Рішення

від 20.10.2016 по справі 910/14924/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2016Справа №910/14924/16

За позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЕНЕРДЖИ"

про розірвання договору оренди

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЕНЕРДЖИ" (далі -відповідач) про дострокове розірвання договору оренди окремого індивідуального визначеного рухомого майна, що належить до державної власності № 0405/2016 від 04.05.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем істотних умов договору та невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕЕНЕРДЖИ" обов'язків щодо страхування орендованого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.09.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

26.08.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розгляд справи відкладався до 29.09.2016 згідно ст. 77 ГПК України.

29.09.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, а також додаткові письмові пояснення, у яких позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, оскільки вважає, що порушення відповідачем умови про страхування майна та його фактичне неприйняття в орендне користування, а також понесення позивачем збитків є істотним і слугує достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди у судовому порядку.

Розгляд справи відкладався згідно п.п. 1-2 ст. 77 ГПК України.

06.10.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд достроково розірвати договір оренди окремого індивідуального визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 19.02.2016 № 1902/2016, оскільки у позовній заяві допущено помилку, зокрема, невірно зазначено номер та дату договору.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву про уточнення позовних вимог.

Суд прийняв до розгляду подану заяву.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.10.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.02.2016 між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕЕНЕРДЖИ" (далі - орендар) укладено договір оренди № 1902/2016 окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, що перебуває на балансі Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, вартість якого визначена згідно із Звітом про оцінку майна та висновком про вартість об'єкта оцінки станом на 05.10.2015 і становить за незалежною оцінкою 3 910 797, 00 грн. без ПДВ.

Перелік майна, яке передається в оренду зазначається в додатку № 1 до даного договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, майно передається в оренду з метою здійснення орендарем виключно господарської діяльності, пов'язаної із збиранням та пресуванням твердих побутових відходів. Орендар не має права змінювати цільове призначення майна.

Згідно п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами даного договору та акта приймання-передачі майна.

Передача майна в оренду здійснюється за його місцем розташування за адресою: м. Київ, вул. Вакуленчука, 4 та м. Буськ, вул. В. Івасюка, 5 Львівська обл. (п. 2.5. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку 45 300, 00 грн. без ПДВ.

Сторони п. 6.10 договору передбачили, що орендар зобов'язується протягом місяця після укладення даного договору застрахувати орендоване майно не менше ніж на його вартість за висновком про вартість/актом оцінки на користь орендодавця, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і орендодавцю надати копії страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майна було застрахованим.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Даний договір укладено строком на п'ять років, що діє з 19.02.2016 до 18.02.2021 року включно (п. 12.1. договору).

Додатком № 1 до договору № 1902/2016 від 19.02.2016 сторони погодили перелік орендованого майна, а саме:

• прес горизонтальний канальний ПГК-40, кількість - 1, ринкова вартість - 180 770, 00 грн., інвентарний номер - 104-1616824;

• прес горизонтальний канальний ПГК-40, кількість - 1, ринкова вартість - 468 327, 00 грн., інвентарний номер - 104-10261;

• сортувальний комплекс МСЛ-1/50, кількість - 1, ринкова вартість - 3 261 700, 00 грн., інвентарний номер - 104-3506.

01.03.2016 між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕЕНЕРДЖИ" укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № 1902/2016 окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 19.02.2016, відповідно до якого до розділу 6 договору додано пункт 6.13 в такій редакції:

Орендар зобов'язаний протягом 14 календарних днів з моменту укладення даного договору підписати акти прийому-передачі окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності.

27.05.2016 між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕЕНЕРДЖИ" укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди № 1902/2016 окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 19.02.2016, якою сторони вирішили пункт 6.13 розділу 6 договору викласти у наступній редакції:

Передача майна здійснюється у місячний строк після надходження письмового повідомлення з боку орендаря про наміри прийняти майно та підписати акти прийому-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням відповідачем істотної умови договору, щодо страхування майна, зазначеного у додатку № 1 до договору, позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про дострокове розірвання договору № 14.07.2016 № 337, в якій позивач повідомляє про розірвання договору оренди окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 19.02.2016 № 1902/2016 у зв'язку з невиконанням умов договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 5913 від 14.07.2014.

Відповідач на пропозицію про розірвання договору відповіді не надав, майно, зазначене у додатку № 1 до договору, не застрахував.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 1902/2016 окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 19.02.2016, просить суд достроково розірвати договір оренди окремого індивідуального визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 19.02.2016 № 1902/2016.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно частини 3 статті 283 Господарського кодексу України, об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України та статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями щодо державного та комунального майна є державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Нормами частини 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено істотні умови договору оренди, до яких відносяться: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо страхування орендованого майна за договором оренди № 1902/2016 окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 19.02.2016, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів укладення відповідного договору страхування. Крім того, відповідачем не заперечується факт не укладення договору страхування майна.

Положеннями пункту 10.6 договору сторони погодили, що при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Договір може бути розірваний достроково на письмову вимогу однієї із сторін.

У відповідності до положень пункту 12.3 договору, зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом 20 календарних днів з дати їх подання до розгляду іншою Стороною.

Так, як зазначалося вище, у зв'язку з невиконанням відповідачем істотної умови договору, щодо страхування майна, зазначеного у додатку № 1 до договору, позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про дострокове розірвання договору № 14.07.2016 № 337, в якій позивач повідомив про розірвання договору оренди окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 19.02.2016 № 1902/2016 у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 5913 від 14.07.2014.

Проте, відповідач на пропозицію про розірвання договору відповіді не надав.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Як передбачено частиною 2 статті 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Законом України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язковість страхування орендованого майна державної та комунальної власності.

Отже, порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як страхування орендованого майна, є істотним і слугує достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку.

Суд зазначає, що розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України не ставиться в залежність від наявності чи відсутності вини орендаря, для цього достатньо наявності факту істотного порушення умов договору, яке було встановлено судом (невиконання відповідачем обов'язку щодо страхування орендованого майна).

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема, що відповідач фактично не вступив у строкове користування орендованим майном, а тому в останнього відсутні підстави для страхування майна, оскільки положеннями пункту 6.10 договору та нормами статті 10 Законом України "Про оренду державного та комунального майна" обов'язок орендаря не залежить від фактичного отримання майна в оренду, а ставиться в залежність від факту укладання договору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи наведене, суд визнає вимоги Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про дострокове розірвання договору оренди окремого індивідуального визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 19.02.2016 № 1902/2016 обґрунтованими, відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною задовольнити.

2. Достроково розірвати договір оренди № 1902/2016 окремого індивідуального визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 19.02.2016, укладений між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23 В, ідентифікаційний код - 20077743) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕЕНЕРДЖИ" (04201, м. Київ, проспект Маршала Рокосовського, буд. 3, ідентифікаційний код - 39799322).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЕНЕРДЖИ" (04201, м. Київ, проспект Маршала Рокосовського, буд. 3, ідентифікаційний код - 39799322) на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В, ідентифікаційний код - 20077743) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 25.10.2016.

Суддя Бондарчук В.В.