Рішення

від 17.10.2016 по справі 917/2373/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2016р. Справа № 917/2373/15

за позовом Приватного підприємства "Ювента" (вул. Комарова, буд.7, м. Полтава, 36008)

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (вул. Хорива, буд. 11-а, Подільський район, м. Київ, 04071; поштова адреса: вул. Глінки, буд. 1, 1-й поверх, м. Дніпро, 49000)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава - Сад" (вул. Облачна, буд. 1, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Яковлівська" (вул. Гагаріна, буд. 69, с. Яковлівка, Лозівський р-н, Харківська обл., 64625)

Приватне підприємство "Ісіда - Д" (вул. Визволителів, буд. 8, с. Водяна Балка, Диканський р-н, Полтавська обл., 38520)

Приватне підприємство "Дорада" (вул. Комарова, буд. 7, м. Полтава, 36008)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіорентіна Імпекс" (вул. Комарова, буд.7, м. Полтава, 36008)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента Агро" (вул. Шевченка, буд. 3-а, с. Терешки, Полтавський р-н, Полтавська обл., 38762)

про визнання недійсним кредитного договору на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 85618-89 від 26.12.2012р.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

в судовому засіданні 12.10.2016р.:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

від третіх осіб: ОСОБА_1

в судовому засіданні 17.10.2016р.:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2

від третіх осіб: не з'явилися

Розглядається позовна заява про визнання недійсним кредитного договору на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 85618-89 від 26.12.2012р.

В обґрунтування своїх вимог позивач у позові та доповненнях до нього, посилається на те, що кредитний договір не відповідає вимогам ч.3 ст. 180 ГК України, оскільки сторони не погодили строк його дії; кредитний договір не відповідає вимогам ч.2 ст. 203 ЦК України, так як відсутні відомості про уповноваження учасником (засновником) на підписання директором цього договору; директор ПП «Ювента» спірний кредитний договір не підписував; у відповідача відсутня банківська ліцензія та дозвіл на право здійснення операцій з валютними цінностями (т.1 а.с.3-5, 121-122; т.2 а.с.47-48).

Відповідач у відзиві та його представник в судових засіданнях позов заперечує, посилаючись на його безпідставність, оскільки в кредитному договорі встановлено строк повернення кредитних коштів; у відповідача була банківська ліцензія та дозвіл на право здійснення операцій з валютними цінностями; кредитний договір від відповідача підписано повноважною особою - директором ПП «Ювента» (т.1 а.с.34-35).

Треті особи позов підтримують з тих підстав, що кредитний договір не відповідає вимогам ч.3 ст. 180 ГК України, оскільки сторони не погодили строк його дії (т.1 а.с.101-102, 104-105, 107-108, 112-113, 115-116, 118-119).

В судовому засіданні 12.10.2016р. судом оголошувалася перерва до 17.10.2016р. згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Про час, дату та місце проведення судового засідання позивач, відповідач та треті особи повідомлені належно, про що свідчить відповідна розписка від 12.10.2016р.

В судовому засіданні 17.10.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

26.12.2012 року між відповідачем - публічним акціонерним товариством В«Банк В«Київська РусьВ» та позивачем - приватним підприємством В«ЮвентаВ» було підписано кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 85618-89 (далі - Договір, копія договору - т. 1, а.с. 9-13).

Згідно п. 1.1. ОСОБА_3 (відповідач по справі) зобов'язався відкрити позичальнику (позивачу по справі) відкличну кредитну лінію та надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі. Сторони погодили, що кредит надається в грошовій формі на наступних умовах: ліміт кредитної лінії - 250000,00 євро. Відповідно до п. 1.2. ОСОБА_3 кінцевий термін повернення кредиту - 25 грудня 2013 року.

Позивач у позові просить визнати недійсним даний Договір з тих підстав, що при підписанні оспорюваного кредитного договору сторони не погодили строк дії договору; у позивача відсутні відомості про повноваження директора ПП "Ювента" на підписання ОСОБА_3.

Крім цього, у доповненнях до позовної заяви від 27.01.2016р. та від 29.09.2016р. позивач як на підставу визнання недійсним ОСОБА_3 посилається на те, що директор приватного підприємства "Ювента" не підписував спірний кредитний договір, а також на те, що відповідач не має права на здійснення операцій з валютними цінностями.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного:

Згідно з абз. 1 ч. 4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частина 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач у позові посилається на те, що при підписанні оспорюваного кредитного договору сторони не погодили строк дії договору.

Згідно частини 3 статті 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся); якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Отже, непогодження сторонами істотних умов договору може бути лише підставою для визнання договору неукладеним.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016р. № 3-436гс16 у справі № 914/4540/14, визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами; якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 25 червня 2011 р. у справі № 3-58гс11 визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Матеріали справи, зокрема, надані відповідачем копії меморіальних ордерів свідчать про здійснення відповідачем дій щодо виконання спірного договору щодо надання позивачу кредиту (т. 1, а.с. 36-38).

