Рішення

від 24.10.2016 по справі 922/3074/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2016 р.Справа № 922/3074/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Самсоновій М.М.

розглянувши справу

за позовом промислово-комерційної фірми "Христина, ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, 62459, Харківський район, смт. Високий, вул. Луначарського, 43; ідент. код 03334724;

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 61016, м. Харків, вул. Ленінградська, 91; ідент. номер НОМЕР_1

про стягнення 18840,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (дов. № 1 від 07.10.2016 р.);

ОСОБА_3 (дов. № 4 від 07.10.2016 р.)

відповідача - не з’явився

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть спору:

Позивач 13.09.2016 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 19840,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки та встановлення обладнання, за яке було сплачено аванс на підставі договору № 0613/03 від 10.06.2013 року, та не повернення відповідачем передплати на підставі письмової вимоги позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 вересня 2016 року за вищезазначеним позовом було порушено провадження у справі № 922/3074/16, розгляд якої було призначено на 10 жовтня 2016 року о 10:15.

Суд перейшов до розгляду справи по суті у судовому засіданні 10.10.2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2016 року розгляд справи № 922/3074/16 було відкладено на 24.10.2016 року о 10:30.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали та просили суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов на виконання вимог суду не надав, про причини неявки суд не повідомив. Разом з цим, на адресу суду повернулась ухвала господарського суду Харківської області від 15.09.2016 р. про порушення провадження у даній справі, яка була направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, а саме: 61016, м. Харків, вул. Ленінградська, 91, з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання.

Судом перевірено адресу відповідача та встановлено, що згідно безкоштовного пошуку відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місце проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстровано за адресою: 61016, м. Харків, вул. Ленінградська, 91, і саме на цю адресу судом надсилалися процесуальний документ, а позивачем позовна заява.

Крім того, ухвала про відкладення розгляду справи від 10.10.2016 року була направлена відповідачу, крім юридичної адреси, ще і фактичну адресу, за якою він здійснює підприємницьку діяльність, про що повідомлено позивачем у позовній заяві, а саме на адресу: 61017, м. Харків, вул. Кокчетавська, 12.

До суд повернулось поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме про вручення ухвала про відкладення розгляду справи від 10.10.2016 року відповідачу.

Враховуючи вищевикладене та приписи п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь - якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалами господарського суду Харківської області у даній справі сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи викладене, а також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статей 4-3 та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

10 червня 2013 року між промислово-комерційною фірмою "Христина, ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позивач, замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, постачальник) було укладено договір № 0613/03, відповідно умов якого відповідач зобов’язався поставити і установити відповідачу автоматичні ворота "Normstahl" (обладнання), а позивач зобов’язався прийняти і оплатити обладнання, згідно даного договору.

Згідно з п. 2.2 договору, позивач зобов’язався прийняти обладнання та оплатити його вартість в порядку, визначеному у розділі 3 договору.

У розділі 3 договору сторони передбачили, що позивач здійснює оплату в готівковій та безготівковій формі на розрахунковий рахунок відповідача. Позивач зобов’язався внести аванс в розмірі 64% від повної вартості обладнання. Інші 36% сплачуються після отримання обладнання позивачем.

Відповідно до п. 4.1-4.2 договору вартість обладнання становить 31000,00 грн.; аванс складає 19840 грн.

Згідно з п. 4.3 договору, строк поставки і установки обладнання 100 днів з моменту внесення передплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було складено Бланк замовлення № 0613/03, в якому сторонами узгоджені властивості обладнання, вартість обладнання, дату поставки та установки обладнання та зазначено про суму внесеного авансу. Умови викладені у вищенаведеному бланку замовлення засвідчені підписами представників сторін та скріплені печатками сторін договору.

Зокрема, з Бланку замовлення № 0613/03 вбачається, що вартість обладнання визначена на рівні 31000,00 грн., датою замовлення визначено - 10.06.2013 року, датою поставки обладнання узгоджено - 18.09.2013 року, а також зазначено про внесення передплати 12.06.2013 року у розмірі 19840,00 грн.

Факт отримання ФОП ОСОБА_1 грошових коштів за договором № 0613/03 від 10.06.2013 року у розмірі 19840,00 грн., що відповідає сумі передплати передбаченої у п. 4.2. договору, підтверджується також квитанціями до прибуткового ордера: № 03 від 10.06.2013 р. на суму 9900,00 грн. та № 04 від 11.06.2013 р. на суму 9940,00 грн.

Таким чином, з матеріалів справи слідує, що на виконання договору № 0613/03 від 10.06.2013 року, позивач здійснив авансовий платіж, встановлений п., 3.1 та п. 4.2. договору, у розмірі 19840,00 грн., проте, в порушення умов вищезазначеного договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо поставки та установки обладнання визначеного у бланку замовлення № 0613/03, ані у строки передбачені у договорі, ані у інші строки, а також, не зважаючи на претензію № 3-юр від 20.03.2014 р., та листи № 8 від 09.04.2014 р., з проханням повернути отримані від позивача в якості авансу грошові кошти у розмірі 19840,00 грн., не повернув передоплату, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно зі ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідача свого зобов'язання щодо поставки товару, позивач ставить вимоги про повернення суми попередньої оплати за товар.

Враховуючи вищенаведене та те, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги те, що факт сплата позивачем коштів в рахунок авансового платежу підтверджується належними доказами, а саме квитанціями до прибуткового касового ордера: № 03 від 10.06.2013 р. на суму 9900,00 грн. та № 04 від 11.06.2013 р. на суму 9940,00 грн., а також бланком замовлення № 0613/03, враховуючи те, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки та установки обладнання в повному обсязі, чим суттєво порушив умови укладеного між сторонами договору, обґрунтованого відзиву на позов та доказів поставки обладнання суду не надав, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості з попередньої оплати в сумі 19840,00 грн., які було перераховано відповідачу в якості авансу за договором № 0613/03, правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при задоволенні позову судовий збір в розмірі 1378,00 грн. суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82- 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (61016, м. Харків, вул. Ленінградська, 91; ідент. номер НОМЕР_1) на користь промислово-комерційної фірми "Христина, ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (62459, Харківський район, смт. Високий, вул. Луначарського, 43; ідент. код 03334724) 19840,00 грн. заборгованості з попередньої оплати; 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 25.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_5