтересів держави в господарському суді" у разі подання прокурором позову в інтересах держави господарський суд повинен оцінити правильність визначення прокурором позивача. У разі неправильного його визначення потрібно повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України. У випадку невиконання прокурором вимог щодо органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції господарські суди повинні повернути такі заяви на підставі п. 3 ч.1 ст.63 ГПК.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з доводами суду першої інстанції , з огляду на таке.

Так статтею 12 Земельного кодексу України ( надалі - ЗК) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності

Згідно Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2010 від 01.04.2010 положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.

Статтею 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Статтею 124 ЗК України визначено що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Так, договір оренди землі від 10.01.2006р. укладений між Борохівською сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_4 (Орендодавець) та СГ ТОВ В«СерпанокВ» в особі директора ОСОБА_5 (Орендар), зареєстрований у Волинській регіональній філії ДП В«Центр ДЗКВ» 17.01.2006 за №040609400001.

Колегія суддів зауважує, що стороною вказаного договору є саме Борохівська сільська рада, яка як орган місцевого самоврядування здійснює розпорядження землями територіальних громад, надає земельні ділянки у користування із земель комунальної власності.

У даному випадку земельна ділянка, яка є предметом договору оренди, передається для товарного сільськогосподарського виробництва та розташована в межах населеного пункту, на території Борохівської сільської ради, а саме у с.Вишнів Ківерцівського району, площею 1,30 га на якій розташований господарський двір з будівлями.

З огляду на вище зазначені положення чинного законодавства, до повноважень Борохівської сільської ради віднесено укладення додаткової угоди про внесення змін до Договору оренди землі з відповідачем.

В свою чергу слід зауважити, що матеріали справи містять листи Борохівської сільської ради до місцевої прокуратури №229/01-16 від 12.07.2016р. та № 284/01-16 від 29.08.2016р., згідно яких, Борохівським сільською радою неодноразово повідомлялось директора СГ ТОВ "Серпанок" ОСОБА_5 про необхідність приведення у відповідність договору оренди земельної ділянки від 10.01.2006 р. ( а.с.23,35).

У зв"язку з невиконанням відповідачем законних вимог, прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Борохівської сільської ради .

Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту.

При цьому, невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді є підставою повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, яка набрала чинності 15.07.2015 р.) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, ї якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

Про аналогічне йдеться у п.6 ч.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" № 7 .

Згідно п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" № 7 , зокрема, інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Слід враховувати, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Колегія суддів звертає увагу, що до звернення до суду з даним позовом , прокуратура Волинської області повідомила Листом № 37/2-1252 вих16 від 29.06.2016р. Борохівського сільського голову про те, що на виконання вимог п.3 ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", остання звертається з позовом в інтересах Борохівської сільської ради про внесення змін до договору оренди землі від 10.01.2006р. ( а.с.53).

Згідно зі ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина

або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Як вбачається з тексту позовної заяви, звертаючись до суду з позовом, прокурор обгрунтовав наявність підстав для представництва в суді законних інтересів держави тим, що зверненню сільської ради до суду перешкоджає відсутність необхідного обсягу фінансування для сплати судового збору .Дана обставина підтверджується наданою на запит прокуратури інформацією Борохівської сільської ради (а.с.35).

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника,зазначеними ним в апеляційній скарзі , що зволікання з вирішенням питання щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні СГ ТОВ В«СерпанокВ» , суперечить положенням Закону України В«Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в УкраїніВ» щодо встановлення мінімального розміру орендної плати за - використання земель державної власності в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, є причиною фінансових втрат місцевого бюджету, та порушує інтереси держави. Аналогічні доводи були зазначені прокурором при подачі позову.Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що наявніі всі законні підстави для представництва прокуратурою в суді інтересів держави в особі Борохівської сільської ради з метою їх захисту.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що місцевий господарський суд безпідставно повернув позовну заяву заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Борохівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області без розгляду, в силу п.1 ч.1 ст. 63 ГПК України, а відтак дана ухвала підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України.

Щодо розподілу судових витрат , колегія суддів відзначає таке.

Відповідно до п. 4.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013р., якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Відтак, суд першої інстанції за результатами розгляду спору вирішить питання щодо розподілу сум судового збору , повВ»язаних з розглядом апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури задовольнити.

2.Ухвалу господарського суду Волинської області від 22.09.2016р. у справі № 01-39/903/683/16 скасувати.

3.Матеріали справи № 01-39/903/683/16 передати на розгляд до господарського суду Волинської області.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Мельник О.В.