Постанова

від 18.10.2016 по справі 921/208/16-г/7

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р. Справа № 921/208/16-г/7

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Михалюк О.В.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Бест Кафе" б/н та б/д

на рішення: господарського суду Тернопільської області від 23.05.2016 року

у справі № 921/208/16-г/7

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Тернопіль

до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Бест Кафе", м.Тернопіль,

про: cтягнення заборгованості в сумі 23 562,96 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 23.05.2016 року у справі №921/208/16-г/7 (суддя Стадник М.С.) позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Бест Кафе", про cтягнення заборгованості в сумі 23 562,96 грн. - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Бест Кафе" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - 18240 (вісімнадцять тисяч двісті сорок) грн. 82 коп. заборгованості за поставлений товар, 2654 (дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 17 коп. пені, 1824 (одну тисячу вісімсот двадцять чотири) грн. 08 коп. штрафу та 1377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 71 коп. судового збору. В частині стягнення 4,79 грн. пені в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.05.2016 року у справі №921/208/16-г/7, відповідач - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Бест Кафе", - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі посилається на те, що за умовами п.3.3. Договору купівлі-продажу№10/07/15 від 10.07.2015р. право власності на товар переходить від продавця до покупця після повної оплати. Таким чином позивач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, а саме товар поставив, а от право власності не передав. Щодо стягнення 1920,88 грн. різниці перерахунку вартості поставленого товару, апелянт просить відмовити, оскільки позивачем невірно визначено ціну товару, а саме до іноземної валюти мав бути застосований курс Національного банку України, а не банку у якому відкрито рахунок позивача.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 23.05.2016 р. у справі № 921/208/16-г/7 в частині задоволених позовних вимог та відмовити у позові.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2016р. справу №921/208/16-г/7 призначено судді-доповідачу ОСОБА_4 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Плотніцький Б.Д., Кордюк Г.Т..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2016 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 23.08.2016 р..

Розпорядженням керівника апарату суду від 22.08.2016 року №525, у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів-членів колегії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у відпустці, проведено автоматизовану зміну складу колегії суддів.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.08.2016р. справу №921/208/16-г/7 призначено судді-доповідачу ОСОБА_4 та іншим суддям, а саме суддям: Якімець Г.Г., Михалюк О.В..

Ухвалою суду від 23.08.2016 року розгляд справи відкладався з підстав, наведених у ній.

Розпорядженням керівника апарату суду від 26.09.2016 року №80, у зв'язку із звільненням головуючої судді-Мельник Г.І., проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2016р. справу №921/208/16-г/7 призначено судді-доповідачу ОСОБА_7 та іншим суддям, а саме суддям: Якімець Г.Г., Михалюк О.В..

В матеріалах справи наявна службова записка начальника відділу комп'ютерного та програмного забезпечення, інформаційної безпеки від 27.09.2016 року, зі змісту якої вбачається, що при автоматичному розподілі даної справи, останнім помилково не було внесено до автоматизованої системи документообігу суду відомості про відпустку судді Юрченка Я.О., що призвело до некоректного автоматичного розподілу даної справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 27.09.2016 року №83, у зв'язку із некоректним налаштуванням автоматизованої системи діловодства суду, що призвели до порушення порядку визначення судді для розгляду справи, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2016р. справу №921/208/16-г/7 призначено судді-доповідачу ОСОБА_8 та іншим суддям, а саме суддям: Якімець Г.Г., Михалюк О.В..

Ухвалою суду від 04.10.2016 року розгляд справи відкладався на 18.10.2016 року.

В судове засідання 18.10.2016 року представник позивача не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд даної справи без участі повноважного представника. (вх. №01-04/6084/16 від 23.08.2016 року, вх. № 01-04/7577/16 від 19.10.2016 року).

Представник апелянта в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив причин неявки суду не довів, хоч був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'' , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (продавець) та ТзОВ "Бест Кафе" (покупець) укладено 10.07.2015р. договір купівлі-продажу №10/07/15, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар за найменуванням, кількістю, асортиментом, ціною зазначеною в Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах Договору (п. 1.1,1.2 умов договору). Загальна вартість Договору складає 21819,94 грн., що еквівалентно 840 євро. У разі збільшення курсу іноземної валюти на 1% і більше продавець має право провести перерахунок вартості товару, про що повідомити покупця.