Оскільки договір є виконаним відповідачем, то недосягнення сторонами згоди щодо строку дії кредитного договору в даному випадку не є підставою для визнання спірного правочину недійсним.

Також позивач посилається на те, що у нього відсутні відомості про повноваження директора ПП "Ювента" на підписання ОСОБА_3.

Відповідно до пунктів 5.1.-5.3 Статуту приватного підприємства "Ювента" керівництво підприємством здійснює його засновник. Засновник має право доручити поточне керівництво іншій особі, наділивши її усіма, або окремими повноваженнями, обов'язками і відповідальністю керівника підприємства в особі директора та заступників директора. Повноваження та правовий статус директора та заступників директора, вичерпно обумовлюються засновником при призначенні їх на посаду шляхом укладання з ними контракту або видачею доручення, в якому визначаються права, строки виконання повноважень, обов'язки і відповідальність директора і заступників перед засновником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених чинним законодавством та погоджених сторонами при укладанні контракту (копія Статуту - т. 1, а.с. 44-49).

В судовому засіданні 17.10.2016р. представник відповідача надав копію рішення власника приватного підприємства "Ювента" № 6 від 25.12.2012р., згідно якого ОСОБА_4, яка володіє 100% статутного капіталу приватного підприємства "Ювента" надала згоду та уповноважила директора приватного підприємства "Ювента" ОСОБА_5 отримати в ПАТ "Банк "Київська Русь" кредитні кошти у вигляді кредитної лінії у розмірі 250000,00 євро на 12 місяців зі сплатою 13% річних за користування кредитними коштами.

Спірний кредитний договір № 85618-89 від 26.12.2012р. укладено Приватним підприємством "Ювента" в особі директора ОСОБА_5, кінцевий термін повернення кредиту - 25 грудня 2013 року, тобто кредит надано на 12 місяців, процентна ставка за користування кредитом - 13 відсотків річних.

Таким чином, при підписанні кредитного договору № 85618-89 від 26.12.2012р. директор ПП "Ювента" не вийшов за межі наданих йому власником підприємства повноважень щодо отримання кредитних коштів від відповідача.

Тобто, посилання позивачем у позові на частину 2 статті 203 ЦК України щодо відсутності у директора позивача необхідного обсягу цивільної дієздатності при підписанні спірного договору є безпідставним.

Крім цього, позивач стверджує, що директор приватного підприємства "Ювента" не підписував спірний кредитний договір та додаток № 1 до нього.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.01.2016р. було призначено судово-почеркознавчу експертизу по справі № 917/2373/15. На вирішення експертизи були поставлені наступні питання:

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_5, що міститься навпроти його прізвища в укладеному 26.12.2012 р. між Приватним підприємством "Ювента" та Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії №85618-89, чи іншою особою?

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_5, що міститься навпроти його прізвища в додатку № 1 до укладеного 26.12.2012 р. між Приватним підприємством "Ювента" та Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" кредитного договору на відкриття відновлювальної кредитної лінії №85618-89, чи іншою особою?

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 93 від 19.07.2016р. судовим експертом Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_6 по вищевказаних питаннях дано наступну відповідь:

- підписи від імені директора ПП "Ювента" ОСОБА_5 у графах "Позичальник", "В.В. Штанько" в укладеному 26.12.2012 р. між Приватним підприємством "Ювента" та Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" кредитному договорі на відкриття відновлювальної кредитної лінії №85618-89 та в додатку № 1 до вказаного договору, виконані ОСОБА_5 (т. 2, а.с. 4-7).

Таким чином, твердження позивача про те, що спірний договір та додаток № 1 до нього підписаний не директором ПП "ОСОБА_1 ОСОБА_5 не відповідає дійсності.

Також в обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач не має права на здійснення операцій з валютними цінностями.

Дане твердження позивача спростовується наданими відповідачем в судовому засіданні 17.10.2016р. копією банківської ліцензії № 19 від 13.10.2011р. на право надання банківських послуг, визначених частиною 3 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та копією генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 13.10.2011р. № 19 з додатком до неї.

Зокрема, банківською ліцензією № 19 від 13.10.2011р. публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь" надано дозвіл на здійснення валютних операцій на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг".

Підпунктом 6 пункту 1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг" до фінансових послуг віднесено надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Тобто, у відповідача є дозвіл (ліцензія) на здійснення валютних операцій, в тому числі на надання валютних коштів у позику, зокрема на умовах фінансового кредиту.

Виходячи з вищевикладеного, позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено та підписано: 24.10.2016р.

Суддя Т. М. Безрук