З часу вручення повідомлення продавцю, вартість товару вважається погодженою (п.2.1 договору). Оплата за договором в повній сумі здійснюється до 30.12.2015р. і є такою, що відбулася, з моменту надходження відповідних коштів на поточний рахунок продавця (п.2.2 Договору).

Сторонами погоджено, що оплата за товар здійснюється частинами: - 5500 грн., що еквівалентно 211,78 Євро до 15.11.2015р.; - 5500 грн., що еквівалентно 211,78 Євро до 30.11.2015р.;- 5500 грн., що еквівалентно 211,78 Євро до 14.12.2015р.;- 5319,94 грн., що еквівалентно 205 Євро до 28.12.2015р.(п.2.3 договору). Приймання-передача товару оформляється накладною на відпуск товару в момент передачі товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін в 2-х оригінальних примірниках, при цьому право власності на товар переходить від продавця до покупця після повної його оплати (п.3.1,3.3 Договору). У разі порушення термінів розрахунку покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми проданого товару за кожний день прострочення, а у разі прострочення оплати понад 30 днів покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% вартості боргу (п.5.2 договору).

Згідно п. 10.3 Договору постачальник залишає за собою право змінювати ціни на товар в разі зміни курсу євро (за умови письмового повідомлення покупця протягом трьох робочих днів з моменту зміни ціни). Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання (п.4.1. Договору). Додатком №1 від 10.07.2015р. до договору купівлі-продажу №10/07/15 від 10.07.2015р. сторони погодили: найменування товару, кількість, асортимент та ціну товару: одна вітрина демонстраційна Ssan вартістю 4575,94 грн.; одна жарочна поверхня EZ-40R вартістю 17244 грн., всього на суму 21819,94 грн..

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач, на виконання умов договору, поставив товар на загальну суму 21819,94 грн., що підтверджується видатковою накладною №149 від 10.07.2015р.. Скаржник вартість отриманого товару оплатив частково на суму 5500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №252 від 10.11.2015р..

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Статтею 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів. Відповідно до ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, при цьому сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Згідно ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, разом з тим, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011р. у справі №3-62гс11 та від 26.12.2011р. у справі № 3-141гс11). Враховуючи норму ст.632 ЦК України, згідно якої ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, тому сторони правомірно передбачили в договорі від 10.07.2015р. розрахунки в гривнях та визначили вартість товару у еквіваленті до іноземної валюти.

В ході розгляду справи позивачем здійснено перерахунок валюти до курсу НБУ, що склало заборгованість в розмірі 18240,82 грн.. Скаржник не заперечив факт непогашення зазначеної суми. Покликання апелянта на неповне виконання позивачем своїх обов'язків щодо передачі права власності на товар не доведено суду у встановленому порядку належними доказами та не приймається до уваги в силу ч. 2 ст. 538 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. Згідно ст.ст.258, 259 ЦК України та п.6 ст.231, п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, при цьому договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем розрахунків за отриманий товар у встановлений договором строк, а тому позовні вимоги в частині стягнення 2654,17 грн. пені, нараховані згідно п. 5.2 умов договору за період з 30.11.2015р. по 26.04.2015р., в межах 6-ти місяців, підставно були задоволені судом першої інстанції. В частині стягнення 4,79 грн. як надмірно заявлених, у позові підставно було вдімовлено. Також в світлі поданих розрахунків, не заперечених скражником, підставо були задоволені вимоги в частині стягнення 1824,08 грн. штрафу, що складає 10% від вартості боргу 18240,82 грн., який сторони передбачили у п.5.2 договору та який має одноразовий характер.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області від 23.05.2016 р. у справі № 921/208/16-г/7 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Тернопільської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Бест Кафе" б/н та б/д- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 23.05.2016 року у справі № 921/208/16-г/7 без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Тернопільської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 24.10.2016 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Якімець Г.Г.